Знайди книгу!

Опис:
Ратушинський Н.В. Архітектура пасажів центральної частини міста Львова. -
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата архітектури (доктора
філософії) за спеціальністю 18.00.01 – Теорія архітектури, реставрація пам‘яток
архітектури. - Національного університету «Львівська політехніка», Львів, 2021.
Дисертація дослідженню містобудівних перетворень, що привели до виникнення та
розбудови пасажів як об‘єктів центральної часини міста інтегрованих у
функціональну та планувальну структуру центру міста.
У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено мету,
завдання, об‘єкт, предмет, межі та методи дослідження, обґрунтовано наукову
новизну та практичне значення отриманих результатів. Подано інформацію про
апробацію результатів досліджень, а також про публікації з вибраної теми.
В розділі 1 «Передумови виникнення та розвиток пасажів як архітектурно-
містобудівних об’єктів міського центру» розглянуто передумови формування
такого архітектурного типу будівель, історичні етапи розвитку та становлення
пасажів, роз‘яснено термінологічні відмінності між назвами об‘єктів у різних
країнах і проаналізовано причини занепаду даного типу споруд в середині ХХ ст..
Тема дослідження трансформацій громадських просторів, еволюції торгових
комплексів та збереження архітектурного середовища історичних міст є широко
представлена в фахових наукових дослідженнях. Варто зазначити, що дослідження
етапів розвитку міської планувальної структури Львова висвітлено в працях
Б. Черкеса, М. Бевза, С. Лінди, Б. Посацького; складову розвитку міського
середовища в контексті історичних перевтілень висвітлили І. Крип‘якевич,
А. Рудницький, І. Мельник, М. Долинська, В.Вйцик та інші. Тематику розвитку
громадських будівель даного профілю на межі ХІХ-ХХ століття в місті Львові в
дисертаційних дослідженнях висвітлювали Ю. Бірюльов, О. Лисенко, Х. Ковальчук,
Ю. Ідак. Формування методики дослідження відбувається на основі праць М. Бевза,
Л. Прибєги, В. Тімохіна, С. Смоленської. Особливості розвитку пасажів розкрито в
монографіях закордонних дослідників П. Колемана, Б. Мейтленда, П. де Монкана,
Д.-В. Феррі, Дж. Гейста, В.Бенжаміна, Н. Скотт. Особливості атріумних просторів
досліджували Р. Саксон, В. Хайт, І. Прокоф‘єва, О. Мельниченко. Дослідження
принципів організації загальноміських громадських просторів описано М. Ліном,
А. Урбахом, О. Моргун. Специфіку вистрою простору аркад у своїй монографії
описав Дж. Гейст. Функціонально-просторові особливості організації галерей




2



описали Н. К. Скотт, Н. Беддінгтон, М. Ємець. Дисертаційне дослідження принципів
організації критих міських просторів проводили О. Мельниченко, А. Ароян,
О.Березко. Дослідження з візуального дизайну та ознакування внутрішнього
середовища аркад провели М. МакКейт, Х. Ден, Е. Чарлес та М. Вілмонт.
Дослідження про економічну та суспільну роль купецьких організацій Львова у 20-
30-ті роки ХХ ст. провів А. Безсмертний, про специфіку торгівлі у міжвоєнному
Львові писали В. Єннер, А. Бонусяк, О. Вербова.
Від періоду Античності до XVIII століття була велика різноманітність
структур, які здавалися візуально подібними до пасажів. Проте, не дивлячись на
більшість різнотипних попередників, пасаж залишається суспільним винаходом 2-ї
половини XVIII століття, коли швидкий промисловий розвиток у симбіозі з
підвищенням соціальних зв‘язків у суспільстві породили потребу в громадських
місцях, захищених від вуличного трафіку, бандитизму та змін погоди. Пасажі
ставали місцями, де реалізовувалися більшість технічних новинок, де абсолютно
видозмінилися відносини продавця і покупця, де під одним дахом поєднувалися до
цього непоєднувані речі: торгівля і театр, виставкові галереї та вуличні кафетерії,
приватні майстерні і представництва фірм, офісні контори та готельні номери.
Історичні та функціонально-типологічні зміни в розвитку пасажів можна умовно
розбити на етапи:
- 1786-1810 роки – час виникнення пасажів і 1810-1823 роки – період формування
впізнаваного вигляду пасажів;
- 1823 – перша половина 1840-х років – окреслення загальних принципів
функціонування пасажів;
- середина 1840-х – 1867 рік – структуралізація просторів у пасажах, їх зв‘язок з
іншими подібними об‘єктами, системна інтеграція простору пасажів у вуличну
планувальну мережу центрів міст, утворення пов‘язаних груп пасажів;
- 1867-1900 роки – період використання пасажів для розбудови головних
громадських просторів центрів міст та поява Гранд аркад – як вершини розвитку
архітектурного типу пасажу (галереї в Мілані, Неаполі, Римі, Брюселі, Берліні,
Лідсі);
- 1900 - початок 1920-х років – збільшення громадсько-доступних рівнів, видова
зміна пасажів, пов‘язана із використанням в будівництві залізобетону, що приво-
дить до зміни конструкцій;




