Знайди книгу!

Опис:
Ощипок. І. Ф. Діяльність Святого Престолу у світовій політиці. –
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії в галузі знань
05 – Соціальні та поведінкові науки за спеціальністю 052 – Політологія. –
Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Міністерство
освіти і науки України. Київ, 2020.
Досвід початку ХХІ ст. демонструє збільшення впливу релігійного
фактору на світову політику. Релігія продовжує впливати на міжнародні
відносини та економічний розвиток, на глобальну, регіональну й національну
політику. Участь в цьому процесі Святого Престолу, як центрального керівного
органу Католицької церкви, займає важливу роль і є наслідком його
тисячолітньої діяльності, що є частиною особливої присутності католиків у
міжнародному співтоваристві.
Дослідження присвячене аналізу діяльності Святого Престолу у світовій
політиці − особливого актора, який поєднує в собі властивості транснаціональної
неурядової організації і суверенної держави. В дисертації розглядаються
зовнішньополітичні пріоритети Святого Престолу та головні аспекти його
дипломатичного інструментарію в період понтифікату Папи Римського
Франциска. Ефективність зовнішньої політики та дипломатії Святого Престолу
досягається поєднанням двох його зазначених основ і досвіду транснаціональної
месіанської діяльності.
У дисертації обґрунтовано теоретико-методологічні засади і
документально-джерельну базу дослідження. Представлені теоретичні аспекти і
методологічний інструментарій дослідження діяльності Святого Престолу у
світовій політиці. В основу дисертаційного дослідження покладено комплексний
міждисциплінарний підхід, який передбачає використання ряду теоретичних
підходів, що доповнюють один одного.
Уточнено понятійно-категорійний апарат дослідження, зокрема подано
авторське визначення терміну «транснаціональний релігійний актор»,




3
«транснаціональні мережі», «публічна дипломатія», «політика прямої
комунікації». На основі аналізу наукових підходів до розуміння дипломатичної
діяльності в дисертаційній роботі представлено авторське трактування поняття
публічна дипломатія Святого Престолу, яке слід розуміти як відкритий
комунікаційний процес формування громадської думки і покращення іміджу
Церкви завдяки широким інформаційним проєктам у друкованих та електронних
засобах масової інформації, у сфері науки, культури, спорту, освіти,
економічного розвитку і охорони навколишнього середовища. Публічна
дипломатія виступає як невід’ємна частина м’якої сили.
У роботі запропоновано авторське розуміння поняття політики прямої
комунікації, яке зводиться до того, що її можна розцінювати як донесення певної
думки чи інформації особливим способом − шляхом прямої особистої
комунікації. Понтифік, не звертаючись до офіційних дипломатичних каналів,
сам робить заяви та напряму спілкується зі світовим товариством.
У дисертації доводиться, що Святий Престол є єдиною частиною Церкви,
яка діє транснаціонально та виступає як транснаціональний актор, має фізичну
територіальну базу у місті Ватикані, є особливим юридичним обєктом, який
встановлений міжнародним правом та є визнаним членом світовою спільнотою.
За допомогою апостольських нунціатур і делегацій Апостольський Престол
підтримує дипломатичні відносини зі 183 країнами світу та має базу вірних в 1.3
млрд. майже в усьому світі. Святий Престол є одночасно і суверенною державою,
і неурядовою організацією, володіє потужним потенціалом власного
соціального, політичного і культурного капіталу.
Належачи до групи транснаціональних недержавних акторів, Святий
Престол використовує потужні ресурси м’якої сили, головним джерелом якої є
розмір Католицької церкви та кількість віруючих, шо заслуговує на увагу всіх
учасників міжнародного процесу. Потужний потенціал м’якої сили виходить за
рамки католицької пастви та дипломатичних відносин і формує глобальну
публічну сферу. Святий Престол має більше можливостей для впливу на
міжнародні відносини, ніж більшість неурядових організацій, оскільки




