Архівно-кримінальні справи як джерело вивчення репресій більшовицького режиму проти учасників повстанського руху за відновлення УНР
В'ячеслав Василенко / історичнадисертація
Опис:
Василенко В. М. Архівно-кримінальні справи як джерело вивчення
репресій більшовицького режиму проти учасників повстанського руху за
відновлення УНР. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за
спеціальністю 07.00.06 – історіографія, джерелознавство та спеціальні
історичні дисципліни, підготована у Дрогобицькому державному
педагогічному університеті імені Івана Франка. Захист здійснюється у
Дрогобицькому державному педагогічному університеті імені Івана Франка.
Дрогобич, 2019 р.
Повстанський рух за відновлення УНР (за більшовицькою
термінологією – «політичний бандитизм петлюрівської орієнтації») як
завершальна складова частина селянського повстанського руху часів
Української революції 1917–1921 рр. завжди викликав живий дослідницький
інтерес. Українська зарубіжна, радянська й сучасна вітчизняна історіографія
рясніють загальноісторичними працями відповідної тематики. Станом на
2012 р. у рамках підготовки докторської дисертації В. Щербатюк дослідив і
проаналізував понад 1000 історіографічних джерел загальної повстанської
тематики. Попри достатньо активне використання дослідниками повстанства
архівних джерел подібного тематичного джерелознавчого дослідження досі
не проводилося.
Анонсована дисертація є першим цілеспрямованим джерелознавчим
дослідженням репресій більшовицького режиму проти учасників
повстанського руху за відновлення УНР. Причому об’єктом вивчення
визначено архівно-кримінальні справи (далі – АКС) – найменш відомі й
донедавна малодоступні, унікальні і водночас достатньо специфічні джерела
органів держбезпеки радянської України.
У рамках окреслених завдань лише за матеріалами АКС першої
половини 1920-х рр. провадження найменш досліджуваного «Основного»
фонду Галузевого державного архіву Служби безпеки України (далі – ГДА 4
СБУ) встановлено достовірну персональну інформацію про понад
1100 учасників національно-визвольного повстанського руху у складі
135 повстанських штабів, комітетів і загонів. Водночас до наукового обігу
введено десятки із сотень опрацьованих АКС, за якими відстежено увесь
слідчо-каральний процес стосовно їх фігурантів, а в їхніх свідченнях і
долучених до справ речових доказах зафіксовано окремі малодосліджені
події з історії повстанства. Зібрані відомості повинні стати відправною
точкою для окремих історико-правових досліджень з метою підготовки
надійного ґрунту для реабілітації справжніх українських патріотів,
популяризації їхнього життя і боротьби за відновлення УНР.
Аналіз історіографії проблеми та її археографічного опрацювання і
стану наукової розробленості джерельної бази за працями радянських,
українських зарубіжних і сучасних вітчизняних істориків дає підстави
стверджувати: АКС на учасників повстанського руху за відновлення УНР як
історичне джерело досі дослідниками використовувалися недостатньо.
Радянські історики мали обмежений контрольований доступ до цієї категорії
джерел і чіткі ідеологічні настанови щодо їх використання й оприлюднення.
Представники української діаспори за часів СРСР доступу до архівів
радянських спецслужб не мали взагалі. Сучасні вітчизняні фахівці донедавна
також не могли абсолютно вільно вивчати АКС радянських органів
держбезпеки, а після отримання дозволу, затвердженого на законодавчому
рівні, ще не встигли ним сповна скористатися
Сформований за результатами дослідження список джерел і літератури
налічує понад сімсот назв, є цілком репрезентативним і надає можливості для
ґрунтовного та всебічного висвітлення проблеми. Основу джерельного
комплексу складають матеріали АКС. Вони відображають нещадність,
послідовність і тривалість репресій більшовицького режиму стосовно
учасників повстанського руху за відновлення УНР. Допоміжна архівна
документація радянського походження висвітлює організацію протидії
більшовицької влади українському повстанському руху, а також відтворює 5
процес формування основного джерельного комплексу. Відповідна
повстанська (уенерівська) документація розкриває масштаби організації і
механізми контролю повстанського руху.
При виборі методологічних засад враховуємо напрацювання сучасних
історіографів і спираємось на феноменологічний підхід до вивчення джерела.
Феноменологічний підхід передбачає розуміння джерела як матеріального
продукту цілеспрямованої людської діяльності; як історичний феномен,
породжений певними умовами, завданнями та цілями, без розуміння яких не
може бути зрозумілим та адекватно проінтерпретованим. Для досягнення
мети і завдань дисертації застосовано загальнонаукові та спеціальні методи
дослідження (евристичний, історико-ретроспективний, історико-генетичний,
порівняльно-історичний метод, проблемно-хронологічний, біографічний та
ін.). Висновки зроблено на основі принципів історизму, об’єктивності та
ціннісного підходу до досліджуваних явищ.
