Знайди книгу!

Опис:
Вербицький Б. Д. Громадсько-політична та державотворча
діяльність Михайла і Богдана Горинів (1962–1998 рр.). –
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук
за спеціальністю 07.00.01 «історія України». Київський національний
університет імені Тараса Шевченка МОН України – Київ, 2020.
Актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлюється
інтенсивним зростанням зацікавленості української громадськості до
вивчення діяльності осіб, які безпосередньо брали участь у процесі здобуття
Україною незалежності і суверенітету.
В останні роки спостерігається тенденція, згідно якої у дослідженнях
пріоритетним напрямом стала історична біографістика (персоналістика),
оскільки новітній період існування незалежної української держави творили
непересічні постаті, з числа дисидентів, колишніх політв’язнів, творчої
інтелігенції та правозахисників другої половини ХХ ст.
Серед широкого кола вищевказаних представників помітно
виділяються брати Михайло і Богдан Горині. Як громадсько-політичні діячі
вони є одними із ключових особистостей, які своїми діями реально
втілювали у життя довготривалий процес становлення незалежності
України, що ґрунтувався на багатьох факторах, в першу чергу, піднятті
національної самоідентичності українського населення УРСР, шляхом
організації масових протестних мітингів та патріотичних заходів в 1980-х-
1990-х рр., зокрема відзначення свята «500-ліття Запорозького козацтва» та
акції «Українська хвиля» («Живий ланцюг»).
Крім того, брати-дисиденти здійснили неоціненний внесок у
розбудову української державності.
Також актуальність дослідження визначається дефіцитом комплексної
розробки обраної теми в історичній літературі, зокрема відсутністю


3



дисертаційного дослідження стосовно громадсько-політичної діяльності
Михайла і Богдана Горинів.
Наукова новизна роботи визначається предметом дисертації, що
полягає у комплексному вивчені та аналізі громадсько-політичної та
державотворчої діяльності братів Горинів через призму їх життєдіяльності,
в контексті становлення української державності на тлі історичних подій
другої половини ХХ – початку ХХІ ст.
За результатами аналізу стану наукової розробки даної теми,
проаналізовано історіографію і джерельну базу дослідження, вказано
принципи і методи, які застосовувались при написанні роботи. Зокрема,
історіографію було поділено на: праці, присвячені специфіці українського
дисидентського руху; дослідження, в яких висвітлено суспільно-політичне
життя незалежної української держави та біографії колишніх учасників
опозиційного правозахисного руху; спеціальні праці, предметом яких є
участь Михайла і Богдана Горинів в громадсько-політичному житті
України.
Розкриття і систематизація джерельної бази та методології роботи,
дозволило дослідити та охарактеризувати віхи життя братів Горинів на
основі нових джерел, у тому числі, за допомогою методу усної історії,
шляхом записів двох аудіо-інтерв’ю із Б. Горинем. Вказані інтерв’ю дали
можливість поглянути на ті чи інші історичні події крізь призму його
особистих думок, простежити чинники, які вплинули на розвиток
суспільно-політичних поглядів, а також сформувати уявлення про світогляд,
у тому числі, його старшого брата – Михайла Гориня. Дані інтерв’ю
доповнюють документальну джерельну базу.
До наукового обігу вперше введено значний масив архівних
матеріалів, які дозволяють розкрити не тільки етапи життя братів Горинів, а
й загальний стан суспільно-політичних процесів другої половини ХХ –
початку ХХІ ст., зокрема методів роботи КДБ УРСР щодо придушення
дисидентського руху в Україні.


4



У зазначеній біографії братів Горинів наведені причини та обставини,
що слугували каталізатором у останніх стати на шлях відстоювання
національної ідеї, що переросла у сенс життя – утворення незалежної
української держави.
На підставі використаної літератури та джерел висвітлено громадсько-
політичні процеси, які відбулись на території УРСР з середини ХХ до
початку ХХІ ст., зокрема ті, які мали негативне значення для українського
народу.
Охарактеризовано участь братів Горинів у суспільно-політичному
житті України в даному періоді, зокрема констатовано їх провідне місце у
підривній діяльності радянського устрою, шляхом створення і поширення
самвидаву, в рамках дисидентського руху. Розкрито основні етапи
формування самої мережі розповсюдження самвидаву, а також процеси
створення забороненої радянською цензурою літератури.
Висвітлено особливості життя Михайла і Богдана Горинів під час
табірного ув’язнення та встановлено, що саме брати Горині переконали
політв’язнів боротися за незалежність України не збройним методом, а
демократичним, за допомогою поширення літератури антирадянського
спрямування через самвидав.
Водночас, політв’язні-Горині спромоглися створити канали
поширення самвидаву з-за таборів. Заховані матеріали, у зроблених
власними руками столярських виробах, вони передавали через осіб, які
виходили на волю, або винаходили інших способів передачі. Зокрема,
Михайло Горинь через поцілунок своєї дружини зміг передати лист-
звернення політв’язнів, в якому розміщувалася інформація про тортури,
яким піддаються в’язні, до Організації Об’єднаних Націй.
Також проаналізовано спогади сучасників і представників
дисидентства про братів Горинів, зокрема Левка Лук’яненка, Івана Геля,
Василя Овсієнка, Анатолія та Валерія Шевчуків та ін.