4
безпосередньо пов’язаний з суверенним актором, державою-містом Ватиканом,
і відноситься до суверенних держав як до своїх дипломатичних та юридичних
партнерів. Це означає, що Святий Престол має доступні канали дій, які є
ключовими в міжнародних відносинах і характерні для держав, а не для
неурядових організацій.
У дослідженні з’ясована роль особистості римського понтифіка в
міжнародних відносинах, який володіє повнотою влади в усіх сферах діяльності,
включаючи адміністративну та законотворчу. Його особистість є визначальною
у виборі політичного курсу і дипломатії Святого Престолу. Вся
зовнішньополітична діяльність Апостольського Престолу є вираженням ідей
папи. З приходом нового понтифіка зовнішньополітичні пріоритети зміщуються:
змінюються акценти зовнішньополітичної діяльності, з’являються нові. Проте,
незалежно від особистості понтифіка, існуючі традиційні напрями залишаються
незмінними.
У роботі розглянута позиція Святого Престолу щодо глобальних проблем
сучасності та проаналізована специфіка впливу на вирішення сучасних проблем
світової політики в період понтифікату папи Франциска. Здійснюючи свою місію
в глобальному масштабі, Католицька церква закликає до вирішення глобальних
проблем. Розвиток католицького соціального вчення продемонстрував перехід
до глобального погляду на соціальні проблеми і від неї звучить заклик до
глобальної співпраці. Політико-правові, соціально-економічні та етнокультурні
трансформації Католицька церква сприймає лише як фази розвитку і успішно
адаптується до мінливих умов. Таким же чином католицьке соціальне вчення
розглядає феномен глобалізації, яка, на його думку, є інструментом для
використовування та досягнення універсального суспільного блага.
Глобалізацію під егідою однієї держави і католицьку «універсалізацію» зближує
спільна мета – створення універсального комунікаційного простору.
Автором визначено основні зовнішньополітичні пріоритети Святого
Престолу та його дипломатичний інструментарій через призму міжнародної




5
діяльності. Основну змістовну суть дипломатичної діяльності Апостольського
Престолу становлять пріоритети суспільного та міжнародного значення.
За змістовною суттю пріоритети суспільного значення поділяються на
пріоритети релігійного та правового характеру. До пріоритетів релігійного
характеру належать нова євангелізація, екуменічний та міжрелігійний діалог,
благодійність, освітньо-виховна діяльність. Захист життя, релігійної свободи,
найслабших верст населення, боротьба з бідністю та виховання культури миру і
милосердя належать до пріоритетів правового характеру.
Пріоритети міжнародного значення включають пріоритети глобального і
регіонального характеру. До пріоритетів глобального характеру відноситься
миротворча та посередницька діяльність, екологічні проблеми, цілісність
людського розвитку, міграційна криза, протидія міжнародному тероризму та
транснаціональним злочинним організаціям. До пріоритетів регіонального
характеру належить універсалізація Католицької церкви, що означає відхід від
європоцентричності в бік Латинської Америки, Африки та Азії.
В дослідженні з’ясована посередницька роль Святого Престолу у
вирішенні міжнародних суперечок, вивчено його позицію щодо основних
конфліктних вузлів міжнародної політики. Захист миру і мирного співіснування,
просування процесу примирення та врегулювання конфліктів є важливим
принципом папської дипломатії. Особливо Апостольська столиця засуджує
війну як спосіб вирішення міжнародних конфліктів та пропонує альтернативну
парадигму – діалог та посередництво – два найважливіші чинники
справедливого миру, а отже, і ненасильницького опору. Святий Престол
засуджує кримінальні організації, що залучають людей до рабства і
наркотрафіків, сприяє скасуванню вищої міри покарання у всьому світі.
Автором визначено традиційні і нові дипломатичні інструменти Святого
Престолу в період понтифікату папи Франциска. Дипломатія Апостольського
Престолу характеризується взаємодією світської і духовної влади. Папство
уособлює існування двох суверенних влад – церковної і державної, хоча
пріоритет духовного начала над світським залишається основою концепції




