Знайди книгу!

Опис:
Куцик Р. Р. ІНФОРМАЦІЙНА ПОЛІТИКА РОСІЙСЬКОЇ
ІМПЕРСЬКОЇ ВЛАДИ В УКРАЇНСЬКИХ ГУБЕРНІЯХ ПІВДЕННО-
ЗАХІДНОГО КРАЮ (1914–1917 РР.): МЕТОДИ
ТА ЗАСОБИ РЕАЛІЗАЦІЇ.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук
за спеціальністю 07.00.01 – історія України. – Київський університет імені
Бориса Грінченка, Київ, 2018.
Сучасні реалії в Україні яскраво продемонстрували вагомий вплив
інформації на перебіг політичних процесів і настроїв суспільства. Від
способів її подачі та змісту матеріалів залежить формування загальної
картини подій минулого та сьогодення. Разом з тим, це явище стосується не
лише мирного періоду. Фактично вперше системне застосування
інформаційно-психологічних механізмів з метою впливу на масову
свідомість суспільства на загальнодержавному рівні відбулося в роки Першої
світової війни (1914–1918 рр.). На цей час припадає формування основних
методів та засобів здійснення інформаційної політики, з усіма її
структурними компонентами. Російська імперія, як одна із воюючих сторін,
активно намагалася реалізувати власні заходи для створення сприятливої та
позитивної інформаційно-психологічної атмосфери. Уряд країни
усвідомлював необхідність обґрунтування власної участі у війні, формування
почуття патріотизму та створення негативного образу ворога з метою
мобілізації сил. Особливо це було актуальним для прикордонних регіонів.
Одним із таких був Південно-Західний край, основу якого складали три
українські губернії: Київська, Подільська та Волинська. В роки Першої
світової війни їх території були частиною Південно-Західного фронту та
тилової зони. Крім того, вони були об’єднані у військово-адміністративну
одиницю Київського військового округу. Особливості географічного
розташування, проходження лінії фронту, близькість до зони військових дій, широка мережа виробничої інфраструктури, зосередження важливих міських
та культурних центрів забезпечували Південно-Західному краю чільне місце
в тогочасній географічній, економічній, політичній та військовій кон’юнктурі
імперії. Імперський уряд використовував широкий спектр методів та засобів
інформаційного впливу на формування суспільної свідомості. Тогочасна
пропаганда мала забезпечити широку мобілізацію сил, піднести морально-
патріотичний дух населення, обґрунтувати необхідність участі у війні та
продемонструвати дії уряду як визвольні та закономірно-виправдані. Окреме
місце в інформаційній політиці імперської влади посідала Російська
православна церква, котра під час війни продовжувала займати вагомі позиції
у суспільстві та здійснювала психологічний вплив на формування масової
свідомості. Наявність такої значної кількості проблемних питань, а також
відсутність у сучасній українській історіографії комплексного наукового
доробку, який би розкривав основні методи та засоби реалізації
інформаційної політики російською імперською владою в українських
губерніях Південно-Західного краю у 1914–1917 рр., визначають
актуальність дослідження.
Наукова новизна роботи полягає у наступному:
- вперше в українській історіографії здійснено комплексне дослідження
методів та засобів реалізації інформаційної політики Російської імперії на
території українських губерній (Київської, Подільської та Волинської)
Південно-Західного краю в роки Першої світової війни;
- виокремлено чотири головних напрямки інформаційної політики,
відповідно до яких і реалізовувалися ті чи інші методи;
- висвітлено нормативно-правову базу інформаційних заходів прийнятих
імперським урядом і місцевою адміністрацією у 1914–1917 рр.;
- уточнено основні аспекти діяльності інституту військової цензури, яка
в роки війни зазнала значного нормативно-правового посилення та
виконувала роль особливого механізму інформаційного контролю на
території українських губерній Південно-Західного краю; - доведено, що з метою впливу на формування масової суспільної
свідомості влада активно застосовувала такі інформаційні прийоми як
«виправдань та обґрунтувань», «героїзація», «апелювання до авторитету та
громадянського обов'язку», «неминучої перемоги», «перекручування
історичної правди та насаджування міфів», «дезінформування»,
«багатократне повторення», «підміна термінів», «демонізація» ворога та
«інсинуація»;
- встановлено, що в роки війни, російська православна церква, не
зважаючи на послаблення власних позицій, продовжувала відігравати
важливу роль в інформаційній політиці держави та виконувала роль
механізму підтримки концепції про визволення слов'янських народів від
гніту чужоземних держав;
- розкрито основні заходи влади щодо боротьби з пропагандою
революційного та національного спрямування;
- з'ясовано, що найбільш ефективними друкованими засобами
поширення інформації у період Першої світової війни були газети, брошури
та відозви. Головними змістовими темами були твердження про: невинність
російського уряду у розв’язанні конфлікту, визвольний характер війни,
численні звірства та варварські дії ворога, масовий патріотизм суспільства,
непереможність російської армії та складне внутрішньо-політичне становище
Німеччини та її союзників.
Практичне значення. Результати дослідження, його висновки та
узагальнення можуть бути використані під час підготовки і написання
монографій, статей, посібників, котрі за своєю тематикою дотичні до
проблеми інформаційних процесів на території українських земель у 1914–
1917 рр., розробки навчальних курсів та лекцій для студентів вищих
навчальних закладів.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно
виконаним дослідженням, в якому викладено авторський погляд на сутність
методів та засобів реалізації інформаційної політики російської імперської влади в українських губерніях Південно-Західного краю у 1914–1917 рр.
Наукові результати дисертації належать особисто автору та є його
теоретичним і практичним внеском у розвиток історичної науки.
Ключові слова: інформаційна політика, Російська імперія, Південно-
Західний край, Перша світова війна, методи інформаційного впливу,
пропаганда, військова цензура, друковані засоби інформації, російська
православна церква.