Знайди книгу!

Опис:
Мельничук Ю. Г. Дискурс релігійної проблематики в газеті „Буковина”
кінця ХІХ – початку ХХ ст. – Кваліфікаційна наукова праця на правах
рукопису
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук із соціальних
комунікацій за спеціальністю 27.00.04 „Теорія та історія журналістики” (06 –
Журналістика). – Чернівецький національний університет
ім. Ю. Федьковича – Інститут журналістики Київського національного
університету ім. Т. Шевченка, Київ, 2017.
У дисертації комплексно досліджено дискурс релігійної проблематики в
газеті „Буковина” (1885 – 1910). Відповідно до визначеної теоретико-
методологічної бази дослідження проаналізовано основні здобутки
українських журналістикознавців у вивченні релігійної журналістики,
здійснено огляд наукових праць щодо висвітлення релігійної тематики в ЗМІ,
на підставі зроблений висновок, що й безпосередньо газета „Буковина”
(1885 – 1910), й релігійна проблематика в ній досліджена дуже мало.
Окреслено також поняття „дискурс”, що дає змогу сформувати цілісну
картину релігійної проблематики в „Буковині” й визначити її ідейно-
концептуальні засади. Доведено, що існуючі дослідження газети „Буковина”
подекуди неточні й неповні, з акцентом переважно на висвітлення
літературно-мистецького життя в часописі. При цьому дискурс релігійної
проблематики у виданні був одним із визначальних і демонструє
надзвичайно різнопланові матеріали щодо церковно-релігійного життя, що
часто подавались крізь призму інших сфер суспільного буття. На основі
аналізу визначено кількість публікацій на релігійну тематику в контенті
газети „Буковина”, з чого виразно помітно нерівномірність висвітлення
певних тем.
Доведено, що релігійні перипетії на шпальтах газети „Буковина”
австрійського періоду не могли висвітлюватися однозначно. Цьому сприяла
низка чинників, основні з яких – географічне розташування Буковини, а

3
звідси національний і релігійний взаємовпливи, політична ситуація того часу
і, насамкінець, якісний розвиток преси того періоду. У контексті дискурсу
релігійної проблематики піднімались передусім питання, котрі цікавили й
турбували населення. Більшість аналізованих матеріалів має політичний
підтекст, проте це було швидше нормою для видань того часу, що
користувались попитом і мали велику читацьку аудиторію. При цьому
політична те релігійна тематика змішуються переважно при описі
етнорелігійних конфліктів. Загалом у порівнянні з сучасною періодикою
висловлювання по відношенню до інших народностей були жорсткі та не
завжди стримані, подекуди зафіксована мову ворожнечі, надмір
суб’єктивізму. Проте сама політична ситуація того періоду, відсутність будь-
яких морально-етичних засад лише сприяли цьому.
На основі проведеного аналізу виділені відповідні тематичні групи в
контексті релігійної проблематики, а саме: 1) румунізація церкви; 2) релігія
та держава й політика; 3) „українське питання” в церкві; 4) москвофільський
чинник в діяльності православної церкви; 5) дискусійні аспекти релігійної
тематики в різних ЗМІ; 6) діяльність католицької церкви; 7) релігійні процеси
в Російській імперії; 8) протестантство; 9) іудаїзм. Крім того, майже кожна
тематична група вміщує підтеми, що деталізують узагальнені поняття.
Найширше в „Буковині” розкрита тема румунізації церкви, що була
провідною протягом усього періоду діяльності часопису.
Окреслено, що „Буковина” була прихильником і пропагандистом
православʼя, вважала його вищим над іншими конфесіями, хоча й не
заперечувала їх існування. Серед решти концептуальних засад на перше
місце виходить спротив політиці румунізації, тобто основну проблему
становила не багатоконфесійність чи багатонаціональність, а навʼязування
чужої мови та культури, котре намагались упровадити через церкву й
нівелювати прагнення українськомовного населення. Простежено, що зі
зміною митрополитів суттєво мінялась й релігійно-політична ситуація:
румунізація при С. Морарі-Андрієвичу, покращення становища за

