Знайди книгу!

Опис:
Чик Денис. Жанрові системи української та англійської прози кінця
XVIII – середини ХІХ ст.: проблеми типології та поетики. – Кваліфікаційна
наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук
за спеціальністю 10.01.05 «Порівняльне літературознавство». – Бердянський
державний педагогічний університет Міністерства освіти і науки України,
Бердянськ. Київський національний університет імені Тараса Шевченка Мі-
ністерства освіти і науки України, Київ, 2018.
У дисертації досліджено типологічні закономірності та відмінності жа-
нрових систем української та англійської прози кінця XVIII – середини
ХІХ ст. на матеріалі творів українських (В. Наріжний, О. Сомов, М. Гоголь,
Г. Квітка-Основ‘яненко, Є. Гребінка, П. Куліш, Т. Шевченко, О. Стороженко
та ін.) і англійських письменників (М. Ґ. Льюїс, Е. Редкліф, Дж. Остен,
Дж. Морьє, М. Еджворт, В. Скотт, Ч. Діккенс, В. М. Теккерей, Е. Ґаскелл та
ін.) кінця XVIII – середини ХІХ ст. Цілісний і комплексний аналіз проблем
типології та поетики жанрових систем в українській і англійській прозі кінця
XVIII – середини ХІХ ст. здійснено із застосуванням системно-синергетичної
концепції.
Жанрова система в дослідженні означується як сукупність жанрів у
межах окремої літератури на певному історико-культурному етапі, які пере-
бувають у складних взаємозв‘язках один з одним та із зовнішніми системами
суспільства та мистецтв. Доведено, що прискорений розвиток української лі-
тератури в першій половині та середині ХІХ ст. був певним стрибком – «ку-
льтурним вибухом», за термінологією Ю. Лотмана. «Вибуховий» розвиток
української прози розглянуто як перший крок до постання її дисипативної
системи жанрів. Відповідна самоорганізація та подальша еволюція жанрової
системи передбачає такі основні канали обміну інформацією з іншими сис-
темами: трансплантація «чужих» жанрів на національний ґрунт, архетипна 3


основа (взаємозв‘язок зі сферою несвідомого), а також спонтанна активність і
контакти (відкрита комунікація) з позалітературними системами. Параметра-
ми порядку, які детермінують ієрархію зв‘язків в жанрових системах літера-
тури, є мова, національний характер, культура, історія, традиція, імперська
політика.
Запропоновано перегляд канону української літератури першої поло-
вини ХІХ ст. як інтеграційної літератури з адаптивною, диференційною, кон-
вергенційною, білітературною, асиміляційною типологічними групами.
Простежено, що типологічно близькими до англійської преромантич-
ної (М. Ґ. Льюїс) і романтичної прози (В. Г. Айрленд, В. Скотт) є різножан-
рові твори М. Гоголя, Г. Квітки-Основ‘яненка, Антонія Погорєльського,
О. Сомова. Зближує ці тексти наявність демонічних образів відьом і фамілья-
рів, топосів відьомського шабашу, мотиву випадкового потрапляння людини
на відьомський шабаш. Жанротворчим мотивом у прозі М. Ґ. Льюїса і Г. Кві-
тки-Основ‘яненка виступає мотив інцесту, ініціатором якого є антигерой.
На підставі порівняльно-типологічного зіставлення фейлетонів
Г. Квітки-Основ‘яненка та В. М. Теккерея спостережено близькість авторсь-
ких позицій стосовно популярних серед масового читача естетично невартіс-
них творів. Іншим підґрунтям для типологічної близькості в малих прозових
жанрах є увага письменників до фактографічного зображення повсякденного
життя, особливо жителів урбаністичних топосів («фізіологічні нариси»
Г. Квітки-Основ‘яненка, Є. Гребінки та Ч. Діккенса).
У структурах жанрових систем української та англійської літератур
виокремлено жанрові різновиди крутійського роману, роману виховання, ро-
ману сервантесівського типу, історичного роману та сімейної хроніки.
Для крутійських романів «Жизнь и похождения Петра Степанова сына
Столбикова, помещика в трех наместничествах. Рукопись XVIII века»
Г. Квітки-Основ‘яненка та «The Luck of Barry Lyndon» В. М. Теккерея харак-
терні присутність жанрової пам‘яті пікарески, дотримання історизму в худо-
жньому освоєнні дійсності, актуалізація мотиву антивиховання. 4


