Діяльність Головного комітету у селянській справі із підготовки реформи 1861 року в Російській імперії
Анатолій Савчук / історичнадисертація
Опис:
Савчук А.А. Діяльність Головного комітету у селянській справі із
підготовки реформи 1861 року в Російській імперії. – Кваліфікаційна наукова
праця на пpавах pукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за
спеціальністю 07.00.02 – всесвітня історія. – Київський університет імені
Бориса Грінченка. – Київ, 2020.
Зміст анотації
У дисертації всебічно та комплексно висвітлено діяльність Головного
комітету у селянській справі, який готував базис для проведення селянської
реформи 1861 р. у Російській імперії, що увійшла до історіографії також і під
назвою «Великої реформи». Детально проаналізовано вплив рішень цієї
державної установи на вироблення її основних положень.
Йдеться про спроби реформування кріпосницької системи
господарювання у сільському господарстві, здійснені імператорами
Олександром I і Миколою I, які, однак, не принесли істотних зрушень з
огляду на те, що діяльість у цьому напрямі обмежувалася прагненням
збереження існуючого суспільно-політичного і економічного ладу. Суттєвим
поштовхом до прискорення процесу запровадження реформи стала поразка
Російської імперії у Кримській війні 1853–1856 рр., яка призвела до
радикалізації настроїв у суспільстві.
Виявлено широку джерельну базу діяльності Головного комітету у
селянській справі, що дозволяє висвітлити її різнобічно. Насамперед, роботу
проведену у зазначеному напрямі Міністерством внутрішніх справ, яке
очолював один із неформальних лідерів Комітету С.С. Ланський, а також –
Губернських комітетів, матеріали діяльності яких зберігаються у
Центральному державному історичному архіві України в м. Києві та
Державному архіві Хмельницької області, зокрема – це документи
Київського, Волинського і Подільського губернських комітетів, а також
канцелярії Київського генерал-губернатора І.І. Васильчикова, який також 3
брав активну участь у роботі комітетів. Діяльність самого Головного
комітету зафіксовано у Журналах цієї установи та мемуарах її членів
Я.І. Ростовцева, С.С. Ланського, Д.М. Блудова, М.А. Корфа,
М.М. Муравйова. Напрацювання Редакційних комісій, зібрані у «Матеріалах
Редакційних комісій» та спогадах їх членів Н.П. Семенова,
П.П. Семенова-Тянь-Шаньського, В.О. Черкаського, М.П. Позена. Слід
зауважити, що саме ця група джерел особового походження яскраво
демонструє вплив міжособистісного, а, отже, суб’єктивного фактору на
підготовку реформи, дає можливість збагнути прагнення і мотивацію кожної
зі сторін протистояння, що відбувалося між учасниками Головного комітету,
зокрема між прибічниками ліберальних і консервативних проектів реформи.
Саме у результаті цієї боротьби були вироблені її головні засади: селяни
отримували особисту свободу і наділялися землею, отримали проміжний
статус «тимчасовозобов’язаних» тощо.
Отже, у роботі висвітлено еволюцію ідей і програм селянської реформи
1861 р. Акцентовано увагу на особистій ролі у цьому процесі Миколи
Олексійовича Мілютіна – фактичного лідера Редакційних комісій, адже саме
зусиллям цієї держаної інституції були зрештою вироблені основні засади
реформи, що склали основу Маніфесту 19 лютого.
Наголошено, що період підготовки селянської реформи 1861 р. став
часом пошуку альтернативних шляхів подальшого розвитку Російської
імперії. Акцентовано увагу на тому, що перша урядова програма реформи,
вироблена Секретним комітетом у селянській справі (засновано 1857 р., а
наступного року перейменовано на Головний комітет), а саме рескрипт
віленському генерал-губернатору В.І. Назімову від 20 листопада 1857 р.,
фактично стала розширенням дії попередніх паліативних заходів із
вирішення селянського питання, позаяк базувалася на локальних досвідах
звільнення селян без землі у Прибалтійських губерніях впродовж 1816 – 1819
рр. і складанні інвентарів 1848 р. у Південно-Західному краї.
Втім, у середині 1858 р. перемогла позиція лібералів щодо звільнення
селян із землею, яких представляв М.О. Мілютін. Доведено, що тут важливу
роль відіграв особистісний фактор – кардинальна зміна у поглядах на
реформу найближчого друга імператора Олександра ІІ Я.І. Ростовцева, який
очолював Редакційні комісії від початку їхнього створення у 1859 р. і до
лютого 1860, коли головою став В.М. Панін, і відстоював необхідність
наділення селян землею під час звільнення.
Ключові слова: Головний комітет у селянській справі, діяльність,
Російська імперія, Губернські комітети, Редакційні комісії, селянська
реформа 1861 р.
Савчук А.А. Діяльність Головного комітету у селянській справі із
підготовки реформи 1861 року в Російській імперії. – Кваліфікаційна наукова
праця на пpавах pукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за
спеціальністю 07.00.02 – всесвітня історія. – Київський університет імені
Бориса Грінченка. – Київ, 2020.
