Перемишльська єпархія Греко-католицької церкви в українському національному русі Галичини (1919–1939 рр. )
Тетяна Горан / історичнапраця
Опис:
Горан Т. А. Перемишльська єпархія Греко-католицької церкви в
українському національному русі Галичини (1919–1939 рр.). – На правах
рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за
спеціальністю 07.00.01 – історія України. – ДВНЗ «Прикарпатський
національний університет імені Василя Стефаника». – Івано-Франківськ, 2017.
Дисертаційна робота присвячення дослідженню участі Перемишльської
єпархії ГКЦ в українському національному русі Галичини 1919–1939 рр.
У сьогоднішній ситуації, яка склалася в Україні, попри принцип
відокремлення Церкви від держави, УГКЦ позитивно впливає на піднесення
морального духу українців. Церква докладає усіх зусиль для консолідації
українського суспільства у боротьбі проти російської агресії, розділяє долю
свого народу і відстоює християнські цінності. З історією ГКЦ у ХХ ст. пов’язана
діяльність Перемишльської єпархії, яка була складовою Львівської митрополії
ГКЦ. Суспільно-політична, освітня, громадська та культурно-просвітницька
діяльність греко-католицького духовенства Перемишльської єпархії ГКЦ в
період Другої Речі Посполитої була вагомим внеском в національно-визвольний
рух українців Галичини.
У дисертації проаналізовано стан наукової розробки теми, її джерельну
базу та визначено методологію дослідження. Наукову літературу за
хронологічним принципом поділено на три групи: 1) публікації міжвоєнного та
воєнного періодів (1918–1945 рр.); 2) післявоєнну радянську й українську
діаспорну історіографію (1946–1990 рр.); 3) дослідження сучасних українських і
польських істориків (1991–2016 рр.).
Джерельна база дисертації представлена широким спектром документів і
матеріалів Центрального державного історичного архіву України, м. Львів
(ЦДІАЛ України), Державного архіву Львівської області (Держархів Львівської
обл.), Державного архіву м. Перемишля (Arhiwum Pań stwowe w Przemyś lu
(APP)). Серед архівних джерел, які були залучені для дослідження, значну 3
частину складають листування Єпископської консисторії та Греко-католицького
єпископського ординаріату в м. Перемишль, фінансово-господарські документи,
свідчення про введення целібату і проведення пацифікації на Перемишльщині,
донесення повітових старост. У фонді 142 «Архів греко-католицького
єпископства у Перемишлі» (APP – ABGK) згруповано основний масив матеріалів
про Перемишльську єпархію ГКЦ. Завдяки широкій джерельній базі вдалося
охопити різні аспекти проблеми, визначити напрями діяльності греко-
католицького духовенства Перемишльської єпархії в контексті українського
національного руху Галичини 1919–1939 рр.
Проаналізовано комплекс принципів і методів дослідження. Для всебічного
висвітлення проблеми використано принципи історизму, наукової системності,
об’єктивності, діалектичного розвитку, сходження від абстрактного до
конкретного, термінологічний, а також ряд загальнонаукових і спеціально-
історичні методів.
Зважаючи на специфіку державно-церковних відносин, у розвитку
Перемишльської єпархії ГКЦ виділено декілька періодів її існування, упродовж
яких єпархія розвивалася як цілісна адміністративно-канонічна одиниця Церкви.
Здійснено реконструкцію організаційної побудови Перемишльської
єпархії ГКЦ. Визначено, що розвиток організаційної структури відбувався на
двох рівнях – адміністративно-територіальному та ієрархічному. Двоступенева
територіальна організація єпархії включала деканати і парафії. Управлінсько-
адміністративний рівень єпархії був побудований за ієрархічним принципом,
основу якого становили єпископ, єпископ-помічник та колегіальні органи
(консисторія, капітула, і Церковний суд).
Окрему увагу приділено досить важливій проблемі міжвоєнного періоду –
утворення Апостольської адміністрації Лемківщини. Зазначено, що в 1910–1930
рр. у суспільно-політичному житті Лемківщини позначилися протистоянням
москвофільських та українофільських сил. Загострилася і міжконфесійна
ситуація, великих масштабів набуло поширення православ’я. Польська влада
намагалася не допустити поширення українських впливів з Галичини на 4
територію Лемківщини та мала на меті полонізувати українське населення краю.
