Діяльність підпілля ОУН на центрально-східному Поділлі (1941–1953)
Віталій Соловей / історичнадисертація
Опис:
Соловей В.О. Діяльність підпілля ОУН на центрально-східному Поділлі (1941–1953). – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук
(доктора філософії) за спеціальністю 07.00.01 – “історія України”. – Інститут
українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, Інститут народознавства
НАН України. Львів, 2018.
Український визвольний рух на центрально-східному Поділлі середини
XX ст. продовжив традиції національно-демократичної революції 1917–
1921 рр., повстанського руху 20-х – початку 30-х рр. Незважаючи на поразку
революції, національно свідома частина населення не втрачала надії на
відродження національної державності, поразку радянського тоталітарного
режиму. Провід ОУН намагався використати радянсько-німецьке
протиборство на початку Другої світової війни для послаблення
супротивників, поширення української державно-соборної ідеї, творення
національної армії. Загалом у визвольному русі Подільського регіону
виокремлено етапи: 1) липень–листопад 1941 р. – формування оунівських
структур унаслідок діяльності похідних груп ОУН; 2) листопад 1941 – лютий
1944 рр. – формування та діяльність Кам’янець-Подільського окружного і
надрайонних проводів ОУН; координація з відділами УПА (здійснювали
рейди з південної Волині та Тернопільщини) антинацистської та
антирадянської боротьби; 3) березень 1944 – липень 1953 рр. – збройно-
політичне протистояння з радянським тоталітарним режимом, ліквідація
силовими структурами націоналістичного збройного підпілля.
З метою згуртування національно-патріотичних сил Провід ОУН
скерував влітку 1941 р. похідні групи на територію Райхскомісаріату
“Україна”. Південна похідна група, рухаючись через Тернопіль – Проскурів
– Вінницю, залишала своїх активістів для налагодження націоналістичного
підпілля і створення громадських органів самоврядування. Кам’янець-3
Подільський окружний провід ОУН (б), сформований восени 1941 р. в
с. Кадиївці Оринінського р-ну, намагався розбудувати мережу низових
оунівських структур у Летичеві, Ляхівцях, Ярмолинцях, Хмільнику, Дашеві,
Гайсині, Немирові та ін.
Організація місцевих осередків здебільшого відповідала структурі
підпілля ОУН і складалася зі станиці, району, округу (надрайону), області і
краю, який підпорядковувався провідникові, що звітував по вертикалі вгору.
Проте в складних суспільно-політичних, військових умовах німецької
окупації, нестачі кадрів, структура оунівського підпілля нерідко була
спрощеною. Організовуючи легальні громадські органи самоврядування
(окружні, міські, районні, сільські громадські управи) члени ОУН намагалися
захищати соціальні права населення, сприяли відновленню релігійних
громад. Друкований орган Кам’янець-Подільської міської управи газета
“Подолянин” та підконтрольна ОУН газета “Вінницькі вісті” пропагували
українську історію та культуру, критикували радянську спадщину
колективізації та репресій.
Намагалася здобути своїх прихильників на Поділлі й ОУН (м), яка
організувала похідну Другу (південну) групу в серпні 1941 р., що рухалася з
Буковини через Кам’янець-Подільський до Вінниці. Робилися спроби
започаткувати діалог з членами ОУН (б), зокрема в рамках редакції газети
“Вінницькі вісті”.
Наприкінці 1941 р. – на початку 1942 рр. у зв’язку з початком арештів
своїх членів та симпатиків Провід ОУН (б) змінює тактики боротьби –
переходить у підпілля; натомість мельниківці намагаються продовжити свою
діяльність легально, не йдучи на конфронтацію з нацистською
адміністрацією. Друга конференція ОУН (б) (березень 1942 р.)
