Стара панна
Оноре де Бальзак / художняроман
Опис:
Повість вперше була опублікована в жовтні-листопаді 1836 р. в газеті «Ла Пресс». 1837 р. вона друкувалася в третьому томі «Сцен провінційного життя». 1844 р. Бальзак включив «Стару панну» до «Людської комедії», до 3-го тому «Сцен провінційного життя».
Сучасна письменникові критика сприйняла повість досить стримано. В ній вбачали лише новий зразок т. зв. «фламандської манери» Бальзака з її захопленням повсякденним життям, мальовничими описами побуту, предметного антуражу. Викликав нарікання і анекдотичний сюжет повісті, який видався занадто камерним на тлі попередніх творів автора. Такий висновок усе ж таки був дещо поспішний. «Стара панна» справді не стала віхою на творчому шляху письменника. Не є вона, одначе, і художнім прорахунком митця. За своєю специфікою повість тяжіє до загального масиву «Людської комедії», з яким її об'єднує спільна проблематика, розгалужена система сюжетно-тематичних зв'язків.
Трагікомічна історія одруження панни Кормон дає можливість Бальзаку звернутись до наскрізної для епопеї письменника теми впливу майнових інтересів на особисте життя людини. На тлі ретельно і рельєфно змальованого провінційного середовища точиться справжній двобій між шевальє де Валуа та паном дю Бук'є за статки заможної старої панни. Соціально-побутова за змістом колізія є типовою для «Людської комедії». З різними варіантами її вирішення читач зустрічається в численних творах автора.
Складна система перегуків пов'язує «Стару панну» і з творами саме другої половини 30-40-х рр., зокрема з «Музеєм старожитностей». Ці повісті, до речі, мають навіть спільних героїв. Обожнювачі маєтку панни де Кормон з'являються і на сторінках історії падіння д'Егріньйонів. Згубні поради шевальє розбещують Віктюрнієна, а підступність пана дю Круазьє (таке ім'я має дю Бук'є в «Музеї старожитностей») ледве не призводить до загибелі юнака. Схожі повісті і за проблематикою. Тема протистояння аристократії, яка вже належить минулому, і буржуазії, що остаточно стверджується в суспільстві, звучить і в «Старій панні», і в «Музеї старожитностей». Проте вони виразно різняться за своєю тональністю. Якщо в «Музеї старожитностей» тема перемоги буржуазії має трагічне забарвлення, то в «Старій панні» її зведено до комедійного рівня.
Знаходять розвиток у повісті й інші мотиви, типові для «Людської комедії». Сюжетна лінія дю Бук'є, наприклад, має ще один аспект. Щасливий суперник шевальє де Валуа є ділком від політики, яка для нього править за своєрідну вигідну комерцію. В цьому плані він подібний до братів Келлерів з «Сезара Біротто» чи Гобертена із «Селян». Нещасливе подружнє життя пані де Кормон (дю Бук'є), про яке згадується і в «Музеї старожитностей», дає нагоду провести паралель із сумною долею пані Гранде («Ежені Гранде»). Оповідь про кохання і самогубство Атаназа Грансона — дещо знижений, трагікомічний варіант теми долі молодої людини. Історія збагачення гризетки Сюзанни, в майбутньому пані дю Валь-Нобль, нагадує життєвий шлях бальзаківських героїв, які досягли успіху, відмовившись від моральних засад. Образ Сюзанни, до речі, з'являється і в інших творах Бальзака («Втрачені ілюзії», «Пишнота і злиденність куртизанок», «Дочка Єви»),
В загальний контекст «Людської комедії» повість вводиться також за допомогою «героїв, що повертаються». Шевальє де Валуа є другом панів де Ленонкурів, де Наварренів, де Вернеїв. Сам шевальє під час вандейського повстання був членом роялістського комітету в Алансоні («Шуани»). Дю Бук'є належить особняк де Босеанів. В салоні панни Кормон він грає у віст із панею де Ронсере. Алансонське товариство згадує полковника Юло та маркіза де Монторана («Шуани»).
Повість вперше була опублікована в жовтні-листопаді 1836 р. в газеті «Ла Пресс». 1837 р. вона друкувалася в третьому томі «Сцен провінційного життя». 1844 р. Бальзак включив «Стару панну» до «Людської комедії», до 3-го тому «Сцен провінційного життя».
