Німецькі колоніальні співтовариства в Африці: формування і повсякденне життя (1884-1918 рр.)
Сергій Луценко / історичнапраця
Опис:
Луценко С.М. Німецькі колоніальні співтовариства в Африці:
формування і повсякденне життя (1884–1918 рр.). – Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук
(доктора філософії) за спеціальністю 07.00.02 – всесвітня історія. Робота
виконана у Харківському національному університеті імені В. Н. Каразіна.
Харків, 2017. Захист у Дніпровському національному університеті імені
Олеся Гончара. Дніпро, 2017.
У дисертації на основі великого масиву джерел та літератури вперше у
вітчизняній історіографії здійснено всебічне дослідження німецьких
колоніальних співтовариств, які виникли в африканських колоніях
Німеччини наприкінці Х Х ст. Ӏ
Розкриваються основні причини німецької еміграції, особливості
переїзду переселенців до заморських володінь. Вказується трудніші з якими
стикалися колоністи, на перших етапах освоєння протекторатів.
Ретельно проаналізовано соціальну структуру німецьких спільнот в
Африці, відображено становище різних соціальних груп переселенців
всередині колоніальних співтовариств. Так в формуванні німецьких
колоніальних співтовариств в протекторатах брали участь представники усіх
верств німецького суспільства і зберігали таку ж, як і в метрополії, соціальну
диференціацію. Соціальне положення кожного переселенця в середині
колоніального суспільства визначалося, перш за все, сферою його діяльності
та наявним капіталом. Найбільш привілейоване місце в спільнотах займали
колоніальні чиновники і військові. Вони отримували підвищену заробітну
платню і державну пенсію, їм надавалося безкоштовне службове житло, та
гарантувалися різноманітні пільги. Однак, особливою повагою серед
колоністів користувалися німецькі військовослужбовці охоронних військ і
фермери, оскільки перші були в очах переселенців захисниками нової3
батьківщини, а другі – міцними власниками, що досягали добробуту своєю
власною працюю.
З'ясовано, що головним чинником формування декількох колоніальних
спільнот, зі своїми специфічними особливостями пов'язано з географічною
роз'єднаністю німецьких протекторатів і слабким транспортним зв'язком між
ними.
Автором висвітлені основні чинники, які сприяли поступовому
трансформуванню переселенських поселень в своєрідні колоніальні
співтовариства з власною системою цінностей, особливостями
господарського розвитку, суспільного та культурного життя. Визначено що,
не зважаючи на старанне копіювання переселенцями в протекторатах
звичайного життя метрополії, пристосування до незвичного для європейців
африканських умов та практичність, притаманна німецькому народові,
сприяли внутрішній трансформації колоніальних спільнот. Німецькі
колоністи виробили особливи способи пересування, приготування їжі,
ведення господарства. У протекторатах за короткий термін сформувався
особливий «німецький колоніальний стиль» в архітектурі, скульптурі і
живописі, виникла колоніальна література різноманітних жанрів, яка мала
значний вплив на культуру далекої метрополії. Прослідковано роль
німецького уряду в становленні і розвитку колоніальних спільнот. Завдяки
підтримки уряду і цілеспрямованого державного фінансування, у
протекторатах будувалися залізні і грунтові дороги, поштові і телеграфні
станції, випускалися газети, відкривалися лікарні. За ініціативи держави
створювалися кредитні банки, ветеринарні станції, завозилися продуктивні
породи сільськогосподарських тварин, проводилося продаж за пільговими
цінами землі німецьким поселенцям, вирішувалася проблема водопостачання
в посушливих районах. З дозволу уряду в протекторатах були створені
окружні і обласні ради, муніципальні асоціації, а в Південно-Західній Африці
– Ландрата. Органи місцевого самоуправління дозволяли колоністам4
оперативно вирішувати питання, пов'язані з організацією суспільного і
господарського життя.
