Знайди книгу!

Опис:
Бойко С. М. Барокова епіграма Іоана Величковського: жанрово-
стильовий аспект. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кадидата філологічних
наук зі спеціальності 10.01.01 – українська література. – Київський
національний університет імені Тараса Шевченка Міністерства освіти і
науки України. – Київ, 2021.
Дисертація – перше системне дослідження жанрово-стильових аспектів
барокової епіграми в творчості Івана Величковського, вміщеної у зшитках
«антологіях», збірках «Зеґар з полузеґарком» (1690) та «Млеко, от овцы
пастыру належноє» (1691), а також поза циклами з огляду на їх жанрово-
стильовий аспект.
Питань, пов’язаних з вивченням літературної спадщини Івана
Величковського у своїх працях час від часу торкались дослідники літератури
протягом значного періоду, як в минулому столітті (М. Петров, В. Перетц,
Д. Чижевський, Є. Пеленський, С. Маслов, В. Крекотень, В. Колосова та ін.)
так і в перших декадах XXI ст. (Б. Бадрак, К. Борисенко, О. Зосімова,
І. Ісіченко, О. Матушек, Т. Сидоренко, В. Соболь, О. Солецький,
О. Ткаченко, О. Яковина та ін.). Студії наявні на даний час хоч і
демонструють сталий інтерес до української літературної барокової
спадщини, все ж зачіпають лише окремі розрізнені аспекти творчості
барокового поета. У поле зацікавленості дослідників потрапляли такі
питання як метафізична складова творів поета священика, жанри курйозної
поезії, образи та джерела молитовної лірики, мотив vanitas у творах митця,
загально тематичний діапазон, співвідношення категорій “стиль” та “автор” і
т.п. Але слід зазначити, що на даний час наявна лише одна монографія,
присвячена безпосередньо вивченню творчості Івана Величковського. Вона
належить донецькій дослідниці Богдані Бадрак [Бадрак 2006]. Тож, попри
наявність цілої низки розвідок меншого формату, все ж існуючі нині

2


дослідження поки що не дають цілісного уявлення про особливості творчої
лабораторії давньоукраїнського майстра слова.
Тим часом, аналіз жанрово-стильового аспекту світської та релігійної
епіграми Івана Величковського зі зверненням до європейського контексту,
здійснений у дисертаційному дослідженні, дає можливість відкрити нові
грані поетичної творчості письменника як яскравого репрезентанта
барокового стилю.
Дане дисертаційне дослідження покликане прослідкувати та
узагальнити історію вивчення творчості Івана Величковського, окреслити
історичний та теоретичний аспекти та особливості поетики європейської
барокової епіграми, окреслити коло ідей та образів епіграматичної спадщини
Івана Величковського та простежити наявність загальноєвропейської
барокової топіки та спільної (переважно біблійної) емблематики в творах
давньоукраїнського поета.
В нашій праці також здійснені спроби виокремити актуалізацію
християнської дидактики у світських творах Івана Величковського в
контексті європейського бароко та прослідкувати органічність синтезу
біблійних та античних образів у ліриці митця на європейському бароковому
тлі.
Крім того, з метою визначити духовне та культурно-історичне
підґрунтя й національну самобутність творів Івана Величковського та
окреслити його вагомість як теоретика й практика барокової епіграми ми
звернулись до теологічних, філософських та літургійних богослужбових
джерел таких як, «Служебник» [Leiturgiarion 1639] та Требник (1646)
митрополита Петра Могили та його пізніше перевидання [Трѣбникъ 1681] а
також до найвідомішого на той час в Україні видання Святого Письма, так
званої Острозької Біблії [Біблія 1581].
Для всебічного аналізу творчого доробку українського барокового
поета, Івана Величковського, як додатковий матеріал, крім Біблії

3


використано твори отців церкви, наприклад Йоана Синайського [Ліствиця
2016], апокрифічні оповідання про апостола Петра, «Стромати» Климента
Александрійського [Климент 2003].
З метою здійснення спроби жанрової класифікації епіграматичного
масиву Івана Величковського, який містить понад 500 як авторських, так і
перекладних поезій, написаних силабічним віршем, ми використали наявні на
сьогодні збірки творів поета, зокрема найповніше видання «Твори» (1972) та
низку різночасових антологій. Значна увага була приділена зокрема
емблематичному циклу поезій Івана Величковського «Вѣрши на Євангелія
для иконописцов», проповідницькому циклу епіграм «Вѣрши на
апокалипъсис», відомим збіркам 1690–1691р.р. «Млєко от овцы пастиру
належноє» та «Зеґар цѣлый и полузеґарик». Також було проаналізовано
деяку кількість вибраних позациклових гномічних, філософських та
дидактичних епіграм. Були також розглянуті твори діалогічного,
дидактичного, літургійно-молитовного та притчового плану.
Окрім класифікації творів за жанровою приналежністю, за метою
написання, нами був здійснений компаративний аналіз поетичної спадщини
Івана Величковського, з огляду на спільну емблематику, та системи образів у
зіставленні з європейськими епіграматичними зразками барокової доби. Для
досягнення названої мети, ми задіяти зразки епіграматичних творів
англійських барокових поетів (Е. Марвела, Дж. Овена, Дж. Донна, Роберта
Герріка та інших), німецьких епіграматистів того ж часу (Фридриха фон
Льогау, Андреаса Грифіуса, Агела Сілезіуса та інших).
Також у дисертаційному дослідженні встановлено рівень впливу
барокової стилістики на епіграматичну творчість Івана Величковського.
Нами здійснено аналіз творів поета-священика в контексті основних
принципів стилю бароко (контрасту, єдності протилежностей,
алегоричного відтворення дійсності, тощо) та з огляду на частоту
використання системи тропів (метафори, персоніфікації, алітерації та ін.),