Москвофіли вважали, що відокремлення Лемківщини від Перемишльської
єпархії ГКЦ дасть їм змогу посилити москвофільську течію.
Охарактеризовано діяльність релігійних організацій та монаших
згромаджень, які мали безпосередній вплив на суспільні та релігійні процеси у
Перемишльській єпархії ГКЦ в міжвоєнний період. Визначено, що рівень
матеріального забезпечення кожного священика впливав на його соціально-
політичну активність та відношення до своєї праці. Матеріальне становище
греко-католицького духовенства суттєво змінилося після окупації Галичини
Польщею в 1919 р. До середини 1920-х рр. духовенство не отримувало від
польської влади ніякої матеріальної допомоги. Нова влада, беручи до уваги той
факт, що Греко-католицька церква захищає національну ідентичність та інтереси
українців, прагнула всіма засобами зменшити її вплив.
Розглянуто розвиток інституцій, які відігравали помітну роль у
релігійному житті українського народу, сприяли розвитку освіти та культури.
Їхня діяльність була спрямована на національно-культурне відродження та
розвиток національної самосвідомості. Вагоме значення у піднесенні
українського національного та релігійного життя відігравало товариство
«Єпархіальна поміч». Церковні братства (Братство Святого Отця Миколая,
Братство «Апостольство Молитви», Братство Найсвятішої Тайни Євхаристії,
Братство Пречистої Діви Марії) діяли практично в усіх парафіях
Перемишльської єпархії ГКЦ.
У зазначений період діяли чоловічі монастирі Чину Святого Василія
Великого, жіночі Згромадження сестер Василіянок, Згромадження сестер
Пресвятої Родини, Згромадження сестер священномученика Йосафата,
Згромадження сестер святого Йосифа Обручника Пречистої Діви Марії.
Згромадження співпрацювали з церковними товариствами – «Апостольство
Молитви» та Марійськими дружинами. Сестри василіянки, служебниці
проводили виховну та навчальну працю в дитячих захоронках, семінаріях, на 5
семінарійних курсах. Релігійним вихованням молоді займався Український
інститут для дівчат, Марійські дружини молоді.
Висвітлено суспільно-політичну ситуацію в краї та взаємини греко-
католицького духовенства Перемишльської єпархії ГКЦ з національно-
політичними, культурно-просвітницькими установами та організаціями.
Дискримінаційна політика польської влади спрямовувалася на поступове
зменшення впливу українського чинника в західноукраїнському середовищі, а
відтак його повне усунення з громадського життя. Польська влада через повітові
староства та воєводські уряди втручалася у релігійне життя греко-католицьких
парафій Перемишльської єпархії ГКЦ. Відповідно VIII артикулу Конкордату
1925 р. священики під час богослужінь повинні були виголошувати молитви за
Польську державу і її президента. Але священики свідомо ігнорували цей пункт
угоди і співпрацювали з національно-демократичним табором, який
уособлювала УНДП. Ієрархи Перемишльської єпархії ГКЦ (єпископ
Й. Коциловський, єпископ-помічник Г. Лакота, крилошани А. Зубрицький,
І. Качмар, В. Левицький та ін.) активно долучалися до просвітницької діяльності.
Польський уряд намагався обмежити діяльність українських товариств,
обґрунтовуючи це його надмірною політизацією та радикалізмом. Заборона
товариства «Січ» (1924 р.), «Пласт» (1930 р.), обмеження діяльності «Сокола» й
«Лугу» сприяли залученню молоді до проголошеної Папою Римським Пієм ХІ
«Католицької Акції», яка мала на меті сприяти вдосконаленню суспільного
життя. Організаційне оформлення «Католицької Акції» на території
Перемишльської єпархії ГКЦ розпочалося в 1929 р. під час конференції греко-
католицького єпископату у Ватикані. Духовенство активно долучалося до
відродження зруйнованих у період воєнного лихоліття філій та читалень
«Просвіти» та Українського педагогічного товариства (з 1926 р. – «Рідна
школа»). Організовані місцевими осередками «Просвіти» свята та концерти
відбувалися за безпосередньої участь греко-католицького духовенства
Перемишльської єпархії ГКЦ. 6
Показано, що одним із найважливіших питань суспільно-релігійного життя
Перемишльської єпархії ГКЦ було виховання молодого покоління на основі
християнсько-моральних цінностей. З цією метою в школах запроваджувалися
уроки релігії, які проводили місцеві парохи, священики. Греко-католицьке
духовенство опікувалося двома школами в м. Перемишль, заснованих з
ініціативи Братства Святого Отця Миколая та Українського інституту для дівчат.