3



- середина 1920-х років-1940-ті роки – період поступової заміни пасажів на
універмаги, основною причиною цього стала потреба в ефективнішому
використанні ділянок в центрах міст;
- починаючи з повоєнного періоду і до сьогодні в пасажах проводяться роботи з
технологічного переобладнання, реконструкції структури та реставраційно-
відновлювані роботи на об‘єктах пам‘ятках та цінній забудові.
В цілому згідно проаналізованих джерел інформації можна зазначити, що перші
пасажі були продуктами реконструкції внутрішньодворових просторів, а їх
розміщення напряму залежало від інтенсивності вулиць, між якими ті
розміщувались. Поява класичних пасажів забезпечила кращий рівень комфорту і
безпеки та спричинила насичення простору іншими громадськими об‘єктами. В
кінці ХІХ ст. пасажі починають будуватись як новий символ міст – Мілана, Неаполя,
Берліна і починають об‘єднувати цілі квартали.
В розділі 2 «Теоретично-методичні засади дослідження пасажів міста
Львова» були проаналізовані існуючі методики досліджень, на основі яких
розроблено комплексну модель дослідження львівських пасажів та їх взаємозв‘язок
з простором міста. У роботі використовувалися як загальнонаукові методи
дослідження: теоретичні (термінологічний, історичний, когнітивний та системний
аналізи) та емпіричні (функціональний, структурний аналіз, натурні обстеження,
моделювання), так і спеціальні професійні архітектурні методи. Варто зазначити, що
для вирішення поставлених задач в наших дослідженнях пасажів більшість
ключових висновків зроблено, спираючись на емпіричні методи. В результаті було
виявлено 19 пасажів в місті Львові з яких функціонують лише п‘ять, додатково
проаналізовано 21 пасаж в інших містах України та 137 пасажів в Європейських
містах. Алгоритмом дослідженням стало поетапне вирішення задач: вивчення
термінології об‘єктів дослідження; вибірка інформації на дану тему з фахових,
періодичних та електронних джерел інформації; робота з архівними матеріалами і
проведення натурних обстежень; аналіз отриманих даних; виначення типології та
класифікація пасажів, їх систематизація; пошук критеріїв впізнаваності пасажів,
виявлення впливу міського середовища на формування пасажів та принципів їх
інтеграції в це середовище; перевірка результатів дослідження, їх порівнння з
подібними іноземними дослідженнями; формування загальних висновків до роботи.
Загалом на пасаж впливає ряд постійних чинників, пов‘язаних з кліматичними
умовами, рельєфом, містобудівною ситуацією, історичним розвитком, технологією
будівництва. Іншими важливими факторами впливу є змінні чинники, такі як:




4



етнокультурні та соціально-економічні особливості міста та регіону, вплив
архітектурно-мистецьких уподобань в регіоні, вибір конструктивної моделі пасажу,
рівень необхідного захисту будівлі та дотримання будівельних і санітарним норм.
Всі ці фактори створюють умови для різноманіття форм і шляхів вираження цих
форм, проте основні типологічні особливості пасажів є універсальними і на їх основі
вибудовується архітектурно-просторова модель кожного окремого пасажу.
В розділі 3 «Аналіз архітектурно-планувальної структури та
функціональних особливостей пасажів Львова» розглянуто основні шляхи
виникнення та будівництва пасажів на території сучасної України. Будівництво
пасажів на території сучасної України прийшло з Парижу через Брюсель і Прагу до
Львова, коли в першій третині ХІХ століття швейцарець Доменіко Андреоллі
відкриває пасаж Андреоллі – перший пасаж на території Центрально-Східної
Європи. Другий шлях будівництва торгових пасажів – це поширення популярних
ідей східних ринків. Сюди в першу чергу можна віднести ідеї будівництва торгових
рядів, які пізніше трансформувалися в торгові пасажі чи галереї. Найвідоміші
торгові ряди України розміщувалися в Одесі, Харкові та Києві
Архітектурні й містобудівні перетворення у сформованому історичному ядрі
Львова дали основний поштовх до виникнення та розвитку пасажів у місті. Змінами,
що сприяли їх виникренню в міському середовищі були: завершення розбирання
оборонних мурів навколо середмістя, інтенсифікація реконструкції та забудови
середмістя, опрацювання містобудівних заходів щодо утворення нового міського
громадського простору, адаптація внутрішньоквартальних та міжквартальних
просторів з метою створення системи камерних громадських просторів (пасажів),
закладання нових міських бульварів, біля яких почали формуватись значні
архітектурні об‘єкти. Передумовами формування системи пасажів були також
соціальні та урбаністичні чинники (демографічний вибух в кінці ХІХ ст., початок
активного розвитку міста). Система міських пасажів Львова остаточно сформувалася
до 1925 року, коли було закінчено всі оздоблювальні роботи в Марійському пасажі.
Історично в місті було 19 пасажів. Міські пасажі можна розбити на декілька груп:
1. найстаріші пасажі розміщені в середмісті: пасаж Андреоллі - пасаж Клейна -
пасаж Фрухта - пасаж Ляуфера;
2. пасажі в новому міському центрі, розміщеному на бульварному кільці: пасаж
Феллерів - пасаж Гаусмана - пасаж «Belle Vue» - пасаж Міколяша -
Марійський пасаж - пасаж Грюнерів - пасаж на вулиці Кривій;