Відстежити тривалий процес формування, трансформації і переміщення
документальних масивів основного джерельного комплексу вдалося шляхом
залучення до наукового обігу невідомих і маловідомих нормативно-
розпорядчих, інформаційно-статистичних та звітних документів спеціальних
фондів ГДА СБУ. Фондоутворювачі цих документів – архівні підрозділи
НКДБ-МДБ-КДБ УРСР і СБУ. Інформаційні прогалини, пов’язані з
відсутністю означених документів довоєнного періоду, частково перекрито
збереженими наказами й розпорядженнями 1930-х рр. з питань архівів та
обліків у системі НКВС СРСР, частково – інформаційно-довідковими
матеріалами АКС.
Загальний аналіз внутрішньої структури документів АКС дав підстави
виокремити дві основні групи за їх походженням: процесуальні і
непроцесуальні. До першої варто віднести такі підгрупи, як слідчі, каральні
(судові й позасудові) касаційні та реабілітаційні документи. На прикладах
АКС різних років провадження на учасників повстанського руху за
відновлення УНР описано різновиди документів кожної із цих підгруп. 6
Водночас підкреслено видові і змістові особливості процесуальної
документації АКС визначеної тематики.
Складено також розгорнуту класифікацію широко представлених в АКС
і менш досліджених документів непроцесуального характеру. Наведено
характерні приклади типових різновидів (нормативно-розпорядчі,
інформаційно-статистичні, пропагандистські тощо) цих документів
повстанського і радянського походження.
На основі матеріалів окремих фондів ЦДАВО і ЦДАГО України, ГДА
СБУ, а також радянських збірників документів, довідників і наукових праць
сучасних вітчизняних істориків відстежено процес становлення і
реорганізації органів держбезпеки радянської України як основного
супротивника і переслідувача уенерівських повстанців.
Досліджено інформаційний і персоніфікаційний потенціал АКС як
унікального джерела з історії національно-визвольного повстанського руху
першої половини 1920-х рр. і репресій більшовицького режиму стосовно
його учасників. Джерелами цінної історичної та персональної інформації
виступають як слідчо-каральні, так і непроцесуальні (радянського і
повстанського походження) документи АКС, насамперед ранніх років
провадження.
АКС переконливо свідчать, що більшість уенерівських повстанців і їхніх
пособників репресовано у позасудовому порядку на початку 1920-х рр. за
очевидними фактами спротиву утвердженню в Україні більшовицької
окупаційної влади. Про всіх «м’яко» покараних, амністованих, прихованих і
раніше недосяжних колишніх «петлюрівських політбандитів» більшовицьке
«правосуддя» згадувало при першій-ліпшій нагоді в роки розкуркулення й
колективізації, Великого терору, після приєднання до СРСР Західної України
і поширення радянського впливу на територію Східної Європи.
Водночас під поняттям «відповідальність за повстанську діяльність»
варто розуміти не лише низку беззаконних чи юридично оформлених
більшовицьких репресивних заходів, спрямованих на захист від спроб 7
повалення антинародного окупаційного режиму, а й важливо говорити про
взяту на себе повстанцями відповідальність за відновлення національної
державності, і про відповідальність вже відновленої Української держави
перед самими повстанцями за надання їхній жертовній національно-
визвольній боротьбі гідної історичної та правової оцінки.
Насамкінець при висвітленні проблем наукової критики досліджуваних
джерел основну увагу зосереджно на розкритті питань установлення їх
автентичності, достовірності і репрезентативності. Відзначено також
притаманний джерелам партійно-класовий підхід, згідно з яким більшовики
апріорі визначили заможного селянина як відвертого класового ворога у
чужорідному напівбуржуазному селянському середовищі, запрограмувавши
традиційний життєвий уклад селян на розклад, а «куркульство» – на нещадне
фізичне винищення.
Ключові слова: Ю. Тютюнник, А. Гулий-Гуленко, АКС, ГДА СБУ, УНР,
АТЗ УСБУ, ППШ, ШПГ, Цупком, повстанком, ВУНК, ДПУ, НКВС, органи
держбезпеки, повстанський рух, отаман, козак, пособник.