Якістю надання освіти відзначалися створені черницями ЧСВВ навчальні
заклади для дівчат – гімназії, інститути, ліцеї, фахові школи. Основна роль в
підготовці священичих кадрів відводилася Духовній семінарії в м. Перемишлі,
яка була побудована за рахунок коштів Галицького релігійного фонду.
Спеціальною інституцією у Перемишльській єпархії ГКЦ виявився Інститут
дяків, завданням якого була підготовка потрібної кількості церковних співаків,
без яких не можливо було провести літургію.
Висвітлено зусилля греко-католицького духовенства Перемишльської
єпархії ГКЦ, спрямовані на підтримку найбільш вразливої категорії українського
населення – дітей та молоді. Основна увага ГКЦ була звернена на допомогу
інвалідам війни, дітям-сиротам та сім’ям, які втратили своїх годувальників.
Створювалися дитячі опікунські установи, сирітські притулки та захоронки
(дитячі садки). Захоронки в Перемишльській єпархії ГКЦ знаходилися під
опікою сестер Служебниць Непорочної Діви Марії, Згромадження сестер св.
Йосифа (сс. йосафатки), сестер Пресвятої Родини (ЗСПР). У єпархії станом на
1922 р. утримувалося 6 захистів (притулків), у яких перебувало 263 дитини, з них
10 сиріт з родин греко-католицьких священиків. Більшість опікунських
сирітських закладів, захоронок діяли під опікою сестер служебниць (у 1928 р.
діяло 16 захоронок (742 дитини) та 4 сирітські захисти (54 дитини)). Під егідою
сестер йосафаток у Перемишльській єпархії ГКЦ у 1928 р. діяло п’ять захоронок.
Греко-католицьке духовенство самостійно займалося пошуком необхідних для
доброчинної діяльності коштів, частину з яких сирітські притулки отримували
завдяки пожертвам вірних. 7
Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає у тому, що у
науковий обіг вперше уведено значну кількість маловідомих архівних
документів, зокрема з фондів державного архіву в м. Перемишль. На основі
джерельних матеріалів розкрито значення Перемишльської єпархії ГКЦ в
культурно-просвітницькій та меценатській діяльності, а також розглянуто
особливості навчання основ релігії українських школярів духовенством
Перемишльської єпархії ГКЦ. Новий рівень розвитку отримали: аналіз
матеріального становища греко-католицького духовенства; вивчення ролі
монаших згромаджень у структурі Перемишльської єпархії ГКЦ; дослідження
участі духовенства в роботі благодійних організацій; розгляд впливу
духовенства на діяльність українських громадських організацій регіону.
Практичне значення отриманих результатів дисертації полягає у тому, що
матеріали дослідження можуть бути використані в науково-дослідницькій (для
підготовки праць з історії України, краєзнавства, культурології та релігійно-
церковної історії), навчальній (для підготовки монографічних видань,
підручників, науково-методичних посібників з історії української Церкви),
громадській, державній (для розробки сучасної моделі взаємовідносин держави
і Церкви) роботі.
Ключові слова: Східна Галичина, Греко-католицька церква,
Перемишльська єпархія, єпископ, капітула, консисторія, деканат, духовна
семінарія, духовенство, український національний рух, доброчинність.
Горан Т. А. Перемишльська єпархія Греко-католицької церкви в
українському національному русі Галичини (1919–1939 рр.). – На правах
рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за
спеціальністю 07.00.01 – історія України. – ДВНЗ «Прикарпатський
національний університет імені Василя Стефаника». – Івано-Франківськ, 2017.
