Знайди книгу!

Опис:
Пурій М. Р. Гегемонія в теорії і практиці міжнародних відносин. –
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук
зі спеціальності 23.00.04 – політичні проблеми міжнародних систем та
глобального розвитку. – Чернівецький національний університет імені Юрія
Федьковича, Чернівці, 2017.
Дисертацію присвячено ґрунтовному та цілісному дослідженню явища
гегемонії в міжнародних відносинах. Актуальність дослідження зумовлена
відсутністю чіткого уявлення про глибину, обсяги, характер й наслідки
еволюції гегемонії, а також виразного розуміння особливостей гегемонічної
боротьби в сучасному міжнародному середовищі, які є побхідними з погляду
ефективного втілення національних інтересів окремих міжнародних акторів,
зокрема України, безпосередньо пов’язаного з необхідністю урахування
взаємозалежних закономірностей формування, утвердження й реалізації
гегемонії у світовому контексті.
У розділі 1 «Стан наукової розробки та джерельна база дослідження»
з’ясовано актуальний стан вивчення титульної проблеми, проаналізовано
концептуальні підходи та систематизовано теоретичні напрацювання щодо
гегемонії у міжнародних відносинах. Обґрунтовано, що у міжнародних
відносинах терміном гегемон окреслюють, здебільшого, наймогутнішу
державу або провідну державу серед групи держав, між якими існують
реальні й активні відносини. Однією із найважливіших рис явища гегемонії є
те, що вона не може існувати поза міжнародною системою, на яку здійснює
безпосередній вплив.
У розділі 2 «Теоретико-методологічні основи вивчення гегемонії у
міжнародних відносинах» увагу зосереджено на особливостях розгляду
проблематики гегемонії у рамках традиційних та сучасних підходів теорії
міжнародних відносин й виявлено, що погляди на гегемонію у представників
різних напрямів та шкіл науки є досить гетерогенними, зокрема у площині
нормативних висновків щодо «бажаного», «неминучого» чи, навпаки, – 3
«деструктивного» впливу гегемонії на міжнародну систему. З’ясовано, що
найвагоміший внесок у формування теорії гегемонії зробили позитивістські
(неореалізм і неолібералізм) та критичні (нео-грамшизм) напрями науки про
міжнародні відносини.
У розділі 3 «Історичний контекст становлення гегемонії у міжнародних
відносинах» досліджено особливості реалізації гегемонічного впливу
окремими акторами, зокрема Нідерландами у XVII ст., Великою Британією у
середині ХІХ ст. та США зі середини ХХ ст. Причому доведено, що США
стали першою державою-гегемоном, яка спромоглася зайняти лідерські
позиції у всіх п’яти вимірах гегемонії (військовому, економічному,
політичному, інституційному та ідеологічному), причому глобальна
гегемонія США набула загального визнання серед інших міжнародних
акторів.
У розділі 4 «Сучасний стан та перспективи гегемонії у міжнародних
відносинах» розкрито закономірності функціонування та окреслено
потенціал трансформації чинного гегемонічного укладу в міжнародних
відносинах. Відзначено, що такі стратегічні й політичні чинники, як контроль
за світовими грошовими потоками, визначення міжнародного порядку
денного, застосування військової сили в ключових регіонах, а також
реалізація ідеологічного впливу на інші країни та регіони, й надалі
залишаються незамінними атрибутами впливової держави. Обґрунтовано, що
щонайменше до середини цього століття жоден з міжнародних акторів –
потенційних претендентів на статус світового гегемона, не буде спроможним
перевершити США водночас у всіх п’яти сучасних вимірах гегемонії:
військовому, економічному, політичному, інституційному та ідеологічному.
У дисертації сформульовані теоретичні узагальнення та запропоновані
нові рішення проблеми наукового обґрунтування явища гегемонії у
міжнародних відносинах з урахуванням особливостей диференціації
міжнародної системи. Дослідження явища гегемонії в міжнародних
відносинах, зокрема, аналіз етапів становлення теорії гегемонії у науці про 4
міжнародні відносини, систематизація основних теоретичних поглядів та
концепцій щодо гегемонії, розгляд особливостей та обґрунтування
закономірностей формування, утвердження і реалізації гегемонії у
міжнародних відносинах – здійснено вперше.
