Знайди книгу!

Опис:
Бурунов О.О. Академічні концепції та зовнішньополітичні
ініціативи Г. А. Кіссінджера – Кваліфікаційна наукова праця на правах
рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук
(доктора філософії) за спеціальністю 07.00.02 «Всесвітня історія». –
Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, Одеса –
Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, 2021.
Дисертаційне дослідження присвячене аналізу академічних концепцій
та зовнішньополітичних ініціатив та їх взаємозв’язку відомого вченого та
дипломата Г. Кіссінджера. У тому числі висвітлюється його бачення системи
міжнародних відносин у ХХІ ст.
Автором запропоновано аналіз академічної спадщини Г. Кіссінджера,
його дипломатичної практики у їх взаємозв’язку між собою. Вперше в
українській історіографії здійснено комплексний аналіз академічних
концепцій Г. Кіссінджера, його зовнішньополітичної практики в
адміністраціях президентів США та постурядової діяльності. Аргументовано
вплив теоретичних поглядів Г. Кіссінджера, набутих в університетському
середовищі, на його дипломатичну діяльність. Проаналізовано вплив
американської зовнішньополітичної традиції на еволюцію поглядів
Г. Кіссінджера. Звернено увагу на методи, завдяки яким Г. Кіссінджер
популяризував свою зовнішньополітичну лінію у США, зокрема його
виступи перед конгресом та журналістами на захист своєї політики. Також
мова йде про створення справжньої мережі лобіювальників дипломатичної
лінії Г. Кіссінджера, до якої входили політики, журналісти та навіть
голлівудські знаменитості.
Узагальнено та систематизовано новітні напрацювання зарубіжних
дослідників творчої та дипломатичної спадщини Г. Кіссінджера.
Уточнено вплив теоретичних надбань, набутих в університетському
середовищі, на практичну діяльність Г. Кіссінджера у найвищих


3



зовнішньополітичних відомствах США та його бачення світового порядку у
ХХІ столітті; роль Г. Кіссінджера та його вплив на формування зовнішньої
політики США за часів президентства Р. Ніксона та Дж. Форда; роль
Г. Кіссінджера у переговорах відносно встановлення дипломатичних
відносин США з КНР, завершення війни у В’єтнамі, скорочення озброєнь
між США і СРСР та врегулювання конфлікту на Близькому Сході.
Набули подальшого розвитку вивчення поглядів Г. Кіссінджера та
інших провідних вчених щодо світового порядку майбутнього та місця
великих країн у ньому, зокрема США.
Автором проаналізовано вплив ідей щодо творення і функціонування
світопорядку, сформованих в університетському середовищі, та роль цих
ідей на випрацювання дипломатичних рішень Г. Кіссінджером.
В дисертаційній роботі констатується наявність у Г. Кіссінджера
далекосяжної стратегії щодо побудови стабільного та довготривалого
світового порядку, який би базувався на балансі сил, і де США виступали б у
ролі своєрідного балансиру, який був би «рівніший» за інших учасників
такого геополітичного формування. Ця стратегія була випробувана на
початку 1970-х рр. у розпал «холодної війни» та, в цілому, мала позитивний
вплив на геополітичну атмосферу у світі. Автор зауважує, що ця стратегія
була сформована Г. Кіссінджером протягом його академічної кар’єри в
Гарвардському університеті.
Г. Кіссінджер ретельно вибудував «геополітичний трикутник» США-
КНР-СРСР, в якому Вашингтон був ближчим до Москви та Пекіну, ніж ті
були між собою. Ідея стабільної системи міжнародних відносин була
сформованою Г. Кіссінджером у праці «Відновлений світ» та набула
розвитку в подальших працях вченого. Він вважав, що стабільний світовий
порядок можна побудувати на сумі незадоволень інтересів усіх членів
світового співтовариства, а не на повному задоволенні одного чи кількох із
них. Тому що це призведе до виникнення гегемона та революційних держав
по відношенню до такого світового порядку. На початку 50-х рр.


