Знайди книгу!

Опис:
Авер’янов С.В. Безпекова діяльність АСЕАН у Південно-Східній Азії. –
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за
спеціальністю 23.00.04 – політичні проблеми міжнародних систем та
глобального розвитку. – Київський національний університет імені Тараса
Шевченка Міністерства освіти і науки України. – Київ, 2021.
Дисертаційна робота є всебічним дослідженням безпекової діяльності
АСЕАН в процесі формування архітектури безпеки в Південно-Східній Азії в
умовах стрімкої динаміки регіонального перебалансування геостратегічного
простору у постбіполярний період.
Структура роботи побудована таким чином, щоб оптимально забезпечити
вирішення поставлених в дисертації завдань, що дозволило досліднику
отримати наукові результати у вигляді висновків, які дають цілісне уявлення
про концептуальні засади, механізми, основні напрями безпекової діяльності
АСЕАН в регіоні Південно-Східної Азії, особливості безпекової взаємодії
держав-членів Асоціації з ключовими позарегіональними акторами
міжнародних відносин. Для цього в роботі обґрунтовано предметні межі
дослідження та використання широкого спектра загальнонаукових та
спеціальних методів, що дозволило вивчити об’єкт дослідження у всій
складності його зв’язків та взаємозалежностей.
В роботі здійснено ґрунтовний аналіз стану наукової розробки проблеми,
розкрито основні тенденції сучасних досліджень проблем східноазійських
інтеграційних та безпекових процесів, які розгортаються в Азійсько-
Тихоокеанському регіоні та, зокрема, в Південно-Східній Азії.
Обґрунтовується висновок, що оцінка ефективності діяльності АСЕАН
варіюється в залежності від політологічної парадигми, прихильником якої є
той чи інший автор.
Встановлено, що «Шлях АСЕАН» є ключовим елементом для розуміння
природи міжнародних відносин у Південно-Східній Азії, який у загальному


3



вигляді можна охарактеризувати як сукупність норм та принципів, якими
керуються держави регіону у відносинах між собою та у процесі прийняття
рішень в межах Асоціації. Цей феномен має два взаємопов'язані компоненти,
які притаманні традиційним механізмам прийняття рішень в громадах ПСА:
тривалі неформальні консультації та дотримання принципу консенсусу з
ключових питань. Базові елементи «Шляху АСЕАН» характеризуються
високим рівнем неофіційності (informality) та ситуативності (ad hoc) і чітко
простежуються у внутрішньорегіональній взаємодії в період становлення
організації. Феномен «Шлях АСЕАН» також включає в себе фундаментальний
керівний принцип невтручання у внутрішні справи країн субрегіону, що став
перешкодою для використання такого ключового інструменту сучасної
регіональної безпеки у світі, як регіональна інтервенція. Отже, «Шлях АСЕАН»
є дуже важливим і складним комплексним поняттям, що використовується
учасниками Асоціації для характеристики природи і специфіки процесів
взаємодії в субрегіоні Південно-Східної Азії і потребує подальшого
дослідження на сучасному етапі розвитку міжнародних відносин.
У ході дослідження було проаналізовано нормативно-правові,
аксіологічні та праксеологічні засади функціонування Асоціації на прикладі
Спільноти АСЕАН як базової безпекової ініціативи організації, націленої на
забезпечення необхідного рівня взаємодії держав-членів у питаннях вирішення
нагальних проблем безпеки в ПСА.
В дисертації доведено, що формування Спільноти безпеки АСЕАН стало
закономірним етапом еволюції Асоціації в умовах перебалансування
геостратегічного простору у постбіполярний період. Дослідником наголошено,
що проект Спільноти безпеки АСЕАН – це не оборонний союз і не структура
колективної безпеки в традиційному розумінні цього терміна. Це здебільше
специфічна форма співробітництва держав, національні безпеки яких настільки
взаємозалежні, що їх неможливо розглядати у відриві одна від одної.
Складається така ситуація, за якої національні інтереси у сфері оборони та
безпеки кожної окремо взятої держави залежать від стану безпеки всієї групи


