Джерела мемуарного характеру другої половини ХХ ст. – початку ХХІ ст. з історії Харківського університету
Ольга Красько / історичнастаття
Опис:
Красько О. І. Джерела мемуарного характеру другої половини ХХ ст. –
початку ХХІ ст. з історії Харківського університету. – Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за
спеціальністю 07.00.06. – історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні
дисципліни (історичні науки). – Харківський національний університет імені
В. Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України; Дніпровський національний
університет імені Олеся Гончара Міністерства освіти і науки України, Дніпро,
2017.
Дисертацію присвячено комплексу джерел мемуарного характеру другої
половини ХХ ст. – початку ХХІ ст. вихованців, викладачів та співробітників
Харківського університету.
У дослідженні вперше у вітчизняній історіографії було розглянуто комплекс
джерел мемуарного характеру з історії вищого навчального закладу радянських
часів. Насамперед, було визначено ступінь розробки теми та історіографічні
аспекти вивчення мемуарів як джерела, зокрема як джерела з університетської
історії. Дослідження теоретико-методологічних підходів і методів вивчення
джерел мемуарного характеру показало необхідність залучення надбань суміжних
дисциплін (літературознавства, психології, соціології, усної історії) для розкриття
їхнього інформаційного потенціалу як історичного джерела, продукту
інтелектуальної діяльності та пам’ятки певної культури.
У межах культурологічного підходу автором було атрибутовано джерела
мемуарного характеру другої половини ХХ ст. – початку ХХІ ст. з історії
Харківського університету та здійснено оцінку їхньої репрезентативності.
Зібрані джерела, у тому числі неопубліковані, які було вперше введено до
наукового обігу, було датовано, було також простежено історію їхньої публікації
та визначено мотиви мемуаротворчості. Запропоновано систематизацію джерел
мемуарного характеру другої половини ХХ ст. – початку ХХІ ст. з історії 3
Харківського університету. Так, було виокремлено групу автокомунікативних
мемуaрних джерел (щоденники) та групу джерел мемуарного характеру з
міжособиcтісною комунікацією, які своєю чергою були поділені на джерела з
фіксованим адресатом (мемуари-листи) та з невизначеним адресатом (мемуари-
«сучасні історії», мемуари-автобіографії, «меморіальні есе», історичні нариси з
мемуарними елементами).
На прикладі джерел мемуарного характеру другої половини ХХ ст. –
початку ХХІ ст. з історії Харківського університету було зроблено спробу
виділити специфічні риси різних за жанром мемуарних джерел, зокрема
запропоновано новий жанр в університетській мемуаристиці – «меморіальні есе».
Реконструкція процесу формування та функціонування комплексу джерел
мемуарного характеру другої половини ХХ ст. – початку ХХІ ст. з історії
Харківського університету засвідчила наявність у ньому трьох компонентів
(меморіального, мемуарного та усноісторичного), тенденції розвитку яких
переважно залежали від суспільно-політичних умов та внутрішнього розвитку
корпорації.
Завдяки спеціальним методикам, зокрема контент-аналізу текстів джерел у
спеціальній програмі «MAXQDA. Version 10», аналізу текстів за допомогою так
званих «маркерів» (зафіксованих ознак), методиці наратизації автобіографічного
досвіду, було з’ясовано змістове навантаження та емоційне забарвлення джерел
мемуарного характеру другої половини ХХ ст. – початку ХХІ ст. з історії
Харківського університету. Було виокремлено чотири інформаційні поля
(«офіційний радянський», «неопублікований радянський», «діаспорний»,
«сучасний український») та було показано використання мемуаристами певного
набору лексем та засобів вираження емоційно-чуттєвої тональності.
Аналіз відомостей щодо функціонування в історико-культурному просторі
трьох мемуарних комплексів з історії Харківського університету (дореволюційної,
періоду 1920 – 1930-х рр., періоду 1940 – 1980-х рр.) засвідчив спадковість
мемуарної традиції в Харківському університеті в ХХ ст. – на початку ХХІ ст. У
цілому розвиток університетської мемуаристики в ХХ – на початку ХХІ ст. був
зумовлений історико-культурним контекстом та методологічними змінами в
системі гуманітарних та соціальних наук та характеризується відсутністю
загальноуніверситетської програми зі створення, публікації та популяризації
мемуарної спадщини.
Загалом, доведено джерелознавчу цінність комплексу джерел мемуарного
характеру другої половини ХХ ст. – початку ХХІ ст. з історії Харківського
університету для вивчення історії навчального закладу за радянських часів,
визначено особливості розвитку університетської мемуаристики та
функціонування механізмів університетської пам’яті.
Ключові слова: джерела мемуарного характеру, емоційна тональність,
інтерв’ю, інформаційне поле, лексеми, «меморіальні есе», мемуари,
університетська мемуаристика, усні спогади, Харківський університет,
щоденники.
Красько О. І. Джерела мемуарного характеру другої половини ХХ ст. –
початку ХХІ ст. з історії Харківського університету. – Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за
спеціальністю 07.00.06. – історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні
дисципліни (історичні науки). – Харківський національний університет імені
В. Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України; Дніпровський національний
університет імені Олеся Гончара Міністерства освіти і науки України, Дніпро,
2017.
