Селянські промисли на Харківщині (Слобожанщині) в роки нової економічної політики (1921-1928 рр.)
Анастасія Лапченко / історичнапраця
Опис:
Лапченко А.С. Селянські промисли на Харківщині (Слобожанщині) в роки
нової економічної політики (1921-1928рр.). – Кваліфікаційна наукова праця на
правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук
(доктора філософії) за спеціальністю 07.00.01 «Історія України». – Харківський
національний університет імені В.Н. Каразіна, Харків, 2018.
Промисли були невід’ємною частиною економічного життя українців.
Промислова діяльність забезпечувала селянство додатковими заробітками,
необхідними знаряддями праці і предметами побуту. Життєвість селянських
промислів була обумовлена орієнтацією сільського виробника на ринок (в
основному селянський), оперативністю у заготівлі сировини, реагуванні на зміни
ринкової кон'юктури, використанні трудових ресурсів родини, простотою
обладнання та технологією виробництва а також бажанням селянина бути
самостійною одиницею.
Дослідження теми актуалізується недостатньою її розробленістю, як у
межах Харківщини (Слобожанщини), так і в інших історико-географічних
регіонах а також в загальноукраїнському масштабі. Важливе місце у висвітленні
окремих питань (економіко-статистичних, етнографічних) побутування
промислів, без сумніву, займають праці попередніх дослідників. Однак, при
наявність чималої кількості таких праць, питання комплексного вивчення
розвитку селянських промислів на Харківщині (Слобожанщині) в роки нової
економічної політики до сьогодні не стало темою окремого наукового
дослідження.
Наукова новизна роботи полягає у створенні першого узагальнюючого
дослідження з розвитку селянських промислів на Харківщині (Слобожанщині).
Спеціальне узагальнююче дослідження з даної теми проведене на підставі
комплексного використання архівних, письмових та етнографічних джерел. В
науковий обіг ведено ряд, не використаних раніше фахівцями, архівних 3
документів. Окрім того, наукову новизну роботи визначають мета, предмет та
завдання дослідження. Згідно з ними встановлено та обґрунтовано конкретну
залежність спеціалізації і розміщення дрібного виробництва від природних
ресурсів регіону. Також вперше досліджено динаміку кількісних та якісних змін у
розвитку селянських промислів, охарактеризовано діяльність місцевих владних
структур, показана спеціалізація селянських промислів, розкрито тісне
співіснування промислу і землеробства в селянському господарстві. Показана
еволюція організаційних форм селянських промислів і ефективність їх роботи,
вивчені соціальні аспекти значущості селянських промислів.
Відношення більшовиків до приватного підприємництва мало ситуативно-
прагматичний та еволюційно-господарський характер. Упродовж першої третини
нової економічної політики селянські промисли на Харківщині (Слобожанщині)
досягли найбільшого розвитку, так як політика держави допомагала їх розвитку
задля вирішення проблеми нестачі товарів першої необхідності. Проте вже з
1924 р., взято курс на знищення приватника, а після 1927 р. взято курс на
колективізацію, що призвело до скорочення а інколи і до занепаду селянських
промислів на Харківщині (Слобожанщині), та в цілому по всій Україні. Проте,
держава не змогла витіснити з дрібного виробника приватну ініціативу, а отже і
не змогла ліквідувати дрібно-товарне виробництво в сільській місцевості
Харківщини (Слобожанщини) в 1921-1928 рр..
Основне сільськогосподарське виробництво мало яскраво виражений
сезонний характер. Рівень зайнятості працівників залежав від специфіки
виробничої діяльності господарства. Промисли сприяли мінімізації впливу
фактора сезонності на використання трудових ресурсів сільського господарства
протягом всього календарного року. Окрім того промислова діяльність сприяла
ефективному використанню не тільки трудових, а ще й сировинних ресурсів,
поклади яких знаходились на території багатьох господарств: глина, пісок, гравій,
вапно, ліс та інше. Саме тому промислова діяльність в роки нової економічної
політики на Харківщині (Слобожанщині) була найбільш розвинена в районах, 4
багатих лісовими масивами, водними ресурсами, мінеральними покладами. Це і
зумовило в основному територіально-галузевий розподіл селянських промислів,
так як доступність місцевих сировинних джерел була одним із факторів, що
сприяли розвитку селянських промислів.
Продукцію переробки місцевої сировини використовували як для
задоволення внутрішніх потреб сільського господарства, так і на продаж. Попит
на регіональних й загальноукраїнських ринках, рівень соціально-економічного ро-
звитку, ще одна з причин, що сприяла розвитку селянських промислів. Крім
цього промисли сприяли створенню нових робочих місць для працездатного
населення сільських територій, що є сприятливим фактором зниження рівня
безробіття на селі.
Розвиток промислів мав і культурно-історичний аспект. Народна творчість
українців глибоко традиційна, і одне з головних завдань промислів збереження
культурної спадщини. Це виражається в збереженні і передачі наступним
поколінням національних промислів: різьба по дереву, плетіння з лози і берести,
національна вишивка і тощо.