4



представлених країн. Спільнота безпеки АСЕАН може також розглядатися як
система заходів спільного управління кризовими і конфліктними ситуаціями.
Характерною рисою Спільноти є те, що вона не передбачає створення
класичної військової організації, що координує дії генеральних штабів держав-
членів, на кшталт Організації Північноатлантичного договору. Важливо
підкреслити, що в структурі Спільноти також відсутні об'єднані збройні сили, а
в її нормативних актах не міститься аналога ст. 5 Північноатлантичного
договору, що автоматично оголошує напад на будь-якого члена організації
агресією проти блоку в цілому. Таким чином, Спільнота Безпеки АСЕАН
значною мірою відрізняється від західних безпекових інституційних моделей,
поєднуючи в собі «східні» особливості прийняття рішень та специфіку
відносин у сфері безпеки. Відображенням цього є відсутність чіткої командної
вертикально-інтегрованої структури, а також суворе дотримання принципів
«Шляху АСЕАН». Дослідником встановлено взаємозв'язок між особливостями
прийняття рішень в АСЕАН та формуванням Асоціацією підходів в сфері
забезпечення безпеки в регіоні Південно-Східної Азії.
В роботі відзначається, що розпад біполярної системи міжнародних
відносин на початку 1990-х рр. викликав значні стратегічні та геополітичні
метаморфози. Закінчення «холодної війни» між США та СРСР призвело до
зміни розстановки сил не лише в Європі, але і в Азійсько-Тихоокеанському
регіоні. Беручи до уваги зростаючий геостратегічний потенціал та позитивну
динаміку економічних процесів АТР у постбіполярну добу, а також
перспективу трансформації його в Індо-Тихоокеанський регіон, зростає
теоретична і практична актуальність безпекових досліджень у його ключовому
субрегіоні – Південно-Східній Азії.
Автор звертає увагу на той факт, що на початку 90-х рр. ХХ ст. у
Південно-Східній Азії актуалізувався ряд загроз не лише традиційного
(конвенційного), але і в більшій мірі нетрадиційного
(транснаціонального/транскордонного) характеру. Процеси глобалізації,
специфіка регіоналізму, динаміка економічних процесів призвели до появи


5



низки проблем та викликів безпеки, з якими зіштовхнулися країни регіону
Південно-Східної Азії. Зокрема, мова йде про міжнародний тероризм, морську
безпеку, незаконну міграцію, торгівлю зброєю та наркотиками, сепаратизм,
погіршення стану навколишнього середовища, подолання наслідків стихійних
лих, епідеміологічні колапси. Зростає також занепокоєння з приводу загроз
безпеці людини (Human Security), таких як бідність, голод, порушення прав
людини та інфекційні хвороби. Кризи, викликані тяжким гострим
респіраторним синдромом у 2003 р., «пташиним грипом», вірусом H1N1
(«свинячий грип»), а також епідемією COVID-19 2020-2021 рр. чітко
демонструють, що загрози безпеці в Південно-Східній Азії набувають
транснаціонального характеру, розмиваючи чіткі кордони між внутрішньою та
зовнішньою безпекою. Дослідником аргументується висновок, що
взаємозалежність безпеки стає дедалі очевиднішою в Південно-Східній Азії,
оскільки те, що відбувається в одній країні, безумовно, впливає на інші.
Боротьба з цими проблемами, які представляють істотну загрозу для
регіональної стабільності та безпеки, є серйозним викликом для АСЕАН.
Вагоме місце в роботі приділяється визначенню ролі та місця
багатосторонніх діалогових механізмів, і, зокрема, Регіонального форуму
АСЕАН з питань безпеки в архітектурі безпеки регіону Південно-Східної Азії.
Обстоюється думка, що в умовах безпекової невизначеності постбіполярності в
ПСА постала нагальна потреба у створенні регіонального органу з питань
безпеки, який включав би не лише держави-члени АСЕАН, але і їх партнерів по
діалогу та інші країни АТР для розробки спільних процедур колективного
реагування на загрози, що стоять перед регіоном. Відтак було прийнято
рішення про започаткування багатостороннього Форуму АСЕАН з питань
безпеки, який був покликаний об'єднати зусилля міжнародної регіональної
спільноти для координації дій, спрямованих на розв'язання найбільш гострих
проблемних вузлів у сфері безпеки, в першу чергу – транснаціонального
характеру. Наголошується, що створення у 1994 р. такої колективної
дискусійної платформи стало важливим етапом еволюції АСЕАН, оскільки