Василенко В. М. Архівно-кримінальні справи як джерело вивчення
репресій більшовицького режиму проти учасників повстанського руху за
відновлення УНР. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за
спеціальністю 07.00.06 – історіографія, джерелознавство та спеціальні
історичні дисципліни, підготована у Дрогобицькому державному
педагогічному університеті імені Івана Франка. Захист здійснюється у
Дрогобицькому державному педагогічному університеті імені Івана Франка.
Дрогобич, 2019 р.
Повстанський рух за відновлення УНР (за більшовицькою
термінологією – «політичний бандитизм петлюрівської орієнтації») як
завершальна складова частина селянського повстанського руху часів
Української революції 1917–1921 рр. завжди викликав живий дослідницький
інтерес. Українська зарубіжна, радянська й сучасна вітчизняна історіографія
рясніють загальноісторичними працями відповідної тематики. Станом на
2012 р. у рамках підготовки докторської дисертації В. Щербатюк дослідив і
проаналізував понад 1000 історіографічних джерел загальної повстанської
тематики. Попри достатньо активне використання дослідниками повстанства
архівних джерел подібного тематичного джерелознавчого дослідження досі
не проводилося.
Анонсована дисертація є першим цілеспрямованим джерелознавчим
дослідженням репресій більшовицького режиму проти учасників
повстанського руху за відновлення УНР. Причому об’єктом вивчення
визначено архівно-кримінальні справи (далі – АКС) – найменш відомі й
донедавна малодоступні, унікальні і водночас достатньо специфічні джерела
органів держбезпеки радянської України.
У рамках окреслених завдань лише за матеріалами АКС першої
половини 1920-х рр. провадження найменш досліджуваного «Основного»
фонду Галузевого державного архіву Служби безпеки України (далі – ГДА 4
СБУ) встановлено достовірну персональну інформацію про понад
1100 учасників національно-визвольного повстанського руху у складі
135 повстанських штабів, комітетів і загонів. Водночас до наукового обігу
введено десятки із сотень опрацьованих АКС, за якими відстежено увесь
слідчо-каральний процес стосовно їх фігурантів, а в їхніх свідченнях і
долучених до справ речових доказах зафіксовано окремі малодосліджені
події з історії повстанства. Зібрані відомості повинні стати відправною
точкою для окремих історико-правових досліджень з метою підготовки
надійного ґрунту для реабілітації справжніх українських патріотів,
популяризації їхнього життя і боротьби за відновлення УНР.
Аналіз історіографії проблеми та її археографічного опрацювання і
стану наукової розробленості джерельної бази за працями радянських,
українських зарубіжних і сучасних вітчизняних істориків дає підстави
стверджувати: АКС на учасників повстанського руху за відновлення УНР як
історичне джерело досі дослідниками використовувалися недостатньо.
Радянські історики мали обмежений контрольований доступ до цієї категорії
джерел і чіткі ідеологічні настанови щодо їх використання й оприлюднення.
Представники української діаспори за часів СРСР доступу до архівів
радянських спецслужб не мали взагалі. Сучасні вітчизняні фахівці донедавна
також не могли абсолютно вільно вивчати АКС радянських органів
держбезпеки, а після отримання дозволу, затвердженого на законодавчому
рівні, ще не встигли ним сповна скористатися
Сформований за результатами дослідження список джерел і літератури
налічує понад сімсот назв, є цілком репрезентативним і надає можливості для
ґрунтовного та всебічного висвітлення проблеми. Основу джерельного
комплексу складають матеріали АКС. Вони відображають нещадність,
послідовність і тривалість репресій більшовицького режиму стосовно
учасників повстанського руху за відновлення УНР. Допоміжна архівна
документація радянського походження висвітлює організацію протидії
більшовицької влади українському повстанському руху, а також відтворює 5
процес формування основного джерельного комплексу. Відповідна
повстанська (уенерівська) документація розкриває масштаби організації і
механізми контролю повстанського руху.
При виборі методологічних засад враховуємо напрацювання сучасних
історіографів і спираємось на феноменологічний підхід до вивчення джерела.
Феноменологічний підхід передбачає розуміння джерела як матеріального
продукту цілеспрямованої людської діяльності; як історичний феномен,
породжений певними умовами, завданнями та цілями, без розуміння яких не
може бути зрозумілим та адекватно проінтерпретованим. Для досягнення
мети і завдань дисертації застосовано загальнонаукові та спеціальні методи
дослідження (евристичний, історико-ретроспективний, історико-генетичний,
порівняльно-історичний метод, проблемно-хронологічний, біографічний та
ін.). Висновки зроблено на основі принципів історизму, об’єктивності та
ціннісного підходу до досліджуваних явищ.
