Знайди книгу!

Опис:
Мелькін В.В. Розвиток засобів індивідуального броньового захисту
військовослужбовців Збройних Сил України в 1991–2018 роках. – Кваліфікаційна
наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за
спеціальністю 20.02.22 – військова історія. – Національна академія сухопутних
військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, Львів, 2020.
У дисертації на основі вивчення праць зарубіжних та українських
дослідників, архівних та опублікованих документів, енциклопедичних і довідкових
видань, монографій, підручників і посібників, інструкцій, актів експертиз, науково-
популярної і популярної літератури та інших джерел показано стан наукової
розробленості теми. Досліджено процес створення і розвитку засобів
індивідуального броньового захисту (ЗІБЗ) військовослужбовців Збройних Сил
(ЗС) України в 1991–2018 роках.
Історіографію складає сукупність наукових праць дослідників, які з різним
світоглядним підходом і ступенем глибини досліджували окремі аспекти цієї
тематики. Історіографію теми дослідження за походженням публікацій, їх змістом,
аналізом подій та їх оцінкою умовно поділено на дві групи: зарубіжну та сучасну
українську. Її умовно поділено на: праці монографічного характеру; статті в
наукових друкованих та електронних виданнях; тези наукових конференцій і
семінарів.
Джерельну базу дослідження систематизовано й умовно поділено на такі
групи: документи та матеріали, що зберігаються в архівних установах; законодавчі
і нормативно-правові документи; довідкові видання; науково-дослідні роботи;
статті в наукових друкованих і електронних виданнях; підручники та навчальні
посібники; окремі матеріали, що розміщені на сайтах і порталах мережі Інтернет.
Аналіз зарубіжної та сучасної української історіографії засвідчив, що
тематичний напрям створення та розвитку ЗІБЗ в Україні в 1991–2018 роках, не
виділявся із загальної проблематики розвитку воєнної економіки, тилового та


3



матеріального забезпечення ЗС України, а деякі їх аспекти висвітлені
фрагментарно. Хоча досвід АТО як і досвід багатьох війн, вказує на важливість і
необхідність оснащення воїнів, які воюють, сучасними засобами захисту.
Встановлено, що на початку АТО військовослужбовці ЗС України виявилися
практично без засобів захисту або мали на оснащені старі, ще радянського
виробництва, засобами і несли невиправдані втрати серед особового складу. Але
після того, як проблеми забезпечення військовослужбовців засобами захисту були
вирішені, їх втрати значно скоротилися. Комплексне вивчення процесу
становлення та розвитку ЗІБЗ залишилося поза увагою дослідників, що є певною
прогалиною в новітній воєнно-історичній науці. Саме через низький рівень
наукової розробленості теоретичних і практичних проблем за обраною тематикою
визначили вибір теми дисертаційного дослідження.
Здобувач поставив за мету розкрити процес створення та розвитку ЗІБЗ
військовослужбовців ЗС України в 1991–2018 роках, визначити тенденції та
виробити рекомендації щодо можливого використання набутого досвіду у
ЗС України.
Для досягнення поставленої мети передбачено виконання таких завдань:
проаналізувати стан наукової розробки теми, джерельну базу, визначити
методи та напрями дослідження;
розкрити основні фактори, що впливали на створення та розвиток ЗІБЗ;
дослідити процес розвитку бронежилетів та бронешоломів;
виявити характерні риси, особливості та тенденції їх розвитку;
визначити перспективи розвитку основних ЗІБЗ в Україні та розробити
рекомендації щодо можливого використання набутого досвіду в Збройних Силах
України.
Здобувач визначив об'єкт і предмет дослідження. Об'єктом дослідження є
засоби індивідуального броньового захисту військовослужбовців, а предметом –
створення та розвиток бронежилетів і бронешоломів в Україні у 1991 – 2018 роках.
Хронологічні межі дослідження охоплюють період з 1991 по 2018 роки.
Вибір нижньої межі обумовлено створенням Збройних Сил в незалежній Україні.