Сучасна письменникові критика сприйняла повість досить стримано. В ній вбачали лише новий зразок т. зв. «фламандської манери» Бальзака з її захопленням повсякденним життям, мальовничими описами побуту, предметного антуражу. Викликав нарікання і анекдотичний сюжет повісті, який видався занадто камерним на тлі попередніх творів автора. Такий висновок усе ж таки був дещо поспішний. «Стара панна» справді не стала віхою на творчому шляху письменника. Не є вона, одначе, і художнім прорахунком митця. За своєю специфікою повість тяжіє до загального масиву «Людської комедії», з яким її об'єднує спільна проблематика, розгалужена система сюжетно-тематичних зв'язків.
Трагікомічна історія одруження панни Кормон дає можливість Бальзаку звернутись до наскрізної для епопеї письменника теми впливу майнових інтересів на особисте життя людини. На тлі ретельно і рельєфно змальованого провінційного середовища точиться справжній двобій між шевальє де Валуа та паном дю Бук'є за статки заможної старої панни. Соціально-побутова за змістом колізія є типовою для «Людської комедії». З різними варіантами її вирішення читач зустрічається в численних творах автора.
Складна система перегуків пов'язує «Стару панну» і з творами саме другої половини 30-40-х рр., зокрема з «Музеєм старожитностей». Ці повісті, до речі, мають навіть спільних героїв. Обожнювачі маєтку панни де Кормон з'являються і на сторінках історії падіння д'Егріньйонів. Згубні поради шевальє розбещують Віктюрнієна, а підступність пана дю Круазьє (таке ім'я має дю Бук'є в «Музеї старожитностей») ледве не призводить до загибелі юнака. Схожі повісті і за проблематикою. Тема протистояння аристократії, яка вже належить минулому, і буржуазії, що остаточно стверджується в суспільстві, звучить і в «Старій панні», і в «Музеї старожитностей». Проте вони виразно різняться за своєю тональністю. Якщо в «Музеї старожитностей» тема перемоги буржуазії має трагічне забарвлення, то в «Старій панні» її зведено до комедійного рівня.
Знаходять розвиток у повісті й інші мотиви, типові для «Людської комедії». Сюжетна лінія дю Бук'є, наприклад, має ще один аспект. Щасливий суперник шевальє де Валуа є ділком від політики, яка для нього править за своєрідну вигідну комерцію. В цьому плані він подібний до братів Келлерів з «Сезара Біротто» чи Гобертена із «Селян». Нещасливе подружнє життя пані де Кормон (дю Бук'є), про яке згадується і в «Музеї старожитностей», дає нагоду провести паралель із сумною долею пані Гранде («Ежені Гранде»). Оповідь про кохання і самогубство Атаназа Грансона — дещо знижений, трагікомічний варіант теми долі молодої людини. Історія збагачення гризетки Сюзанни, в майбутньому пані дю Валь-Нобль, нагадує життєвий шлях бальзаківських героїв, які досягли успіху, відмовившись від моральних засад. Образ Сюзанни, до речі, з'являється і в інших творах Бальзака («Втрачені ілюзії», «Пишнота і злиденність куртизанок», «Дочка Єви»),
В загальний контекст «Людської комедії» повість вводиться також за допомогою «героїв, що повертаються». Шевальє де Валуа є другом панів де Ленонкурів, де Наварренів, де Вернеїв. Сам шевальє під час вандейського повстання був членом роялістського комітету в Алансоні («Шуани»). Дю Бук'є належить особняк де Босеанів. В салоні панни Кормон він грає у віст із панею де Ронсере. Алансонське товариство згадує полковника Юло та маркіза де Монторана («Шуани»).
Доступні формати:
читайте також:
В бібліотеці зібрані всі книги українською мовою в електронному (txt, rtf, doc, pdf, fb2, epub, mobi, djvu) та паперовому форматі. Книжку можна безкоштовно скачати клікнувши на необхідний Вам формат для iPad, iPhone, Android, Kindle, Kobo та інших читалок або купити паперовий варіант тексту з доставкою по Україні. Сайт бібліотеки оптимізований для роботи на телефонах, смартфонах(айфон, анроїд) і планшетах. Потрібну книгу Ви можете легко знайти за допомогою пошуку.