Знайди книгу!

Опис:
Нестеренко О. П. Австрійська неортодоксальна традиція в еволюції
економічної теорії. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за
спеціальністю 08.00.01 – економічна теорія та історія економічної думки.
Київський національний університет імені Тараса Шевченка Міністерства
освіти і науки України, Київ, 2021.
Проведене дослідження систематизує та конкретизує внесок
австрійської неортодоксальної дослідницької традиції у розвиток світової
економічної науки. У роботі доведено, що сукупність ідей австрійської
традиції становить неортодоксальну, самодостатню і завершену наукову
парадигму.
У дисертації здійснено теоретико-методологічне узагальнення та
запропоновано вирішення наукової проблеми становлення, нагромадження,
розвитку і поширення економіко-теоретичних знань, методологічних і
практичних підходів австрійської неортодоксальної традиції в контексті
еволюції економічної теорії в просторовому, темпоральному та структурному
аспектах, що уможливило формулювання висновків стосовно формування
методологічних засад альтернативи панівній неокласичній ортодоксії, на
роль якої претендує цілісна розгалужена система наукових поглядів
представників австрійської традиції економічного аналізу та надання
рекомендацій щодо розробки методологічних основ заходів з імплементації
неоліберальних настанов для економічної політики, спрямованої на
інституціоналізацію та лібералізацію соціально-економічного простору.
Виявлено, що в межах маржиналізму функціонувало три конкуруючі
дослідницькі традиції: австрійська, лозаннська та кембризька. Дві з них
(лозаннська та кембризька) повною мірою інтегровані до мейнстріму
сучасної економічної науки, зокрема неокласичної мікроекономіки, тоді як
австрійська дослідницька традиція вимагає глибокого опрацювання й більш
інтенсивного залучення до вирішення новітніх теоретичних і практичних


3



проблем економічного розвитку. Спростовано загальновизнану тезу про те,
що маржиналістська революція була повністю поглинута неокласичною
економічною теорією. Здійснено комплексний аналіз наукового доробку
австрійської суб’єктивно-психологічної школи, що став підтвердженням
гетерогенності ідей маржиналістського напряму економічної науки та
гетеродоксальності започаткованої австрійської традиції економічного
аналізу.
Визначено ендо- та екзогенний вплив неортодоксального соціально-
економічного учення Й. Шумпетера на становлення і розвиток австрійської
наукової традиції. Теорії Й. Шумпетера і Л. фон Мізеса класифіковано як
неортодоксальні передусім тому, що вони демонструють відмову від
неокласичної статичної теорії на користь динамічного підходу. Проведений
порівняльний аналіз економіко-теоретичних систем дозволив сформулювати
висновок про революційність ідей Й. Шумпетера в галузі економічної
динаміки та Л. фон Мізеса в царині праксиології. Обґрунтовано, що
неоліберальні погляди Л. фон Мізеса демонструють удосконалення
австрійської дослідницької традиції, тоді як перевагами шумпетерівської
теорії є синтез абстрактно-теоретичного й конкретно-історичного аналізу,
поєднання економічного й соціологічного підходів.
Доведено, що в межах австрійської традиції діяльність людини
досліджується як процес координації послідовних змін, що відбуваються у
часі, учасники якого діють відповідно до власних знань, переконань,
очікувань, продукують нову інформацію, знаходять нові можливості,
реалізують свій творчий потенціал. Таке розуміння є сутнісним
продовженням переконливо обґрунтованих першооснов австрійського
економічного аналізу – суб’єктивного підходу, принципу методологічного
індивідуалізму, пріоритетності абстрактних методів пізнання.
Запропоновано спільну класифікацію економічних пріоритетів
класичного лібералізму та сучасного неолібералізму, серед яких: обмеження
державного впливу на економічне життя; гармонійний розвиток приватної


