Епідемії та боротьба з ними в Україні (кінець ХVIII – початок ХХ ст.)
Валентина ШандраОксана Карліна / історичнастаття
Опис:
Шандра В. Епідемії та боротьба з ними в Україні (кінець ХVIII – початок ХХ ст.) / В. Шандра, О. Карліна // Український історичний журнал. - 2020. - Число 5
Анотація. Мета статті полягає у висвітленні епідемічної ситуації в «українських ґуберніях» Росій-
ської імперії із кінця ХVIII до початку ХХ ст., розгляді заходів органів влади (включно з самовряд-
ними інституціями) щодо подолання пошестей, у тому числі практичного використання наукових
напрацювань і санітарно-гігієнічних знань для недопущення спалахів захворюваності. Методо-
логія дослідження ґрунтується на загальних принципах науковості та історизму з використанням
проблемно-хронологічного, порівняльно-історичного, просопографічного, статистичного методів.
Наукова новизна. На підставі аналізу історичних джерел і наукової літератури з’ясовано види,
часові межі й локалізацію епідемій, а також їх соціально-демографічні наслідки. Відзначено, що в
боротьбі з пошестями тривалий час держава віддавала перевагу карантинним методам і значно
менше уваги звертала на розвиток мікробіології та епідеміології. Досягнення медицини повільно
входили у протиепідемічну практику. Недотримання широким загалом санітарно-гігієнічних норм
ускладнювало боротьбу з недугами. Висновки. Інфекційні хвороби потрапляли в Україну пере-
важно зі східного напрямку. Їх поширенню сприяли зростання чисельності міських жителів, пере-
міщення військових континґентів, забруднення води побутовими і промисловими відходами, від-
сутність майже до кінця ХІХ ст. навичок соціальної й особистої гігієни. Окрім карантину, боротьба
з епідеміями включала створення заразних бараків, де хворих ізолювали та лікували, залучення
додаткового медичного персоналу, дезінфекцію територій і житла, розгортання санітарних постів,
забезпечення населення дезінфікуючими засобами. Гостро давалася взнаки проблема ефек-
тивної організації управління та контролю за діями карантинних і медичних служб у масштабах
як окремих територій, так і всієї держави. Державна політика в галузі медичного забезпечення
населення не стимулювала активність органів самоврядування. Проте незважаючи на урізання
повноважень і фінансових ресурсів, земства та міські управи загалом змогли організувати дієву
допомогу в подоланні пошестей. Їхні зусилля активно підтримувала інтеліґенція, пропаґуючи в
популярній літературі правила гігієни й санітарні норми.
Ключові слова: епідемія, протиепідемічні заходи, карантин, охорона здоров’я, органи місцевого
самоврядування.
Шандра В. Епідемії та боротьба з ними в Україні (кінець ХVIII – початок ХХ ст.) / В. Шандра, О. Карліна // Український історичний журнал. - 2020. - Число 5
Анотація. Мета статті полягає у висвітленні епідемічної ситуації в «українських ґуберніях» Росій-
ської імперії із кінця ХVIII до початку ХХ ст., розгляді заходів органів влади (включно з самовряд-
ними інституціями) щодо подолання пошестей, у тому числі практичного використання наукових
напрацювань і санітарно-гігієнічних знань для недопущення спалахів захворюваності. Методо-
логія дослідження ґрунтується на загальних принципах науковості та історизму з використанням
проблемно-хронологічного, порівняльно-історичного, просопографічного, статистичного методів.
Наукова новизна. На підставі аналізу історичних джерел і наукової літератури з’ясовано види,
часові межі й локалізацію епідемій, а також їх соціально-демографічні наслідки. Відзначено, що в
боротьбі з пошестями тривалий час держава віддавала перевагу карантинним методам і значно
менше уваги звертала на розвиток мікробіології та епідеміології. Досягнення медицини повільно
входили у протиепідемічну практику. Недотримання широким загалом санітарно-гігієнічних норм
ускладнювало боротьбу з недугами. Висновки. Інфекційні хвороби потрапляли в Україну пере-
важно зі східного напрямку. Їх поширенню сприяли зростання чисельності міських жителів, пере-
міщення військових континґентів, забруднення води побутовими і промисловими відходами, від-
сутність майже до кінця ХІХ ст. навичок соціальної й особистої гігієни. Окрім карантину, боротьба
з епідеміями включала створення заразних бараків, де хворих ізолювали та лікували, залучення
додаткового медичного персоналу, дезінфекцію територій і житла, розгортання санітарних постів,
забезпечення населення дезінфікуючими засобами. Гостро давалася взнаки проблема ефек-
тивної організації управління та контролю за діями карантинних і медичних служб у масштабах
як окремих територій, так і всієї держави. Державна політика в галузі медичного забезпечення
населення не стимулювала активність органів самоврядування. Проте незважаючи на урізання
повноважень і фінансових ресурсів, земства та міські управи загалом змогли організувати дієву
допомогу в подоланні пошестей. Їхні зусилля активно підтримувала інтеліґенція, пропаґуючи в
популярній літературі правила гігієни й санітарні норми.
Ключові слова: епідемія, протиепідемічні заходи, карантин, охорона здоров’я, органи місцевого
самоврядування.
Доступні формати:
PDFчитайте також:
В бібліотеці зібрані всі книги українською мовою в електронному (txt, rtf, doc, pdf, fb2, epub, mobi, djvu) та паперовому форматі. Книжку можна безкоштовно скачати клікнувши на необхідний Вам формат для iPad, iPhone, Android, Kindle, Kobo та інших читалок або купити паперовий варіант тексту з доставкою по Україні. Сайт бібліотеки оптимізований для роботи на телефонах, смартфонах(айфон, анроїд) і планшетах. Потрібну книгу Ви можете легко знайти за допомогою пошуку.