Динаміка населення Тернопільської області у 1950–1960-ті рр. в контексті розвитку промислової сфери та сільського господарства
Іван Тимків / історичнадисертація
Опис:
Тимків І.В. Динаміка населення Тернопільської області у 1950–1960-ті рр. в контексті розвитку промислової сфери та сільського господарства. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук зі
спеціальності 07.00.01 “Історія України”. – Тернопільський національний
педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, Тернопіль, 2018.
Дисертацію присвячено комплексному вивченню динаміки соціальної та
етнічної структури населення Тернопільської області у 50–60-х рр. ХХ ст. у
контексті розвитку промисловості та сільського господарства. У роботі
розкрито вплив радянської соціально-економічної системи на зміну чисельності
населення регіону. Прослідковано зв’язок економічних перетворень у
промисловості та появи нових виробництв із зростанням чисельності міського
населення у регіоні та скороченні сільського.
У дослідженні встановлено, що процес економічного зростання на
Тернопіллі у середині 1960-х рр. був зумовлений розширенням виробничих
потужностей харчової промисловості, збільшенням чисельності нових
підприємств машинобудівної, легкої та хімічної галузей. Однак, варто
зазначити, що підприємства машинобудівної, легкої та хімічної промисловості
використовували сировину, завезену із-за меж області, що негативно впливало
на процес виробництва готової продукції.
Для досліджуваного періоду притаманною була переорієнтація
промисловості з випуску сировини на виробництво готової продукції. У
комплексі економіка Тернопільської області у період 1950–1960-х рр.
демонструвала помітні темпи приросту, спричинені суттєвими матеріальними
капіталовкладеннями та залученням значної маси людських ресурсів.
Значних змін у досліджуваний період зазнало сільське господарство
регіону, оскільки із завершенням колективізації, розпочався процес укрупнення
сформованих господарств, що підвищило їхнє матеріально-технічне 3
забезпечення та дозволило залучити до процесу управління аграрним сектором
кваліфікованих працівників. Водночас укрупнення господарств призвело до
вивільнення значної маси робочої сили, яка була змушена шукати роботу у
містах, або ставати учасником міграції за межі Тернопільської області.
У досліджуваний період в області спостерігалося підвищення чисельності
спеціалістів невиробничої сфери. На Тернопільщині зросла мережа медичних,
освітніх та культурних установ, а також суттєво покращився рівень послуг, які
вони надавали мешканцям. Зросла забезпеченість кваліфікованими науково-
педагогічними та медичними кадрами, у зв’язку із функціонуванням
педагогічного та медичного інститутів. Так, у 1950–1960-ті рр. введено в
експлуатацію 222 школи у містах і селищах та 191 у селах. У той же період
зведено на 27523 місця дошкільних навчальних закладів. Соціальні зміни
відбувалися під тиском та були продиктовані передусім бажанням
комуністичного режиму міцно закріпитися в області.
Етнічній склад населення області в значній мірі визначався наслідками
Другої світової війни. Це стосувалося передусім польської, єврейської та
російської національних меншин. При цьому, упродовж 50–60-х рр. ХХ ст.
Тернопільщина залишалася єдиним регіоном, у якому чисельність російського
населення зменшилася та демонструвала негативну динаміку у наступні роки.
Загальна кількість населення Тернопільської області упродовж 1959–
1970 рр. зросла більш, ніж на 6,17 %, або 67 тис., тоді як чисельність мешканців
сіл зменшилась на 12 %. Причинами даного явища слугували процеси
уповільнення природного приросту сільського населення та зростання ролі міст
як промислових, адміністративних та культурних центрів.
Урбанізаційні процеси підсилювалися індустріалізацією та розширенням
мережі установ сфери послуг для жителів міст та районів області. На початку
50-х рр. ХХ ст. основу промисловості області складала харчова та будівельна
галузі, а в кінці 60-х рр. ХХ ст. помітну роль розпочали відігравати легка,
машинобудівна, хімічна та приладобудівна галузі. Усі економічні зрушення
стимулювали зростання чисельності робітників, працівників сфери послуг та 4
службовців. Дані переписів населення дозволяють прослідкувати зростання
чисельності міського населення області упродовж 1959–1970 рр. із 179599 до
268723 осіб. Потрібно наголосити, що зростання чисельності робітників у
містах створило проблему дефіциту житла, дошкільних та загальноосвітніх
закладів, лікарень.
