Знайди книгу!

Опис:
2
АНОТАЦІЯ
Книгиницька О. В. Громадська, військова та науково-педагогічна діяльність
Олени Степанів. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за
спеціальністю 07.00.01 – історія України. – Львівський національний університет
імені Івана Франка. – Львів, 2018.
Зміст анотації. Дисертацію присвячено комплексному дослідженню
громадської, військової та науково-педагогічної діяльності Олени Степанів.
Зроблено спробу дослідити громадсько-політичну діяльність О. Степанів у період
перед Першою світовою війною і, зокрема, проблеми формування її світогляду в
контексті аналізу родинного середовища, семінарійного та університетського життя.
Великий вплив на студентку справили лекції С. Рудницького, М. Грушевського, С.
Томашівського та ін. Від 1911 р. брала активну участь у гімназійному, а згодом у
студентському русі у Львові, займалася самоосвітою, поглиблюючи свої знання з
історії українського народу, літератури, економіки, соціології та ін. В університеті
вступила до «Академічної громади», «Просвітнього гуртка», «Студенського союзу»
ім. Драгоманова». І з виникненням у Львові «Пласту» залучається до роботи у цій
організації, в якій формувалися майбутні діячі національно-визвольного руху І.
Чмола, Р. Сушко, Я. Чиж, С. Дувал та ін.
Як окремий дослідницький напрям розглядається участь О. Степанів у
парамілітарних формаціях у Львові та регіоні, структурах «Сокола-Батька» та
«Пласту». Впродовж 1912-1913 рр. львівсько-українська суспільність виробила
засади національного мілітарного будівництва; О. Степанів кристалізує ці військові
пріоритети у жіночому середовищі; великий вплив на українців мала аналогічна
міліарна робота поляків. На підставі вивчення українського національного руху у
Галичині початку XX ст. показано участь жінок у громадському житті та
виокремлено феміністичну тему в рамках суспільних процесів у краї. З’ясовано, що
активність О. Степанів та окремих її сучасниць виявлялася у творенні жіночих
об’єднань українок, участі у січових та пластових структурах, добровольчому вступі
в Українські січові стрільці з початком бойових дій між Росією та Австро-
3
Угорщиною. У рамках з’єднання «Січові Стрільці ІІ» було створено окремий
жіночий підрозділ, до якого увійшла О. Степанів. Показано, що О. Степанів
розглядала українські січові формації як основу майбутнього українського війська, а
участь у бойових формаціях як основу українського державотворення, подібно як це
здійснювали польські сили в Австро-Угорщині. Показано участь О. Степанів у
найважливіших битвах початкового етапу війни – боями під Комарником, за гору
Маківку, під Болеховом.
Встановлено, що О. Степанів продовжувала національно-державницьку
діяльність опинившись у російському полоні в Туркестані. Вона, зокрема, виявилася
у проведенні просвітницької роботи серед військовополонених українців,
відзначенні роковин Т. Шевченка та національних свят, вітанні перемоги
Української Центральної Ради у Києві в березні 1917 р. та її очільника Михайла
Грушевського. Показано, що до діяльності жінки-воїна була прикута увага
галицьких та європейських засобів масової інформації, а повернення О. Степанів з
російського полону до Львова через Фінляндію, яка тоді ще була у складі Російської
імперії, стало демонстрацією українських національних ідеалів та національного
духу і нескореності.
Висвітлено педагогічну та наукову діяльність Олени Степанів у міжвоєнний
час, яка була пов’язана з гімназією сестер-Василіянок у Львові та Науковому
товаристві ім. Т. Шевченка, де вона сформувалася як вчений-географ. У гімназії вона
стала досвідченим педагогом. Завдяки їй у Львові склалася традиція проведення
учнівських та студентських мандрівок з елементами українознавства: на прощу до
Гошівського монастиря, на верхів’я гори Параски, до релігійних святинь Унева,
Крехова, Страдча, до Підгородців на Урич (фортеця Тустань) та ін.Показано, що
працюючи в НТШ вона відстоювала принцип науковості в географії і поєднувала
його з національним: викладання географічних дисциплін пов’язувалося з
проблемами українства; обґрунтувала просторовий обсяг поняття «Україна» та
«український»; для просторового обсягу дефініції «Україна» вживала термін
«українські землі»; ввела у науковий обіг географічний детермінізм, згідно з яким
розвиток і розміщення господарства пояснювала природними чинниками;
4
визначальну роль в науково-просвітницькій роботі відводила історичному
краєзнавству.
