Знайди книгу!

Опис:
Метою дисертаційного дослідження є
формулювання теоретично обґрунтованих висновків щодо нерозривного
зв’язку ідеї ґендерної рівності з інтелектуальним, культурним, економічним,
соціальним та національним розвитком українського народу, її присутності у
всіх прогресивних національно-демократичних програмах, поглядах
українських громадських, культурних та політичних діячів другої половини
ХІХ ст., коли в українській правовій думці починає зароджуватися та
розвиватися сучасне розуміння правової рівності, свободи та справедливості.
Зазначена мета зумовила постановку і розв’язання таких завдань:
– узагальнити здобутки української історіографії з проблемами
зародження і розвитку ідеї ґендерної рівності в українській правовій думці;
– проаналізувати місце і значення ідеї ґендерної рівності в сучасних
міжнародно-правових актах та діяльність міжнародних інституцій,
спрямованих на утвердження ґендерної рівності в усіх аспектах суспільного
життя;
– визначити зміст та співвідношення дотичних понять «ґендерна рівність»
та «емансипація жінок», «жіноче питання», «права жінок», ґендерної рівності та
жіночих прав;
– схарактеризувати місце ідеї ґендерної рівності в програмних засадах
українського національно-визвольного руху другої половини ХІХ ст. і творчій
спадщині його ідеологів: Тараса Шевченка, Миколи Костомарова,
Пантелеймона Куліша, Михайла Драгоманова, Івана Франка, Михайла Павлика,
Володимира Барвінського, Олександра Огоновського;
– розкрити зміст та складові ідеї ґендерної рівності у зазначений період,
напрями її утвердження в суспільній свідомості українського народу,
закріплення як цілі і завдання політичних та громадських організацій;
– з’ясувати значення і вплив ідеї ґендерної рівності на духовний,
інтелектуальний та культурний розвиток українського народу в другій половині
ХІХ ст. у поглядах Ганни Барвінок, Марка Вовчка, Олени Пчілки, Олександри
Єфименко, Софії Русової, Христини Алчевської;
– показати специфіку формування ідеї ґендерної рівності в програмних
документах українського жіночого руху, теоретичних розробках його
організаторів: Олени Доброграєвої, Наталії Кобринської, Анни Павлик, а також
його значення для утвердження ідеї ґендерної рівності як складової
прогресивного і демократичного розвитку суспільства;
– виявити зв’язок між ідеями соціальної справедливості, демократичного
правління, прав і свобод людини, національного визволення та ґендерної
рівності в українській правовій думці другої половини ХІХ ст.;
– з урахуванням національного досвіду зазначеного періоду
сформулювати практичні рекомендації щодо усунення ґендерних стереотипів
та ґендерної дискримінації, розроблення ефективних механізмів утвердження
ідеї ґендерної рівності в суспільній свідомості та практиці сучасного
українського суспільства.