Знайди книгу!

Опис:
Голубчак К.Т. Архітектурно-планувальна організація духовно-реколекційних
центрів Української Греко-Католицької Церкви – Кваліфікаційна наукова праця на
правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата архітектури за
спеціальністю 18.00.02 «Архітектура будівель та споруд».
Робота виконана в Івано-Франківському національному технічному
університеті нафти і газу (ІФНТУНГ), Івано-Франківськ, 2018.
Зміст дисертації. Тема дослідження присвячена вивченню архітектурно-
планувальної організації нового типу багатофункціонального сакрального
комплексу - духовно-реколекційного центру УГКЦ, спроможного поєднати в собі
широкий спектр функцій, забезпечити духовно-просвітницьке та рекреаційно-
дозвіллєве середовище, що задовольняло б потреби свідомої християнської молоді,
парафіян, паломників та туристів, а також сприяло б формуванню глибокої
релігійної свідомості та духовності суспільства.
Питання духовного розвитку та духовного життя суспільства на сучасному
етапі набуває особливої актуальності. Релігійна самобутність є важливим фактором
впливу на розвиток особистості, культурне відродження народу та формування
самосвідомості людини в сучасних умовах, а також запорукою формування
свідомої, патріотичної нації. Духовно-реколекційний центр є важливим соціальним
закладом, що наділений цілим спектром духовно-просвітницьких, соціально-
культурних та рекреаційно-дозвіллєвих функцій з метою якнайповнішого
задоволення вимог сучасного суспільства.
У першому розділі дисертаційної роботи "Стан та передумови дослідження
архітектурної організації духовно-реколекційних центрів УГКЦ" здійснено аналіз та
систематизацію наукових праць з різних галузей знань, дотичних до проблематики
дослідження, виявлено основні передумови, що зумовлюють формування духовно-
реколекційних центрів УГКЦ, здійснено аналіз сакрально-туристичного потенціалу
Західної України та виявлено перспективи розвитку мережі духовно-реколекційних 4

центрів УГКЦ, а також узагальнено закордонний та вітчизняний досвід
проектування закладів даного типу.
Відродження християнської віри та духовності, вплив релігії на українське
суспільство, проблеми сакральної архітектури знайшли відображення в працях
багатьох науковців різних галузей науки (архітекторів, істориків, соціологів,
релігієзнавців та туризмознавців). Проведений огляд наукових праць свідчить про
дефіцит досліджень з проблем багатофункціональної організації духовно-
реколекційних центрів УГКЦ. Поза увагою науковців залишаються безліч
актуальних проблем, зокрема питання формування термінологічного апарату і
підходів до класифікації духовно-реколекційних центрів. Окрім того, практично
немає досліджень, які б висвітлювали питання формування мережі духовно-
реколекційних центрів, а також принципи архітектурно-планувальних рішень та
типології даних закладів. Нестача наукових напрацювань з цієї теми зумовила
необхідність розроблення комплексного підходу до вирішення даної проблеми
та створення ґрунтовного дослідження.
Здійснено аналіз основних передумов що зумовлюють формування духовно-
реколекційних центрів УГКЦ, а також визначають їх структуру, функціональну
організацію та впливають на формування їх типології. Детально окреслено вплив
наступних передумов: історичних, релігійно-духовних, туристичних, економічних,
рекреаційно-дозвіллєвих, комунікативних, природних, культурних, соціальних та
інших.
В процесі аналізу теоретичних матеріалів стосовно виникнення та історичної
еволюції духовно-реколекційних центрів УГКЦ, було виявлено першочергову роль
історичного фактору, досліджено еволюцію закладів даного типу на території
України, їх поетапне формування від найдавніших часів і до сьогодення. Окреслено
6 основних етапів історичної еволюції досліджуваної споруди - від перших
духовних шкіл до багатофункціональних духовно-реколекційних центрів.
На основі аналізу статистичних даних проведено аналіз існуючого стану
сакрально-духовної інфраструктури та архітектурної типології духовно-
реколекційних центрів УГКЦ, а також виявлено її особливості, переваги та недоліки 5

