Знайди книгу!

Опис:
Годік К. О. Концепт «бісовщини» в творчості українських та російських письменників першої половини ХХ ст. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук (доктора філософії) за спеціальністю 10.01.05 – порівняльне літературознавство. – Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, Київ, 2017.
Дисертація є першою спробою дослідити модифікації концепту «бісовщини» в українській та російській літературах ХХ століття. Цей концепт проаналізовано в філософському, соціологічному та літературознавчому контексті. Сформовані чіткі критерії визначення бісовщини як соціально-культурного феномену, описано риси бісівського світогляду, а також розглянуто ієрархію бісівської структури.
Об’єктом дослідження стали прозові тексти української та російської літератур першої половини XX ст.: романи Володимира Винниченка «Записки Кирпатого Мефістофеля», «Нова заповідь», «Сонячна машина», «Лепрозорій», роман Андрія Платонова «Чевенгур», повість Бориса Антоненка-Давидовича «Смерть», Федора Сологуба «Дрібний біс», Максима Горького «Життя Клима Самгіна», прозові тексти Миколи Хвильового («Мати», Я (Романтика)», «Завулок», «Сентиментальна історія», «Наречений», «Вальдшнепи»), Тодося Осьмачки «Ротонда душогубців» та «План до двору», Михайла Булгакова «Майстер і Маргарита».
В роботі висвітлено історичні передумови формування концепту «бісовщини», які зумовили утворення різних її моделей в українській та російській літературі. Також з’ясовано основні відмінності у розвитку моделей «бісовщини» в обох літературах на першому та другому етапі його становлення. Також визначено особливості зображення бісівської ієрархії в українській та російській літературах. Розглянуто способи залучення персонажів до такої структури та можливі варіанти для подальшого вивільнення з неї як на першому, так і на другому етапі реалізації концепту.
В дисертації «бісовщину» визначено як феномен людської деструктивності, яка виражається в колективній ментальності як одержимість соціальним конструюванням і проектуванням у формі утопізму, що з'єднує історичні, релігійні та ціннісні аспекти, і як прагнення будь-якими засобами втілити, фетишизувати соціальний ідеал і в діяльності, спрямованій на руйнування суспільства, його соціальних інститутів та здійснення насильства над людиною.
Визначено, що на формування концепту в українській та російській літературах впливала низка чинників. Серед них визначальними виявилися: національні міфи, більшовизм, традиції європейського модернізму, традиції змалювання «бісовщини» в українській та російській літературі. Визначальним є вплив на формування цього концепту роману «Біси» Ф. Достоєвського, що є джерелом моделі «бісовщини». Під впливом цих чинників в українській та російській літературі було сформовано два різних концепти «бісовщини».
В ході аналізу становлення концепту «бісовщини» в українській та російській літературах було виявлено, що він пройшов два етапи формування: індивідуальний та державницький. Ці етапи в українській та російській літературах не збігаються в часі. Так в російській літературі другий етап формування моделі бісовщини проходить уже на початку 20-х років, тоді як в українській літературі він починає розвиватися вже в кінці 20-х, в 30-х – в еміграційній прозі.
Дослідження текстів показали, що на індивідуальному етапі побутування концепту різниця між українськими та російськими творами найбільш помітна. Українські письменники – В. Винниченко, В. Підмогильний, Микола Хвильовий більш орієнтуються на традиції європейського модернізму, в той час, як російськи письменники – Ф. Сологуб та Максим Горький більш зорієнтовані на російські традиції зображення «бісовщини», в тому числі, творчість Ф. Достоєвського. На другому державницькому етапі розвитку концепту з посиленням впливу більшовизму на українську літературу на рівні тем та ідей український варіант концепту трансформується і стає найбільш подібним до російського.
Відзначено, що на обох етапах побутування концепту для української літератури характерне сприйняття «бісів» як зовнішньої сили, що проникає в український простір («Я (Романтика» Миколи Хвильового, «Смерть» Б. Антоненка-Давидовича», «Ротонда душогубців» Тодося Осьмачки), в той час, як в російській літературі така сила є питомою («Дрібний біс» Ф. Сологуба, «Чевенгур» А. Платонова). В українській літературі також зображене поступове перетворення людини на «біса» («Смерть» Б. Антоненка-Давидовича).
