Знайди книгу!

Опис:

3
АНОТАЦІЯ
Бабкова Н. В. Еволюція державної символіки ранньомодерної України (на
матеріалах українського козацтва XVI – XVIII ст.). – Кваліфікована наукова праця
на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за
спеціальністю 07.00.01 – історія України. – Харківська державна академія
культури Міністерство культури України, Запорізький національний університет
Міністерства освіти і науки України, Харків-Запоріжжя, 2019.
Дисертація є першим в українській історіографії комплексним
дослідженням місця та ролі козацьких клейнодів в еволюції державної символіки
ранньомодерної України в період з останньої чверті XVI – до кінця XVIII ст.
У роботі досліджено динаміку символічного комплексу українського
козацтва в контексті міжнародних відносин із Річчю Посполитою, Священною
Римською імперією німецької нації, Оттоманською Портою та Російською
державою. Обґрунтовано, що процеси становлення зв’язків запорожців з урядами
сусідніх держав у форматах військового співробітництва та полівасалітету значно
різнилися супровідною сукупністю жалуваних клейнодів. Втрата козаками
власної політичної суб’єктності мала своїм наслідком зміну номенклатури
дарованих владних інсиґній, що врешті-решт призвело до встановлення повного
контролю країни-протектора над процесом виготовлення, надання й заміни
клейнодів. Зміна військово-політичного статусу козацтва в регіоні вплинула на
його символічний комплекс відповідно до розвитку геополітичної ситуації в
Центрально-Східній Європі.
З’ясовано, що зовнішньополітична орієнтація гетьманів української
козацької держави та кошових отаманів Запорозької Січі в першу чергу
відбивалася у вексилології, що в тогочасному суспільстві символічно
засвідчувало акт оформлення сюзеренно-васальних стосунків. Приналежність до
того чи іншого монарха позначалася присутністю на великих корогвах Війська
Запорозького офіційної польської, турецької чи російської символіки. Політика

4
полівасалітету нерідко спричиняла одночасну наявність у козацтва прапорів
різних правителів.
Доведено, що розвиток козацьких атрибутів військово-політичної влади мав
свої специфічні особливості. Булава, як найвищий атрибут влади в козацькому
середовищі, мала переважно символічне значення. Матеріал виготовлення, форма
навершя, стилістичне оздоблення та інкрустація дорогоцінним камінням
вказували на іноземне чи місцеве походження булав. Пірнач, на відміну від
булави, виготовлявся коштом центральної влади, нерідко мав персональну
прив’язку у вигляді родового герба чи напису з титулами власника і надавався
полковнику від імені гетьмана під час офіційного призначення. Зміна кількості та
стилістичного оформлення пер, матеріали виготовлення й оздоблення
характеризують процес трансформації пернача від ударної зброї до статусного
предмета. Бунчук як особиста військова відзнака козацьких керманичів,
розвивався під впливом традицій мусульманського світу. За його присутності
вирішувалися найважливіші політичні й військові рішення. Паралельне існування
двох козацьких спільнот – Війська Запорозького й Запорозької Січі внесло свої
корективи у стилістичне й кольорове оформлення бунчуків.
Проаналізовано розвиток козацької сфрагістики в контексті формування і
становлення запорожців як окремого суспільно-політичного стану в межах Речі
Посполитої. Корпоративний герб, надбаний козаками впродовж кінця XVI –
першої третини XVII ст., надалі, з деякими відмінностями, використовувався
гетьманами Української держави середини XVII – XVIII ст. Іконографія та
легенди печаток відображали суспільно-політичний та мистецькі зміни у
тогочасній Україні, а також боротьбу за власну незалежність і державність.
Гармати й литаври, отримані від сюзерена чи здобуті як військовий трофей,
завжди трактувалися атрибутом військової доблесті, честі й непереможності над
ворогами та слугували складовою частиною корпоративної символіки
українського козацтва. Становлення козацької державності та подальша зміна
міжнародного політико-правового статусу Українського гетьманату в середині
XVII – XVII ст. спричинили символічне переосмислення ролі гармат: від

5
військового клейнода до статусного предмета. Гарматні парки полковників
П. Рославця, П. Герцика, М. Бороховича, Л. Свічки, І. Чарниша,
М. Милорадовича, Г. Галагана були витворами місцевих майстрів і відображали
соціальний статус, мистецькі вподобання й примхи власників. Разом з тим,
гармати гетьманів І. Мазепи та К. Розумовського вирішували завдання зміцнення
боєздатності Генеральної артилерії загалом. Зазнали змін і литаври, що зі
становленням Гетьманщини увійшли до складу Військової (державної) та
Полкової музики і різнилися між собою розміром та оздобленням.
Встановлено, що розвиток символічного комплексу сприяв появі в
козацькому середовищі осіб відповідальних за охорону і збереження клейнодів.
Впродовж останньої третини XVI – першої половини XVII ст. остаточно
сформувалися символічні функції осавула (зберігав булаву), обозного (відповідав
за артилерію), писаря (тримав печатку), бунчужного (охороняв бунчук),
хорунжого (беріг корогву) та довбуша (утримував литаври). Специфіка
політичного устрою Війська Запорозького позначилася на поєднанні символічно-
церемоніальних і військово-адміністративних функцій зазначених посадовців.
Ключові слова: українське козацтво, міжнародні відносини, атрибути
військово-політичної влади, козацька держава, інститут старшин.