Знайди книгу!

Опис:
Горобець В. Гадяцький договір 1658 р. – чому угода так і не стала унією? (Про перспективи та проблеми реалізації проекту у 360-ліття його укладення) / В. Горобець // Український історичний журнал. - 2018. - № 5.

Досліджуються перспективи, що їх відкривала Гадяцька угода 1658 р. для Речі
Посполитої та Війська Запорозького у царині військової співпраці, політичного
й соціального розвитку, сфері міжконфесійних відносин, а також проблеми, ко-
трі потрібно було вирішити у процесі впровадження домовленостей у практич-
ну площину. Стверджується, що акт 1658 р. постав з усвідомлення важливості
примирення ворогуючих сторін та повернення козацької України до складу онов-
леної Речі Посполитої, попри всі ті неґативні наслідки, що їх можна було очі-
кувати в перебігу реалізації проекту. Причини ж актуалізації ідеї замирення
саме наприкінці 1650-х рр. крились як у несприятливих для Речі Посполитої та
козацької України зовнішньополітичних умовах, так і в тих викликах, що сфор-
мувалися всередині цих державних утворень. У сфері зовнішньої політики для
Варшави передовсім ішлося про необхідність переломити на свою користь не-
вдалий розвиток війн із Московським царством і Шведським королівством. Для
Чигирина на зовнішньополітичній арені найбільш актуальним було завдання
забезпечення протидії аґресивному тиску Москви. У контексті ж внутрішньо-
політичних справ Речі Посполитої спілка з козаками видавалася вельми пер-
спективною у сенсі зміцнення позицій короля та й загалом державної влади.
Для українського керівництва було важливо впорядкувати соціальні відносини,
оскільки уряд царя Олексія Михайловича активно використовував карту супер-
ечностей у Гетьманщині з метою тиску на адміністрацію й обмеження авто-
номії козацької України. Зважаючи на гостру зацікавленість в укладенні угоди,
сторони продемонстрували значний потенціал компромісних можливостей
у ході її узгодження та підписання. Включені до документа положення стали
найбільшими поступками правлячої еліти Речі Посполитої в політичному, со-
ціальному, міжконфесійному, духовно-освітньому планах за всю історію розви-
тку взаємин із козацькою Україною. Аналогічно й повернення Гетьманщини до
«тіла» Речі Посполитої, обіцянки реституції майнових прав коронної шляхти
на українських землях виглядало як відхід від намірів добиватися суб’єктності
Війська Запорозького. Утім перспектива впровадження в політичне життя
оновленої Речі Посполитої Князівства Руського мала нівелювати наявні по-
літичні втрати козацтва як де-факто єдиної політичної еліти України та
створити необхідні умови для інтеґрації в межах єдиного державного організ-
му інтересів шляхти і козаків. Компромісні рішення, на які сторонам довелося
піти у часи налагодження мирного процесу, уможливили підписання угоди, про-
те тиск її противників, як в Україні, так і в Польщі й Литві, провокував сто-
рони до спроб переглянути невигідні умови на етапі ратифікації документа на
сеймі, а в майбутньому наражав її творців на критику щодо нібито нехтуван-
ня ними принциповими соціополітичними потребами власних соціумів. Украй
неґативні наслідки для впровадження у життя перспективного політичного
проекту мали й аспекти соціального еґоїзму, що проявились у небажанні еліти
Корони Польської та Великого князівства Литовського поступатися козакам частиною свого монопольного права в політичній і соціальній сферах, а також
прагненні наближеної до гетьмана І.Виговського старшини забезпечити собі
максимальний соціальний аванс та отримати якомога більші матеріальні ви-
годи, навіть незважаючи на неґативну реакцію широкого козацького загалу.
Ключові слова: Гадяцький договір, польсько-литовсько-українська унія, Річ
Посполита, Князівство Руське, Військо Запорозьке, Гетьманщина..