У досліджуваний період сільська місцевість ставала менш привабливою
для постійного проживання молоді, яка у пошуках кращої фахової підготовки,
задоволення своїх матеріальних потреб, переїжджала у міста. У ході
адміністративної реформи відбулося об’єднання сільських населених пунктів,
значно зменшилась кількість хуторів, жителів яких примусово переселяли у
наближені села чи міста. Розпочався процес “старіння” села, оскільки молодь
активно переселялася у міста та залишалася там на постійне проживання.
Згідно з даними перепису населення 1970 р., кількість сільських мешканців
становила 883945 осіб, що на 2,4 % менше від показника 1959 р., який складав
905987 осіб. Скорочення населення українських сіл відбувалося надзвичайно
швидкими темпами. Так, упродовж 1950–1960-х рр. цей показник загалом в
УРСР становив 21,3 %.
Дослідження демонструє кількісні та якісні перетворення населення
внаслідок міграційних процесів. Міграція населення області у інші регіони
країни здійснювалася Головним переселенським управлінням. У цей період для
Тернопільщини характерною була як добровільна (в основному внутрішня), так
і примусова (у індустріальні райони Донбасу, сільськогосподарський південь
УРСР, Казахську РСР, Російську РФСР) міграції. Проте населення
Тернопільської області не завжди активно відкликалося на агітацію про
оргнабір чи переселення, оскільки Тернопільщина мала свій економічний
центр, що потребував трудових ресурсів. Проте планові показники доводилося
виконувати, а тому частину мешканців сіл змушували, використовуючи
різноманітні методи, записуватися як добровольці. Примусове переселення
спричинило суттєві повернення осіб назад з місць переселення через
незадовільні умови праці, погано облаштований побут та несприятливі
кліматичні умови.
Окремим напрямком міграції виступав процес репатріації населення
обумовлений наслідками Другої світової війни. Умовно можна виділити два
репатріаційних напрямки. Перший – спрямований з Європи, в основному із
окупаційних зон, переважав до середини 1950-х рр., більшість репатріантів
якого становили військовополонені та колишні в’язні німецьких
концентраційних таборів. Другий напрямок складав потік мігрантів з країн
Америки та Австралії і тривав у 1950–1960-ті рр. До числа репатріантів входило
населення, яке примусово вивезли до нацистської Німеччини та потребувало
повернення на територію СРСР. Переважно репатріанти були вихідцями із
країн Західної Європи (ті, що повернулися до середини 1950-х рр.) та Америки
(приїхали у другій половині 50–60-х рр. ХХ ст.). Для Тернопільської області
була характерною репатріація польського населення у Польську Народну
Республіку, що значно зменшило його кількість в регіоні у порівнянні з
попередніми роками.
Ключові слова: динаміка населення, міграція, репатріація, переміщення
населення, соціальна структура, етнічна структура, індустріалізація, сільське
господарство.
Тимків І.В. Динаміка населення Тернопільської області у 1950–1960-ті рр.
в контексті розвитку промислової сфери та сільського господарства. –
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук зі
спеціальності 07.00.01 “Історія України”. – Тернопільський національний
педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, Тернопіль, 2018.
Дисертацію присвячено комплексному вивченню динаміки соціальної та
етнічної структури населення Тернопільської області у 50–60-х рр. ХХ ст. у
контексті розвитку промисловості та сільського господарства. У роботі
розкрито вплив радянської соціально-економічної системи на зміну чисельності
населення регіону. Прослідковано зв’язок економічних перетворень у
промисловості та появи нових виробництв із зростанням чисельності міського
населення у регіоні та скороченні сільського.
У дослідженні встановлено, що процес економічного зростання на
Тернопіллі у середині 1960-х рр. був зумовлений розширенням виробничих
потужностей харчової промисловості, збільшенням чисельності нових
підприємств машинобудівної, легкої та хімічної галузей. Однак, варто
зазначити, що підприємства машинобудівної, легкої та хімічної промисловості
використовували сировину, завезену із-за меж області, що негативно впливало
на процес виробництва готової продукції.