На основі вивчення широкого кола джерел та літератури, уточнено
поняття та основні ознаки гегемонії у міжнародних відносинах. Зокрема,
визначено, що у системі міждержавних відносин становлення гегемонії
передбачає порушення балансу в суперництві між «наддержавами», та
пов’язану з цим можливість і готовність однієї з них нав’язати свої правила й
умови іншим акторам. При цьому, вказано, що здатність гегемона впливати
на преференції та інтереси інших держав є настільки ж важливою, як і його
спроможність керувати ресурсами могутності.
Вперше виявлено й обґрунтовано взаємозв’язок між регіональною та
глобальною гегемонією, що полягає в обов’язковому утвердженні
регіональної гегемонії на шляху до глобального панування. Доведено, що для
досягнення статусу глобального гегемона у ХХІ ст. держава-претендент
мусить бути світовим лідером у п’яти основних вимірах гегемонії:
військовому, економічному, політичному, інституційному та ідеологічному.
Вказано на поступове зростання числа вимірів гегемонії, відповідно до
еволюційних змін системи міжнародних відносин. У цьому контексті, вперше
запропоновано й обґрунтовано перспективи утвердження нової гегемонії у
міжнародних відносинах ХХІ ст.: однополярний світ, з наявністю одного
глобального гегемона (США або Китай); біполярний світ, з наявністю двох
рівносильних претендентів на глобальну гегемонію, що передбачає
утворення антагоністичних блоків у боротьбі за глобальне панування;
мультиполярний світ держав, в якому міжнародна система складатиметься з
декількох полюсів, що формуватимуться навколо великих держав та
регіональних центрів сили; мультиполярний світ організацій, в якому
ключові позиції займатимуть міжнародні організації, що слугуватимуть
форумом з розв’язання глобальних питань. 5
Окрім того, у рамках дисертаційної роботи набуло розвитку
обґрунтування трьох самостійних історичних випадків функціонування
повноцінної гегемонії: Об’єднаних Провінцій (Голландія) в середині ХVII
ст., Британської імперії (Велика Британія) у середині XIX ст. і США в
середині ХХ ст. Доведено, що у кожному окремому випадку досягнення
гегемонії забезпечувалося за допомогою масштабної війни, а також визначені
передумови становлення, особливості функціонування і причини занепаду
кожної з гегемоній.
Актуальний характер порушеної проблеми, яка є малодослідженою у
вітчизняному науковому дискурсі, дає змогу розглядати вивчення явища
гегемонії у контексті становлення й еволюції міжнародних систем, як
перспективний напрям розвитку української політичної теорії, що має
безпосередній зв’язок із міжнародно-політичною практикою. Адже при
формуванні національної зовнішньополітичної стратегії Україні потрібно
враховувати сучасні світові реалії та перспективні тенденції зміни укладу сил
у міжнародному середовищі.
Практичне значення роботи полягає у систематизації, поглибленні та
розширенні знань щодо явища гегемонії в теорії і практиці міжнародних
відносин, що покликане сприяти подальшому вивченню та концептуалізації
цього явищав рамках вітчизняної науки про міжнародні відносини. Отримані
висновки можуть бути використані у роботі державних органів та
недержавних організацій, діяльність яких пов’язана з формуванням і
реалізацією зовнішньополітичних пріоритетів України.
Матеріали дослідження можуть мати практичне застосування в процесі
розробки лекцій, семінарів та спецкурсів, призначених для студентів
спеціальностей: «політологія» й «міжнародні відносини, суспільні
комунікації та регіональні студії».
Ключові слова: гегемонія, вплив, домінування, гегемонічна боротьба,
міжнародна система, міжнародні актори, Нідерланди, Велика Британія,
США.