радикалізувала підпілля: було вирішено перейти до збройної боротьби,
таємно проникаючи до органів влади і управління – окружної поліції в
Кам’янці-Подільському, установ освіти у Чемерівцях. Водночас були
співорганізаторами масових суспільно-культурних об’єднаннь “Просвіта”. 4
Збройні сутички з нацистами в березні–квітні 1943 р. на Поліссі та
півночі Волині спричинили відхід окремих повстанських відділів на південь
Волині, північні райони Кам’янець-Подільської обл. Організовано влітку
1943 р. рейди відділів УПА на центрально-східне Поділля, яке входило в
сферу впливу ВО 2 “Богун”.
1943 р. українське підпілля змушене було протидіяти не лише
нацистській владі, але й радянським партизанам, які здебільшого були
підрозділами НКВС. Перші масштабні сутички відділів УПА з партизанами
зафіксовано у квітні–травні 1943 р., коли загони С. Олексенка та І. Шитова
намагалися прорватися з Поділля і південної Волині, через Шепетівські і
Славутські ліси, на кордон Білорусії та України, де знаходилися матеріально-
технічні бази та аеродроми з’єднання О. Сабурова. Водночас траплялися
випадки тимчасових домовленостей про нейтралітет, зокрема з Кам’янець-
Подільським партизанським з’єднанням ім. Ф. Михайлова. Для
ефективнішого протистояння радянським партизанам та Червоній армії у
січні–березні 1944 р. реорганізовано структуру УПА, в якій сформовано
ВО “Вінниця”, що діяла у Вінницькій, південних і центральних районах
Кам’янець-Подільської обл.
У повоєнні роки ситуація ускладнилася тим, що нові органи влади
УРСР ще більше посилила боротьбу проти повстанців. Для боротьби
залучалися відділи НКВС-НКДБ, частини радянської армії, винищувальні
батальйони, партійно-комсомольський актив. В січні–квітні 1946 р. було
здійснено військову блокаду області, в результаті якої більшість відділів
УПА навесні так і не відновили своєї діяльності й змушені були
трансформуватися в збройне підпілля ОУН.
Підпілля ОУН Кам’янець-Подільської і Вінницької обл. з 1942 р.
підпорядковувалася Краєвому проводу ОУН Осередньо-Східних
українських земель з центром у Києві. В результаті чергової реорганізації в
1944–1945 рр. ці області ввійшли до Подільського краю ОУН, що об’єднав
Чортківський, Бережанський, Тернопільський і Кам’янець-Подільський окружні проводи ОУН. Організований Кам’янець-Подільським окружним
проводом ОУН зв’язок здійснювався через Вінницький, Віньковецький,
Дунаєвецький, Кам’янець-Подільський надрайонні проводи і далі – у сусідню
Тернопільську обл. до окружного проводу.
Для нейтралізації повстанського руху органи МДБ-МВС
організовували збройні операції у лісах та населених пунктах, в ході яких
супротивники зазнавали чималих людських втрат. З метою дискредетації
повстанців репресивно-каральні органи формували із завербованих
підпільників та офіцерів спецслужб “легендовані” проводи ОУН, які
здійснювали провокації як в середовищі підпільників, так і цивільного
населення.
Результати дослідження дозволяють проаналізувати регіональні
особливості визвольного руху середини XX ст., зокрема на центрально-
східному Поділлі в 40–50-х рр., яке було безпосередньо пов’язане зі
збройним підпіллям Волині та Тернопільщини. Більшість членів Кам’янець-
Подільського окружного проводу ОУН були вихідцями із західного регіону
України й мали досвід організаційної та вишкільно-виховної роботи.
Натомість в Дунаєвецькому, Кам’янець-Подільському, Віньковецькому і
Вінницькому надрайонних проводах поряд із ними працювали місцеві
активісти–підпільники; серед них були й вихідці із центрального регіону
України.
Ключові слова: Поділля, ОУН, УПА, похідні групи, пропагандивна
діяльність, нацистська адміністрація, радянські партизани.
Соловей В.О. Діяльність підпілля ОУН на центрально-східному Поділлі (1941–1953). – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук
(доктора філософії) за спеціальністю 07.00.01 – “історія України”. – Інститут
українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, Інститут народознавства
НАН України. Львів, 2018.