4



Верхня межа пов'язана із закінченням АТО та початком операції Об'єднаних сил
(ООС). Разом з тим, досліджуючи процес створення ЗІБЗ, виявлення тенденцій їх
розвитку, автор розглядав окремі факти і події, що виходили поза визначені
хронологічні межі.
При реалізації мети і завдань дослідження автор досягнув таких результатів.
Узагальнено та систематизовано за групами значний обсяг джерела та
зарубіжної та сучасної української літератури. До наукового обігу введено раніше
не оприлюднені архівні матеріали, зокрема звіти випробувань і фотодокументи.
Серед основних факторів, що впливали на процес створення та розвитку ЗІБЗ
визначено історичний досвід, науково-технічний прогрес і фінансово-економічні
умови. Історичний досвід, на думку автора, заклав підвалини та став основою
процесу проектування, створення та розвитку ЗІБЗ в Україні в 1991–2018 роках.
Науково-технічний прогрес сформував наукову базу для вирішення означених
питань у цій галузі. Разом ці фактори сприяли практичному вирішенню питань
створення і розвитку вітчизняних бронежилетів і бронешоломів. Фінансово-
економічні умови, що склалася в країні напередодні і під час АТО, навпаки –
гальмували цей процес. Дисертант розкрив ступінь впливу кожного із зазначених
факторів на створення і розвиток ЗІБЗ, забезпечення ними військовослужбовців
ЗС України в АТО.
Встановлено, що попри наявність діючих нормативно-правових документів і
стандартів, на сьогодні немає чіткого визначення поняття “бронежилет” і
“бронешолом”. Дисертантом на основі критичного аналізу підходів до сутності та
змісту понять “бронежилет” і “бронешолом” виявив деяку некоректність їх
тлумачення та запропонував власні визначення. Під цими поняттями слід розуміти,
що “бронежилет (бронешолом) військовослужбовця – це засіб індивідуального
броньового захисту тулуба (голови) воїна від механічних засобів ураження, а також
від різних видів холодної зброї; виготовлені з різних броньових матеріалів і їх
комбінацій вітчизняного та зарубіжного походження та використання
(застосування) яких у військах дозволені Міністерством оборони України та
Генеральним штабом Збройних Сил України”.


5



Запропоновано авторську періодизацію розвитку ЗІБЗ в Україні. В ній
виділено два періоди: перший з 1991 року, коли в Україні були створені власні
Збройні Сили, і до 2014 року – до моменту початку АТО на Сході України, в якому
виділено два етапи: перший – з 1991 по 2002 роки; другий – з 2002 по 2014 роки.
Нижня межа першого етапу збігається нижньою межею першого періоду, а верхня
обумовлена початком виробництва в Україні вітчизняних бронежилетів і
бронешоломів – 2002 рік. Вона ж є нижньою межею другого етапу, а верхня межа
другого етапу припала на квітень 2014 року, коли на Сході України почалася АТО.
Другий період охоплює час, з 2014 по 2018 роки, і його нижня межа обумовлена
початком АТО, а верхня – її закінченням і переходом до операції Об’єднаних сил.
На першому етапі в Україні були створені і випробувані броньові матеріали
на основі кераміки, карбіду кремнію і карбіду бора. Вітчизняних бронежилетів на
цьому етапі в Україні не було. Основним бронежилетом, яким забезпечували
ЗС України, став радянський бронежилет четвертого класу захисту 6Б5,
розроблений ще в середині 1980-х років. Він підтвердив свої захисні властивості,
але при вазі понад 12 кг був незручним в експлуатації. Разом з тим, основним на
цьому етапі був сталевий шолом СШ-68, розроблений також за радянських часів. У
цей час був сконструйований і освоєний у виробництві вітчизняний броне-шолом
“Сфера”, який мав другий клас захисту та вагу 2,3 кг. Проте, на забезпечення
підрозділів ЗС України він надійшов тільки на початку другого етапу обмеженими
партіями.
Загалом, на першому етапі Україна в технічному розвитку бронежилетів і
бронешоломів помітно відставала від провідних країн Європи, зокрема Німеччини,
Італії, Великобританії та ін.
На другому етапі, до початку АТО, в Україні досягли значного прогресу в
галузі створення і виробництва бронематеріалів, а також розробки вітчизняних
ЗІБЗ. У цей час розроблені та впроваджені у виробництво сучасні броньові
матеріали: балістична параарамідна тканина; високоміцна поліамідна тканина
марки “ТПС”; високоміцна арамідна тканина типу TWARON з клейовим


6



наповнювачем; балістичний матеріал з надвисокомолекулярного поліетилену
(НВМПЕ); бронеелементи з титану і кераміки.
На цьому етапі основним бронежилетом був універсальний бронежилет
“Корсар М3”, розроблений Товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-
виробниче підприємство” (ТОВ “НВП”) “Темп-3000”. До його комплекту входили
бронепакети, що знімалися, та забезпечували протиуламковий захист за ДСТУ В за
першим, а протикульний за четвертим класами захисту. Недоліком цього
бронежилета та його модифікацій була велика вага – понад 12 кг. Разом з тим,
основним на цьому етапі були сталевий шолом СШ-68 і бронешолом “Сфера”.
Наприкінці цього етапу в Україні були сконструйовані та прийняті у виробництво
нові бронешоломи “Каска-1М” і “ТОР-Д”, які за якістю не поступаються
закордонним аналогам. Однак, на забезпечення ЗС України їх прийняли тільки в
ході проведення АТО.
У ході другого періоду (2014–2018 рр.) в Україні було розроблено і прийнято
на забезпечення ЗС України декілька модифікацій вітчизняного бронежилету
“Корсар М3см”, “Корсар М3мк”,“Корсар М3мп” та ін. За основними параметрами
вони не поступалися і навіть перевершували низку бронежилетів закордонного
виробництва. В їх конструкції застосовувалися сучасні високоміцні матеріали, що
забезпечують захист воїна за четвертим класом захисту. Їх загальна площа захисту
досягала 109 дм2, що забезпечувало захист половини площі тіла людини. Кращим
вітчизняним бронешоломами, що не поступаються закордонним зразкам, були
“Каска-1М” типів “F” і “С” та “Тор-Д”.
Всього за 4 роки АТО було закуплено понад 96 тис. бронежилетів і понад
139 тис. бронешоломів. На ці потреби витрачено 533,18 млн грн, що приблизно в
250 разів більше, ніж за весь період з 1991 року аж до початку АТО на Сході
України.
Характерними рисами й особливостями створення і розвитку ЗІБЗ були: по-
перше, використання закордонного та радянського досвіду як при розробці
броньових матеріалів, так і при конструюванні бронежилетів і бронешоломів; по-
друге, застосування при створенні ЗІБЗ власної науково-виробничої бази; по-третє,