4



Г. Кіссінджер вважав КНР та СРСР революційними державами, проте
пізніше автор констатував, що обидва комуністичні гіганти втратили свою
революційність та стали договороспроможними. Таким чином, Г. Кіссінджер
вважав світ, сформований після Віденського конгресу, близьким до
взірцевого, натомість систему міжнародних відносин, сформовану в
результаті Версальсько-Вашингтонської системи конференцій, провальною.
Погляди Г. Кіссінджера дійсно суперечили усталеній американській
зовнішньополітичній традиції. Вони часто сприймалися американським
суспільством, що вірило в богообраність американського народу, як низько
моральний континентальний реалізм епохи «європейського концерту».
Дипломату було набагато простіше мати справу з авторитарними лідерами на
кшталт А. Садата чи Мао Цзедуна, ніж захисниками демократії за будь-яку
ціну. Взагалі ж на початку кар’єри у Білому домі він був прихильником
прийняття рішень у вузькому колі, зберігаючи їх у таємниці від
громадськості до останнього моменту.
Проте під впливом американської політичної традиції погляди
Г. Кіссінджера на роботу з громадськістю еволюціонували за роки
перебування в адміністраціях Р. Ніксона та Дж. Форда. Він багато працював з
політиками, журналістами та й просто відомими американцями для захисту
та популяризації своєї зовнішньополітичної лінії, а також годинами виступав
у конгресі, обґрунтовуючи свої ініціативи. У результаті цього Г. Кіссінджер
кілька років поспіль перебував у числі найпопулярніших людей США.
Проте Г. Кіссінджер прийшов у Білий дім в той час, коли 550 тисяч
американських солдатів пліч-о-пліч майже з мільйоном солдатів Південного
В’єтнаму воювали проти такої ж кількості північнов’єтнамських комуністів.
Значна частина американців вимагала вивести ці війська негайно. Деякі
протестанти навіть відвідували Ханой та отримували запевнення, що
північнов’єтнамці готові до переговорів. Таким чином, Г. Кіссінджер та
Р. Ніксон знаходилися між лібералами, які вимагали негайної капітуляції у
В’єтнамі та консерваторами, які не пропонували жодного виходу з глухого


5



кута, а лише критикували переговори з СРСР та КНР, як зраду національних
інтересів. Незважаючи на це, Р. Ніксону та Г. Кіссінджеру вдалося провести
свою лінію стосовно В’єтнаму та досягти поставлених цілей.
«Уотергейтський скандал» завадив Р. Ніксону довести свою
геополітичну стратегію до кінця. Займаючи в цей час позицію радника з
питань національної безпеки, а пізніше державного секретаря США,
Г. Кіссінджер відіграв значну, а часом навіть вирішальну роль у зовнішній
політиці США. Під час скандалу він фактично одноосібно керував
зовнішньою політикою США. Перебуваючи у той час на піку своєї
популярності, Г. Кіссінджер втілював собою легітимність офісу президента.
Та незважаючи на те, що головні успіхи політики Г. Кіссінджера як
державного секретаря прийшлися на 1973-1974 рр., його кар’єра в Білому
домі пішла на спад.
Важливу роль у втіленні геополітичної стратегії Г. Кіссінджера в життя
відіграла підтримка президента Р. Ніксона, який розділяв як робочий стиль,
так і геополітичне бачення свого радника. Не зрозуміло чи погодився б хтось
інший на зовнішньополітичні ініціативи, запропоновані Г. Кіссінджером, не
кажучи вже про те наскільки зручною для дипломата була візантійська
атмосфера Білого дому часів Р. Ніксона.
Таким чином, враховуючи залученність Г. Кіссінджера у якості
радника з питань національної безпеки та державного секретаря, не виникає
сумнівів у його надзвичайних дипломатичних та аналітичних здібностях. Але
невідомо чи користувався б він таким високим ступенем довіри, який він мав
у Р. Ніксона, в інших президентських адміністраціях США.
Теоретична спадщина Г. Кіссінджера є не менш цікавою аніж його
дипломатична практика. Він написав значну кількість книг, статей, виступав
на радіо та телебаченні і давав інтерв’ю журналістам. Безумовно
Г. Кіссінджер є провідним теоретиком політичних наук та історії
міжнародних відносин. Таким його сприймають у вузьких колах вчених та
політичної еліти. В той же час широка громадськість сприймає


6



Г. Кіссінджера, в першу чергу, як негативну персону та чомусь чи не
найголовнішого винуватця В’єтнаму.
Але з кінця 90-х рр., коли стало зрозуміло, що на сучасний світовий
порядок чекає переформатування, Г. Кіссінджера почали сприймати більш
доброзичливо, а його репутація продовжує відновлюватися рік за роком та
книга за книгою. Науковці продовжують досліджувати практичну та
теоретичну спадщину дипломата та й сам він, не зважаючи на солідний вік, і
досі залишається працездатним та породжує приводи для досліджень.
Практичне значення отриманих результатів полягає у тому, що їх
матеріали, основні концепції та висновки можуть бути використані під час
написання узагальнюючих праць з історії міжнародних відносин та
зовнішньої політики США, історії американської політичної думки та теорії
міжнародних відносин. Результати проведеного дослідження можуть бути
задіяними під час розробки навчальних програм, посібників та у викладанні
загальних курсів з загальної історії та міжнародних відносин.
Ключові слова: Генрі Альфред Кіссінджер, США, міжнародні
відносини, світовий порядок, академічні концепції, розрядка міжнародної
напруженності, геополітичний трикутник, концепція балансу сил.