5



3. пасажів посеред однієї із єврейських дільниць міста поблизу міської газовні:
пасаж Колізей - пасаж Германів;
4. пасажі на Жовківському передмісті, місці розвитку найбільших міських
мануфактур: пасаж Віца - пасаж Кремпнера;
5. пасажі в районі Новий Світ біля костелу св. Ельжбети та головного
залізничного вокзалу: базар Гредлів - пасаж Тіша;
6. пасаж у Стрийському передміті: Грюнне пасаж.
Більшість з перелічених пасажів з‘явилися внаслідок реконструкції чи
перебудови існуючих будинків і лише 5 постали як новотвори (пасаж Гаусмана,
пасаж Міколяша, Марійський пасаж, пасаж Феллерів, базар Гредлів). З 19 міських
пасажів класичними можна вважати лише три з них (Пасаж Міколяша, Марійський
пасаж, Базар Гредлів), також в місті існує і класичний торговий двір – пасаж
Гаусмана.
В розділі 4 «Композиційні та функціонально-планувальні характеристики
пасажів, їх архітектурна специфіка та зв’язки з просторовою структурою центру
міста» розглянуто типи функціонально-планувальної структури історичних пасажів,
зв‘язок конструктивної схеми з функціональним і предметним наповненням
простору, його мистецьким вистроєм, впровадженням основних технічних новинок у
структуру пасажу та оформленням візуальної реклами в архітектурно-просторовому
середовищі пасажу. Основними формотворчими елементами пасажів є архітектурно-
композиційна модель простору (планувальні особливості), функціонально-
просторовий остов (загальна модель транзитного ядра) та інженерне забезпечення
(технологічне оснащення простору). Чинниками інтеграції внутрішнього простору
пасажу і міського середовища є осі прилеглих вулиць, а також ритмічність і
чергування різних функціональних зон чи просторів. Пішохідні схеми пасажів
вибудувані на основі планувальної мережі міського середовища так, щоб не втрачався
контакт міським простором, подекуди на одній планувальній осі є група пасажів тоді
твориться система (пасажі Клейна та Ляуфера розміщені практично на одній осі по
різні торони вулиці Староєврейської). Просторові домінанти всередині пасажу, так
звані вузлові точки, підпорядковуюься особливостям існуючого міського середовища.
Одним з найважливіших елементів формування внутрішнього середовища пасажу
є тип центрального комунікаційного простору. До основних архітектурно-
композиційних прийомів творення пасажу належать: просторово-змінна модель
транзитного ядра пасажу, вертикальний розвиток галерей, змінна масштабність
внутрішнього простору пасажу, інтеграція пасажу з додатковими резервними зонами,