7



витрата значного часу від ухвалення рішення на оснащення підрозділів ЗС України
ЗІБЗ до їх безпосереднього постачання.
У конструкціях вітчизняних ЗІБЗ в 1991–2018 роках спостерігалась низка
тенденцій. Головна з них – це покращення захисних властивостей бронежилета і
бронешолома при одночасному зниженні їх загальної ваги та поліпшення
ергономічних і експлуатаційних параметрів. У кінці першого періоду ця тенденція
проявилася й остаточно закріпилась у ході другого етапу. Інша тенденція полягає в
тому, що в кожній наступній модифікації бронежилета і бронешолома – з’являлися
конструктивні новинки, наприклад, для бронежилета удосконалювалася система
кріплення і транспортування спорядження, швидкого скидання, розвантаження,
дренажних пристосувань та ін.; для бронешолома – універсальні платформи для
кріплення приладу нічного бачення, бокові рейлінги для засобів зв’язку, пасивна
система вентиляції голови та ін. Все це характеризувало вітчизняні ЗІБЗ як
конструктивно-сучасні, ергономічні й експлуатаційно-зручні, за захисними
властивостями і характеристиками – надійні.
Показана роль української промисловості та окремих установ і фахівців у
створенні та розвитку бронежилетів і бронешоломів, зокрема ТОВ “НВП
“Темп-3000”, науково-дослідної лабораторії Національного університету оборони
України імені Івана Черняховського, Центрального науково-дослідного інституту
озброєння та військової техніки Збройних Сил України. Доведено їх спроможності
у створенні сучасних бронежилетів і бронешоломів, що не поступаються світовим
зразкам, а за окремими параметрами перевищують їх.
Перспективними напрямами подальших досліджень розвитку ЗІБЗ в Україні
можуть бути: у створенні вітчизняних бронежилетів – створення модульного,
багатофункціонального бронежилета, що відповідає міжнародним ергономічним,
експлуатаційним, захисним та іншим нормам і характеристикам, і навіть
перевершує їх; у розвитку вітчизняних бронешоломів – створення бронешолома з
такими характеристиками: невелика вага – при достатній площі захисту, високий
клас захисту, надійна і зручна система підвіски з можливістю розміщення
додаткових приладів і спеціальних пристосувань, необхідних воїнам у сучасному


8



загальновійськовому бою, зручність і комфортність при тривалому безперервному
носінні.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що автором вперше:
встановлено основні фактори та визначено їх вплив на становлення і
розвиток ЗІБЗ військовослужбовців;
запропоновано авторську періодизацію розвитку ЗІБЗ, у межах якої
визначено загальний процес розвитку бронежилетів і бронешоломів;
розкрито процес і напрями розвитку вітчизняних бронежилетів і
бронешоломів;
виявлено тенденції розвитку засобів захисту;
здійснено класифікацію ЗІБЗ на основі новітніх матеріалів, підвищення рівня
захисту та їх тактичного призначення;
запропоновано авторське визначення понять “бронежилет” і “бронешолом”,
які суттєво доповнюють і ґрунтовно уточнюють зміст існуючих донині дефініцій;
з’ясовано роль української промисловості та доведено її спроможності у
створенні сучасних ЗІБЗ, що не поступаються світовим зразкам, а за окремими
параметрами перевищують їх.
Набули подальшого розвитку: історіографія за напрямом дослідження, до
наукового обігу введено раніше не опубліковані архівні матеріали, зокрема звіти
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що матеріали
досліджень, теоретичні висновки та узагальнення доповнюють і поглиблюють
наукові знання з історії розвитку ЗІБЗ військовослужбовців і можуть бути
використані при розробленні вимог до перспективних засобів захисту під час
обґрунтування Державного оборонного замовлення; при проведенні порівняльних
випробувань зі світовими аналогами; у подальших воєнно-історичних
дослідженнях, в освітньому процесі вищих військових навчальних закладах при
вивченні спеціальних навчальних дисциплін.
Ключові слова: засоби індивідуального броньового захисту, бронежилет,
бронешолом, броньовий матеріал, фактор, тенденція, антитерористична операція.