Знайди книгу!

Опис:
Юрчак В. М. Близькосхідні конфлікти у двосторонніх взаєминах
Французької Республіки та Сполучених Штатів Америки. – Кваліфікаційна
наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук зі
спеціальності 23.00.04 – “Політичні проблеми міжнародних систем та
глобального розвитку”. ДВНЗ “Прикарпатський національний університет
імені Василя Стефаника”, Івано-Франківськ; Чернівецький національний
університет імені Юрія Федьковича, Чернівці, 2018.
У дисертації досліджено близькосхідні конфлікти, які мають вагоме
значення для франко-американських відносин та здійснюють безпосередній
вплив на їх еволюцію. Спільні чи протилежні позиції Французької Республіки
та США щодо конфліктів на Близькому Сході відображаються на стані
франко-американських відносин. Тому дослідження французької та
американської позиції щодо палестино-ізраїльського конфлікту, іракської
кризи, ліванської кризи, іранської ядерної проблеми, арабських революцій,
конфлікту в Лівії та сирійської кризи упродовж кінця 2002 р. – початку 2017
р. є важливим для вивчення франко-американських двосторонніх відносин,
від розвитку яких залежать трансатлантичні взаємини та міжнародні
відносини в цілому.
У Вступі з’ясовано сутність наукової проблеми та стан її дослідження,
обґрунтовано актуальність теми дослідження й окреслено хронологічні рамки
дисертаційного дослідження, визначено мету і завдання, об’єкт, предмет,
методи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне й практичне
значення одержаних результатів, а також показано публікації за темою
дисертаційного дослідження, обсяг і структуру роботи.
У першому розділі – Теоретико-методологічні основи дослідження
близькосхідних конфліктів у двосторонніх взаєминах Французької Республіки
та США – проаналізовано й узагальнено роботи зарубіжних та українських
науковців із теми дослідження. Описано концептуальні засади та методи

3


дослідження. Охарактеризовано стан франко-американських двосторонніх
взаємин, відзначено риси, які стосуються спільних позицій та розбіжностей в
ідеологічному, політичному й безпековому вимірах. Проаналізовано
французький та американський підхід щодо полярності світу. Адже
французька геополітика, заснована на ідеї мультиполярності світу, є
незмінною; адміністрація ж Дж. Буша надавала перевагу однополярності світу
та гегемонічному статусу США, а адміністрація Б. Обами була прихильницею
концепції багатополярності світу та ідеї співробітництва держав. У контексті
дослідження обґрунтовується також концепція американського
неоконсерватизму, французького голлізму, “балансу сил”, концепція
“зіткнення цивілізацій”. З’ясовано розуміння терміна “Близький Схід” у
французькому й американському світобаченнях та досліджено причини
розходження в поглядах Французької Республіки та США щодо поширення
демократичних принципів у близькосхідному регіоні. Висвітлено, що позиції
Французької Республіки та США щодо близькосхідних конфліктів
відображають стан франко-американських відносин. Для двосторонніх
взаємин між Францією та США особливо важливими є такі близькосхідні
конфлікти, які неодноразово згадуються у спільних франко-американських
документах, виступах президентів двох держав та діалогах представників
їхніх адміністрацій, наукових розробках тощо: палестино-ізраїльський
конфлікт, “ліванська криза” 2006 р., військова інтервенція в Ірак 2003 р.,
іранська ядерна програма, події “арабської весни”, війна в Лівії, сирійська
криза та боротьба з “Ісламською Державою”. Аналізуючи стан наукової
розробки досліджуваної теми, показано, що аналіз франко-американських
відносин представлено в дослідженнях провідних науково-дослідних центрів
Французької Республіки і США та у працях зарубіжних і українських авторів.
Однак ці роботи обмежуються аналізом франко-американських відносин у
загальному або висвітленням зовнішньої політики США чи Франції. Отже,
існує потреба в комплексному та ґрунтовному вивченні франко-

