Смерть Станіслава Собінського
Зиновій Книш / історичнапраця
Опис:
"Як тільки вийшли в світ перші випуски "Срібної Сурми", почали до мене напливати звідусіль листи, чи не варто б опрацювати процес проти Василя Атаманчука й Івана Вербицького за вбивство польського куратора Станіслава Собінського. Свого часу ця справа була дуже голосна поза межами України, в обороні засуджених брала участь уся українська суспільність за океаном. Посередньо вивела вона Українську Військову Організацію на міжнародню арену, з того часу її пропаґанда плила по широких водах політичного світу. Засудження на смерть двох невинних членів Української Військової Організації потрясло сумлінням усіх українців, де б вони не жили, і тоді зародився початок організованої, не доривочної, політичної та фінансової підтримки українському націоналістично-визвольному рухові.
Тому, що вже були або заготовлені або започатковані інші праці з історії УВО і ОУН, мусіло це виждати на свій час. Все ж таки, принагідно почав я збирати до того матеріяли і показалося, що це не така то вже легка справа. Не зважаючи на те, що про неї багато писалося в пресі, що жили ще учасники того процесу, натрапляв я на діри, що їх нічим було заповнити. В першу чергу — повний брак відомостей та інформацій з тодішньої польської преси. Подруге, трудний контакт з тими, хто міг би внести світло на різні подробиці, що проте мали велике значення, коли йшлося про змалювання суспільно-політичного тла. Збирати ті речі в особистих контактах переходило можливості приватної особи, зв'язаної заробітною працею і браком фінансових засобів. Довелося вдоволитися листуванням, що ніколи не заступить особистих розмов, а до того — пожирає безмежно багато часу. Все те разом складалося на те, що праця поступала пиняво і тривала довго. Бували хвилини, що я вже майже рішався покинути цей задум. Коли ж нарешті вичерпав усі мої можливості, — не був я задоволений з висліду праці і стала передо мною дилема: чи впорядкувати зібране й лишити в архіві для когось з майбутніх дослідників, а чи опрацювати й видати друком уже тепер. За порадами й намовами моїх приятелів рішився я на друге. Добре це, чи ні, — важко мені тепер сказати."
Зиновій Книш
"Як тільки вийшли в світ перші випуски "Срібної Сурми", почали до мене напливати звідусіль листи, чи не варто б опрацювати процес проти Василя Атаманчука й Івана Вербицького за вбивство польського куратора Станіслава Собінського. Свого часу ця справа була дуже голосна поза межами України, в обороні засуджених брала участь уся українська суспільність за океаном. Посередньо вивела вона Українську Військову Організацію на міжнародню арену, з того часу її пропаґанда плила по широких водах політичного світу. Засудження на смерть двох невинних членів Української Військової Організації потрясло сумлінням усіх українців, де б вони не жили, і тоді зародився початок організованої, не доривочної, політичної та фінансової підтримки українському націоналістично-визвольному рухові.
Тому, що вже були або заготовлені або започатковані інші праці з історії УВО і ОУН, мусіло це виждати на свій час. Все ж таки, принагідно почав я збирати до того матеріяли і показалося, що це не така то вже легка справа. Не зважаючи на те, що про неї багато писалося в пресі, що жили ще учасники того процесу, натрапляв я на діри, що їх нічим було заповнити. В першу чергу — повний брак відомостей та інформацій з тодішньої польської преси. Подруге, трудний контакт з тими, хто міг би внести світло на різні подробиці, що проте мали велике значення, коли йшлося про змалювання суспільно-політичного тла. Збирати ті речі в особистих контактах переходило можливості приватної особи, зв'язаної заробітною працею і браком фінансових засобів. Довелося вдоволитися листуванням, що ніколи не заступить особистих розмов, а до того — пожирає безмежно багато часу. Все те разом складалося на те, що праця поступала пиняво і тривала довго. Бували хвилини, що я вже майже рішався покинути цей задум. Коли ж нарешті вичерпав усі мої можливості, — не був я задоволений з висліду праці і стала передо мною дилема: чи впорядкувати зібране й лишити в архіві для когось з майбутніх дослідників, а чи опрацювати й видати друком уже тепер. За порадами й намовами моїх приятелів рішився я на друге. Добре це, чи ні, — важко мені тепер сказати."
Зиновій Книш
читайте також:
В бібліотеці зібрані всі книги українською мовою в електронному (txt, rtf, doc, pdf, fb2, epub, mobi, djvu) та паперовому форматі. Книжку можна безкоштовно скачати клікнувши на необхідний Вам формат для iPad, iPhone, Android, Kindle, Kobo та інших читалок або купити паперовий варіант тексту з доставкою по Україні. Сайт бібліотеки оптимізований для роботи на телефонах, смартфонах(айфон, анроїд) і планшетах. Потрібну книгу Ви можете легко знайти за допомогою пошуку.