Дисертаційна робота присвячення дослідженню участі Перемишльської
єпархії ГКЦ в українському національному русі Галичини 1919–1939 рр.
У сьогоднішній ситуації, яка склалася в Україні, попри принцип
відокремлення Церкви від держави, УГКЦ позитивно впливає на піднесення
морального духу українців. Церква докладає усіх зусиль для консолідації
українського суспільства у боротьбі проти російської агресії, розділяє долю
свого народу і відстоює християнські цінності. З історією ГКЦ у ХХ ст. пов’язана
діяльність Перемишльської єпархії, яка була складовою Львівської митрополії
ГКЦ. Суспільно-політична, освітня, громадська та культурно-просвітницька
діяльність греко-католицького духовенства Перемишльської єпархії ГКЦ в
період Другої Речі Посполитої була вагомим внеском в національно-визвольний
рух українців Галичини.
У дисертації проаналізовано стан наукової розробки теми, її джерельну
базу та визначено методологію дослідження. Наукову літературу за
хронологічним принципом поділено на три групи: 1) публікації міжвоєнного та
воєнного періодів (1918–1945 рр.); 2) післявоєнну радянську й українську
діаспорну історіографію (1946–1990 рр.); 3) дослідження сучасних українських і
польських істориків (1991–2016 рр.).
Джерельна база дисертації представлена широким спектром документів і
матеріалів Центрального державного історичного архіву України, м. Львів
(ЦДІАЛ України), Державного архіву Львівської області (Держархів Львівської
обл.), Державного архіву м. Перемишля (Arhiwum Pań stwowe w Przemyś lu
(APP)). Серед архівних джерел, які були залучені для дослідження, значну 3
частину складають листування Єпископської консисторії та Греко-католицького
єпископського ординаріату в м. Перемишль, фінансово-господарські документи,
свідчення про введення целібату і проведення пацифікації на Перемишльщині,
донесення повітових старост. У фонді 142 «Архів греко-католицького
єпископства у Перемишлі» (APP – ABGK) згруповано основний масив матеріалів
про Перемишльську єпархію ГКЦ. Завдяки широкій джерельній базі вдалося
охопити різні аспекти проблеми, визначити напрями діяльності греко-
католицького духовенства Перемишльської єпархії в контексті українського
національного руху Галичини 1919–1939 рр.
Проаналізовано комплекс принципів і методів дослідження. Для всебічного
висвітлення проблеми використано принципи історизму, наукової системності,
об’єктивності, діалектичного розвитку, сходження від абстрактного до
конкретного, термінологічний, а також ряд загальнонаукових і спеціально-
історичні методів.
Зважаючи на специфіку державно-церковних відносин, у розвитку
Перемишльської єпархії ГКЦ виділено декілька періодів її існування, упродовж
яких єпархія розвивалася як цілісна адміністративно-канонічна одиниця Церкви.
Здійснено реконструкцію організаційної побудови Перемишльської
єпархії ГКЦ. Визначено, що розвиток організаційної структури відбувався на
двох рівнях – адміністративно-територіальному та ієрархічному. Двоступенева
територіальна організація єпархії включала деканати і парафії. Управлінсько-
адміністративний рівень єпархії був побудований за ієрархічним принципом,
основу якого становили єпископ, єпископ-помічник та колегіальні органи
(консисторія, капітула, і Церковний суд).
Окрему увагу приділено досить важливій проблемі міжвоєнного періоду –
утворення Апостольської адміністрації Лемківщини. Зазначено, що в 1910–1930
рр. у суспільно-політичному житті Лемківщини позначилися протистоянням
москвофільських та українофільських сил. Загострилася і міжконфесійна
ситуація, великих масштабів набуло поширення православ’я. Польська влада
намагалася не допустити поширення українських впливів з Галичини на 4
територію Лемківщини та мала на меті полонізувати українське населення краю.
Москвофіли вважали, що відокремлення Лемківщини від Перемишльської
єпархії ГКЦ дасть їм змогу посилити москвофільську течію.