4
А. Чуперковича й повне нищення української православної церкви при
митрополитові В. Репті. Редакція „Буковини” публікувала просвітницькі
матеріали на релігійні теми, що пояснювали відмінність між поняттями
„релігія” та „нація”, „віра” й „народність”, опираючись при цьому на
достовірні історичні факти.
Виокремлено кілька тенденцій щодо дискусійних аспектів релігійної
проблематики в ЗМІ, зокрема всі часописи Австро-Угорської доби в
релігійному питанні були одностайні: краще, аби православна церква була
цілком румунською; поділ дієцезії не можливий; уніатство – це головна
загроза для православ’я на Буковині. При цьому газети не обґрунтовували
цих тверджень, як того вимагала „Буковина”, а просто вигадували
незрозумілі загрози для православної консисторії від народовців, а часом
навіть вдавались до перекручування історичних фактів, щоб переконати
читачів у правильності своїх суджень. Задля досягнення мети провладні
видання не гребували навіть підтримкою москвофільських тенденцій, для
них це видавалось кращим, аніж сприяти розвиткові проукраїнського руху в
церкві. „Буковина” зі свого боку відстоювала й власне релігійне бачення, й
спростовувала можливість небезпеки для православ’я через національні рухи.
Дискусія між ЗМІ щодо цих аспектів велась доволі активно, проте вона не
призводила до вирішення конфліктних ситуацій, а лише ще більше їх
загострювала.
Встановлено, що при висвітленні інших релігій „Буковина” більше
зверталась до католицької церкви, причому концептуально переважали
публікації про греко-католиків, але висвітлювалось це питання переважно в
площині Галичини, чим редакція засвідчила, що не забуває й про українців
цього регіону. На думку часопису саме греко-католицька церква відігравала
там провідну роль в об’єднанні народу. Тому звинувачення від опонентів у
пропаганді „Буковиною” унії в краї насправді були безпідставними, бо нами
не зареєстровано жодних закликів, ні відкритих, ні прихованих щодо
переходу з православ’я у греко-католицизм. Здебільшого в негативному

5
контексті подавалась діяльність римо-католицької церкви, вишукувались
теми, що сприяли формуванню в читацької аудиторії стійкого переконання
щодо неправомірності вчинків їх священнослужителів. Тим не менш
авторитет Папи Римського як очільника католицької церкви редакція
„Буковини” жодного разу не поставила під сумнів. Об’єктом пильної уваги
часопису стали неорелігійні утворення в Російській імперії, при цьому їх
діяльність прямо ні засуджувалась, ні схвалювалась, навпаки, йшлось про те,
що під тотальним гнітом влади народ шукає самовиявлення в таких
угрупуваннях. У негативному світлі йшлось і про політику царської Росії
щодо православної церкви, котра загалом перетворилась на знаряддя
маніпуляції в руках влади. Щодо іудаїзму, то недоліком цієї тематичної
категорії є хіба що слововживання „жиди”, проте на початку ХХ століття
така термінологія була цілком прийнятною, а тому, використовуючи таку
лексему, редакція однозначно не мала на меті образити релігійні почуття чи
переконання євреїв. Виходячи із загального дискурсу релігійної
проблематики в „Буковині”, визначено, що часопис був дуже толерантним до
протестантизму, протестантські течії описані не просто як щось нове для
буковинського читача, а як прогресивний напрям, що руйнує застарілі
канони, аби бути ближчим до народу.
Розглянуто й ознаки „мови ворожнечі”, зокрема слововживання „жид” (у
сенсі – ті, хто сповідував іудаїзм), „жидівський кагал” (у сенсі – іудеї, котрі
підтримували політику консисторії), „консисторський прихвостень” (у
сенсі – працівники консисторії румунської національності), „ренегат” (у
сенсі – зрумунозований українець), „перекинчик” (у сенсі – румунізовані
священнослужителі-українці), „голений піп” (у сенсі – священнослужитель
римо-католицької церкви), „секта”, „кацапи” (у сенсі – москвофіли). При
цьому лексема „піп” „Буковиною” вживалась лише в негативному контексті,
бо хороший священнослужитель називався прихожанами священиком, отцем.
Передбачено подальші перспективи дослідження щодо розкриття
дискурсу релігійної проблематики й в інших часописах Буковини кінця

6
ХІХ – початку ХХ ст., що дасть змогу сформувати цілісне уявлення про
релігійну тематику в ЗМІ різного спрямування.
Ключові слова: „Буковина”, газета, релігійна проблематика, релігійна
журналістика, дискурс, контент, церква, румунізація, православ’я,
католицизм, протестантизм, іудаїзм.