Знайди книгу!

Опис:
Фісун К. Г. Гендерна та расова емансипація в художній свідомості XIX
століття: філософсько-антропологічний аналіз. – Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських
наук за спеціальністю 09.00.04 – «філософська антропологія, філософія
культури» (Філософські науки). – Харківський національний університет
імені В. Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України, Харків, 2017.
Дисертація присвячена дослідженню репрезентацій емансипації
гендерних, національних та расових Інших в художній свідомості XIX
століття. Робота є однією з перших спроб в українській філософії осмислити
проблеми гендерної, расової та національної емансипації в культурі ХІХ
століття як філософський феномен, що відобразився не тільки у політичній та
суспільній сферах, а й у художній свідомості того часу.
Дослідження актуалізує звернення автора до гострого питання
сучасності – це розвиток уявлень про шляхи лібералізації суспільних практик
стосовно меншин, які займають статус «Іншого» в культурі, формування
полікультурного та демократичного суспільства. Теоретична актуальність
дослідження обумовлена розробкою категоріального поля проекту
емансипації, що не було зроблено раніше. Методологічна актуальність
полягає у тому, що в дослідженні проводиться філософсько-антропологічний
аналіз візуальних проекцій емансипації в контексті мультидисциплінарних
методологічних підходів: постструктуралістського, феміністського,
постколоніального. Важливим пунктом актуальності є той факт, що
емансипація досліджується на матеріалі художньої свідомості XIX століття,
перш за все, образів живопису, як однієї з форм суспільної свідомості, що
вперше стають предметом критичного філософського аналізу.
Новизна дослідження обумовлена тим, що вперше в контексті
постколоніального, гендерного, феміністського аналізу вивчено, в яких

3
образах, темах і сюжетах класичного живопису були відображені дискурси
емансипації гендерних і расових меншин (культурних Інших) XIX століття –
жіночої емансипації, емансипації чорношкірих рабів в США, лібералізації
європейських уявлень про культури Сходу, єврейської емансипації та інші.
Уперше на матеріалі художнього мистецтва, залучаючи значну кількість
філософських, літературних, історико-культурних праць, автором
реконструйована філософська полеміка колоніального («імперського»,
патріархатного) й емансипаторного (гуманістичного, антиколоніального)
дискурсів культури, які відобразились в різниці семантики художніх образів
Іншого в живописі епохи, в створенні або деконструкції гендерних і расових
ієрархій. Емансипаторний дискурс протистоїть колоніальному (імперському)
дискурсу культури, який направлений на маргіналізацію і «вилучення»
меншин із категорії культурної нормативності та об’єктивізацію їх як
пасивних і залежних Інших в культурі.
Вперше доводиться, що емансипація як суспільно-культурне явище має
візуально-антропологічний вимір, відбивається в різних формах, типах і
жанрах художньої свідомості епохи. Живопис XIX століття досліджується
автором як один із типів «художньої антропології», в образах і сюжетах
якого реалізуються політики погляду (look), відображаються владні дискурси
й тілесні практики, актуальні для суспільства.
Автором проаналізовані історико-культурні дискурси емансипації
Європи та Америки, джерела формування та особливості розвитку в XIX
столітті й виявлена їх філософська спільність. В дисертації реконструйовані
філософські уявлення, погляди, позиції щодо емансипації, свободи, рівності
й демократії культурних Інших в філософських концепціях теоретиків
суфражизму, фемінізму; прихильників аболіціонізму, ідеологів єврейської
емансипації, в роботах К. Маркса, З. Фрейда, М. Хіршфельда, філософів XIX
століття (Г. Гегель, І. Фіхте, Ф. Шеллінг, Ш. Фур’є, Ф. Ніцше, В. Соловйов).
Автор доводить, що всі ідеї та дискурси емансипації – жіночої емансипації,