Охарактеризовано діяльність релігійних організацій та монаших
згромаджень, які мали безпосередній вплив на суспільні та релігійні процеси у
Перемишльській єпархії ГКЦ в міжвоєнний період. Визначено, що рівень
матеріального забезпечення кожного священика впливав на його соціально-
політичну активність та відношення до своєї праці. Матеріальне становище
греко-католицького духовенства суттєво змінилося після окупації Галичини
Польщею в 1919 р. До середини 1920-х рр. духовенство не отримувало від
польської влади ніякої матеріальної допомоги. Нова влада, беручи до уваги той
факт, що Греко-католицька церква захищає національну ідентичність та інтереси
українців, прагнула всіма засобами зменшити її вплив.
Розглянуто розвиток інституцій, які відігравали помітну роль у
релігійному житті українського народу, сприяли розвитку освіти та культури.
Їхня діяльність була спрямована на національно-культурне відродження та
розвиток національної самосвідомості. Вагоме значення у піднесенні
українського національного та релігійного життя відігравало товариство
«Єпархіальна поміч». Церковні братства (Братство Святого Отця Миколая,
Братство «Апостольство Молитви», Братство Найсвятішої Тайни Євхаристії,
Братство Пречистої Діви Марії) діяли практично в усіх парафіях
Перемишльської єпархії ГКЦ.
У зазначений період діяли чоловічі монастирі Чину Святого Василія
Великого, жіночі Згромадження сестер Василіянок, Згромадження сестер
Пресвятої Родини, Згромадження сестер священномученика Йосафата,
Згромадження сестер святого Йосифа Обручника Пречистої Діви Марії.
Згромадження співпрацювали з церковними товариствами – «Апостольство
Молитви» та Марійськими дружинами. Сестри василіянки, служебниці
проводили виховну та навчальну працю в дитячих захоронках, семінаріях, на 5
семінарійних курсах. Релігійним вихованням молоді займався Український
інститут для дівчат, Марійські дружини молоді.
Висвітлено суспільно-політичну ситуацію в краї та взаємини греко-
католицького духовенства Перемишльської єпархії ГКЦ з національно-
політичними, культурно-просвітницькими установами та організаціями.
Дискримінаційна політика польської влади спрямовувалася на поступове
зменшення впливу українського чинника в західноукраїнському середовищі, а
відтак його повне усунення з громадського життя. Польська влада через повітові
староства та воєводські уряди втручалася у релігійне життя греко-католицьких
парафій Перемишльської єпархії ГКЦ. Відповідно VIII артикулу Конкордату
1925 р. священики під час богослужінь повинні були виголошувати молитви за
Польську державу і її президента. Але священики свідомо ігнорували цей пункт
угоди і співпрацювали з національно-демократичним табором, який
уособлювала УНДП. Ієрархи Перемишльської єпархії ГКЦ (єпископ
Й. Коциловський, єпископ-помічник Г. Лакота, крилошани А. Зубрицький,
І. Качмар, В. Левицький та ін.) активно долучалися до просвітницької діяльності.
Польський уряд намагався обмежити діяльність українських товариств,
обґрунтовуючи це його надмірною політизацією та радикалізмом. Заборона
товариства «Січ» (1924 р.), «Пласт» (1930 р.), обмеження діяльності «Сокола» й
«Лугу» сприяли залученню молоді до проголошеної Папою Римським Пієм ХІ
«Католицької Акції», яка мала на меті сприяти вдосконаленню суспільного
життя. Організаційне оформлення «Католицької Акції» на території
Перемишльської єпархії ГКЦ розпочалося в 1929 р. під час конференції греко-
католицького єпископату у Ватикані. Духовенство активно долучалося до
відродження зруйнованих у період воєнного лихоліття філій та читалень
«Просвіти» та Українського педагогічного товариства (з 1926 р. – «Рідна
школа»). Організовані місцевими осередками «Просвіти» свята та концерти
відбувалися за безпосередньої участь греко-католицького духовенства
Перемишльської єпархії ГКЦ. 6
Показано, що одним із найважливіших питань суспільно-релігійного життя
Перемишльської єпархії ГКЦ було виховання молодого покоління на основі
християнсько-моральних цінностей. З цією метою в школах запроваджувалися
уроки релігії, які проводили місцеві парохи, священики. Греко-католицьке
духовенство опікувалося двома школами в м. Перемишль, заснованих з
ініціативи Братства Святого Отця Миколая та Українського інституту для дівчат.