4


американських відносин у контексті їх ролі у близькосхідних конфліктах з
2002 до 2017 р.
У другому розділі – Близькосхідна політика Французької Республіки та
США – проаналізовано франко-американські протилежні погляди щодо
вирішення палестино-ізраїльського конфлікту та франко-американську
співпрацю в лівійській кризі 2006 р. Автор зауважує, що Франція активно
виступала за збільшення ролі ЄС у розв’язанні близькосхідних конфліктів та
визнанні держави Палестина, а США підтримували Ізраїль як основного їх
союзника на Близькому Сході. Зазначається також, що спільність інтересів
Парижа та Вашингтона щодо ліванської кризи 2006 р. та розслідування
вбивства Р. Харірі забезпечили франко-американське успішне
співробітництво щодо виведення Лівану з-під сирійського впливу.
У третьому розділі – Проблема Ірану та Іраку у франко-американських
відносинах – досліджено позицію США і Французької Республіки щодо
іракської кризи у 2003 р. та її вплив на розкол у франко-американських
відносинах, а також франко-американські позиції щодо іранського питання,
співпрацю двох держав у прийнятті відповідних резолюцій РБ ООН та
франко-американський діалог з Іраном щодо недопущення отримання ядерної
зброї. Автор підкреслює, що американська військова інтервенція в Ірак
спричинила кризу у двосторонніх взаєминах між Францією та США через
несприйняття Парижем порушення міжнародного права та американського
одноосібного втручання в Ірак. Проте автор також зауважує, що виведення
американських військ з Іраку та формування терористичної організації
“Ісламська Держава” на території цієї держави сприяли зближенню франко-
американських взаємин та утворенню франко-американського партнерства.
Автор констатує, що французька позиція щодо іранського питання на
початку ХХІ ст. була пасивною порівняно з американською. Проте
радикальна політика іранського президента М. Ахмадінежада та його погрози
щодо винайдення зброї масового знищення змінили позицію Французької
Республіки і зблизили відносини Парижа та Вашингтона. Франко-

5


американські економічні санкції та політичний тиск щодо Ірану вплинули на
підписання ядерної угоди з Іраном, у якій Тегеран погодився припинити свою
ядерну програму та використовувати ядерне паливо тільки в цивільних цілях.
У четвертому розділі – Арабські революції та позитивні тенденції у
франко-американських двосторонніх взаєминах – охарактеризовано франко-
американську позицію щодо подій арабської весни 2011 р., співпрацю двох
держав у лівійському конфлікті та франко-американське співробітництво
щодо сирійської кризи й боротьби з ІДІЛ.
У результаті дослідження впливу близькосхідних конфліктів на франко-
американські стосунки зроблено висновки, основним з яких є те, що франко-
американські відносини протягом 2002-2017 рр. можна охарактеризувати як
приклад конфліктно-дружніх взаємин, де наявне як франко-американське
суперництво за політичний вплив та вигідні економічні контракти у
близькосхідному регіоні, так і франко-американське співробітництво у
вирішенні регіональних криз та боротьбі з тероризмом. Аналізуючи вплив
близькосхідних конфліктів на франко-американські двосторонні відносини,
можна визначити такі еволюційні етапи їхніх взаємин: криза франко-
американських відносин у зв’язку з іракським питанням та щодо протилежних
позицій у палестино-ізраїльському конфлікті (2002-2003 рр.); етап
примирення між Францією та США під час ліванської кризи (2004-2006 рр.);
етап зближення між двома провідними державами з ініціативи Н. Саркозі
(2007-2008 рр.); франко-американське співробітництво щодо іранського
ядерного питання, арабських революцій, військової інтервенції в Лівію та з
приходом до влади Б. Обами (2009-2012 рр.); франко-американське
партнерство за президентства Б. Обами та Ф. Олланда стосовно сирійської
кризи, підписання ядерної угоди з Іраном та боротьби з терористичними
угрупованнями на Близькому Сході (2012-2017 pp.).
Ключові слова: франко-американські відносини, Французька
Республіка, США, близькосхідні конфлікти, палестино-ізраїльський конфлікт,
військова інтервенція в Ірак 2003 р., іранська ядерна програма, ліванська

6


криза 2006 р., “арабська весна”, війна в Лівії, сирійська криза та “Ісламська
Держава”.