4


характерних для даної доби. Шляхом проведення аналогій з європейськими
поетичними зразками з подібними стильовими ознаками, нам вдалося
обґрунтувати приналежність творчого доробку Івана Величковського до
стильового контексту європейського літературного бароко.
У роботі також розглядаються основні риси національної своєрідності
світоглядної бази Івана Величковського як едукованого випускника
Могилянської колегії, характерні для тогочасного історико-культурного тла,
такі як, наприклад органічний синтез античної та почасти європейської
теології та філософії того часу з візантійською патристикою та Святим
письмом.
Визначальною ознакою українського літературного бароко, вслід за
Д. Чижевським, Л. Гумецькою, Б. Крисою, О. Лямпрехт, ми вважаємо
багатомовність української поетичної творчості XVII століття. «Книжні»
мужі того часу, до яких належав і Величковський могли вільно писати поезії
не лише староукраїнською чи церковнослов’янською, але й польською та
латиною. Також у нашій праці ми коротко окреслили значення польської
мови для Івана Величковського в контексті польськомовної української
барокової літератури.
Завершує наше дослідження вивчення збірки carmina curiosa
«Млеко…» як джерела літературознавчої термінології, часом власного
винаходу Івана Величковського, та практикума з курйозного віршування,
складеного з патріотичною метою популяризувати carmina curiosa серед
освічених людей, зокрема студентів «милой отчизни» [Величковський 1972,
с. 73].
У процесі нашого дослідження ми дійшли висновків, що епіграматична
спадщина полтавського пресвітера Івана Величковського включає в себе
досить широкий діапазон жанрів. Причому більшість з них широко
представлені на теренах європейського бароко (в англійській, німецькій,
іспанській, італійській і, звичайно, польській літературі) і характеризуються

5


наявністю подібної топіки та включенням схожої біблійної та соціально-
дидактичного емблематики. Причому емблема нами розуміється не стільки
як «класичний» вірш-підпис до картинки, скільки в значенні так званої
«філігранної мозаїки сенсів», за Еразмом Ротердамським, словесної «ікони»
без матеріального зображення (emblema ohne pictura лат., нім. Емблема без
картинки), як її уявляє німецька медієвістка Ю. Вайс або словесного «кода»,
за О. Солецьким.
Детальний аналіз творів поета вказує на використання ним
найпоширеніших засобів виразності, характерних для доби бароко.
Відтак, переважна більшість поезій Івана Величковського, від
емблематичних до курйозних віршів, є взірцями вишуканого барокового
стилю. У зразках всіх основних жанрів творчості Івана Величковського,
подибуємо цікаві рими, густу багатошарову метафоричність та майстерне
переплетення емблематичних включень, що в комплексі витворює справжні
шедеври барокової літератури, які за своєю непересічною цінністю
знаходяться поза часом і надихають навіть сучасних поетів-
експериментаторів.
Наукова новизна роботи полягає у тому, що вперше у вітчизняному
літературознавстві було виділено світську емблему в релігійно спрямованому
творчому доробку Івана Величковського як цікаве літературне явище варте
окремого аналізу. Також було здійснено системний аналіз світської та
релігійної емблеми митця у контексті європейської барокової лірики. В
цілому визначено біблійні, фольклорні та західноєвропейські літературні
витоки образної системи поезій Івана Величковського. Також нами
запропоновано пояснення певної подібності й відмінності між авторським
способом зображення дійсності та художнім впровадженням барокових
топосів в європейській літературі.
Отримані нами висновки дадуть можливість читачам краще зрозуміти
жанрово-стилістичні особливості української епіграми XVII ст., зокрема ті,

6


що пов’язують її зі спільно європейським контекстом доби, а також ті
характерні ознаки, що роблять її водночас унікальним явищем національного
варіанту бароко. Дане дисертаційне дослідження спонукатиме сучасних
співвітчизників Івана Величковського до нелінійного сприйняття
багатогранної творчості давньоукраїнського поета як проповідника, як
філософа-метафізика, як теоретика і літературознавця, як автора
високодуховної літургійної молитовної поезії, як майстерного перекладача та
імовірного викладача курйозного віршування і, звісно, як неперевершеного
епіграматиста.
Практичне значення нашого дисертаційного полягає в тому, що
отримані результати і висновки можуть бути задіяні у ході подальшого
вивчення питань українського літературознавства, зокрема для аналізу
літературного процесу барокової доби (XVIІ–XVIIІ ст.). Матеріали даної
праці можуть бути задіяні при створенні тематичних лекційних курсів для
студентів ЗВО, а також в процесі розробки програм спецкурсів і
спецсемінарів. Деякі лінії даної розвідки можуть бути продуктивним під час
викладання української літератури у старших класах середньої школи.
Ключові слова: Іван Величковський, жанри епіграми, принципи бароко,
біблійна емблематика, стиль бароко, давня українська література, барокові
тропи.