Якістю надання освіти відзначалися створені черницями ЧСВВ навчальні
заклади для дівчат – гімназії, інститути, ліцеї, фахові школи. Основна роль в
підготовці священичих кадрів відводилася Духовній семінарії в м. Перемишлі,
яка була побудована за рахунок коштів Галицького релігійного фонду.
Спеціальною інституцією у Перемишльській єпархії ГКЦ виявився Інститут
дяків, завданням якого була підготовка потрібної кількості церковних співаків,
без яких не можливо було провести літургію.
Висвітлено зусилля греко-католицького духовенства Перемишльської
єпархії ГКЦ, спрямовані на підтримку найбільш вразливої категорії українського
населення – дітей та молоді. Основна увага ГКЦ була звернена на допомогу
інвалідам війни, дітям-сиротам та сім’ям, які втратили своїх годувальників.
Створювалися дитячі опікунські установи, сирітські притулки та захоронки
(дитячі садки). Захоронки в Перемишльській єпархії ГКЦ знаходилися під
опікою сестер Служебниць Непорочної Діви Марії, Згромадження сестер св.
Йосифа (сс. йосафатки), сестер Пресвятої Родини (ЗСПР). У єпархії станом на
1922 р. утримувалося 6 захистів (притулків), у яких перебувало 263 дитини, з них
10 сиріт з родин греко-католицьких священиків. Більшість опікунських
сирітських закладів, захоронок діяли під опікою сестер служебниць (у 1928 р.
діяло 16 захоронок (742 дитини) та 4 сирітські захисти (54 дитини)). Під егідою
сестер йосафаток у Перемишльській єпархії ГКЦ у 1928 р. діяло п’ять захоронок.
Греко-католицьке духовенство самостійно займалося пошуком необхідних для
доброчинної діяльності коштів, частину з яких сирітські притулки отримували
завдяки пожертвам вірних. 7
Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає у тому, що у
науковий обіг вперше уведено значну кількість маловідомих архівних
документів, зокрема з фондів державного архіву в м. Перемишль. На основі
джерельних матеріалів розкрито значення Перемишльської єпархії ГКЦ в
культурно-просвітницькій та меценатській діяльності, а також розглянуто
особливості навчання основ релігії українських школярів духовенством
Перемишльської єпархії ГКЦ. Новий рівень розвитку отримали: аналіз
матеріального становища греко-католицького духовенства; вивчення ролі
монаших згромаджень у структурі Перемишльської єпархії ГКЦ; дослідження
участі духовенства в роботі благодійних організацій; розгляд впливу
духовенства на діяльність українських громадських організацій регіону.
Практичне значення отриманих результатів дисертації полягає у тому, що
матеріали дослідження можуть бути використані в науково-дослідницькій (для
підготовки праць з історії України, краєзнавства, культурології та релігійно-
церковної історії), навчальній (для підготовки монографічних видань,
підручників, науково-методичних посібників з історії української Церкви),
громадській, державній (для розробки сучасної моделі взаємовідносин держави
і Церкви) роботі.
Ключові слова: Східна Галичина, Греко-католицька церква,
Перемишльська єпархія, єпископ, капітула, консисторія, деканат, духовна
семінарія, духовенство, український національний рух, доброчинність.
Доступні формати:
PDFчитайте також:
В бібліотеці зібрані всі книги українською мовою в електронному (txt, rtf, doc, pdf, fb2, epub, mobi, djvu) та паперовому форматі. Книжку можна безкоштовно скачати клікнувши на необхідний Вам формат для iPad, iPhone, Android, Kindle, Kobo та інших читалок або купити паперовий варіант тексту з доставкою по Україні. Сайт бібліотеки оптимізований для роботи на телефонах, смартфонах(айфон, анроїд) і планшетах. Потрібну книгу Ви можете легко знайти за допомогою пошуку.