6



домінування автентичної планувальної структури та імітація міського середовища
всередині пасажу.
Аналіз різних форм взаємодії внутрішнього і зовнішнього просторів дозволяє
виявити закономірності і межі їх взаємовпливу, класифікувати його форми та виявити
композиційні особливості пасажу в цілому. Поєднання інтер‘єрів пасажу і
зовнішнього середовища вулиці повинно творити єдиний ансамбль: внутрішній
простір пасажу – це складна структура, яка не може розглядатися як самостійний
об‘єкт, а повинна бути продовженням міського середовища. Ідея зовнішнього
простору присутня всередині пасажу завдяки спрямованості руху, розвиток
транзитного ядра пасажу підтримує існуючі осі міських вулиць. Параметри
громадської транзитної зони пасажу обумовлені вибором двох основних
характеристик: масштабу і текстури. Декоративне оздоблення внутрішнього
середовища пасажу могло розвиватися, підтримуючи стилістику будівлі в цілому чи
започатковуючи незалежну стилістику вирішення внутрішнього простору, яка
побудована на підкресленні просторових особливостей внутрішньої структури
пасажу. Вітрини, як правило, поділялись за типом встановлення на накладні суцільні
стрічкові, розміщені за площиною стіни, розміщені в площині стіни, врізні в стіну та
складної конфігурації. Основними матеріалами оздоблення вітрин були дерево(70 %),
метал (20 %) та інші матеріали – кам‘яні рами (10 %). Вся столярка виконана в
стилістиці ідентичній стилістиці пасажу, найчастіше це історизм, модерн, рідше
класицизм і бароко, зовсім рідко функціоналізм.
В розділі 5 «Засади відновлення та розвитку пасажів в середовищі
історичного центру міста Львова». Формування міських пішохідних зон і вулиць є
важливою складовою частиною створення комфортного і сприятливого для людини
міського середовища в історичному центрі. Поява додаткових громадських локацій
шляхом реабілітації внутрішньодворових просторів і відтворення там історичних
пасажів дозволить перенаправити частину людських потоків з найбільш
завантажених вулиць на суміжні з меншою інтенсивністю руху, збільшить додану
вартість містобудівних комплексів, покращить в цілому технічний стан будівель та
візуальну привабливість середовища. Пасажі як елемент комунікаційно-громадського
простору можуть стати осередками бізнесового, конференційного та мистецького
середовища міста та надати йому іншої якості. Реабілітація та регенерація місць
локалізації пасажів збільшить кількість безпечних транзитних просторів з необхідною
повсякденною інфраструктурою, в декотрих місцях дозволить розвантажити
надзвичайно перевантажені площі і проспекти та перенаправити людські потоки на




7



менш завантажені вулиці. Пасажі в середмісті могли б стати осередками мистецько-
виставкового та торгового середовища із формуванням додаткових площ комунікацій
між людьми. Розглядаючи місця локалізації пасажів на терторії історичного ареалу
міста, можна зазначити, що такі простори мають стати локаціями ділової та
громадської діяльності, творячи там відповідні підцентри і даючи поштовх для
розвитку довколишньої інфраструктури. Виходячи із щільності забудови кварталів в
центрах історичних міст, питання відбудови, реконструкції чи будівництва пасажів
повинні враховувати наступні чинники:
- виявлення цінності архітектурного, історичного та просторового середовища і
створення відповідної концепції його гармонійного розвитку;
- обґрунтування доцільності розміщення пасажів в середовищі міського центру,
оцінка транспортного сполучення та визначення додаткового навантаження на
транспортну мережу;
- відновлення притаманних історичних функцій будівлям та розробки
технологічної моделі обслуговування пасажів, яка б не створювала додаткових
незручностей у функціонуванні кварталів.
В залежності від цінності об‘єкту доцільно проводити наступні роботи:
реставраційні (для об‘єктів з високою мистецькою та інженерною цінністю, об‘єктів
пам‘яток архітектури, історії), відновлювальні роботи (для втрачених об‘єктів, які
були формотворчими в певних містобудівних комплексах), реконструкції (об‘єкти в
історичному центрі, функціонування яких неможливе без якісного технічного
переобладнання), адаптації (пристосування певного існуючого середовища під пасажі
з підвищенням цінності середовища та його якісного оновлення), перебудова
(фактичне закладання нових пасажів на місці існуючих з дотриманням історико-
архітектурного захисного законодавства). Пасажі як громадські комплекси в
історичному центрі міста зараз доцільно влаштовувати не лише як торгові
поліфункціональні комплекси, а також як вузькоспеціалізовані центри неторгового
призначення. Розвиток пасажів та відтворення втрачених сприятиме кращому
функціонуванню самих будівель, адже поява торгово-відпочинкової функції на
першому-другому поверхах не суперечитиме притаманним функціям будівель, що
згідно з пам‘яткоохоронними хартіями забезпечуватиме традиційний характер
використання об‘єктів. Основними факторами для відновлення, реставрації чи
адаптації пасажів є історична цінність, функціонально-просторова відповідність
середовища, системний підхід при ревіталізації простору та економічна доцільність.




8



Ключові слова: пасажі, Львів, історія розвитку, міське середовище, типологія,
архітектурно-планувальні типи, функціонально-просторова модель, композиційні
особливості, інтер‘єри, декоративні елементи, відтворення, реставрація,
реконструкція, адаптація, проектування.