Для досліджуваного періоду притаманною була переорієнтація
промисловості з випуску сировини на виробництво готової продукції. У
комплексі економіка Тернопільської області у період 1950–1960-х рр.
демонструвала помітні темпи приросту, спричинені суттєвими матеріальними
капіталовкладеннями та залученням значної маси людських ресурсів.
Значних змін у досліджуваний період зазнало сільське господарство
регіону, оскільки із завершенням колективізації, розпочався процес укрупнення
сформованих господарств, що підвищило їхнє матеріально-технічне 3
забезпечення та дозволило залучити до процесу управління аграрним сектором
кваліфікованих працівників. Водночас укрупнення господарств призвело до
вивільнення значної маси робочої сили, яка була змушена шукати роботу у
містах, або ставати учасником міграції за межі Тернопільської області.
У досліджуваний період в області спостерігалося підвищення чисельності
спеціалістів невиробничої сфери. На Тернопільщині зросла мережа медичних,
освітніх та культурних установ, а також суттєво покращився рівень послуг, які
вони надавали мешканцям. Зросла забезпеченість кваліфікованими науково-
педагогічними та медичними кадрами, у зв’язку із функціонуванням
педагогічного та медичного інститутів. Так, у 1950–1960-ті рр. введено в
експлуатацію 222 школи у містах і селищах та 191 у селах. У той же період
зведено на 27523 місця дошкільних навчальних закладів. Соціальні зміни
відбувалися під тиском та були продиктовані передусім бажанням
комуністичного режиму міцно закріпитися в області.
Етнічній склад населення області в значній мірі визначався наслідками
Другої світової війни. Це стосувалося передусім польської, єврейської та
російської національних меншин. При цьому, упродовж 50–60-х рр. ХХ ст.
Тернопільщина залишалася єдиним регіоном, у якому чисельність російського
населення зменшилася та демонструвала негативну динаміку у наступні роки.
Загальна кількість населення Тернопільської області упродовж 1959–
1970 рр. зросла більш, ніж на 6,17 %, або 67 тис., тоді як чисельність мешканців
сіл зменшилась на 12 %. Причинами даного явища слугували процеси
уповільнення природного приросту сільського населення та зростання ролі міст
як промислових, адміністративних та культурних центрів.
Урбанізаційні процеси підсилювалися індустріалізацією та розширенням
мережі установ сфери послуг для жителів міст та районів області. На початку
50-х рр. ХХ ст. основу промисловості області складала харчова та будівельна
галузі, а в кінці 60-х рр. ХХ ст. помітну роль розпочали відігравати легка,
машинобудівна, хімічна та приладобудівна галузі. Усі економічні зрушення
стимулювали зростання чисельності робітників, працівників сфери послуг та 4
службовців. Дані переписів населення дозволяють прослідкувати зростання
чисельності міського населення області упродовж 1959–1970 рр. із 179599 до
268723 осіб. Потрібно наголосити, що зростання чисельності робітників у
містах створило проблему дефіциту житла, дошкільних та загальноосвітніх
закладів, лікарень.
У досліджуваний період сільська місцевість ставала менш привабливою
для постійного проживання молоді, яка у пошуках кращої фахової підготовки,
задоволення своїх матеріальних потреб, переїжджала у міста. У ході
адміністративної реформи відбулося об’єднання сільських населених пунктів,
значно зменшилась кількість хуторів, жителів яких примусово переселяли у
наближені села чи міста. Розпочався процес “старіння” села, оскільки молодь
активно переселялася у міста та залишалася там на постійне проживання.
Згідно з даними перепису населення 1970 р., кількість сільських мешканців
становила 883945 осіб, що на 2,4 % менше від показника 1959 р., який складав
905987 осіб. Скорочення населення українських сіл відбувалося надзвичайно
швидкими темпами. Так, упродовж 1950–1960-х рр. цей показник загалом в
УРСР становив 21,3 %.
