Знайди книгу!

Опис:
У дисертаційній роботі на основі широкої джерельної бази, введення до наукового обігу нещодавно розсекречених нових джерел і узагальнення доробку історичної науки здійснено комплексне дослідження системи захисту державних секретів у Радянській Україні в 1919–1954 роках у контексті соціальних змін і політичного розвитку в досліджуваний період; встановлено залежність системи захисту державних секретів від ідеологічних, суспільно-політичних процесів; розкрито основні напрями державної політики, яка полягала у встановлені режиму надзвичайної секретності.

Проаналізовано рівень розкриття проблеми в науковій історичній літературі та встановлено, що вона не була предметом комплексних наукових досліджень. Здійснено історично-науковий аналіз нормативно-правових актів з питань захисту державних секретів. Розкрито специфіку діяльності органів та підрозділів органів державної безпеки, що здійснювали функції по захисту державних секретів; їх структуру та особливості. З’ясовано порядок та передумови надзвичайного засекречування інформації. Висвітлено організацію допуску та доступу до державних секретів. Досліджено організацію режимних обмежень, режимних зон, територій, смуг. Висвітлені цензурні обмеження, пов’язані із захистом державних секретів, роль і місце органів цензури та «політконтролю» у цій сфері. Виявлені особливості захисту державних секретів в оборонно-промисловому комплексу та військових формуваннях. Доведено, що радянські нормативно-правові акти щодо відповідальності за порушення законодавства про державні секрети та практика їх застосування були засновані на сукупності адміністративно-правових і кримінально- правових норм, що регулювали правовідносини з приводу визначення, використання і захисту відомостей, що становлять державні секрети.

Ключові слова: ВНК–ОДПУ–НКВС, державний кордон, державні секрети, засекречування, оборонно-промисловий комплекс, політконтроль, радянська влада, режимні зони, режимні обмеження, цензура, Червона армія, шпигунство.