Український визвольний рух на центрально-східному Поділлі середини
XX ст. продовжив традиції національно-демократичної революції 1917–
1921 рр., повстанського руху 20-х – початку 30-х рр. Незважаючи на поразку
революції, національно свідома частина населення не втрачала надії на
відродження національної державності, поразку радянського тоталітарного
режиму. Провід ОУН намагався використати радянсько-німецьке
протиборство на початку Другої світової війни для послаблення
супротивників, поширення української державно-соборної ідеї, творення
національної армії. Загалом у визвольному русі Подільського регіону
виокремлено етапи: 1) липень–листопад 1941 р. – формування оунівських
структур унаслідок діяльності похідних груп ОУН; 2) листопад 1941 – лютий
1944 рр. – формування та діяльність Кам’янець-Подільського окружного і
надрайонних проводів ОУН; координація з відділами УПА (здійснювали
рейди з південної Волині та Тернопільщини) антинацистської та
антирадянської боротьби; 3) березень 1944 – липень 1953 рр. – збройно-
політичне протистояння з радянським тоталітарним режимом, ліквідація
силовими структурами націоналістичного збройного підпілля.
З метою згуртування національно-патріотичних сил Провід ОУН
скерував влітку 1941 р. похідні групи на територію Райхскомісаріату
“Україна”. Південна похідна група, рухаючись через Тернопіль – Проскурів
– Вінницю, залишала своїх активістів для налагодження націоналістичного
підпілля і створення громадських органів самоврядування. Кам’янець-3
Подільський окружний провід ОУН (б), сформований восени 1941 р. в
с. Кадиївці Оринінського р-ну, намагався розбудувати мережу низових
оунівських структур у Летичеві, Ляхівцях, Ярмолинцях, Хмільнику, Дашеві,
Гайсині, Немирові та ін.
Організація місцевих осередків здебільшого відповідала структурі
підпілля ОУН і складалася зі станиці, району, округу (надрайону), області і
краю, який підпорядковувався провідникові, що звітував по вертикалі вгору.
Проте в складних суспільно-політичних, військових умовах німецької
окупації, нестачі кадрів, структура оунівського підпілля нерідко була
спрощеною. Організовуючи легальні громадські органи самоврядування
(окружні, міські, районні, сільські громадські управи) члени ОУН намагалися
захищати соціальні права населення, сприяли відновленню релігійних
громад. Друкований орган Кам’янець-Подільської міської управи газета
“Подолянин” та підконтрольна ОУН газета “Вінницькі вісті” пропагували
українську історію та культуру, критикували радянську спадщину
колективізації та репресій.
Намагалася здобути своїх прихильників на Поділлі й ОУН (м), яка
організувала похідну Другу (південну) групу в серпні 1941 р., що рухалася з
Буковини через Кам’янець-Подільський до Вінниці. Робилися спроби
започаткувати діалог з членами ОУН (б), зокрема в рамках редакції газети
“Вінницькі вісті”.
Наприкінці 1941 р. – на початку 1942 рр. у зв’язку з початком арештів
своїх членів та симпатиків Провід ОУН (б) змінює тактики боротьби –
переходить у підпілля; натомість мельниківці намагаються продовжити свою
діяльність легально, не йдучи на конфронтацію з нацистською
адміністрацією. Друга конференція ОУН (б) (березень 1942 р.)
радикалізувала підпілля: було вирішено перейти до збройної боротьби,
таємно проникаючи до органів влади і управління – окружної поліції в
Кам’янці-Подільському, установ освіти у Чемерівцях. Водночас були
співорганізаторами масових суспільно-культурних об’єднаннь “Просвіта”. 4
Збройні сутички з нацистами в березні–квітні 1943 р. на Поліссі та
півночі Волині спричинили відхід окремих повстанських відділів на південь
Волині, північні райони Кам’янець-Подільської обл. Організовано влітку
1943 р. рейди відділів УПА на центрально-східне Поділля, яке входило в
сферу впливу ВО 2 “Богун”.