6



АРФ був одним з небагатьох широкопредставницьких багатосторонніх форумів
в регіоні, який об'єднав майже три десятки країн АТР, а також країни
Євросоюзу.
Відзначається, що одним із основних завдань Форуму на початковому
етапі було визначення достатнього рівня діалогового комфорту серед країн-
учасниць. Водночас в роботі зазначається, що ця діалогова платформа надавала
малим та середнім державам регіону певну гарантію, що США – як єдина на
той час наддержава – чи Китай (як регіональний лідер в Східній Азії) будуть
частково стратегічно обмежені у беззастережному однобічному лобіюванні
своїх інтересів в Азійсько-Тихоокеанському регіоні. Дослідник наголошує, що
координуючи та направляючи роботу АРФ, Асоціація, зі свого боку, усіляко
сприяє культивуванню норм та принципів «Шляху АСЕАН». У питаннях
безпекового співробітництва організація відстоює позиції інкрементального
(поетапного) підходу до багатосторонньої співпраці в галузі безпеки з
наголосом на превентивну дипломатію та зміцнення заходів взаємної довіри.
Зазначається, що діяльність АРФ у сфері безпеки включає три послідовні етапи
розвитку: реалізація заходів довіри в регіоні, превентивна дипломатія та
створення в АТР механізмів запобігання і врегулювання конфліктів.
В роботі увага сфокусована на визначенні ролі недержавних акторів в
процесі формування безпекового дискурсу в Південно-Східній Азії.
Наголошено, що новітні нетрадиційні виклики та загрози безпеці потребували
сучасних і водночас більш гнучких форм співпраці та комунікації не лише між
країнами ПСА, але також і між представниками недержавного сектору.
Поступово діалог з питань безпеки почав ефективно доповнюватися
неофіційним процесом по так званому «другому каналу», або як його ще
називають дипломатією Другої доріжки (Track 2 Diplomacy). В роботі
зазначається, що дипломатія Другої доріжки – це практика зустрічей, на яких
фахівці з аналітичних центрів та представники академічних кіл генерують і
аналізують ідеї, в подальшому надаючи урядам рекомендації з безпекових
питань. Азійські аналітичні центри та створена ними мережа – це механізм,


7



завдяки якому видатні представники громадянського суспільства мають змогу
долучалися до процесів неофіційної дипломатії та сприяти розбудові атмосфери
довіри та взаєморозуміння серед наукових громад та політичних еліт Південно-
Східної Азії. Зосередившись на розбудові мережі локальних науково-дослідних
інститутів, свого роду генераторів регіонального соціально-політичного та
безпекового дискурсу, вони ділились результатами своїх досліджень з
представниками офіційної влади. Таким чином, сам факт діалогу, навіть на
неофіційному рівні, слугує потужним заходом зміцнення довіри між сторонами
та сприяє виробленню відчуття колективної ідентичності.
В роботі також розкриваються особливості впливу ключових
позарегіональних держав на формування архітектури безпеки в Південно-
Східній Азії. Встановлено, що у контексті високої імовірності формування
нового глобального протистояння США та Китаю на світовій арені
простежується тенденція до утворення аналогу біполярної підсистеми
антагоністичного типу в ПСА, в основі якої лежить протистояння двох
вищезазначених великих держав. Наголошено, що одним із основних елементів
такого протистояння на регіональному рівні залишаються відносини держав-
членів АСЕАН з ключовими позарегіональними країнами. Південно-Східна
Азія за багатьма показниками займає ключове положення в Індо-
Тихоокеанському регіоні, органічно об'єднуючи Тихий і Індійський океани, що
робить АСЕАН стратегічно важливим партнером як для КНР, так і для США
(міжнародна торгівля, контроль над основними водними шляхами і протоками,
доставка енергоносіїв, тощо). Обстоюється думка, що концепт Індо-
Тихоокеанського регіону відображає пошук спільного контрбалансування
зростаючої економічної і військової потужності Китаю з боку США та їх
союзників. У геополітичному відношенні мова йде про реструктуризацію
системи регіональної безпеки в акваторії Індійського і Тихого океанів, які
розглядаються як єдиний водний та геополітичний простір. Окрім того в роботі
було проаналізовано роль та значення впливу таких позарегіональних держав,


8



як Індія та Австралія на формування архітектури безпеки в Південно-Східній
Азії.
У дисертації було запропоновано авторську періодизацію розвитку
діяльності АСЕАН у сфері безпеки. У цьому сенсі, було проаналізовано
внутрішні та зовнішні причини, які спонукали членів Асоціації до формування
Спільноти безпеки АСЕАН. Особливу увагу при цьому було приділено
процесу становлення Спільноти Безпеки АСЕАН як однієї із трьох основних
«опор» Спільноти АСЕАН. Це дозволило покращити систематизацію
теоретичних та практичних досліджень міжнародних безпекових процесів та
поглибити знання про особливості формування архітектури безпеки в
Південно-Східній Азії.
Таким чином, дане дисертаційне дослідження є актуальним, оскільки дає
розуміння динаміки і основних тенденцій розвитку регіону Південно-Східної
Азії, зокрема, у сфері безпеки. Для України результати дослідження
відкривають додаткові можливості налагодження дружніх конструктивних
відносин із країнами-членами АСЕАН, особливо у питаннях підтримання
міжнародного миру та безпеки.
Ключові слова: Індо-Тихоокеанський регіон, Південно-Східна Азія,
АСЕАН, Спільнота Безпеки АСЕАН, «Шлях АСЕАН», безпека, міжнародні
відносини, міжнародні організації, зовнішня політика.