Дисертацію присвячено комплексу джерел мемуарного характеру другої
половини ХХ ст. – початку ХХІ ст. вихованців, викладачів та співробітників
Харківського університету.
У дослідженні вперше у вітчизняній історіографії було розглянуто комплекс
джерел мемуарного характеру з історії вищого навчального закладу радянських
часів. Насамперед, було визначено ступінь розробки теми та історіографічні
аспекти вивчення мемуарів як джерела, зокрема як джерела з університетської
історії. Дослідження теоретико-методологічних підходів і методів вивчення
джерел мемуарного характеру показало необхідність залучення надбань суміжних
дисциплін (літературознавства, психології, соціології, усної історії) для розкриття
їхнього інформаційного потенціалу як історичного джерела, продукту
інтелектуальної діяльності та пам’ятки певної культури.
У межах культурологічного підходу автором було атрибутовано джерела
мемуарного характеру другої половини ХХ ст. – початку ХХІ ст. з історії
Харківського університету та здійснено оцінку їхньої репрезентативності.
Зібрані джерела, у тому числі неопубліковані, які було вперше введено до
наукового обігу, було датовано, було також простежено історію їхньої публікації
та визначено мотиви мемуаротворчості. Запропоновано систематизацію джерел
мемуарного характеру другої половини ХХ ст. – початку ХХІ ст. з історії 3
Харківського університету. Так, було виокремлено групу автокомунікативних
мемуaрних джерел (щоденники) та групу джерел мемуарного характеру з
міжособиcтісною комунікацією, які своєю чергою були поділені на джерела з
фіксованим адресатом (мемуари-листи) та з невизначеним адресатом (мемуари-
«сучасні історії», мемуари-автобіографії, «меморіальні есе», історичні нариси з
мемуарними елементами).
На прикладі джерел мемуарного характеру другої половини ХХ ст. –
початку ХХІ ст. з історії Харківського університету було зроблено спробу
виділити специфічні риси різних за жанром мемуарних джерел, зокрема
запропоновано новий жанр в університетській мемуаристиці – «меморіальні есе».
Реконструкція процесу формування та функціонування комплексу джерел
мемуарного характеру другої половини ХХ ст. – початку ХХІ ст. з історії
Харківського університету засвідчила наявність у ньому трьох компонентів
(меморіального, мемуарного та усноісторичного), тенденції розвитку яких
переважно залежали від суспільно-політичних умов та внутрішнього розвитку
корпорації.
Завдяки спеціальним методикам, зокрема контент-аналізу текстів джерел у
спеціальній програмі «MAXQDA. Version 10», аналізу текстів за допомогою так
званих «маркерів» (зафіксованих ознак), методиці наратизації автобіографічного
досвіду, було з’ясовано змістове навантаження та емоційне забарвлення джерел
мемуарного характеру другої половини ХХ ст. – початку ХХІ ст. з історії
Харківського університету. Було виокремлено чотири інформаційні поля
(«офіційний радянський», «неопублікований радянський», «діаспорний»,
«сучасний український») та було показано використання мемуаристами певного
набору лексем та засобів вираження емоційно-чуттєвої тональності.
Аналіз відомостей щодо функціонування в історико-культурному просторі
трьох мемуарних комплексів з історії Харківського університету (дореволюційної,
періоду 1920 – 1930-х рр., періоду 1940 – 1980-х рр.) засвідчив спадковість
мемуарної традиції в Харківському університеті в ХХ ст. – на початку ХХІ ст. У
цілому розвиток університетської мемуаристики в ХХ – на початку ХХІ ст. був
зумовлений історико-культурним контекстом та методологічними змінами в
системі гуманітарних та соціальних наук та характеризується відсутністю
загальноуніверситетської програми зі створення, публікації та популяризації
мемуарної спадщини.
Загалом, доведено джерелознавчу цінність комплексу джерел мемуарного
характеру другої половини ХХ ст. – початку ХХІ ст. з історії Харківського
університету для вивчення історії навчального закладу за радянських часів,
визначено особливості розвитку університетської мемуаристики та
функціонування механізмів університетської пам’яті.
Ключові слова: джерела мемуарного характеру, емоційна тональність,
інтерв’ю, інформаційне поле, лексеми, «меморіальні есе», мемуари,
університетська мемуаристика, усні спогади, Харківський університет,
щоденники.
Доступні формати:
PDFчитайте також:
В бібліотеці зібрані всі книги українською мовою в електронному (txt, rtf, doc, pdf, fb2, epub, mobi, djvu) та паперовому форматі. Книжку можна безкоштовно скачати клікнувши на необхідний Вам формат для iPad, iPhone, Android, Kindle, Kobo та інших читалок або купити паперовий варіант тексту з доставкою по Україні. Сайт бібліотеки оптимізований для роботи на телефонах, смартфонах(айфон, анроїд) і планшетах. Потрібну книгу Ви можете легко знайти за допомогою пошуку.