Охарактеризовано та виявлено особлива роль, спеціалізовано
розробленої метрополією та колоніальною адміністрацією правової системи
на життя протекторатів і переселенців. Констатується особлива увага
німецького уряду до питань міжнародного визнання кордонів своїх
заморських володінь через підписання двосторонніх договорів з іншими
колоніальними державами. Розглянуто напрямки впливу законодавчої бази
на господарське, колективне та приватне життя у протекторатах. Так,
введення чіткої законодавчої регламентації видобутку корисних копалин
дозволила владі ефективно контролювати процес використання природних
багатств колоній. Запровадження фінансового контролю, введення
колоніальної грошової системи, призвело до суттєвого зміцнення
економічного положення всередині протекторатів. З метою покращення
благоустрою колоніальних поселень, урядом застосовувалося жорстка
регламентація будівництва житла, закладення ферм тощо. Таким чином
з'ясовано, що з метою зміцнення колоніальної влади, в протекторатах за
короткий термін була впроваджена жорстка система управління і
судочинства, яка дозволяла уряду контролювати всі сфери колоніального
життя.
Визначено особливості формування структур колоніальних
адміністрацій і охоронних військ в кожному протектораті. Так, Німецькі
військові загони і адміністративні корпуси в Камеруні, Того і Східній Африці
представляли собою змішані формування. Вищій і середній склад складалися
з німців, нижчий і рядовий склад набирався з лояльних до колонізаторів
африканців. Винятком був військовий контингент і адміністративний апарат
Південно-Західний Африці який повністю складався з німців, оскільки
жорстка політика колоніальної адміністрації по відношенню до місцевих
племен не дозволяла розраховувати на лояльність африканців.5
Проведено комплексний розгляд взаємовідносин німецьких колоністів з
місцевим населенням і іншими групами європейських поселенців. З'ясовано,
що еволюційно вироблена ментально-психологічна самодостатність німців,
їхнє зверхнє ставлення до інших європейців і африканців під пресом
економічних труднощів і збройних конфліктів з місцевими племенами,
швидко трансформувалися в ксенофобію і расизм. Існуючу проблему
негативного ставлення колоністів до африканців ускладнювало велика низка
спеціалізованих законів спрямованих на політичне та економічне підкорення
африканського населення. Німецька юстиція широко використовувала по
відношенню до тубільного населення високі штрафи, примусові роботи і
тілесні покарання за найменші правопорушення. У державній колоніальній
політиці по відношенню до тубільців мали місце специфічні регіональні
відмінності. Для забезпечення дешевою робочою силою в колоніях Того,
Камерун і Східній Африці була введена трудова повинність, яку пізніше
замінили подушним податком. У Південно-Західній Африці колоніальна
адміністрація послідовно і цілеспрямовано проводила курс на експропріацію
землі та худоби у тубільців, перетворюючи їх на безправних робітників.
Простежено позитивні наслідки міжцивілізаційного діалогу. Так,
завдяки німецькому колоніальному уряду в протекторатах було знищено
рабство, запроваджено медичне обслуговування та шкільна освіта для
місцевого населення. Знайомство африканців з новими знаряддями праці і
формами землеробства, технологією зведення будівель, доріг і мостів
сприяло розвитку культури місцевого населення.
Здійснено реконструкцію процесу економічного освоєння
переселенцями колоніальних володінь в Африці. Так, у колоніях Того і
Камерун основою господарської діяльності стало плантаційне господарство,
яке спеціалізувалося на вирощуванні експортних культур. У Східній Африці
плантаційне господарство співіснувало з дрібним фермерством. У Південно-
Західній Африці розвивалося дрібне і велике фермерське господарство, що
спеціалізувалося на товарному тваринництві, садівництві та городництві.Однак багато господарств у Східній та Південно-Західній Африці мали
низьку рентабельність. Для виживання дрібним фермерам, які не мали
необхідних коштів, доводилося додатково займатися торгівлею,
перевезенням вантажів, ремісництвом тощо. Спільною для всіх німецьких
колоній була спрямованість на виробництво певного виду сировини.
Можливість виробництва більш широкого асортименту продукції найчастіше
ігнорувалася німецькими підприємцями через нерентабельність її
транспортування в метрополію. Внаслідок цього економічний потенціал
колоній не використовувався в повному обсязі.
Складені таблиці, які містять відомості про кількісний склад та
соціальну структуру німецьких колоніальних суспільств, і відображають
перелік військового та адміністративного керівного складу протекторатів.
Ключові слова: Німеччина, колонії, Того, Камерун, Південно-Західна
Африка, Східна Африка, колоніальне законодавство, колоніальні
співтовариства.
Луценко С.М. Німецькі колоніальні співтовариства в Африці:
формування і повсякденне життя (1884–1918 рр.). – Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук
(доктора філософії) за спеціальністю 07.00.02 – всесвітня історія. Робота
виконана у Харківському національному університеті імені В. Н. Каразіна.