Дослідження демонструє кількісні та якісні перетворення населення
внаслідок міграційних процесів. Міграція населення області у інші регіони
країни здійснювалася Головним переселенським управлінням. У цей період для
Тернопільщини характерною була як добровільна (в основному внутрішня), так
і примусова (у індустріальні райони Донбасу, сільськогосподарський південь
УРСР, Казахську РСР, Російську РФСР) міграції. Проте населення
Тернопільської області не завжди активно відкликалося на агітацію про
оргнабір чи переселення, оскільки Тернопільщина мала свій економічний
центр, що потребував трудових ресурсів. Проте планові показники доводилося
виконувати, а тому частину мешканців сіл змушували, використовуючи
різноманітні методи, записуватися як добровольці. Примусове переселення
спричинило суттєві повернення осіб назад з місць переселення через
незадовільні умови праці, погано облаштований побут та несприятливі
кліматичні умови.
Окремим напрямком міграції виступав процес репатріації населення
обумовлений наслідками Другої світової війни. Умовно можна виділити два
репатріаційних напрямки. Перший – спрямований з Європи, в основному із
окупаційних зон, переважав до середини 1950-х рр., більшість репатріантів
якого становили військовополонені та колишні в’язні німецьких
концентраційних таборів. Другий напрямок складав потік мігрантів з країн
Америки та Австралії і тривав у 1950–1960-ті рр. До числа репатріантів входило
населення, яке примусово вивезли до нацистської Німеччини та потребувало
повернення на територію СРСР. Переважно репатріанти були вихідцями із
країн Західної Європи (ті, що повернулися до середини 1950-х рр.) та Америки
(приїхали у другій половині 50–60-х рр. ХХ ст.). Для Тернопільської області
була характерною репатріація польського населення у Польську Народну
Республіку, що значно зменшило його кількість в регіоні у порівнянні з
попередніми роками.
Ключові слова: динаміка населення, міграція, репатріація, переміщення
населення, соціальна структура, етнічна структура, індустріалізація, сільське
господарство.
Тимків І.В. Динаміка населення Тернопільської області у 1950–1960-ті рр. в контексті розвитку промислової сфери та сільського господарства. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук зі
спеціальності 07.00.01 “Історія України”. – Тернопільський національний
педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, Тернопіль, 2018.
Дисертацію присвячено комплексному вивченню динаміки соціальної та
етнічної структури населення Тернопільської області у 50–60-х рр. ХХ ст. у
контексті розвитку промисловості та сільського господарства. У роботі
розкрито вплив радянської соціально-економічної системи на зміну чисельності
населення регіону. Прослідковано зв’язок економічних перетворень у
промисловості та появи нових виробництв із зростанням чисельності міського
населення у регіоні та скороченні сільського.
У дослідженні встановлено, що процес економічного зростання на
Тернопіллі у середині 1960-х рр. був зумовлений розширенням виробничих
потужностей харчової промисловості, збільшенням чисельності нових
підприємств машинобудівної, легкої та хімічної галузей. Однак, варто
зазначити, що підприємства машинобудівної, легкої та хімічної промисловості
використовували сировину, завезену із-за меж області, що негативно впливало
на процес виробництва готової продукції.
Для досліджуваного періоду притаманною була переорієнтація
промисловості з випуску сировини на виробництво готової продукції. У
комплексі економіка Тернопільської області у період 1950–1960-х рр.
демонструвала помітні темпи приросту, спричинені суттєвими матеріальними
капіталовкладеннями та залученням значної маси людських ресурсів.
Значних змін у досліджуваний період зазнало сільське господарство
регіону, оскільки із завершенням колективізації, розпочався процес укрупнення
сформованих господарств, що підвищило їхнє матеріально-технічне 3
забезпечення та дозволило залучити до процесу управління аграрним сектором
кваліфікованих працівників. Водночас укрупнення господарств призвело до
вивільнення значної маси робочої сили, яка була змушена шукати роботу у
містах, або ставати учасником міграції за межі Тернопільської області.