Бісовщину індивідуального етапу становлення було проаналізовано на матеріалі романів Володимира Винниченка «Записки Кирпатого Мефістофеля», Максима Горького «Життя Клима Самгіна»,Федора Сологуба «Дрібний біс», Валер’яна Підмогильного «Місто», повісті «Смерть» Бориса Антоненка-Давидовича, прози Миколи Хвильового. На основі аналізу цих творів виявлено, що структура «бісовщини» першого етапу становлення є неповною у порівнянний з основною структурою, представленою у романі «Біси» Достоєвського, бісівська ієрархія у творах цього періоду представлена одним персонажем або розрізненою групою. Українська модель «бісовщини» першого етапу становлення представлена ширше, оскільки саме в 20-х роках ХХ століття тут відбувається формування цього концепту в той час, як у російській літературі вже в романі Достоєвського «Біси» представлена повноцінна модель «бісовщини» другого етапу становлення.
Бісівський світогляд у творах цього періоду, здебільшого спостерігається у представників дрібної інтелігенції. Такими є герої Винниченка, Максима Горького, Миколи Хвильового, Федора Сологуба. Ця особливість притаманна і українській, і російській літературам. Провідним мотивом перетворення людини на «біса» в аналізованих творах є страх. Саме через нього відбувається зміна людського світогляду персонажу на бісівський.
Другий етап становлення «бісовщини» проаналізовано на матеріалі творів Тодося Осьмачки «Ротонда душогубців» та «План до двору», романів «Чевенгур» Андрія Платонова, «Майстер і Маргарита» Михайла Булгакова, «Сонячна машина», «Лепрозорій», «Слово за тобою, Сталіне!», «Нова заповідь» Володимира Винниченка. «Бісовщина» в цих текстах отримує двошарову структуру, в якій представлені як вищі біси (бездіяльні суб’єкти), так і нижчі. Тут їхня структура заміщує структуру державного управління. Таке заміщення показане на різних етапах. Так, у «Чевенгурі» розкривається становлення владної структури, а у «Новій заповіді», «Лепрозорії», «Ротонді душогубців» вже показане керування суспільством бісами. Зображення дій цих бісів тут супроводжується апокаліптичними візіями: поруйнуванням храмів, розкраданням церковних святинь, підміною Бога іншими постатями (наприклад, у «Чевенгурі» Бога замінюють Ленін та Маркс), очікування ядерного апокаліпсису (у романах Володимира Винниченка «Нова заповідь», «Слово за тобою, Сталіне!»).
Наукова новизна дисертації полягає у тому, що вперше у вітчизняному літературознавстві на основі теоретико-практичного аналізу розмежовано українську та російську моделі «бісовщини» та дано опис цим моделям на двох основних етапах їх становлення. Також у представленій роботі:
– Визначено походження концепту «бісовщини», описано фактори, які мали вплив на його формування в національних літературах першої половини ХХ століття.
– Окреслено національні моделі концепту «бісовщини», виявлено типологічні відмінності цих моделей.
– Детально описано риси деструктивного світогляду на різних етапах становлення концепту.
– Розкрито особливості реалізації поданого концепту у першому та другому періодах становлення в українській та російській літературах.
Також здійснено аналіз творів Володимира Винниченка, Валер’яна Підмогильного, Миколи Хвильового, Тодося Осьмачки, Бориса Антоненка-Давидовича, Максима Горького, Федора Сологуба, Михайла Булгакова, Андрія Платонова, які містять концепт «бісовщини».
Матеріали дослідження можуть бути використані у лекціях та спецкурсах з української та зарубіжної літератур першої половини ХХ століття, у гуманітарних дисциплінах вищих навчальних закладів, загальноосвітніх середніх шкіл, гімназій та ліцеїв.
Ключові слова: бісовщина, бісівська ієрархія, фігура, роман, оповідання, проза, компаративний аналіз.