Знайди книгу!

Опис:
Ставнюк О. В. Діяльність М. І. Петрова в наукових структурах Київ-
ської духовної академії. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за
спеціальністю 07.00.01 – історія України. – Київський національний універси-
тет імені Тараса Шевченка. – Київ. 2019.
Актуальність теми дисертації обумовлена тими викликами, які постають
сьогодні перед Україною. Питання віри і церкви, мови і носія цієї мови, україн-
ця етнічного і українства політичного знову і знову повертають нас до нашого
минулого, а особливо – до років, коли в Україні ці питання постали вперше у
всій їхній повноті і відчутності. Мова йде про другу половину ХІХ ст. – першу
чверть ХХ ст., коли були здійснені перші серйозні, засновані на наукових
принципах дослідження історії української літератури; коли царатом були здій-
снені спроби обмежити функціонування української мови і кращі представники
інтелігенції виступили на її захист; коли погляди суспільства у пошуках своєї
ідентичності звернулися до старовини і старожитностей, а особливо – до церко-
вної старовини і церковних старожитностей; коли у боротьбі за українську
державу і українську церкву актуалізувалася ще більше історія цієї церкви; ко-
ли, зрештою, у роки великих потрясінь і цивілізаційних зламів започатковува-
лася Українська академія наук; коли з’явилися і потужно проявили себе істори-
чні особистості, які позначилися кожний у кожному із згаданих вище процесів.
Серед таких постатей був і М. І. Петров. Тільки він був задіяний до всіх
цих процесів водночас. Росіянин за походженням, він став автором першої нау-
кової історії української літератури (як би то її не оцінювали критики). Учений,
що зріс і уславився в межах академічної науки в Російській імперії, він виявив-
ся у числі перших академіків заснованої у буремному 1918-му Української ака-
демії наук. Недивно тому, що по смерті його творчість, його постать вивчалися
з різних позицій. За часів царату і в сьогоднішній російській історіографії
М. І. Петров постає як «російський учений, церковний історик»; у радянські ча- 3
си – як «український літературознавець, член-кореспондент Петербурзької АН
(1916), академік АН УРСР (1919). З 1876 професор Київської духовної акаде-
мії» (так в «Большой советской энциклопедии»); за часів першого і другого на-
буття Україною незалежності – як «історик української літератури і української
науки, етнограф, церковний історик, літературознавець, мистецтвознавець, ар-
хеолог, краєзнавець, громадський діяч. Зберігач музею Київської духовної ака-
демії» (так в українській версії Вікіпедії). Просте ж ознайомлення з переліком
опублікованих праць Миколи Івановича засвідчує очевидний факт: переважна
більшість його робіт, а отже і сфера інтересів, так чи інакше, але пов’язані з це-
рковно-історичною проблематикою. Висновок же наступний: для того, щоб
зрозуміти і вірно оцінити творчість М. І. Петрова, його особистість в історії,
слід продовжити дослідження його інтелектуальної біографії, в основі якої має
стати сформування М. І. Петрова як науковця, його роль у започаткуванні та
організації роботи Церковно-археологічного (з 1901 р. – Церковно-історичного
та археологічного) товариства і Церковно-археологічного музею при Київській
духовній академії. Цьому і присвячена наша дисертація.
Висновки, до яких ми доходимо в дисертації, цілком кореспондуються з
визначеною метою і завданнями і зводяться, коротко, до наступних основних
положень.
Вивчення рівня наукової розробки і з’ясування стану джерельної бази ди-
сертації дозволяє дійти висновку, що спеціальне дослідження діяльності
М. І. Петрова у наукових структурах Київської духовної академії не здійснюва-
лася, джерельна база цілком достатня для такого дослідження.
В результаті з’ясування рівня наукової розробки проблеми встановлено,
що цілісного дослідження діяльності М. І. Петрова у межах наукових і навчаль-
них інституцій ще не здійснювалося.
Джерельна база дисертаційного дослідження досить репрезентативна. На
основі аналізу джерел та спеціальної літератури з теми дисертації з’ясовано
роль, яку відіграли виховні, навчальні і наукові структури у світоглядному та
професійному становленні М. І. Петрова на різних етапах його творчої біогра- 4
фії. Визначено, що початковий етап формування світогляду М. І. Петрова при-
падає на його дитячі роки перебування у домашньому колі, навчання у Макарі-
ївському духовному училищі і в Костромській духовній семінарії. У ці роки ви-
робилися важливі риси майбутнього науковця: працездатність, аналітична сис-
тема наукового мислення; демократизм у поведінці, поглядах і стосунках; по-
шуки нових шляхів для розширення знань. На цьому етапі у нього склалася на-
віть тема майбутньої докторської дисертації — «О происхождении и составе
славяно-русского печатного Пролога».
