Знайди книгу!

Людину вважають діяльною, якщо вона робить бізнес, вивчає медицину, працює на конвеєрі, виготовляє стіл або вправляється у спорті. Усі ці види діяльності мають дещо спільне: вони націлені на зовнішню мету, якої конче треба досягти. Та до уваги не беруть мотиви діяльності. Візьмімо як приклад людину, яка занурюється в нескінченну роботу через глибоке відчуття непевності й самотності; чи іншу - яку штовхають вперед амбіції або жага до грошей. В обох цих випадках людина постає рабом пристрасті, а її активність за реальних умов є "пасивністю", бо її штовхають уперед; вона є страждальцем, а не діячем. З іншого боку, того хто сидить тихо, споглядаючи світ без особливої мети або цілі, - і дослухається хіба що до себе і своєї єдності зі світом - вважають "пасивним", бо він нічого "не робить". Насправді ж такий стан зосередженої медитації є найвищим проявом діяльності - тут діє душа, і це можливо лише за умов внутрішньої свободи і незалежності. Одна концепція діяльності - сучасна - означає витрату енергії заради досягнення зовнішніх цілей; інша - застосування внутрішніх сил людини, незалежно від того, чи матимуть при цьому місце будь-які зовнішні зміни.