У досліджуваний період в області спостерігалося підвищення чисельності
спеціалістів невиробничої сфери. На Тернопільщині зросла мережа медичних,
освітніх та культурних установ, а також суттєво покращився рівень послуг, які
вони надавали мешканцям. Зросла забезпеченість кваліфікованими науково-
педагогічними та медичними кадрами, у зв’язку із функціонуванням
педагогічного та медичного інститутів. Так, у 1950–1960-ті рр. введено в
експлуатацію 222 школи у містах і селищах та 191 у селах. У той же період
зведено на 27523 місця дошкільних навчальних закладів. Соціальні зміни
відбувалися під тиском та були продиктовані передусім бажанням
комуністичного режиму міцно закріпитися в області.
Етнічній склад населення області в значній мірі визначався наслідками
Другої світової війни. Це стосувалося передусім польської, єврейської та
російської національних меншин. При цьому, упродовж 50–60-х рр. ХХ ст.
Тернопільщина залишалася єдиним регіоном, у якому чисельність російського
населення зменшилася та демонструвала негативну динаміку у наступні роки.
Загальна кількість населення Тернопільської області упродовж 1959–
1970 рр. зросла більш, ніж на 6,17 %, або 67 тис., тоді як чисельність мешканців
сіл зменшилась на 12 %. Причинами даного явища слугували процеси
уповільнення природного приросту сільського населення та зростання ролі міст
як промислових, адміністративних та культурних центрів.
Урбанізаційні процеси підсилювалися індустріалізацією та розширенням
мережі установ сфери послуг для жителів міст та районів області. На початку
50-х рр. ХХ ст. основу промисловості області складала харчова та будівельна
галузі, а в кінці 60-х рр. ХХ ст. помітну роль розпочали відігравати легка,
машинобудівна, хімічна та приладобудівна галузі. Усі економічні зрушення
стимулювали зростання чисельності робітників, працівників сфери послуг та 4
службовців. Дані переписів населення дозволяють прослідкувати зростання
чисельності міського населення області упродовж 1959–1970 рр. із 179599 до
268723 осіб. Потрібно наголосити, що зростання чисельності робітників у
містах створило проблему дефіциту житла, дошкільних та загальноосвітніх
закладів, лікарень.
У досліджуваний період сільська місцевість ставала менш привабливою
для постійного проживання молоді, яка у пошуках кращої фахової підготовки,
задоволення своїх матеріальних потреб, переїжджала у міста. У ході
адміністративної реформи відбулося об’єднання сільських населених пунктів,
значно зменшилась кількість хуторів, жителів яких примусово переселяли у
наближені села чи міста. Розпочався процес “старіння” села, оскільки молодь
активно переселялася у міста та залишалася там на постійне проживання.
Згідно з даними перепису населення 1970 р., кількість сільських мешканців
становила 883945 осіб, що на 2,4 % менше від показника 1959 р., який складав
905987 осіб. Скорочення населення українських сіл відбувалося надзвичайно
швидкими темпами. Так, упродовж 1950–1960-х рр. цей показник загалом в
УРСР становив 21,3 %.
Дослідження демонструє кількісні та якісні перетворення населення
внаслідок міграційних процесів. Міграція населення області у інші регіони
країни здійснювалася Головним переселенським управлінням. У цей період для
Тернопільщини характерною була як добровільна (в основному внутрішня), так
і примусова (у індустріальні райони Донбасу, сільськогосподарський південь
УРСР, Казахську РСР, Російську РФСР) міграції. Проте населення
Тернопільської області не завжди активно відкликалося на агітацію про
оргнабір чи переселення, оскільки Тернопільщина мала свій економічний
центр, що потребував трудових ресурсів. Проте планові показники доводилося
виконувати, а тому частину мешканців сіл змушували, використовуючи
різноманітні методи, записуватися як добровольці. Примусове переселення
спричинило суттєві повернення осіб назад з місць переселення через
незадовільні умови праці, погано облаштований побут та несприятливі
кліматичні умови.