4



власності в плюралістичній системі відносин власності; стимулювання
вільного підприємництва; безперешкодний розвиток конкурентних основ
господарювання; обмеження форм і методів соціальної політики
кейнсіанського типу; а з 80-х років ХХ століття – приватизація, дерегуляція,
лібералізація податкового й антимонопольного регулювання.
Визначено, що у сучасній економічній науці безпосереднім носієм та
ідейним наступником австрійської суб’єктивно-психологічної школи
виступає австрійський неолібералізм, який уособлює актуальний розвиток
австрійської традиції економічного аналізу. Комплексний аналіз і аналітичне
узагальнення наявних наукових підходів та ретельне опрацювання творчого
доробку представників австрійського неолібералізму дозволило
запропонувати авторське тлумачення змісту австрійської парадигми
економічної теорії, на якій наразі базується австрійська дослідницька
традиція.
Аргументовано, що австрійська парадигма економічної теорії як основа
австрійської традиції економічного аналізу характеризується ідейно-
філософською та теоретико-методологічною цілісністю. Детального розгляду
дістали найвагоміші філософські і методологічні імперативи австрійської
дослідницької традиції, а саме: праксиологічний підхід, феномен
методологічного дуалізму, критичний аналіз сцієнтизму, подальший
розвиток суб’єктивного підходу. Виявлено гетеродоксальність, унікальність
та оригінальність визначених філософських і методологічних імперативів.
Встановлено, що більшість з них, передусім суб’єктивний підхід, мають
міждисциплінарний характер, можуть бути використані не лише в
економічній теорії, а й поза її межами, охоплюючи усі соціальні та
поведінкові науки. На цій основі підкреслено універсальність змісту та
значення ідейно-філософських та теоретико-методологічних підходів
австрійської традиції загалом та австрійського неолібералізму зокрема.
Економіко-теоретичну цілісність австрійської гетеродоксальної традиції
визначено такими економіко-теоретичними імперативами: логіка дії


5



(праксиологія); посилення індивідуалізму і суб’єктивізму в економічній
теорії; механізм суспільної координації, втілений в концепції спонтанного
соціально-економічного порядку; реалістична теорія динамічного ринкового
процесу та підприємництва; концепція розпорошеного, неявного знання;
австрійська теорія конкуренції як «процедури відкриття»; критичний аналіз
централізованого планування та проявів соціального конструктивізму;
критика державного регулювання, макроекономічного підходу,
кейнсіанського типу економічної політики; австрійська грошова теорія та
теорія економічних коливань.
Визначено, що представники австрійської дослідницької традиції
визнавали можливими свідомі дії з вдосконалення інституцій спонтанного
(розширеного) порядку, аргументуючи поступове поліпшення окремих
інституційних норм. Глобальні злами, що змінюють увесь інституційний
каркас суспільства, не здатні розвиватися за планом і відхиляються від
первинно поставлених цілей, породжуючи низку непередбачуваних та
непрогнозованих побічних ефектів.
Обґрунтовано специфіку практичного використання теоретичних
настанов австрійського неолібералізму, що доводить суперечності чинної
системи антимонопольного регулювання, яке парадоксально призводить до
послаблення конкуренції. Виявлено, що праці представників австрійської
традиції, серед іншого, заклали основи сучасної переорієнтації державної
політики з обмежувального антимонопольного регулювання, зорієнтованого
на досягнення ідеалу конкуренції у бік забезпечення реалізації стимулюючої
конкурентної політики. Доведено практичну цінність цих положень, адже
реалізація антимонопольної політики є історією поступового пом’якшення
регулювання концентрації ринків, утворення стратегічних союзів, злиттів і
поглинань, лібералізації вимог до угод, спрямованих на економію
трансакційних витрат та ін., що відповідає ключовим засадам австрійської
школи та ліберальної традиції.