З’ясовано, що другим етапом формування світогляду М. І. Петрова стали
роки його навчання і початків наукової діяльності у Київській духовній акаде-
мії. Університетське місто, національні проблеми, численні рухи молоді звер-
нули Петрова до зацікавлення політикою, ліберально-демократичними ідеями.
Все це вивело його із замкнутого духовного оточення, світу священнослужите-
лів. Проте основним у студентські роки для Петрова було навчання. В КДА він
отримав ґрунтовну освіту, яка розвивала ті начала, що були визначні в духов-
ному училищі і семінарії. В академічні роки М. І. Петров долучився і до науко-
вого пошуку. Літературознавча тема курсової і магістерської позначила заціка-
влення М. І. Петрова не стільки літературознавством, скільки історичними сту-
діями. Це поєднання літературознавства і історії збережеться і в подальшому,
під час його перебування на Волині.
Третім етапом світоглядного і професійного становлення М. І. Петрова
визначено роки його перебування на Волині —у Кремінці,у статусі викладача
словесності Волинської духовної семінарії. Напрацювання, знання і уміння, на-
буті на цьому етапі, стали добрим підґрунтям для роботи М. І. Петрова в науко-
вих структурах КДА, після його повернення до Києва. Завершальним етапом
світоглядного і професійного становлення М. І. Петрова визначено його діяль-
ності в навчальних і наукових структурах КДА. Його можна було б визначити
як етап довжиною у все наступне життя — процес внутрішньої еволюції не
припинався до самої смерті Петрова. Його професійний зріст засвідчено захис-
том докторської дисертації і набуттям звань доктора богослов’я, екстраордина- 5
рного а згодом і ординарного професора. Занурений у свої викладацькі і науко-
ві справи, М. І. Петров цілком належав до офіційних структур. Разом з тим його
праця об’єктивно сприяла як утвердженню ідей лібералізму і демократії в сус-
пільно-політичному житті країни, так і зміцненню українофільських ідей у сус-
пільстві часів репресивної дії Емського указу.
Таким чином, обрання М. І. Петрова академіком заснованої в часи утвер-
дження незалежності Української академії наук було достойним вшануванням
заслуг Миколи Івановича перед Україною, українським народом, усім українст-
вом.
З’ясовано, що одним з найважливіших для біографії Петрова як науковця
стала його діяльність по створенню та організації роботи Церковно-
археологічного (з 1901 р. – Церковно-історичного та археологічного) товарист-
ва (ЦАТ, ЦІАТ). Установлено, що, попри свою очевидну роль у заснуванні
ЦАТ, сам Петров завжди наголошував на вкладі своїх колег, особливо – Петра
Лашкарьова. Але реально розбудова ЦАТ, організація його роботи від самого
початку зосередилася в руках М. І. Петрова. Визначено, що в основі розбудови і
всієї діяльності ЦАТ були покладені ідеї ректора КДА Філарета і самого Петро-
ва.«Філаретівсько-петровська» концепція Товариства коротко може буде зведе-
на до визначення його основним завданням збирання, порятунок і зберігання
пам’яток церковної старовини у заснованому при Товаристві Црковно-
археологічному музеї (ЦАМ).Ця концепція знайшла своє втілення у проекті
першого статуту Товариства, підтриманого і підписаного всіма його членами,
визнаною експертами Синоду і затвердженого імператором 31 січня 1873 р.
З’ясовано, що на першому етапі існування ЦАТ (до прийняття нового
статуту 1881 р.) діяльність М. І. Петрова була спрямована на утвердження
принципів «філаретівсько-петровської» концепції Товариства. Як секретар То-
вариства, Петров намагався координувати діяльність позакиївських членів
ЦАТ. На утвердження і розвиток «філаретівсько-петровської» концепції розбу-
дови ЦАТ були спрямовані і зусилля М. І. Петрова щодо визначення тематики
засідань Товариства і видання «Известий Церковно-археологического общества 6
при Киевской духовной академии». З’ясовано, що більшість приписів нового
статуту 1881 р. була спрямована на відхід від «філаретівсько-петровської» кон-
цепції розбудови ЦАТ. На перший план мав виходити тепер не музейницький
напрям, а суто теоретичний – читання рефератів за можливості ширшим колом
викладачів КДА.
Вивчення діяльності М. І. Петрова у ЦАТ на другому (1881-1901 рр.) і
ЦІАТ третьому етапах (1901-1917 рр.) дозволяє дійти висновку, що саме завдя-
ки Миколі Івановичу реформоване не з його ініціативи і не за його ідеями То-
вариство зуміло зберегти свою репутацію. Установлено в ході дослідження, що
діяльність М. І. Петрова на цих етапах існування ЦАТ (з 1901 р. – ЦІАТ) прояв-
лялася у кількох напрямках. Перший з них полягав у підготовці наукових рефе-
ратів і обговоренні їх на засіданнях ЦАТ (з 1901 р. – ЦІАТ). Другим важливим
напрямком у діяльності Миколи Івановича на цих етапах існування Товариства
була наукова експертиза, заходи по збереженню пам’яток церковної старовини.
