Знайди книгу!

Опис:
Не раз виступали керівники католицької церкви з заявами про ставлення католицизму до руського народу, не раз намагалися вони в цих заявах навіяти думку про благожелательством і дружбу, яку папство нібито завжди живило і продовжує живити до народів нашої батьківщини.
Протягом всієї історії руського народу, стверджує ватиканська пропаганда, Рим шукав дружби з Руссю і прагнув підтримувати з нею найбільш близьку і тісний зв'язок. Тільки непорозумінням і результатом зловмисної обману народу, за її словами, пояснюється те, що ватикано-руські відносини зображуються так часто в чорному світлі і що немає у руських людей довіри до папської політиці.
Однак фактів, що можуть підтвердити ці заяви, немає!
Всьому світу відомо, з якою відкритою ворожістю Ватикан невпинно виступав проти Радянського Союзу. У своїй ненависті до табору соціалізму і демократії і особливо до нашої країни він займає місце на крайньому фланзі імперіалістичної реакції, беручи участь в роздуванні полум'я «холодної війни» наклепницькими вигадками про «релігійних переслідуваннях» в СРСР, про загрозу «атеїстичного комунізму» «християнському вільного світу », т.е. в сучасному капіталізмі.
Відносини між Римом і руською державою протягом століть папство і вся ватиканська пропаганда намагаються зобразити, всупереч історичній дійсності, в самому рожевому світлі. Почавши ще з папського посольства в Київську Русь в часи дохристиянські, в 979 р. (віднесеного в папському посланні до 977 р.), Ватикан прагнув навіяти уявлення, що зв'язку Риму і Києва здійснювалися протягом п'яти століть, до середини XV ст., в дусі взаємної симпатії і визнання руськими вищої влади римського престолу.
Насправді стосунки між папством і Давньою Руссю ніколи не виявляли не тільки взаємних симпатій, але навіть скільки-небудь тривалого миролюбності.