6
папства. В дослідженні показано, що розвиток мережі апостольських
дипломатичних місій призвів до того, що Святий Престол підтримує відносини
з більшістю країн світу і представлений у найавторитетніших міжнародних
організаціях.
Святий Престол активно використовує публічну дипломатію і м’яку силу,
які набули новий вимір. Апостольський Престол розвиває концепцію нової
публічної дипломатії, яка сьогодні є багатогранним інструментом
зовнішньополітичної та місіонерської діяльності Святого Престолу. Понтифік
використовує політику прямої комунікації, за допомогою якої безпосередньо
спілкується зі світовим співтовариством.
Наукова новизна отриманих результатів обумовлюється тим, що робота є
першим в українському науковому дискурсі комплексним дослідженням участі
Святого Престолу у світовій політиці в умовах глобалізації католицизму.
Уперше: виявлено специфіку впливу Святого Престолу на вирішення
сучасних проблем світової політики на основі порівняльного аналізу позиції
Апостольського Престолу і світських держав; розглянуто особливості
використання «публічної дипломатії», яка набирає нові форми впливу, що
проводиться Папою Римським, завдяки політиці прямої комунікації; узагальнені
реформи, проведені папою Франциском, які суттєво впливають на формування
сучасних зовнішньополітичних ініціатив Апостольського Престолу;
Поглиблено: розуміння ролі Святого Престолу як особливого
наддержавного міжнародного політичного інституту, який вміло використовує
потужний потенціал власного політичного, соціального і культурного капіталу;
оцінку важливості Апостольського Престолу як специфічного
транснаціонального актора через дипломатичні процеси взаємодії з іншими
учасниками міжнародного порядку внаслідок чого Святий Престол підтримує
відносини з більшістю країн світу і представлений в найавторитетніших
міжнародних організаціях;
Набуло подальшого розвитку: розуміння значення Святого Престолу в
процесі модернізації сучасного суспільства, консолідації наднаціональних




7
територіальних, етнічних просторів, створення сприятливих умов для
регулювання процесів глобалізації та регіоналізації в сучасному світі; аналіз
дипломатії Святого Престолу як різновиду політичного процесу, тобто
сукупності послідовних дипломатичних дій з метою зміцнення влади та впливу.
Практичне значення отриманих результатів наукової роботи полягає в
тому, що напрацювання дисертаційної роботи, можуть використовуватися для
подальших наукових розвідок у міжнародно-політичних дослідженнях, а також
усіх суміжних дисциплінах та напрямах науки про міжнародні відносин.
Матеріали дисертації будуть корисними для студентів, викладачів та науковців
під час підготовки навчальних і наукових розвідок. Прикладний аспект роботи
полягає в тому, що її результати стануться у пригоді для органів державної влади
України та міжнародних організацій. Основні положення та висновки дисертації
здатні використовуватися науково-дослідними інститутами та інформаційно-
аналітичними структурами.
Таким чином, дисертація є систематизуючим та узагальнюючим внеском у
поки що відносно мало досліджену тему в межах української політологічної
думки – діяльності Святого Престолу у світовій політиці за понтифікату Папи
Римського Франциска. Міжнародна діяльність Апостольського Престолу є
результативною та ефективною завдяки двоякій суб’єктності, а неподільність
внутрішньої і зовнішньої політики Святого Престолу та першочергова роль
понтифіка в проведенні зовнішньополітичного курсу є її особливою ознакою.
Проаналізувавши дипломатичний інструментарій Апостольського Престолу на
сучасному етапі, автор доводить наявність гармонійного поєднання класичних
підходів з новими методами дипломатичної діяльності.
Ключові слова: релігія, Католицька церква, Святий Престол, Ватикан,
понтифікат, дипломатія, публічна дипломатія, миротворчість, посередництво,
зовнішня політика, світова політика, міжнародні відносини.