з метою формування рекомендацій щодо покращення системи та проектування
окремих типів ДРЦ на теренах Західної України. Наведені статистичні дані свідчать
про вже фактично сформовану інституційну мережу конфесійно-церковних
організацій, що служать для задоволення релігійних потреб віруючих. Однак,
залишається недостатньо розвиненою мережа закладів, призначених для реалізації
усіх соціальних процесів Церкви - навчально-просвітницьких, дозвіллєвих,
рекреаційних.
У даному розділі також проведено порівняльний аналіз світового та
вітчизняного досвіду архітектурної організації духовно-реколекційних центрів, на
основі якого виявлено основні світові тенденції організації закладів даного типу.
Досвід функціонування духовно-реколекційних центрів у світі підтверджує їхню
популярність та актуальність у сучасному суспільстві. Головною характерною
рисою даних споруд є їхня універсальність та багатофункціональність, яка
відображається у доповненні сакрального ядра додатковими просторами для різних
сфер суспільної діяльності - дозвілля, відпочинок, творчість, навчання,
оздоровлення, що в комплексі забезпечує повноцінний духовний розвиток людини.
Вивчення досвіду будівництва духовно-реколекційних центрів Європи є
першочерговим кроком до реалізації даної тенденції в Україні і створення
аналогічних багатофункціональних комплексів на основі українських паломницьких
центрів, монастирів та парафіяльних храмів.
У другому розділі дисертації "Методичні засади дослідження архітектурної
організації духовно-реколекційних центрів УГКЦ" визначена загальна методика
дослідження. У дослідженні на кожному його етапі застосовуються як
загальнонаукові, так і спеціалізовані архітектурно-містобудівні методи, які у своїй
сукупності формують методологічну основу даного дослідження.
На основі проведених досліджень запропоновано методи виявлення впливу
функціонально-технологічних аспектів на архітектурно-планувальні рішення
духовно-реколекційних центрів УГКЦ. Як показує аналіз формування архітектури
духовно-реколекційних центрів, існує ряд чинників, що визначають структуру,
функціональну організацію цих споруд та впливають на формування їх типології. В 6

якості основних чинників, що обумовлюють архітектурно-планувальні рішення
духовно-реколекційних центрів УГКЦ, виступають: канонічні, культурно-
географічні, містобудівні, природно-кліматичні, ландшафтно-екологічні, соціально-
економічні, архітектурно-планувальні, конструктивні. Аналіз наведених чинників
дозволить архітекторам зрозуміти характер процесів, які необхідно врахувати з
метою створення комфортного середовища для відвідувачів духовно-
реколекційного центру. Врахування даних чинників підвищить архітектурний та
соціально-економічний ефект духовно-реколекційних центрів.
У даному розділі також наведені критерії класифікації духовно-реколекційних
центрів УГКЦ, що виведені в результаті ґрунтовного аналізу світового та
вітчизняного досвіду проектування духовно-реколекційних центрів (функціональне
призначення; композиційно-просторова схема; місткість; розташування в структурі
населеного пункту та по відношенню до існуючої забудови; спосіб зведення; режим
експлуатації). Всі ці параметри є визначальними при проектуванні та впливають на
склад приміщень, функціональне зонування, об'ємно-планувальні схеми, місткість
споруди, можливість її трансформації.
В даному розділі дисертаційного дослідження наведено та охарактеризовано
типовий перелік функцій духовно-реколекційних центрів, наявність та домінування
яких визначають приналежність споруди до конкретного типу духовно-
реколекційних центрів - парафіяльного, реколекційного, паломницького;
В третьому розділі дисертаційного дослідження виявлено основні містобудівні
засади формування духовно-реколекційних центрів УГКЦ, та їх розташування в
існуючому контексті, а також розроблено науково-обгрунтовані рекомендації щодо
розміщення, функціональної та об'ємно-просторової організації даного закладу.
Духовно-реколекційний центр виконує ряд важливих функцій, які формують
відповідні взаємозалежні функціональні групи приміщень, поєднані між собою
відповідними технологічними зв'язками. У розділі наведена номенклатура духовно-
реколекційних центрів з орієнтовними параметрами для кожної групи приміщень
відповідного типу духовно-реколекційних центрів. 7