Відстежити тривалий процес формування, трансформації і переміщення
документальних масивів основного джерельного комплексу вдалося шляхом
залучення до наукового обігу невідомих і маловідомих нормативно-
розпорядчих, інформаційно-статистичних та звітних документів спеціальних
фондів ГДА СБУ. Фондоутворювачі цих документів – архівні підрозділи
НКДБ-МДБ-КДБ УРСР і СБУ. Інформаційні прогалини, пов’язані з
відсутністю означених документів довоєнного періоду, частково перекрито
збереженими наказами й розпорядженнями 1930-х рр. з питань архівів та
обліків у системі НКВС СРСР, частково – інформаційно-довідковими
матеріалами АКС.
Загальний аналіз внутрішньої структури документів АКС дав підстави
виокремити дві основні групи за їх походженням: процесуальні і
непроцесуальні. До першої варто віднести такі підгрупи, як слідчі, каральні
(судові й позасудові) касаційні та реабілітаційні документи. На прикладах
АКС різних років провадження на учасників повстанського руху за
відновлення УНР описано різновиди документів кожної із цих підгруп. 6
Водночас підкреслено видові і змістові особливості процесуальної
документації АКС визначеної тематики.
Складено також розгорнуту класифікацію широко представлених в АКС
і менш досліджених документів непроцесуального характеру. Наведено
характерні приклади типових різновидів (нормативно-розпорядчі,
інформаційно-статистичні, пропагандистські тощо) цих документів
повстанського і радянського походження.
На основі матеріалів окремих фондів ЦДАВО і ЦДАГО України, ГДА
СБУ, а також радянських збірників документів, довідників і наукових праць
сучасних вітчизняних істориків відстежено процес становлення і
реорганізації органів держбезпеки радянської України як основного
супротивника і переслідувача уенерівських повстанців.
Досліджено інформаційний і персоніфікаційний потенціал АКС як
унікального джерела з історії національно-визвольного повстанського руху
першої половини 1920-х рр. і репресій більшовицького режиму стосовно
його учасників. Джерелами цінної історичної та персональної інформації
виступають як слідчо-каральні, так і непроцесуальні (радянського і
повстанського походження) документи АКС, насамперед ранніх років
провадження.
АКС переконливо свідчать, що більшість уенерівських повстанців і їхніх
пособників репресовано у позасудовому порядку на початку 1920-х рр. за
очевидними фактами спротиву утвердженню в Україні більшовицької
окупаційної влади. Про всіх «м’яко» покараних, амністованих, прихованих і
раніше недосяжних колишніх «петлюрівських політбандитів» більшовицьке
«правосуддя» згадувало при першій-ліпшій нагоді в роки розкуркулення й
колективізації, Великого терору, після приєднання до СРСР Західної України
і поширення радянського впливу на територію Східної Європи.
Водночас під поняттям «відповідальність за повстанську діяльність»
варто розуміти не лише низку беззаконних чи юридично оформлених
більшовицьких репресивних заходів, спрямованих на захист від спроб 7
повалення антинародного окупаційного режиму, а й важливо говорити про
взяту на себе повстанцями відповідальність за відновлення національної
державності, і про відповідальність вже відновленої Української держави
перед самими повстанцями за надання їхній жертовній національно-
визвольній боротьбі гідної історичної та правової оцінки.
Насамкінець при висвітленні проблем наукової критики досліджуваних
джерел основну увагу зосереджно на розкритті питань установлення їх
автентичності, достовірності і репрезентативності. Відзначено також
притаманний джерелам партійно-класовий підхід, згідно з яким більшовики
апріорі визначили заможного селянина як відвертого класового ворога у
чужорідному напівбуржуазному селянському середовищі, запрограмувавши
традиційний життєвий уклад селян на розклад, а «куркульство» – на нещадне
фізичне винищення.
Ключові слова: Ю. Тютюнник, А. Гулий-Гуленко, АКС, ГДА СБУ, УНР,
АТЗ УСБУ, ППШ, ШПГ, Цупком, повстанком, ВУНК, ДПУ, НКВС, органи
держбезпеки, повстанський рух, отаман, козак, пособник.
Доступні формати:
PDFчитайте також:
В бібліотеці зібрані всі книги українською мовою в електронному (txt, rtf, doc, pdf, fb2, epub, mobi, djvu) та паперовому форматі. Книжку можна безкоштовно скачати клікнувши на необхідний Вам формат для iPad, iPhone, Android, Kindle, Kobo та інших читалок або купити паперовий варіант тексту з доставкою по Україні. Сайт бібліотеки оптимізований для роботи на телефонах, смартфонах(айфон, анроїд) і планшетах. Потрібну книгу Ви можете легко знайти за допомогою пошуку.