Знайди книгу!

Те незручне почуття, коли розумієш, що все у що ти віриш - повна туфта і ілюзія. Що вся оця боротьба за ідеали, моральні цінності і світле майбутнє - наглий пиздьож. І все, що ти робиш - це займаєшся самообманом. Ну нє, можна канєшно знову стати циніком-соціопатом і знову перестати вірити людям - скоріше за все, це буде найбільш розумним рішенням. Але блять, так хотілось побачити нарешті щось хороше.
Схоже, пора заносити наївність в розряд психічних розстроєнь.
Хоча, може я просто забагато прєдаюсь песимізму, а може забагато читаю новин, а може забагато прєдаюсь песимізму, читаючи новини. Хйз…
Але блін, це ж не тільки політики стосується. Оця злоєбуча звичка завжди сприймати все буквально і на віру, в той час як більшість звикла спілкуватись підтекстами й натяками і ніколи прямо не скаже, що в голові тримає. Поле чудєс, блять. Угадай з двох слів, що насправді малось на увазі. Почну пристосовуватись і лицемірити, як інші - стану сама собі противна, а не буду робити вигляд, що мила і привітна - кому я нахєр така здалась.