Харків, 2017. Захист у Дніпровському національному університеті імені
Олеся Гончара. Дніпро, 2017.
У дисертації на основі великого масиву джерел та літератури вперше у
вітчизняній історіографії здійснено всебічне дослідження німецьких
колоніальних співтовариств, які виникли в африканських колоніях
Німеччини наприкінці Х Х ст. Ӏ
Розкриваються основні причини німецької еміграції, особливості
переїзду переселенців до заморських володінь. Вказується трудніші з якими
стикалися колоністи, на перших етапах освоєння протекторатів.
Ретельно проаналізовано соціальну структуру німецьких спільнот в
Африці, відображено становище різних соціальних груп переселенців
всередині колоніальних співтовариств. Так в формуванні німецьких
колоніальних співтовариств в протекторатах брали участь представники усіх
верств німецького суспільства і зберігали таку ж, як і в метрополії, соціальну
диференціацію. Соціальне положення кожного переселенця в середині
колоніального суспільства визначалося, перш за все, сферою його діяльності
та наявним капіталом. Найбільш привілейоване місце в спільнотах займали
колоніальні чиновники і військові. Вони отримували підвищену заробітну
платню і державну пенсію, їм надавалося безкоштовне службове житло, та
гарантувалися різноманітні пільги. Однак, особливою повагою серед
колоністів користувалися німецькі військовослужбовці охоронних військ і
фермери, оскільки перші були в очах переселенців захисниками нової3
батьківщини, а другі – міцними власниками, що досягали добробуту своєю
власною працюю.
З'ясовано, що головним чинником формування декількох колоніальних
спільнот, зі своїми специфічними особливостями пов'язано з географічною
роз'єднаністю німецьких протекторатів і слабким транспортним зв'язком між
ними.
Автором висвітлені основні чинники, які сприяли поступовому
трансформуванню переселенських поселень в своєрідні колоніальні
співтовариства з власною системою цінностей, особливостями
господарського розвитку, суспільного та культурного життя. Визначено що,
не зважаючи на старанне копіювання переселенцями в протекторатах
звичайного життя метрополії, пристосування до незвичного для європейців
африканських умов та практичність, притаманна німецькому народові,
сприяли внутрішній трансформації колоніальних спільнот. Німецькі
колоністи виробили особливи способи пересування, приготування їжі,
ведення господарства. У протекторатах за короткий термін сформувався
особливий «німецький колоніальний стиль» в архітектурі, скульптурі і
живописі, виникла колоніальна література різноманітних жанрів, яка мала
значний вплив на культуру далекої метрополії. Прослідковано роль
німецького уряду в становленні і розвитку колоніальних спільнот. Завдяки
підтримки уряду і цілеспрямованого державного фінансування, у
протекторатах будувалися залізні і грунтові дороги, поштові і телеграфні
станції, випускалися газети, відкривалися лікарні. За ініціативи держави
створювалися кредитні банки, ветеринарні станції, завозилися продуктивні
породи сільськогосподарських тварин, проводилося продаж за пільговими
цінами землі німецьким поселенцям, вирішувалася проблема водопостачання
в посушливих районах. З дозволу уряду в протекторатах були створені
окружні і обласні ради, муніципальні асоціації, а в Південно-Західній Африці
– Ландрата. Органи місцевого самоуправління дозволяли колоністам4
оперативно вирішувати питання, пов'язані з організацією суспільного і
господарського життя.
Охарактеризовано та виявлено особлива роль, спеціалізовано
розробленої метрополією та колоніальною адміністрацією правової системи
на життя протекторатів і переселенців. Констатується особлива увага
німецького уряду до питань міжнародного визнання кордонів своїх
заморських володінь через підписання двосторонніх договорів з іншими
колоніальними державами. Розглянуто напрямки впливу законодавчої бази
на господарське, колективне та приватне життя у протекторатах. Так,
введення чіткої законодавчої регламентації видобутку корисних копалин
дозволила владі ефективно контролювати процес використання природних
багатств колоній. Запровадження фінансового контролю, введення
колоніальної грошової системи, призвело до суттєвого зміцнення
економічного положення всередині протекторатів. З метою покращення
благоустрою колоніальних поселень, урядом застосовувалося жорстка
регламентація будівництва житла, закладення ферм тощо. Таким чином
з'ясовано, що з метою зміцнення колоніальної влади, в протекторатах за
короткий термін була впроваджена жорстка система управління і
судочинства, яка дозволяла уряду контролювати всі сфери колоніального
життя.