4
єврейської емансипації, емансипації чорношкірих рабів, інтеграції інших
расових і національно-культурних меншин мають схожий зміст.
Автор розробляє філософський проект емансипації як «турботи про
Інших» (трансформуючи концепт М. Фуко «турбота про себе»), що має на
меті формування нового модусу відносин культури меншин з культурою
домінуючої більшості, спрямований на модернізацію та лібералізацію
статусу гендерних і расових меншин в суспільній свідомості, їх звільнення
від колоніальної, імперської або патріархатної залежності, розвиток
суб’єктивізації Іншого, вільну самоідентифікацію суб’єкта в культурі.
Визначено, що емансипація як феномен суспільного розвитку продукує
«емансипаторні дискурси», які функціонують в суспільній свідомості різних
культур XIX століття в формах «феміністського», «суфражистського»,
«антиколоніального», «антиімперського», «антирасистського» та
«антидискримінаційного» дискурсів.
Проекції емансипації аналізуються в контексті ідей
постмодерністських теоретиків (Дж. Бергера, Г. Поллок, Л. Нохлін, Л. Малві,
Т. де Лауретіс та ін.), критики мікрополітики влади М. Фуко,
постколоніальної теорії (Е. Саїда, Г. Співак, Г. Бгабга), критики «культурної
гегемонії» А. Грамші, феміністських і гендерних теорій (Дж. Батлер,
С. де Бовуар, Б. Фрідан), критики культурних міфологій Р. Барта, дискурс-
аналізу культурного Іншого І. Нойманна.
Автор доводить, що семантика емансипації Інших відобразилась в
художній свідомості XIX століття в образах «емансипованих жінок». В
дисертації доведено, що дискурс жіночої емансипації та еволюція уявлень
про соціальне призначення і роль жінки, її сексуальність отримали
відображення в нових образах живопису XIX століття («читаючих»,
«музикуючих», «танцюючих», «спортивних жінок»), які автор умовно
позначає як рух уявлень про фемінність «від одаліски до емансипованої
жінки», що відображає нові суспільні ідеї про суб’єктивізацію жінки як на
рівні сюжетів, так і на рівні художнього бачення. Також дискурс емансипації

5
відобразився в сюжетах і образах героїв відомих творів жінок-письменниць
(Ж. Санд, Г. Бічер-Стоу, Дж. Остін, Ш. Бронте, Е. Войнич, М. Вовчок,
О. Кобилянська) і жінок-художниць (М. Бракмон, Є. Гонсалес,
М. Башкірцевої, Б. Морізо та ін.), які розкривають теми соціалізації,
суб'єктивізації жінки, становлення «жіночого погляду» на світ й розвиток
мистецтва в культурі того часу.
Протистояння «емансипаторного» і «колоніального» дискурсів в
художній свідомості XIX століття реконструйовано автором на прикладах
зображення символічного Сходу як «європейського Іншого», в образах
неєвропейських вірувань і релігійних традицій мусульман, іудеїв,
міжнаціональних війн, представників різних рас і етносів («чорношкірих
рабів», «єврейських прочан», «австралійських аборигенів», «таїтян»,
«полінезійських жителів», «індійських мисливців» Північної Америки та ін.).
Живопис XIX століття відображає не тільки появу нових суб'єктів,
еволюцію уявлень про жіночу суб’єктивність і жіночу сексуальність,
утвердження значущості та самобутності гендерних і расових меншин як
«унікальних Інших», а й зміну режиму владного дискурсу, еволюцію
суспільних поглядів на емансипацію. Значення емансипації, які превалюють
в художній свідомості, базуються на семантиці морально-політичних
категорій «свободи», «рівності», «справедливості», «гуманізму»,
«полікультурності», «толерантності» і знаходять відбиток у художніх
образах, сюжетах, темах образотворчого мистецтва.
Автор розробляє концепцію, згідно з якою Інші імперії визначаються
як «зовнішні Інші» імперії (що живуть на кордонах або за межами імперії) і
«внутрішні Інші» (що живуть в межах імперії), що отримало відображення в
різних типах сюжетів в живописі XIX століття. Автор стверджує, що в
емансипаторному дискурсі художньої свідомості ХІХ століття «зовнішні» і
«внутрішні» Інші стають позитивно марковані. Автор досліджує семантику
репрезентацій гендерних і расових Інших на прикладі великої кількості
художніх творів XIX століття європейських та американських майстрів епохи
6
(Ж.-Л. Жерома, Е. Делакруа, Т. Шоссеріо, О. Ренуар, К. Коро, І. Крамськой,
К. Піссаро, Дж. Стаббс та ін.).
Автор стверджує, що емансипація в культурі XIX століття – це не
тільки результат боротьби ліберального, антиколоніального і визвольного
проекту суспільства проти владного імперського патріархатного дискурсу, а
також проект візуалізації нового статусу і нових суспільних ролей гендерних
і расових Інших, які стають прийнятими в художній простір культури в
якості повноправних суб’єктів.
Результати дисертаційного дослідження можуть бути застосовані в
якості основи для викладання курсів з філософії, культурології та
подальшого розвитку новітніх напрямків сучасної філософської антропології
в Україні, таких як: візуальні дослідження, гендерна та феміністська критика,
постколоніальна теорія, теорія Іншого, арт-студії.
Ключові слова: емансипація, Інший, орієнталізм, художня свідомість,
гендерний суб’єкт, постколоніальні дослідження, гендерні дослідження,
візуальні дослідження, постмодерністська теорія.