Методологічні підходи дозволили скласти загальну картину розміщення
промислів на території Харківщини (Слобожанщини) в роки нової економічної
політики. У територіальному відношенні їх розміщення і спеціалізація
відрізнялися нерівномірністю. Значне місце займали промисли по обробці
рослинної сировини: деревообробники та текстильники. Численними були і
промисли по обробці тваринної сировини: шкіряний, шевський, чоботарський,
кушнірський промисли. Це було викликано підвищеним попитом на їх вироби на
Харківщині (Слобожанщині) і загалом по Україні, що створювало стійкий ринок
збуту.
Важливу роль відіграли також промисли по обробці металів і мінералів.
Серед селянських промислів Харківщини (Слобожанщини) виділялося кілька
видів промислів, продукція котрих була затребувана не лише на місцевих а й на
зарубіжних ринках – лозоплетіння, вишивка, гончарство. Ці промисли, завдяки
яскраво вираженим художнім особливостям, стали бажані і впізнавані. Найбільшу
щільність розміщення дрібнотоварного виробництва в сільській місцевості мала
Харківська округа.
Наукове та практичне значення одержаних результатів дисертації полягає в
тому, що вони можуть бути використані в процесі створення узагальнюючих
праць з історії України, історії української культури та історії народного
господарства, в науково-дослідницькій роботі при вивченні специфіки нової
економічної політики, у процесі підготовки навчальних посібників, в подальшій
розробці обраної теми. Введені в науковий обіг документи і матеріали, фактичний
матеріал і висновки дослідження можуть бути використані у навчальному процесі
при написанні лекційних курсів з історії України ХХ століття, спецкурсів з історії
України, історії торгівлі, аграрної історії України тощо.
Отже наукові положення розроблені авторкою особисто, та їх новизна
полягає в тому, що дана дисертаційна робота є однією з перших спроб всебічного
комплексного вивчення історії розвитку селянських промислів на Харківщині
(Слобожанщині) в роки нової економічної політики. Авторкою вперше вивчено
процес розвитку домашнього підприємництва в роки нової економічної політики
та пов’язані з ним соціально-економічні процеси, як предмет спеціального
історичного дослідження. Достовірність наукових положень та висновків
наведених в дисертації забезпечується використанням достатньо широкої
джерельної бази та літератури з обраної тематики.
Ключові слова: селянські промисли, нова економічна політика, Харківщина
(Слобожанщина), дрібнотоварне виробництво, кооперація.
Лапченко А.С. Селянські промисли на Харківщині (Слобожанщині) в роки
нової економічної політики (1921-1928рр.). – Кваліфікаційна наукова праця на
правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук
(доктора філософії) за спеціальністю 07.00.01 «Історія України». – Харківський
національний університет імені В.Н. Каразіна, Харків, 2018.
Промисли були невід’ємною частиною економічного життя українців.
Промислова діяльність забезпечувала селянство додатковими заробітками,
необхідними знаряддями праці і предметами побуту. Життєвість селянських
промислів була обумовлена орієнтацією сільського виробника на ринок (в
основному селянський), оперативністю у заготівлі сировини, реагуванні на зміни
ринкової кон'юктури, використанні трудових ресурсів родини, простотою
обладнання та технологією виробництва а також бажанням селянина бути
самостійною одиницею.
Дослідження теми актуалізується недостатньою її розробленістю, як у
межах Харківщини (Слобожанщини), так і в інших історико-географічних
регіонах а також в загальноукраїнському масштабі. Важливе місце у висвітленні
окремих питань (економіко-статистичних, етнографічних) побутування
промислів, без сумніву, займають праці попередніх дослідників. Однак, при
наявність чималої кількості таких праць, питання комплексного вивчення
розвитку селянських промислів на Харківщині (Слобожанщині) в роки нової
економічної політики до сьогодні не стало темою окремого наукового
дослідження.
Наукова новизна роботи полягає у створенні першого узагальнюючого
дослідження з розвитку селянських промислів на Харківщині (Слобожанщині).
Спеціальне узагальнююче дослідження з даної теми проведене на підставі
комплексного використання архівних, письмових та етнографічних джерел. В
науковий обіг ведено ряд, не використаних раніше фахівцями, архівних 3
документів. Окрім того, наукову новизну роботи визначають мета, предмет та
завдання дослідження. Згідно з ними встановлено та обґрунтовано конкретну
залежність спеціалізації і розміщення дрібного виробництва від природних
ресурсів регіону. Також вперше досліджено динаміку кількісних та якісних змін у
розвитку селянських промислів, охарактеризовано діяльність місцевих владних
структур, показана спеціалізація селянських промислів, розкрито тісне
співіснування промислу і землеробства в селянському господарстві. Показана
еволюція організаційних форм селянських промислів і ефективність їх роботи,
вивчені соціальні аспекти значущості селянських промислів.