5



Виокремлено провідну роль братів Горинів у Гельсінському русі. Так,
М. Горинь був залучений до редакції основного документу про створення
Української Гельсінської Групи та, офіційно не будучи її членом,
здійснював допомогу у координації друку антирадянських так званих
«інформаційних бюлетенів» організації. Натомість Б. Горинь мав побічні
контакти із представниками Групи, однак долучився до трансформації УГГ
в Українську Гельсінську Спілку, а М. Горинь був одним із розробників
програми УГС.
Зазначено про безпосередню активну участь братів-дисидентів у
створенні Народного Руху України, зокрема у підготовці першого
установчого з’їзду громадсько-політичної організації.
Брати Горині були одними із фундаторів формування Української
республіканської партії та Християнської республіканської партії, а також
були одними із ініціаторів створення Конгресу національно-демократичних
сил – об’єднання з 16 політичних та громадських організацій.
Згідно аналізу депутатського періоду діяльності братів Горинів (1990-
1994 рр.), встановлено, що останні опікувалися питаннями розбудови
державної незалежності і суверенітету України.
Крім того, їх зусилля були спрямовані на підвищення авторитету
держави на міжнародній арені та відстоюванні національних інтересів
України, зокрема протидії територіальним претензіям Російської Федерації і
забезпечення національної безпеки.
З метою реалізації вищезазначеного, братами Горинями було
відвідано США та низку європейських країн, в результаті чого було
закладено фундамент на партнерство із міжнародними організаціями-
союзами.
Варто наголосити, що Михайло і Богдан Горині акцентували увагу
міжнародної спільноти на прагненні Росії повернути втрачені території
СРСР під своїм головуванням, тому застерігали керівництво України від
відмови від ядерної зброї.


6



Під час другої каденції (1994-1998 рр.), в якості народного депутата,
Богдан Горинь почав опікуватися не міжнародними, а внутрішніми
проблемами, зокрема питаннями реалізації прав людини і національних
меншин на території України.
Варто зауважити, що у державотворчій діяльності брати Горині були
співавторами багатьох законопроектів пов’язаних із розбудовою державних
інституцій. Вони були одними із ініціаторів прийняття Декларації про
державний суверенітет України та Акта проголошення незалежності
України.
Після невдалої спроби балотуватися в 1998 р. до Верховної Ради
України брати Горині відходять від активної політичної діяльності і
присвячують свою енергію громадській та науково-публіцистичній роботі.
Хоча у 2002 р. Богдан Горинь, як представник РХП, здійснив спробу
балотувався до парламенту у складі політичної сили «Наша Україна».
Михайло Горинь з 2000 по 2006 р. був головою Української
Всесвітньої Координаційної Ради, на чолі якої відвідав українські громади
Росії та європейських країн.
Богдан Горинь протягом 2000-х рр. активно зайнявся літературною
діяльністю. Окрім монументальних праць про українських митців, ним
надрукований автобіографічний роман-колаж «Не тільки про себе» у 3
томах, в яких оприлюднено власні спогади та маловідому інформацію про
учасників руху опору радянському режиму другої половини ХХ ст.
Про значимість постатей Михайла і Богдана Горинів в історії України
говорить чималий перелік їх державних нагород, серед яких є: Ордени
«За заслуги», «За мужність», «Ярослав Мудрого» та ін. У 2019 р. Богдана
Гориня було відзначено найпочеснішою українською літературною
відзнакою – Національною премією України імені Тараса Шевченка.
Ключові слова: Михайло Горинь, Богдан Горинь, дисиденти,
політв’язні, самвидав, Українська Гельсінська Спілка, Українська
республіканська партія.