Зміст анотації
У дисертації всебічно та комплексно висвітлено діяльність Головного
комітету у селянській справі, який готував базис для проведення селянської
реформи 1861 р. у Російській імперії, що увійшла до історіографії також і під
назвою «Великої реформи». Детально проаналізовано вплив рішень цієї
державної установи на вироблення її основних положень.
Йдеться про спроби реформування кріпосницької системи
господарювання у сільському господарстві, здійснені імператорами
Олександром I і Миколою I, які, однак, не принесли істотних зрушень з
огляду на те, що діяльість у цьому напрямі обмежувалася прагненням
збереження існуючого суспільно-політичного і економічного ладу. Суттєвим
поштовхом до прискорення процесу запровадження реформи стала поразка
Російської імперії у Кримській війні 1853–1856 рр., яка призвела до
радикалізації настроїв у суспільстві.
Виявлено широку джерельну базу діяльності Головного комітету у
селянській справі, що дозволяє висвітлити її різнобічно. Насамперед, роботу
проведену у зазначеному напрямі Міністерством внутрішніх справ, яке
очолював один із неформальних лідерів Комітету С.С. Ланський, а також –
Губернських комітетів, матеріали діяльності яких зберігаються у
Центральному державному історичному архіві України в м. Києві та
Державному архіві Хмельницької області, зокрема – це документи
Київського, Волинського і Подільського губернських комітетів, а також
канцелярії Київського генерал-губернатора І.І. Васильчикова, який також 3
брав активну участь у роботі комітетів. Діяльність самого Головного
комітету зафіксовано у Журналах цієї установи та мемуарах її членів
Я.І. Ростовцева, С.С. Ланського, Д.М. Блудова, М.А. Корфа,
М.М. Муравйова. Напрацювання Редакційних комісій, зібрані у «Матеріалах
Редакційних комісій» та спогадах їх членів Н.П. Семенова,
П.П. Семенова-Тянь-Шаньського, В.О. Черкаського, М.П. Позена. Слід
зауважити, що саме ця група джерел особового походження яскраво
демонструє вплив міжособистісного, а, отже, суб’єктивного фактору на
підготовку реформи, дає можливість збагнути прагнення і мотивацію кожної
зі сторін протистояння, що відбувалося між учасниками Головного комітету,
зокрема між прибічниками ліберальних і консервативних проектів реформи.
Саме у результаті цієї боротьби були вироблені її головні засади: селяни
отримували особисту свободу і наділялися землею, отримали проміжний
статус «тимчасовозобов’язаних» тощо.
Отже, у роботі висвітлено еволюцію ідей і програм селянської реформи
1861 р. Акцентовано увагу на особистій ролі у цьому процесі Миколи
Олексійовича Мілютіна – фактичного лідера Редакційних комісій, адже саме
зусиллям цієї держаної інституції були зрештою вироблені основні засади
реформи, що склали основу Маніфесту 19 лютого.
Наголошено, що період підготовки селянської реформи 1861 р. став
часом пошуку альтернативних шляхів подальшого розвитку Російської
імперії. Акцентовано увагу на тому, що перша урядова програма реформи,
вироблена Секретним комітетом у селянській справі (засновано 1857 р., а
наступного року перейменовано на Головний комітет), а саме рескрипт
віленському генерал-губернатору В.І. Назімову від 20 листопада 1857 р.,
фактично стала розширенням дії попередніх паліативних заходів із
вирішення селянського питання, позаяк базувалася на локальних досвідах
звільнення селян без землі у Прибалтійських губерніях впродовж 1816 – 1819
рр. і складанні інвентарів 1848 р. у Південно-Західному краї.
Втім, у середині 1858 р. перемогла позиція лібералів щодо звільнення
селян із землею, яких представляв М.О. Мілютін. Доведено, що тут важливу
роль відіграв особистісний фактор – кардинальна зміна у поглядах на
реформу найближчого друга імператора Олександра ІІ Я.І. Ростовцева, який
очолював Редакційні комісії від початку їхнього створення у 1859 р. і до
лютого 1860, коли головою став В.М. Панін, і відстоював необхідність
наділення селян землею під час звільнення.
Ключові слова: Головний комітет у селянській справі, діяльність,
Російська імперія, Губернські комітети, Редакційні комісії, селянська
реформа 1861 р.
Доступні формати:
PDFчитайте також:
В бібліотеці зібрані всі книги українською мовою в електронному (txt, rtf, doc, pdf, fb2, epub, mobi, djvu) та паперовому форматі. Книжку можна безкоштовно скачати клікнувши на необхідний Вам формат для iPad, iPhone, Android, Kindle, Kobo та інших читалок або купити паперовий варіант тексту з доставкою по Україні. Сайт бібліотеки оптимізований для роботи на телефонах, смартфонах(айфон, анроїд) і планшетах. Потрібну книгу Ви можете легко знайти за допомогою пошуку.