Окремим напрямком міграції виступав процес репатріації населення
обумовлений наслідками Другої світової війни. Умовно можна виділити два
репатріаційних напрямки. Перший – спрямований з Європи, в основному із
окупаційних зон, переважав до середини 1950-х рр., більшість репатріантів
якого становили військовополонені та колишні в’язні німецьких
концентраційних таборів. Другий напрямок складав потік мігрантів з країн
Америки та Австралії і тривав у 1950–1960-ті рр. До числа репатріантів входило
населення, яке примусово вивезли до нацистської Німеччини та потребувало
повернення на територію СРСР. Переважно репатріанти були вихідцями із
країн Західної Європи (ті, що повернулися до середини 1950-х рр.) та Америки
(приїхали у другій половині 50–60-х рр. ХХ ст.). Для Тернопільської області
була характерною репатріація польського населення у Польську Народну
Республіку, що значно зменшило його кількість в регіоні у порівнянні з
попередніми роками.
Ключові слова: динаміка населення, міграція, репатріація, переміщення
населення, соціальна структура, етнічна структура, індустріалізація, сільське
господарство.
Тимків І.В. Динаміка населення Тернопільської області у 1950–1960-ті рр.
в контексті розвитку промислової сфери та сільського господарства. –
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук зі
спеціальності 07.00.01 “Історія України”. – Тернопільський національний
педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, Тернопіль, 2018.
Дисертацію присвячено комплексному вивченню динаміки соціальної та
етнічної структури населення Тернопільської області у 50–60-х рр. ХХ ст. у
контексті розвитку промисловості та сільського господарства. У роботі
розкрито вплив радянської соціально-економічної системи на зміну чисельності
населення регіону. Прослідковано зв’язок економічних перетворень у
промисловості та появи нових виробництв із зростанням чисельності міського
населення у регіоні та скороченні сільського.
У дослідженні встановлено, що процес економічного зростання на
Тернопіллі у середині 1960-х рр. був зумовлений розширенням виробничих
потужностей харчової промисловості, збільшенням чисельності нових
підприємств машинобудівної, легкої та хімічної галузей. Однак, варто
зазначити, що підприємства машинобудівної, легкої та хімічної промисловості
використовували сировину, завезену із-за меж області, що негативно впливало
на процес виробництва готової продукції.
Для досліджуваного періоду притаманною була переорієнтація
промисловості з випуску сировини на виробництво готової продукції. У
комплексі економіка Тернопільської області у період 1950–1960-х рр.
демонструвала помітні темпи приросту, спричинені суттєвими матеріальними
капіталовкладеннями та залученням значної маси людських ресурсів.
Значних змін у досліджуваний період зазнало сільське господарство
регіону, оскільки із завершенням колективізації, розпочався процес укрупнення
сформованих господарств, що підвищило їхнє матеріально-технічне 3
забезпечення та дозволило залучити до процесу управління аграрним сектором
кваліфікованих працівників. Водночас укрупнення господарств призвело до
вивільнення значної маси робочої сили, яка була змушена шукати роботу у
містах, або ставати учасником міграції за межі Тернопільської області.
У досліджуваний період в області спостерігалося підвищення чисельності
спеціалістів невиробничої сфери. На Тернопільщині зросла мережа медичних,
освітніх та культурних установ, а також суттєво покращився рівень послуг, які
вони надавали мешканцям. Зросла забезпеченість кваліфікованими науково-
педагогічними та медичними кадрами, у зв’язку із функціонуванням
педагогічного та медичного інститутів. Так, у 1950–1960-ті рр. введено в
експлуатацію 222 школи у містах і селищах та 191 у селах. У той же період
зведено на 27523 місця дошкільних навчальних закладів. Соціальні зміни
відбувалися під тиском та були продиктовані передусім бажанням
комуністичного режиму міцно закріпитися в області.
Етнічній склад населення області в значній мірі визначався наслідками
Другої світової війни. Це стосувалося передусім польської, єврейської та
російської національних меншин. При цьому, упродовж 50–60-х рр. ХХ ст.
Тернопільщина залишалася єдиним регіоном, у якому чисельність російського
населення зменшилася та демонструвала негативну динаміку у наступні роки.
Загальна кількість населення Тернопільської області упродовж 1959–
1970 рр. зросла більш, ніж на 6,17 %, або 67 тис., тоді як чисельність мешканців
сіл зменшилась на 12 %. Причинами даного явища слугували процеси
уповільнення природного приросту сільського населення та зростання ролі міст
як промислових, адміністративних та культурних центрів.