Третім напрямком у діяльності М. І. Петрова цієї пори можна визначити видав-
ничу діяльність:: «Чтения в Церковно-археологическом Обществе при Киевс-
кой Духовной Академии»; 39 випусків «Звітів» ЦАТ і ЦІАТ; описи рукописів
ЦАМ при КДА; покажчики ЦАМ при КДА тощо. Четвертим напрямком визна-
чено комплекс організаційних, адміністративних обов’язків, які взяв на себе
М. І. Петров. Дослідження діяльності М. І. Петрова на другому і третьому етапі
існування Товариства дозволяє особливо наголосити значення його боротьби за
збереження «філаретівсько-петровської»концепції. Наполеглива боротьба Пет-
рова призвела до компромісу: було створено Церковно-історичне та археологі-
чне товариство, 5 лютого 1901 р. на засіданні Товариства більшістю голосів був
прийнятий, а 13 вересня 1901 р. затверджений Синодом новий статут. Аналіз
джерел засвідчує: М. І. Петров продовжував залишатися фактичним координа-
тором діяльності реформованого попри його волю Товариства. Петров продов-
жував орієнтувати діяльність ЦІАТ на збирання та наукове осмислення в формі
рефератів і публікацій пам’яток, формально, церковної історії, а фактично – 7
пам’яток духовної і матеріальної культури з українських теренів тодішньої Ро-
сійської імперії.
Дослідження ролі М. І. Петрова у заснуванні і розвитку Церковно-
археологічного музею при КДА дозволило дійти висновку про її першочерго-
вість навіть у порівняні з роллю, яку він відіграв у започаткуванні і організації
діяльності Церковно-археологічного (Церковно-історичного та археологічного)
товариства. З’ясовано загальний контекст, у якому розгортається діяльність іні-
ціаторів створення ЦАМ при КДА. Установлено, що ідея заснування спеціаль-
них музеїв церковної археології (християнських старожитностей), була сфор-
мульована під впливами загальноєвропейських процесів ще в публікаціях І.
Мансвєтова, започаткована на рівні навчального кабінету для викладання цер-
ковної археології при Московській духовній академії і отримала подальший
розвиток на Першому і, особливо, Другому Археологічних з'їздах. Установле-
но, що при вирішальній ролі М. І. Петрова ЦАМ при КДА став зразком і орієн-
тиром для створення єпархіальних музеїв та давньосховищ в українських єпар-
хіях, для організації краєзнавства та пам’яткознавства (у сучасному розумінні
цих термінів) в Україні. Окремо досліджено роль М. І. Петрова у заснуванні та
подальшій розбудові ЦАМ. З’ясовано, що він не був ні серед ініціаторів засну-
вання Церковно-археологічного музею, ні уповноваженим від КДА виступити
на ІІ Археологічному з’їзді з узгодженими пропозиціями (на з’їзд було делего-
вано П. Лашкарьова). Але саме Петров готував проект статуту ЦАТ від 1872 р.,
в якому справи ЦАМ були, фактично, поставлені в основу всієї діяльності То-
вариства. Уже сучасники й колеги Петрова визнавали його визначальну роль в
організації всієї роботи музею, у тім, що він став надзвичайним явищем у духо-
вному житті тогочасного суспільства, а з часом, і знову ж таки клопотаннями
Петрова, – і першим публічним музеєм Києва. Дослідженням встановлено, що
Петров прагнув до максимального розширення структури музею, постійного її
вдосконалення. Вивчення джерел, у т. ч. спогадів сучасників, дозволяє оцінити
Петровську концепцію розбудови ЦАМ, як вона склалася станом на кінець 1898
р. Вона була: а) «науково-колекційною» за своїм спрямуванням; б)ЦАМ при 8
КДА вийшов за межі церковної археології, містив артефакти матеріальної і ду-
ховної культури не-церковного характеру; в) музейні фонди, ступень їх науко-
вого опрацювання і експонування набагато переважають рівень музеїв при ду-
ховних академіях Москви і Санкт-Петербургу, ставлять ЦАМ навіть вище поді-
бного музею в Дрездені і не поступаються навіть зібранням Ватикану.
Дослідження ролі Петрова у зібранні головних колекцій Музею дозволи-
ло визначити її як надзвичайну. Із наявних документів можна зробити висно-
вок, що протягом всього першого періоду діяльності Товариства і Музею (до
прийняття Статуту 1881 р.) весь процес комплектації Музею був під контролем
Петрова.
Ключові слова: М. І. Петров, Київська духовна академія, Церковно-
археологічне товариство, Церковно-історичне та архе6ологічне товариство, Це-
рковно-археологічний музей.