Знайди книгу!

Опис:
Гінзбург О. П. Документи фонду ЦК Компартії України ЦДАГО
України як джерело вивчення становлення та розвитку демократичної
опозиції в УРСР у роки перебудови. – Кваліфікаційна наукова праця на
правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук
(доктора філософії) за спеціальністю 07.00.06 «Історіографія,
джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни» (032 – Історія та
археологія). – Український науково-дослідний інститут архівної справи та
документознавства, Київ, 2018; Державний вищий навчальний заклад
«Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені
Григорія Сковороди», Переяслав-Хмельницький, 2018.
В дисертації з’ясовано джерельний потенціал документів ф. 1
«Центральний Комітет Компартії України» ЦДАГО України для вивчення
становлення та розвитку демократичної опозиції в УРСР у роки перебудови.
Для цього автором виділено та охарактеризовано основні групи документів,
які зберігаються у зазначеному фонді (документи органів та організацій
Компартії України, документи некомуністичних громадських організацій і
політичних партій, документи органів державної влади та управління,
кореспонденції громадян на адресу республіканського та союзного
партійного керівництва); визначено відображені у них аспекти становлення
та розвитку демократичної опозиції в УРСР у роки перебудови (утворення та
діяльність неформальних організацій, організаційне оформлення та
функціонування Народного Руху України за перебудову, зародження й
розвиток багатопартійної системи); розкрито їхнє значення як історичного
джерела.
Автором показано, що документи фонду ЦК Компартії України є
інформаційно-насиченим історичним джерелом. Даючи цілісне уявлення про
становлення та утвердження в Україні партійно-державної системи, вони
водночас розкривають механізми та особливості її дії, відображають суспільно-політичне, соціально-економічне, культурне життя України
останніх років радянської доби. Разом із тим підкреслено, що дослідження та
аналіз зазначених документів вимагає критичного підходу до їх вивчення,
оскільки політична обстановка могла накласти свій відбиток на їхній зміст.
Особливо це стосується матеріалів партійних з’їздів та конференцій,
документів місцевих партійних органів і первинних партійних організацій,
які становлять значний масив документів фонду.
У вступі дисертації обґрунтовано актуальність теми, окреслено
хронологічні межі та територіальні рамки, визначено об’єкт і предмет, а
також мету та основні завдання дисертації. Зазначено, що з огляду на мету
дослідження його об’єктом є документи ф. 1 «Центральний Комітет
Компартії України» ЦДАГО України, а предметом дисертаційного
дослідження є їхній джерельний потенціал для вивчення становлення та
розвитку демократичної опозиції в УРСР у роки перебудови. Визначено
наукову новизну та науково-практичне значення роботи, відображено
апробацію результатів дослідження.
У першому розділі «Історіографія, джерельна база та методологія
дослідження» визначено рівень попередньої наукової розробки теми,
окреслено її джерельну базу та розглянуто методологію. Відзначено, що у
своєму розвитку історіографія документів Комуністичної партії пройшла два
етапи – радянський (ІІ пол.1950-х рр. – 1991р.) і сучасний (1991р. –
сьогодення), кожен з яких має свою специфіку. Зазначено, що радянську
історіографію вирізняє постулат про виключну важливість компартійних
документів як історичного джерела. Одночасно акцентовано увагу, що
сучасна українська історіографія, на відміну від радянської, представлена
невеликою кількістю досліджень, що критично характеризують компартійні
документи в якості достовірного історичного джерела. В розділі також
охарактеризовано методологічні засади дисертаційного дослідження, серед
яких виділено принципи об’єктивності, всебічності, цілісності та конкретно-
історичного підходу. У другому розділі «Загальна характеристика основних груп документів
фонду ЦК Компартії України», за аналогією до класифікації документів
КПРС за походженням, запропонованої М. Я. Варшавчиком, документи
органів та організацій Компартії України, які відклалися у фонді,
класифіковано на три групи: документи з’їздів та конференцій Компартії
України, документи ЦК КПУ та документи місцевих партійних органів і
первинних партійних організацій. Наведена класифікація документів
Компартії України на думку автора є найбільш прийнятною при роботі з
ними, оскільки враховує місце, яке вони займали у щоденній діяльності
Компартії України, сприяє розробці методики їхнього вивчення та наукового
використання.
Окремо зазначено, що при дослідженні документів ЦК Компартії
України, які відклалися у фонді, важливе місце займають документи
партійної статистики. Значення їх, як історичного джерела, визначається
місцем, яке займала партійна статистика у житті та діяльності партії.
Зауважено, що партійна статистика завжди розглядалася КПРС як важливе
джерело інформації, засіб обліку та контролю за станом справ у партії, як
метод перевірки виконаної роботи та основа для вироблення керівної лінії у
партійному будівництві.