Урбанізаційні процеси підсилювалися індустріалізацією та розширенням
мережі установ сфери послуг для жителів міст та районів області. На початку
50-х рр. ХХ ст. основу промисловості області складала харчова та будівельна
галузі, а в кінці 60-х рр. ХХ ст. помітну роль розпочали відігравати легка,
машинобудівна, хімічна та приладобудівна галузі. Усі економічні зрушення
стимулювали зростання чисельності робітників, працівників сфери послуг та 4
службовців. Дані переписів населення дозволяють прослідкувати зростання
чисельності міського населення області упродовж 1959–1970 рр. із 179599 до
268723 осіб. Потрібно наголосити, що зростання чисельності робітників у
містах створило проблему дефіциту житла, дошкільних та загальноосвітніх
закладів, лікарень.
У досліджуваний період сільська місцевість ставала менш привабливою
для постійного проживання молоді, яка у пошуках кращої фахової підготовки,
задоволення своїх матеріальних потреб, переїжджала у міста. У ході
адміністративної реформи відбулося об’єднання сільських населених пунктів,
значно зменшилась кількість хуторів, жителів яких примусово переселяли у
наближені села чи міста. Розпочався процес “старіння” села, оскільки молодь
активно переселялася у міста та залишалася там на постійне проживання.
Згідно з даними перепису населення 1970 р., кількість сільських мешканців
становила 883945 осіб, що на 2,4 % менше від показника 1959 р., який складав
905987 осіб. Скорочення населення українських сіл відбувалося надзвичайно
швидкими темпами. Так, упродовж 1950–1960-х рр. цей показник загалом в
УРСР становив 21,3 %.
Дослідження демонструє кількісні та якісні перетворення населення
внаслідок міграційних процесів. Міграція населення області у інші регіони
країни здійснювалася Головним переселенським управлінням. У цей період для
Тернопільщини характерною була як добровільна (в основному внутрішня), так
і примусова (у індустріальні райони Донбасу, сільськогосподарський південь
УРСР, Казахську РСР, Російську РФСР) міграції. Проте населення
Тернопільської області не завжди активно відкликалося на агітацію про
оргнабір чи переселення, оскільки Тернопільщина мала свій економічний
центр, що потребував трудових ресурсів. Проте планові показники доводилося
виконувати, а тому частину мешканців сіл змушували, використовуючи
різноманітні методи, записуватися як добровольці. Примусове переселення
спричинило суттєві повернення осіб назад з місць переселення через
незадовільні умови праці, погано облаштований побут та несприятливі
кліматичні умови.
Окремим напрямком міграції виступав процес репатріації населення
обумовлений наслідками Другої світової війни. Умовно можна виділити два
репатріаційних напрямки. Перший – спрямований з Європи, в основному із
окупаційних зон, переважав до середини 1950-х рр., більшість репатріантів
якого становили військовополонені та колишні в’язні німецьких
концентраційних таборів. Другий напрямок складав потік мігрантів з країн
Америки та Австралії і тривав у 1950–1960-ті рр. До числа репатріантів входило
населення, яке примусово вивезли до нацистської Німеччини та потребувало
повернення на територію СРСР. Переважно репатріанти були вихідцями із
країн Західної Європи (ті, що повернулися до середини 1950-х рр.) та Америки
(приїхали у другій половині 50–60-х рр. ХХ ст.). Для Тернопільської області
була характерною репатріація польського населення у Польську Народну
Республіку, що значно зменшило його кількість в регіоні у порівнянні з
попередніми роками.
Ключові слова: динаміка населення, міграція, репатріація, переміщення
населення, соціальна структура, етнічна структура, індустріалізація, сільське
господарство.
Доступні формати:
PDFчитайте також:
В бібліотеці зібрані всі книги українською мовою в електронному (txt, rtf, doc, pdf, fb2, epub, mobi, djvu) та паперовому форматі. Книжку можна безкоштовно скачати клікнувши на необхідний Вам формат для iPad, iPhone, Android, Kindle, Kobo та інших читалок або купити паперовий варіант тексту з доставкою по Україні. Сайт бібліотеки оптимізований для роботи на телефонах, смартфонах(айфон, анроїд) і планшетах. Потрібну книгу Ви можете легко знайти за допомогою пошуку.