З усього спектру приміщень духовно-реколекційних центрів виокремлено та
детальніше розглянено ряд специфічних приміщень, що на даному етапі ще не
розглядались науковцями. Зокрема, до цих приміщень слід віднести: зали для
реколекцій, розмовниці та катехитичні класи, запропоновано варіанти планувальних
вирішень даних приміщень з позначеним меблюванням та нормалями.
Сформовано пропозиції щодо вибору території для проектування духовно-
реколекційного центру залежно від типу (реколекційний, парафіяльний чи
паломницький центр) та функціонального призначення споруди. Виявлено роль
містобудівного чинника при формуванні та розвитку мережі духовно-реколекційних
центрів УГКЦ та їх розташування в структурі міста, що залежить від кількох
важливих передумов ‒ типу населеного пункту, його планувальної структури,
щільності та демографічного складу населення. Автором сформовано пропозиції
щодо створення мережі духовно-реколекційних центрів УГКЦ на теренах Західної
України.
У розділі також подані рекомендації щодо організації генерального плану
території духовно-реколекційного центру, яка повинна сприяти повноцінній
реалізації всіх функціональних процесів духовно-реколекційних центрів..
В результаті проведеного дослідження виявлено основні тенденції та
сформульовано принципи, якими доцільно користуватись проектантам духовно-
реколекційних центрів: принцип орієнтації на духовну складову; принцип
диференціації за цільовою аудиторією; принцип взаємозв'язку території
проектування та функціонального призначення споруди; принцип інтеграції,
принцип пріоритетності сакральних ресурсів при виборі території для проектування.
Розроблені проектні пропозиції духовно-реколекційних центрів (молодіжного
реколекційного центру у с. Рибне, паломницького центру у с. Погоня Івано-
Франківської області, парафіяльного катехитичного центру у м. Івано-Франківську)
відображають номенклатуру що отримана в результаті наукового дослідження в
третьому розділі дисертації та демонструють широкий спектр та потенціал ідей для
реалізації при проектуванні об’єктів даного спрямування.
Духовно-реколекційні центри в силу своєї специфіки та призначення повинні
володіти високою інформативністю, виразністю та архітектурною
репрезентативністю. Естетична інформація, яку несе споруда духовно-
реколекційного центру, визначає емоційну оцінку глядачем форми, ритміки,
пропорційності, кольору об'єкта, його художні характеристики. Основу сприйняття
архітектурної інформації формують сенсорно-психологічні універсалії людини
(зокрема зоровий аналізатор), які необхідно враховувати при проектуванні. Для
створення гармонійної довершеної архітектурної композиції духовно-реколекційних
центрів рекомендується застосовувати ряд архітектурно-композиційних та
дизайнерських прийомів: віддзеркалення логіки функціонального планування у
тектонічному вираженні та композиційному вирішенні об'єкту; символізація
домінуючої функції в архітектурному вирішенні об'єкту (підкреслення сакральної
складової); гармонія форм та архітектурно-художня єдність через застосування
основних засобів композиції (пропорція, масштаб, ритм, тектоніка та ін.); виявлення
впливу природно-кліматичних чинників та існуючого середовища у формотворенні
споруди; відображення прийомів екологічної архітектури в архітектурно-
композиційному вирішенні споруди; застосування сучасних конструктивно-
технологічних рішень та засобів трактування фасадів ДРЦ; гармонія форм об'єкту з
природним довкіллям. сучасна інтерпретація та стилізація рис народної архітектури.
Врахування даних прийомів створить цілісну гармонійну структуру та
забезпечить позитивне естетичне сприйняття та емоційне навантаження споруди на
відвідувача.
Ключові слова: духовно-реколекційний центр УГКЦ, реколекції,
архітектурно-планувальна організація, принципи, типологія, методика
проектування.