Зазначено, що окрему групу документів фонду Центрального Комітету
Компартії України складають документи некомуністичних громадських
організацій і політичних партій, таких як: Народний Рух України, Народна
партія України, Українська партія демократичної згоди, Партія
демократичного відродження України, Соціал-демократична партія України
тощо з власними програмами, статутами, відозвами, заявами, зверненнями,
пропозиціями, листами на адресу партійних та державних органів, текстами
виступів їхніх лідерів на установчих з’їздах, мітингах.
Підкреслено, що зазначені документи представляють особливу цінність
як історичне джерело для вивчення зародження та еволюції демократичної
опозиції в УРСР у роки перебудови: містять інформацію про політичну ідеологію створених у названий час громадсько-політичних об’єднань, їхні
цілі, практичні завдання і методи їхнього виконання, організаційну побудову
та принципи діяльності, функції центральних і місцевих органів, права й
обов’язки членів, ставлення до комуністичного режиму та його політики. На
особливу увагу заслуговує проект Програми Народного Руху України за
перебудову оскільки містив положення, що «НРУ є невід’ємною єднальною
ланкою між перебудовними ідеями Комуністичної партії та ініціативою
найширших широких мас».
Окремий підрозділ другого розділу присвячено «Кореспонденції
громадян на адресу республіканського та союзного партійного керівництва»,
в якому акцентовано увагу, що поодинокі листи, заяви, скарги, написані
пересічними людьми, вочевидь не становлять великий інтерес для вивчення
новітньої історії України, окремих її аспектів. Але їхнє комплексне
опрацювання дає досліднику інформацію, важливу для розуміння процесів,
які відбувалися в республіці у різні роки. Насамперед, це стосується
ставлення людей до обраного владою політичного курсу, формування
громадської думки з приводу того чи іншого питання суспільно-політичного,
соціально-економічного та культурного розвитку УРСР. Повною мірою
розкрити джерельний потенціал кореспонденцій дозволяють документи про
їхню реєстрацію та розгляд. Вивчення останніх дає можливість з’ясувати
широке коло питань, як-от: спектр проблем, які хвилювали людей,
оперативність реагування республіканською партійною владою на звернення
громадян, механізми вирішення нею питань, які порушувалися у їхніх
листах, заявах, скаргах.
У третьому розділі «Джерельний потенціал документів фонду ЦК
Компартії України для вивчення становлення та розвитку демократичної
опозиції в УРСР у роки перебудови» з’ясовано значення цих документів.
Їхній аналіз свідчить, що українське партійне керівництво розділяло
неформальні організації, які з’являлися та діяли у республіці, на 2 табори:
«поміркований» та «екстремістський» та виробило щодо кожного з них відповідну лінію поведінки із спробами спрямування «поміркованих»
об’єднань в межі вже діючих організацій товариств охорони пам’яток історії
і культури, боротьби за тверезість, охорони природи. Проаналізовано
передумови та процес створення альтернативної Народному Руху України
організації – Спілки трудящих України за перебудову, створення якої було
лобійовано партійним керівництвом УРСР.
Зазначено, що тогочасне партійне керівництво, зважаючи на соціально-
економічні перетворення в республіці, серйозно розглядало можливість
визнання в майбутньому принципу багатопартійності, як елементу
доцільного розвитку.
Перспективним напрямком подальшої наукової розробки
досліджуваної проблеми потенційно є комплексне вивчення та
оприлюднення кореспонденцій громадян на адресу ЦК Компартії України,
ЦК КПРС, окремих республіканських і союзних партійних діячів періоду
перебудови, що відклались у фонді. Ознайомлення із аркушами використання
укомплектованих ними справ свідчить, що абсолютна більшість останніх від
моменту свого надходження на зберігання до ЦДАГО України ніколи не
замовлялася дослідниками. Це означає, що значний пласт вміщеної в
кореспонденціях інформації залишається досі невивченим.
Іншим перспективним напрямком подальшої наукової розробки
досліджуваної проблематики повинно стати її розширення. Наприклад,
можна з’ясувати джерельний потенціал документів фонду для вивчення
історії опозиційного руху в УРСР не якогось окремого періоду (відлига,
застій, перебудова тощо), а усього часу перебування України у складі СРСР.
Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості
їхнього використання під час вивчення історії України періоду перебудови,
написання узагальнюючих праць, навчальних посібників і підручників з
новітньої української історії, розробки загальних та спеціальних курсів з
джерелознавства, архівознавства і документознавства. Ключові слова: документи, архівний фонд, Компартія України,
ЦДАГО України, історичне джерело, демократична опозиція, УРСР,
перебудова.