Встановлено, що у зв’язку з дискримінаційною політикою польської влади
О. Степанів змушена була відійти від педагогічної діяльності та розпочала роботу в
Ревізійному Союзі Українських Кооперативів (РСУК), де була секретарем оргвідділу
й творила кооперативи здоров’я. Розвиток української кооперації пов’язувала з
вивченням досвіду відповідних структур у Німеччині, Франції, Югославії та інших
країнах; опублікувала понад 20 статтей у фахових кооперативних виданнях;
адаптувала до української дійсності «рочдельські принципи» та фінансування і
позики в господарському житті галицького села.
З початком Другої світової війни і приходом радянських військ залишилася у
Львові, де продовжила педагогічну роботу та наукові студії в Інституті радянської
торгівлі – філіалі Інституту економіки АН УРСР; створила економіко-географічні
нариси, присвячені Києву та Львову.
У роки німецької окупації працювала у міському статистичному бюро і
підготувала й опублікувала книгу «Сучасний Львів», яка стала основою українських
геоурбаністичних студій про Львів; визначила його як європейський,
всеукраїнський, національний і локальний центр.
Висвітлено, що у післявоєнний час наукові інтереси дослідниці визначали
праці з економіки та економічної географії, геоурбаністики в рамках праці у
Львівському філіалі Інституту економіки АН УРСР та у Київському інституті
економіки. Наукові дослідження були зосереджені над вивченням перспектив
індустріалізації Львова, демографічних змін у західноукраїнських областях,
енергетичних ресурсів та сировинної бази промисловості західноукраїнського
регіону.
Наукова діяльність О. Степанів перервалася у зв’язку з арештом органами
МДБ та звинуваченнями у зв’язках з націоналістичним підпіллям, зберіганням
«націоналістичної профашистської літератури» та ін.
Встановлено, що О. Степанів не пристосувалася до радянської методологічної
школи у вивченні суспільної географії, економіки та історичного краєзнавства, тому наукове знання праць довоєнного і воєнного періоду є значнішим, ніж повоєнних
років. Проаналізовано стан наукової розробки теми, її джерельну базу. Джерела для
написання дисертації поділені на неопубліковані документи, що зберігаються в
архівосховищах України, й опубліковані документи, в тому числі пресу, епістолярій
та численні спогади.
У роботі введено до наукового обігу праці О. Степанів, які стосуються різних
етапів її діяльності: періоду формування її суспільних ідеалів та участі в
студентських гуртках, січовому та пластовому русі, участі у бойових діях на фронтах
Першої світової війни та перебування і повернення з російського полону, теорії та
практиці кооперативного руху, праць з урбаністики, економіки, економічної
географії та історичного краєзнавства. Представлено численні фондові збірки з
Центрального державного історичного архіву України у Львові (фонди Осипа
Назарука, колекції окремих надходжень, Наукового товариства ім. Т. Шевченка та
ін.), Львівської національної наукової бібліотеки ім. В. Стефаника (фонди Михайла
Возняка, особисті справи Софії Галечко, Ольги Підвисоцької та ін.), Архіву
Львівського університету (особиста справа О. І. Степанів).
З виокремленням загальнонаукових та спеціальних наукових методів
висвітлено громадсько-політичну, військову та науково-педагогічну діяльність
Олени Степанів на фоні стержневих віх національної історії.
Ключові слова: Олена Степанів, учительська семінарія, Українські січові
стрільці, «Пласт», російський полон, Львівський та Віденський університети,
гімназія сестер-Василіянок, кооперативний рух, економіка, економічна географія,
урбаністика, історичне краєзнавство, арешт.