Знайди книгу!

Опис:
Слесаренко О. О. Створення та діяльність Центральної комісії національних меншин в Україні (1924 – 1934 рр.). – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук (доктора філософії) за спеціальністю 07.00.01 «Історія України». – Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова, Київ, 2017; Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, Черкаси, 2017.
У дисертаційному дослідженні розглянуто передумови та обставини створення, організаційну будову, основні завдання, форми та методи діяльності Центральної комісії національних меншин (ЦКНМ) упродовж 1924 – 1934 рр.
Проведено ґрунтовний аналіз широкого кола наукових праць у яких досліджувалися органи етнополітичного регулювання УСРР або аспекти їхньої діяльності. Праці радянського періоду базуються на незначній кількості архівних джерел, їх автори послуговувалися марксистсько-ленінською методологію, використання якої стало наслідком підпорядкованості тогочасної історичної науки настроям правлячої верхівки. Історичні студії сучасних вчених наповнені новими підходами до осягнення робити ЦКНМ. Дисертація базується на значній кількості неопублікованих джерел.
Охарактеризовано базові теоретичні засади радянської національної політики та показано, що комуністам в Україні вдалося змістити національний рух у напряму, протилежному від конституювання спільнот, які він презентував. Наголошено, що політика коренізації передбачала систему заходів, які не лише відігравали важливу роль у подоланні негативних наслідків російської імперської політики, але й мали залагодити низку суперечностей у сфері міжетнічних відносин, викликаних попередньою внутрішньою політикою самого більшовицького режиму, яка полягала у придушенні національних рухів.
Порівняно спільні та відмінні риси роботи ЦКНМ із попередніми спеціалізованими на роботі серед етнічних меншин структурами у контексті реалізації етнополітичного курсу більшовицького режиму протягом 1920 – 1930-х рр. Зокрема досліджено організаційну будову, механізми та основні напрямки діяльності національних підрозділів КП(б)У, Народного комісаріату освіти та Відділу національних меншин Народного комісаріату внутрішніх справ УСРР на початку 1920-х рр., які у майбутньому визначили засади діяльності ЦКНМ.
Досліджено будову ЦКНМ, визначено характер взаємодії комісії із її місцевим апаратом у процесі втілення етнополітичного курсу більшовиків. Зазначено, що наріжним принципом формування організаційної структури комісії стало додержання пропорційного представництва усіх національностей репрезентованих етнічною картою республіки. Члени ЦКНМ розподіляли відповідні ділянки роботи серед національних меншин згідно внутрішніх домовленостей, які досягалися на спільних засіданнях секцій комісії, що були створені за національним принципом. Більшість планових завдань ЦКНМ спрямовувались на забезпечення зміцнення впливу більшовицького режиму у середовищі національних меншин. Важливою формою роботи ЦКНМ була підготовка звітів для ВУЦВК. До середини 1920-х рр. періодичність їх складання визначалась раз у квартал, а у наступні роки вона розширювалася до одного разу на півроку. Така регламентація адміністративних відносин була безумовно потрібна вищому виконавчому органу влади, оскільки у зазначений спосіб досягався тотальний контроль за діяльністю підпорядкованої структури. Еволюція ЦКНМ цілком відбивала загальну тенденцію уніфікації структури державної влади, а інтенсивність роботи інституції повністю залежала від політичних імпульсів, що надходили із партійних установ.