6



Розкрито зміст специфічної австрійської монетарної теорії економічного
циклу, збудованої на виявленні взаємозв’язку грошового та реального
секторів економіки. Економічні процеси у сфері грошово-кредитних відносин
визнано такими, що мають внутрішньо притаманну дискретність, а
невиважена монетарна політика здатна суттєво посилювати флуктуації.
Виявлено причини економічних коливань, зокрема помилкове надлишкове
інвестування, здійснене у віддалені періоди без відповідного обрахунку
віддачі та ефективності, що обумовлює суттєве подовження періодів
виробництва усіх без винятку галузей, та «зв’язує» частину кредитних
ресурсів, викликаючи їх дефіцитність у наступних періодах, та
стимулювання надлишкового споживання, що уможливлюється штучно
низькими процентними ставками та доступним кредитуванням.
Висвітлено неоліберальну концепцію індивідуальної, або комутативної
справедливості, розвиток якої є закономірним продовженням ліберальної
традиції в економічній науці. Аналітичне узагальнення наукових поглядів
Ф. фон Хайєка дозволило запропонувати авторське тлумачення особливостей
критичного аналізу панівної концепції соціальної справедливості в контексті
подальшого поширення ліберальних засад економічного розвитку.
Здійснено авторське структурування напрямів критики Ф. фон Хайєком
панівної концепції дистрибутивної соціальної справедливості. Вказано, що
представник австрійського неолібералізму відмовився від хибного розуміння
феномену справедливості, який руйнує індивідуальну економічну свободу та
мотиваційні механізми будь-якого суспільства. Підкреслено
протиприродний, нееволюційний, екзогенний відносно ринку характер
категорії дистрибутивної соціальної справедливості, її відмінності від
справжніх соціальних категорій, які мають еволюційну природу. Доведено,
що ліберальна і неоліберальна традиції комутативної справедливості ідейно
протистоять псевдосоціально-орієнтованій концепції розподільної
справедливості.


7



Проаналізовано соціально-економічні погляди Ф. фон Хайєка, що
репрезентують критичний аналіз патерналізму, соціального забезпечення,
тиску організованих груп впливу. Аргументовано, що хайєківський аналіз
соціальної справедливості базується на міждисциплінарному підході, який
охоплює економічну теорію, філософію, політологію, право та інші суспільні
науки. Зроблено висновок про те, що подальше просування риторики
соціальної справедливості вимагає переорієнтації ціннісних настанов
соціальної політики у напрямку від реалізації розподільного результативного
підходу та державного патерналізму до формування відносин партнерства та
соціальної відповідальності на основі додержання чітко визначеної та
уніфікованої системи інституційних правил та норм.
Виявлено вплив сучасної австрійської дослідницької традиції на
розвиток економічної науки в Україні на початку ХХІ століття у питанні
концептуальної визначеності подальшого реформування соціально-
економічної системи, окреслено світоглядні концепти модернізації економіки
України на засадах її лібералізації, висловлено пропозиції щодо активізації
неоліберальних начал в теорії і практиці економічного реформування.
Проаналізовано ретроспективу становлення, розвитку та реформування
податкової системи України, з’ясовано особливості сучасного етапу еволюції
податкової системи в контексті необхідності продовження ліберальної
податкової реформи. Запропоновано періодизацію еволюції податкової
системи, а саме: формування вітчизняної податкової системи квазі-
ліберального типу; формування репресивної моделі податкової системи з
елементами силового тиску; етапи удосконалення та подальшої
інституціоналізації податкової системи.
Акцентовано увагу на суб’єктивно-психологічному вимірі теорії і
практики оподаткування, вивчення якої було започатковано австрійською
економічною традицією та поглиблено австрійською неоліберальною
економічною теорією. З’ясовано, що врахування суб’єктивних оцінок
платників податків щодо форм та способів оподаткування, стану


8



адміністрування податків, інших суб’єктивних та індивідуалістичних
факторів модифікує усталені підходи до побудови податкової системи і має
посприяти відродженню суб’єктивістської традиції в економічній та
фінансовій науках. Встановлено ключову якісну особливість вітчизняної
податкової системи – її квазі-ліберальність, окреслено подальші перспективи
розвитку податкової системи в контексті неоліберальної теорії.
Узагальнено теоретико-методологічні засади неоліберального концепту
економічної свободи та розкрито шляхи його практичної реалізації. Виявлено
принципові підходи, що є першоосновами ідентифікації, впровадження та
подальшої реалізації неоліберального концепту економічної свободи.
Ключові слова: австрійська неортодоксальна традиція економічного
аналізу, австрійська парадигма економічної теорії, австрійська суб’єктивно-
психологічна школа, австрійська теорія економічних коливань, австрійська
теорія конкуренції Ф. фон Хайєка, австрійська теорія соціальної
(комутативної) справедливості, економічна свобода, економічний лібералізм
та неолібералізм, інституційно-еволюційний контекст соціально-
економічного розвитку, методологія економічної науки, неоліберальна
економічна теорія, неоліберальне податкове реформування, неортодоксальне
соціально-економічне вчення Й. Шумпетера, праксиологія Л. фон Мізеса,
суб’єктивний підхід.