Відношення більшовиків до приватного підприємництва мало ситуативно-
прагматичний та еволюційно-господарський характер. Упродовж першої третини
нової економічної політики селянські промисли на Харківщині (Слобожанщині)
досягли найбільшого розвитку, так як політика держави допомагала їх розвитку
задля вирішення проблеми нестачі товарів першої необхідності. Проте вже з
1924 р., взято курс на знищення приватника, а після 1927 р. взято курс на
колективізацію, що призвело до скорочення а інколи і до занепаду селянських
промислів на Харківщині (Слобожанщині), та в цілому по всій Україні. Проте,
держава не змогла витіснити з дрібного виробника приватну ініціативу, а отже і
не змогла ліквідувати дрібно-товарне виробництво в сільській місцевості
Харківщини (Слобожанщини) в 1921-1928 рр..
Основне сільськогосподарське виробництво мало яскраво виражений
сезонний характер. Рівень зайнятості працівників залежав від специфіки
виробничої діяльності господарства. Промисли сприяли мінімізації впливу
фактора сезонності на використання трудових ресурсів сільського господарства
протягом всього календарного року. Окрім того промислова діяльність сприяла
ефективному використанню не тільки трудових, а ще й сировинних ресурсів,
поклади яких знаходились на території багатьох господарств: глина, пісок, гравій,
вапно, ліс та інше. Саме тому промислова діяльність в роки нової економічної
політики на Харківщині (Слобожанщині) була найбільш розвинена в районах, 4
багатих лісовими масивами, водними ресурсами, мінеральними покладами. Це і
зумовило в основному територіально-галузевий розподіл селянських промислів,
так як доступність місцевих сировинних джерел була одним із факторів, що
сприяли розвитку селянських промислів.
Продукцію переробки місцевої сировини використовували як для
задоволення внутрішніх потреб сільського господарства, так і на продаж. Попит
на регіональних й загальноукраїнських ринках, рівень соціально-економічного ро-
звитку, ще одна з причин, що сприяла розвитку селянських промислів. Крім
цього промисли сприяли створенню нових робочих місць для працездатного
населення сільських територій, що є сприятливим фактором зниження рівня
безробіття на селі.
Розвиток промислів мав і культурно-історичний аспект. Народна творчість
українців глибоко традиційна, і одне з головних завдань промислів збереження
культурної спадщини. Це виражається в збереженні і передачі наступним
поколінням національних промислів: різьба по дереву, плетіння з лози і берести,
національна вишивка і тощо.
Методологічні підходи дозволили скласти загальну картину розміщення
промислів на території Харківщини (Слобожанщини) в роки нової економічної
політики. У територіальному відношенні їх розміщення і спеціалізація
відрізнялися нерівномірністю. Значне місце займали промисли по обробці
рослинної сировини: деревообробники та текстильники. Численними були і
промисли по обробці тваринної сировини: шкіряний, шевський, чоботарський,
кушнірський промисли. Це було викликано підвищеним попитом на їх вироби на
Харківщині (Слобожанщині) і загалом по Україні, що створювало стійкий ринок
збуту.
Важливу роль відіграли також промисли по обробці металів і мінералів.
Серед селянських промислів Харківщини (Слобожанщини) виділялося кілька
видів промислів, продукція котрих була затребувана не лише на місцевих а й на
зарубіжних ринках – лозоплетіння, вишивка, гончарство. Ці промисли, завдяки
яскраво вираженим художнім особливостям, стали бажані і впізнавані. Найбільшу
щільність розміщення дрібнотоварного виробництва в сільській місцевості мала
Харківська округа.
Наукове та практичне значення одержаних результатів дисертації полягає в
тому, що вони можуть бути використані в процесі створення узагальнюючих
праць з історії України, історії української культури та історії народного
господарства, в науково-дослідницькій роботі при вивченні специфіки нової
економічної політики, у процесі підготовки навчальних посібників, в подальшій
розробці обраної теми. Введені в науковий обіг документи і матеріали, фактичний
матеріал і висновки дослідження можуть бути використані у навчальному процесі
при написанні лекційних курсів з історії України ХХ століття, спецкурсів з історії
України, історії торгівлі, аграрної історії України тощо.
Отже наукові положення розроблені авторкою особисто, та їх новизна
полягає в тому, що дана дисертаційна робота є однією з перших спроб всебічного
комплексного вивчення історії розвитку селянських промислів на Харківщині
(Слобожанщині) в роки нової економічної політики. Авторкою вперше вивчено
процес розвитку домашнього підприємництва в роки нової економічної політики
та пов’язані з ним соціально-економічні процеси, як предмет спеціального
історичного дослідження. Достовірність наукових положень та висновків
наведених в дисертації забезпечується використанням достатньо широкої
джерельної бази та літератури з обраної тематики.
Ключові слова: селянські промисли, нова економічна політика, Харківщина
(Слобожанщина), дрібнотоварне виробництво, кооперація.
Доступні формати:
PDFчитайте також:
В бібліотеці зібрані всі книги українською мовою в електронному (txt, rtf, doc, pdf, fb2, epub, mobi, djvu) та паперовому форматі. Книжку можна безкоштовно скачати клікнувши на необхідний Вам формат для iPad, iPhone, Android, Kindle, Kobo та інших читалок або купити паперовий варіант тексту з доставкою по Україні. Сайт бібліотеки оптимізований для роботи на телефонах, смартфонах(айфон, анроїд) і планшетах. Потрібну книгу Ви можете легко знайти за допомогою пошуку.