Виявлено, що перелік обов’язків і прав місцевих органів ЦКНМ був досить загальним за змістом та узгоджений із тією структурою завдань, що визначалися державною партією. На перший план висувались завдання «радянського будівництва». Працівники місцевого апарату комісії мали брати участь з правом дорадчого голосу у проведенні виборчих компаній, а у разі необхідності порушувати питання про зміни кордонів адміністративно-територіальних одиниць у залежності від потреб меншин, ініціювати перед ЦКНМ клопотання щодо прийняття необхідних законів. Місцеві органи ЦКНМ на етапі свого становлення змушені були розгортати діяльність в складних умовах кадрового дефіциту, який поглиблювала некомпетентність окремих співробітників. Зверхнє ставлення губернських та окружних виконавчих комітетів до окружних бюро національних меншин створювало ситуацію за якої працівники останніх не розраховували на сторонню допомогу у разі виникнення непередбачених ситуацій. На роботі місцевих осередків ЦКНМ також негативно позначалися проблеми фінансового характеру. У 1930-х рр., за умов посилення політичного тиску репресивної радянської державної машини, ефективність діяльності ЦКНМ різко знизилася. Місцеві органи були позбавлені будь-якої самостійності та ініціативи. Зі зміцненням тоталітарного режиму, ЦКНМ була реорганізована у відділ при ВУЦВК та перетворилась у формальний придаток до виконавчої гілки влади. Таким чином аналіз процесу експериментування більшовицького режиму в сфері етнонаціональних відносин підтвердив думку щодо впливу тенденцій централізації та концентрації органів державного управління, які супроводжували становлення тоталітарної системи у Радянському Союзі, на згортання роботи ЦКНМ.
Проаналізовано реалізацію програм комуністичної партії спрямованих на трансформацію суспільно-політичного, соціально-економічного та культурного життя національних меншин України з фокусуванням уваги на ролі та місці у цьому процесі ЦКНМ. Комісія відігравала головну роль у проведенні адміністративно-територіальної реформи з урахуванням етнічної специфіки регіонів. Адже для командно-адміністративної системи національні територіальні утворення були інструментом укорінення радянської влади, саме створені за національною ознакою ради мали завзято діяти у напряму соціально-економічного та культурного розшарування національних меншин, відстеження ворогів більшовицького режиму. Діяльність ЦКНМ у сфері господарського розвитку етнічних спільнот на початковому етапі свого існування слід визнати до певної міри продуктивною, оскільки вона сприяла підбору кадрів для підприємств у сфері будівництва та сільського господарства. Разом з тим державний орган розгорнув свою роботу на селі, де виконував пропагандистську функцію у процесі залучення національних меншин до колективізації. Діяльність ЦКНМ у напрямку культурного-освітнього розвитку національних меншин, у низці аспектів була більш ефективною аніж в заходах здійснюваних владою за участі комісії в інших сферах суспільного життя. Водночас із зростанням культурного та професійного рівня іноетнічного населення відбувалось використання потенціалу ЦКНМ для насадження комуністичної ідеології, адже згідно розроблених більшовиками принципів розвиток національної за формою культури мав забезпечити безболісну уніфікацію суспільного життя населення більшовицької поліетнічної імперії.
Виважене осмислення поданої в дисертаційному проекті інформації дозволило сформулювати кілька практичних рекомендацій, спрямованих на використання досвіду діяльності органів етнополітичного регулювання в умовах сучасної України. Їх виконання допоможе побудувати у країні толерантне суспільство та стане в нагоді центральним і місцевим органам державної влади створити обмірковану соціально-економічну, культурно-релігійну політику щодо всіх національних меншин регіонів України, зокрема: потрібно налагоджувати у політичній системі України механізми взаємодії влади з різними національностями через створення нових та розширення функцій існуючих виконавчих структур з роботи серед етноспільнот, які мають стати виразниками інтересів окремих етносів при діалозі з державними інституціями; у галузі соціальної політики, через розвиток суміжних систем соціального захисту; в освітній сфері, через створення національних шкіл і дитячих садків на базі культурно-освітніх установ етноменшин, зі збереженням обов’язкової загальноосвітньої програми; у галузі економіки, через залучення коштів етнічних діаспор для покращення економічного потенціалу держави; у суспільно-політичній сфері, на противагу різним відцентровим тенденціям через створення автономій національно-культурного типу.
Ключові слова: Центральна комісія національних меншин, етнічна спільнота, національне питання, органи етнополітичного регулювання, коренізація.