Визначено особливості формування структур колоніальних
адміністрацій і охоронних військ в кожному протектораті. Так, Німецькі
військові загони і адміністративні корпуси в Камеруні, Того і Східній Африці
представляли собою змішані формування. Вищій і середній склад складалися
з німців, нижчий і рядовий склад набирався з лояльних до колонізаторів
африканців. Винятком був військовий контингент і адміністративний апарат
Південно-Західний Африці який повністю складався з німців, оскільки
жорстка політика колоніальної адміністрації по відношенню до місцевих
племен не дозволяла розраховувати на лояльність африканців.5
Проведено комплексний розгляд взаємовідносин німецьких колоністів з
місцевим населенням і іншими групами європейських поселенців. З'ясовано,
що еволюційно вироблена ментально-психологічна самодостатність німців,
їхнє зверхнє ставлення до інших європейців і африканців під пресом
економічних труднощів і збройних конфліктів з місцевими племенами,
швидко трансформувалися в ксенофобію і расизм. Існуючу проблему
негативного ставлення колоністів до африканців ускладнювало велика низка
спеціалізованих законів спрямованих на політичне та економічне підкорення
африканського населення. Німецька юстиція широко використовувала по
відношенню до тубільного населення високі штрафи, примусові роботи і
тілесні покарання за найменші правопорушення. У державній колоніальній
політиці по відношенню до тубільців мали місце специфічні регіональні
відмінності. Для забезпечення дешевою робочою силою в колоніях Того,
Камерун і Східній Африці була введена трудова повинність, яку пізніше
замінили подушним податком. У Південно-Західній Африці колоніальна
адміністрація послідовно і цілеспрямовано проводила курс на експропріацію
землі та худоби у тубільців, перетворюючи їх на безправних робітників.
Простежено позитивні наслідки міжцивілізаційного діалогу. Так,
завдяки німецькому колоніальному уряду в протекторатах було знищено
рабство, запроваджено медичне обслуговування та шкільна освіта для
місцевого населення. Знайомство африканців з новими знаряддями праці і
формами землеробства, технологією зведення будівель, доріг і мостів
сприяло розвитку культури місцевого населення.
Здійснено реконструкцію процесу економічного освоєння
переселенцями колоніальних володінь в Африці. Так, у колоніях Того і
Камерун основою господарської діяльності стало плантаційне господарство,
яке спеціалізувалося на вирощуванні експортних культур. У Східній Африці
плантаційне господарство співіснувало з дрібним фермерством. У Південно-
Західній Африці розвивалося дрібне і велике фермерське господарство, що
спеціалізувалося на товарному тваринництві, садівництві та городництві.Однак багато господарств у Східній та Південно-Західній Африці мали
низьку рентабельність. Для виживання дрібним фермерам, які не мали
необхідних коштів, доводилося додатково займатися торгівлею,
перевезенням вантажів, ремісництвом тощо. Спільною для всіх німецьких
колоній була спрямованість на виробництво певного виду сировини.
Можливість виробництва більш широкого асортименту продукції найчастіше
ігнорувалася німецькими підприємцями через нерентабельність її
транспортування в метрополію. Внаслідок цього економічний потенціал
колоній не використовувався в повному обсязі.
Складені таблиці, які містять відомості про кількісний склад та
соціальну структуру німецьких колоніальних суспільств, і відображають
перелік військового та адміністративного керівного складу протекторатів.
Ключові слова: Німеччина, колонії, Того, Камерун, Південно-Західна
Африка, Східна Африка, колоніальне законодавство, колоніальні
співтовариства.
Доступні формати:
PDFчитайте також:
В бібліотеці зібрані всі книги українською мовою в електронному (txt, rtf, doc, pdf, fb2, epub, mobi, djvu) та паперовому форматі. Книжку можна безкоштовно скачати клікнувши на необхідний Вам формат для iPad, iPhone, Android, Kindle, Kobo та інших читалок або купити паперовий варіант тексту з доставкою по Україні. Сайт бібліотеки оптимізований для роботи на телефонах, смартфонах(айфон, анроїд) і планшетах. Потрібну книгу Ви можете легко знайти за допомогою пошуку.