1943 р. українське підпілля змушене було протидіяти не лише
нацистській владі, але й радянським партизанам, які здебільшого були
підрозділами НКВС. Перші масштабні сутички відділів УПА з партизанами
зафіксовано у квітні–травні 1943 р., коли загони С. Олексенка та І. Шитова
намагалися прорватися з Поділля і південної Волині, через Шепетівські і
Славутські ліси, на кордон Білорусії та України, де знаходилися матеріально-
технічні бази та аеродроми з’єднання О. Сабурова. Водночас траплялися
випадки тимчасових домовленостей про нейтралітет, зокрема з Кам’янець-
Подільським партизанським з’єднанням ім. Ф. Михайлова. Для
ефективнішого протистояння радянським партизанам та Червоній армії у
січні–березні 1944 р. реорганізовано структуру УПА, в якій сформовано
ВО “Вінниця”, що діяла у Вінницькій, південних і центральних районах
Кам’янець-Подільської обл.
У повоєнні роки ситуація ускладнилася тим, що нові органи влади
УРСР ще більше посилила боротьбу проти повстанців. Для боротьби
залучалися відділи НКВС-НКДБ, частини радянської армії, винищувальні
батальйони, партійно-комсомольський актив. В січні–квітні 1946 р. було
здійснено військову блокаду області, в результаті якої більшість відділів
УПА навесні так і не відновили своєї діяльності й змушені були
трансформуватися в збройне підпілля ОУН.
Підпілля ОУН Кам’янець-Подільської і Вінницької обл. з 1942 р.
підпорядковувалася Краєвому проводу ОУН Осередньо-Східних
українських земель з центром у Києві. В результаті чергової реорганізації в
1944–1945 рр. ці області ввійшли до Подільського краю ОУН, що об’єднав
Чортківський, Бережанський, Тернопільський і Кам’янець-Подільський окружні проводи ОУН. Організований Кам’янець-Подільським окружним
проводом ОУН зв’язок здійснювався через Вінницький, Віньковецький,
Дунаєвецький, Кам’янець-Подільський надрайонні проводи і далі – у сусідню
Тернопільську обл. до окружного проводу.
Для нейтралізації повстанського руху органи МДБ-МВС
організовували збройні операції у лісах та населених пунктах, в ході яких
супротивники зазнавали чималих людських втрат. З метою дискредетації
повстанців репресивно-каральні органи формували із завербованих
підпільників та офіцерів спецслужб “легендовані” проводи ОУН, які
здійснювали провокації як в середовищі підпільників, так і цивільного
населення.
Результати дослідження дозволяють проаналізувати регіональні
особливості визвольного руху середини XX ст., зокрема на центрально-
східному Поділлі в 40–50-х рр., яке було безпосередньо пов’язане зі
збройним підпіллям Волині та Тернопільщини. Більшість членів Кам’янець-
Подільського окружного проводу ОУН були вихідцями із західного регіону
України й мали досвід організаційної та вишкільно-виховної роботи.
Натомість в Дунаєвецькому, Кам’янець-Подільському, Віньковецькому і
Вінницькому надрайонних проводах поряд із ними працювали місцеві
активісти–підпільники; серед них були й вихідці із центрального регіону
України.
Ключові слова: Поділля, ОУН, УПА, похідні групи, пропагандивна
діяльність, нацистська адміністрація, радянські партизани.
Доступні формати:
PDFчитайте також:
В бібліотеці зібрані всі книги українською мовою в електронному (txt, rtf, doc, pdf, fb2, epub, mobi, djvu) та паперовому форматі. Книжку можна безкоштовно скачати клікнувши на необхідний Вам формат для iPad, iPhone, Android, Kindle, Kobo та інших читалок або купити паперовий варіант тексту з доставкою по Україні. Сайт бібліотеки оптимізований для роботи на телефонах, смартфонах(айфон, анроїд) і планшетах. Потрібну книгу Ви можете легко знайти за допомогою пошуку.