Знайди книгу!

Тривале очікування, відкладання на невизначений термін задоволення потреби часто призводить до "охолодження" людини, до втрати бажання, інтересу. Той самий ефект викликає і нечіткість мети, її неконкретність.

Поводячись із ближніми так, як вони того заслуговують, ми робимо їх лише гіршими. А поводячись із ними так, ніби вони кращі як є насправді, ми цим самим примушуємо їх ставати кращими.

При поділі дітей на групи інтровертних та екстравертних було виявлено, що у перших збільшується ефективність занять при похвалі, а у других - при осуді.

Самозаборона - це добровільна відмова від власних намірів при сильному бажанні здійснити їх. Обмежувальна функція цього прийому слугує зосередженню зусиль на виконанні конкретних пунктів самозобов'язання. Застосовуючи самозаборону, людина немовби накладає вето на спокуси, які ведуть її убік від наміченого шляху самовдосконалення. Самозаборона дає змогу розв'язувати внутрішні протиріччя, у "боротьбі мотивів" цей прийом допомагає реалізувати в першу чергу ті спонуки,які сприяють індивідуальному розвитку.

Іноді і безкорислива допомога може викликати негативну реакцію об'єкта допомоги, наприклад, коли він не має змоги віддячити за неї.

Прагнення до вищості, соціальної влади, компенсує природні вади людей, які відчувають комплекс неповноцінності.

Сутність і функції мрії розглядаються із психоаналітичних та біхевіористських позицій як заміщення реальної дії, поведінки, як спосіб втекти від реального здійснення того, що пов'язано із занадто великим ризиком або працею.

Після прийняття рішення дисонанс зазвичай редукується. Це відбувається за рахунок надання більшої цінності тому рішенню, яке прийнято, а не тому, що відкинуто. Людина мимоволі починає шукати додаткових аргументів, які виправдовують прийняти рішення, і цим штучно підвищує для самої себе цінність вибраної альтернативи. Одночасно вона проявляє схильність ігнорувати неприємну для неї інформацію, яка свідчить про те, що прийняте не найкраще рішення.

Прагнучи посилити виправдання вчинку, людина або змінює своє ставлення до об'єктів, з якими пов'язаний учинок, або знецінює значення вчинку для себе та інших, або змінює поведінку.

Фанатизм будь-якого спрямування позбавляє людину необхідності сумніватися у правельності прийнятих рішень та вчинків, позбавляє її болісних переживань, і процес формування мотиву здійснюється у неї легко і швидко.

Підтримка суб'єкта навіть одним членом групи різко підвищує опір груповому тиску, а інколи й зводить його нанівець.

Людина не може перебороти свою природу і вийти з-під залежності від інших людей, якщо вона не в змозі керувати своїми потребами, бажаннями та поведінкою. Люди, які не здатні приборкувати свої спонуки, є рабами тілесних пристрастей і зовнішньої дійсності. Тому людина повинна прагнути до мінімізації потреб і задовольняти їх тільки тоді, коли вони стають справді нагальними.

Він шукав смерті, а таким перешкодити неможливо.

Коли руки зайняті - й на серці легше.

- Ти тільки не подумай, що я з глузду з'їхав. Ми ж давні друзі.
- О, так. Ти - холоднокровна тварюка, тож збожеволієш останнім у світі. То що там у тебе?