Знайди книгу!

Опис:

2


Семко Я. С. Гламур як соціально-філософський феномен
українського суспільства. – На правах рукопису.
Кваліфікаційна наукова праця на здобуття наукового ступеня
кандидата філософських наук (доктора філософії) за спеціальністю 09.00.03 –
соціальна філософія та філософія історії. – Державний заклад
«Південноукраїнський національний педагогічний університет імені
К. Д. Ушинського». – Одеса, 2019.
Дослідження демонструє, що сучасний гламур являє собою феномен
сучасного українського суспільства. В силу своєї універсальної природи він
змінює структуру часу і простору сучасної людини, підпорядковуючи собі всі
сфери життя. Репрезентації гламуру виходять за рамки приватного простору
людини, який кожен може моделювати відповідно до своїх індивідуальних
потреб і бажань. Гламур задає логіку розвитку в настільки різних сферах
людської діяльності, як політика, економіка, мода, реклама, кіно, література.
У дослідженні розкривається положення, що сучасний гламур
проходив своє становлення та розвивався в триєдиному процесі глобалізації,
урбанізаціі та ускладнення медійного простору. Процес глобалізації, що
стирає кордони між державами і робить все більш проблематичним адекватне
визначення національної ідентичності, прискорює поширення будь-якої
інформації, моди або культурного феномена. Урбанізація в системі сучасного
гламуру також має вагоме значення, оскільки постіндустріальне місто являє
собою місце акумуляції символічного капіталу і своєрідну машину для
виробництва розваг. Сучасні медіа, представлені в різних варіантах
технічного функціонування, беруть на себе задачу інформування споживача
та донесення до нього актуальних установок і рекомендованих правил.
Встановлення передумов формування гламуру призводить до висновку,
що в основі цього феномену сучасності лежить особлива форма комунікації.
Найважливішим засобом комунікації, з точки зору поширення гламуру, є
ЗМІ, через які до споживача доводиться значуща інформація. У даній роботі
3


обґрунтована чільна роль в гламурі візуального характеру презентації
образів, що широко представлено, перш за все, в рекламі. Способи рекламної
комунікації в гламурі різні: маркетингові стратегії просування брендів, що
транслюються через рекламу, знаходять своє відображення як у «прямих»
рекламних кампаніях, здійснюваних через різні ЗМІ (телебачення, Інтернет,
періодичні видання), так і через стратегії «непрямого» просування товарів і
послуг через product placement, реалізовані в високобюджетних фільмах.
Дотримання соціально рекомендованих правил поведінки і конвенціональних
норм в гламурі також транслюється через ЗМІ, які визначають політику
стилю для нового соціокультурного типу, який позначений в роботі як
«людина гламурна».
Встановлюються стійкі характеристики цього соціокультурного типу.
Найважливішими з характеристик «людини гламурної» є наступні: здатність
до навчання гламуру за допомогою друкованих та електронних посібників,
сфера професійної реалізації в області креативних індустрій, розуміння сфери
дозвілля як пріоритетної над професійною сферою, і нарешті, медійна
активність. Найважливішою особливістю «людини гламурної» є перевага
престижного споживання. У дослідженні показується як сучасний гламур
«перевертає» традиційну схему споживчого ринку, в якій первинним є попит.
В умовах символічної симулятивної реальності гламуру попит все частіше
народжується як реакція суспільства на сформульовану виробниками
концептуальну пропозицію.
Способи репрезентації гламуру в сучасному суспільстві різноманітні,
але всіх їх поєднує симулятивна природа і переважно візуальний характер
презентації. Можна констатувати, що в системі відносин внутрішні мотивації
/ зовнішні репрезентації поняття зовнішнього є більш значущим.
Доводиться, що типологічні підстави для аналізу гламуру можуть бути
різні. Проте, представляється можливим визначити ряд ознак гламуру як
феномена, що функціонує в сучасній культурі. У найбільш загальному сенсі

до них відносяться репрезентативність, комерціалізація, типізація і
візуальність.
Логіка впливу гламурного образу, який відрізняється красою і
зовнішньою бездоганністю, апелює до знайомих зразків класичного
мистецтва, приваблює тих, хто бачить в цій стандартизованій «красивості»
явище, гідне уваги. У той же час необхідно підкреслити, що створювані
сучасними творцями образи гламуру по відношенню до класичних
першоджерел вторинні і не носять характеру самостійного художнього
задуму, порівнянного по значущості з оригіналом.
Ключові слова: гламур, суб’єкти гламуру, механізми експансії
гламуру, онтологія, типологія, цивілізаційні зміни, суспільство споживання,
постіндустріальне суспільство, реклама, глянцевий журнал.