Для Bildungsroman‘ів «Аристион, или Перевоспитание» В. Наріжного
та «The History of Pendennis: His Fortunes and Misfortunes, His Friends and His
Greatest Enemy» В. М. Теккерея, попри певні істотні жанрові трансформації,
характерним є оприявнення архетипної основи – наявність архетипів Мудро-
го Старого, трикстера та героя, архетипний образ блудного сина.
Романами сервантесівського типу в українській і англійській літера-
турах першої половини ХІХ ст. – «романами великої дороги» – можна вважа-
ти «Жизнь и похождения Петра Степанова сына Столбикова, помещика в
трех наместничествах. Рукопись XVIII века» Г. Квітки-Основ‘яненка, «Мерт-
вые души» М. Гоголя, «The Adventures of Hajji Baba of Ispahan» Дж. Морьє та
«The Posthumous Papers of the Pickwick Club» Ч. Діккенса.
В історичних романах «Михайло Чарнышенко или Малороссия восе-
мьдесят лет назад» і «The Antiquary» П. Куліш і В. Скотт творять власні наці-
ональні міфи – при цьому збіжними є не лише історичні, а й індивідуально-
психологічні відповідності. В історичних романах «Братья-близнецы»
О. Стороженка та «The History of Henry Esmond, Esq. …» В. М. Теккерея роз-
гортаються сатиричні трагедії, в яких представлено імперські версії консер-
вативних ідеологій.
Типологічно близькою є розробка стереотипних образів євреїв як жа-
нротвірних елементів у творах О. Сомова, Г. Квітки-Основ‘яненка,
П. Куліша, Є. Гребінки й англійських прозаїків В. Скотта та Ч. Діккенса.
Сімейні хроніки Г. Квітки-Основ‘яненка і Марії Еджворт демонстру-
ють зацікавлення письменників глибинними процесами змін в спільнотах Ір-
ландії та України другої половини XVIII ст.
У романі «Oliver Twist» Ч. Діккенса та повісті «Близнецы»
Т. Шевченка наявні жанрові ознаки педагогічного роману: в обох творах спо-
стерігаємо розгортання авторських експериментів – головних героїв поміще-
но в конкретні педагогічні умови. Важливим складником використання роз-
бійницької теми в повісті «Варнак» Т. Шевченка та романі «Mary Barton: A
Tale of Manchester Life» Елізабет Ґаскелл став мотив соціальної помсти, який

має для цих текстів важливу функціональну та жанротворчу вагу. У повісті
«Наймичка» Т. Шевченка та романі «Ruth» Елізабет Ґаскелл порушено доволі
дражливу для суспільства Російської та Британської імперій тему ставлення
до покритки та створення для неї особливого соціального статусу. Типологі-
чні паралелі свідчать про наближення повісті «Несчастный» Т. Шевченка до
жанрового канону сенсаційного роману, що доведено через зіставлення з ро-
маном «Lady Audley‘s Secret» Мері Е. Бреддон. Проаналізовані сенсаційні
твори є інверсією сімейного роману, а зображена в них сімейна ідилія є набо-
ром симулякрів, які не відповідають дійсності. У біографічних Künstlerro-
man‘ах – повісті «Художник» Т. Шевченка та романі «The Newcomes»
В. М. Теккерея – можна зауважити ряд відповідностей у конструюванні обра-
зу фатальної жінки, котра руйнує життєві плани художника. Повість «Прогу-
лка с удовольствием и не без морали» Т. Шевченка та роман Джейн Остен
«Persuasion» можуть бути прочитані як «садибні романи» з відповідними жа-
нровими ознаками.
Визначаючи провідні етапи ґенези жанрової парадигми української
новочасної прози, було встановлено типологічні відповідності в жанровій
орієнтованості українських і англійських прозаїків кінця XVIII – середини
ХІХ ст. Попри виразні прояви національної ідентичності, акцент на власному
фольклорі, історії та культурі, запізнілість постання новочасної літератури в
підневільних умовах колоніального існування, жанрова система української
літератури досліджуваного періоду демонструє багато спільних рис у активі-
зації та моделюванні жанрових різновидів прози, які проявляються та увира-
знюються під час типологічного зіставлення та порівняння з відповідною па-
норамою розвитку жанрів у англійській літературі.
Ключові слова: жанрова система, жанр, жанрова модель, типологія,
системно-синергетичний підхід, проза.