Історичні дослідження в інтелектуальних та політичних контекстах Підавстрійської Галичини
Олена АркушаМар'ян Мудрий / історичнастаття
Опис:
Вісник Львівського університету. Серія історична. 2014. Випуск 50. С. 19–41
Дев’ятнадцяте століття минуло під знаком усвідомлення ролі історичного наративу як
новітнього способу організації не тільки культурного, а й соціального та політичного просторів.
У тогочасній підавстрійській Галичині практики історієписання були пов’язані насамперед з
польським та українським національними проектами, і лише тоді співвідносилися з пануючими
пізнавальними запитами і стилями мислення – просвітницьким, романтичним чи позитивістським.
Історики виступали як націєтворці, нерідко перетинаючи межу між писанням і творенням історії.
У межах кожної з національних історіографічних практик існували відмінності, пов’язані, у
польському випадку, з різним трактуванням причин занепаду Речі Посполитої та способів її
відновлення, а в українському – з різним розумінням національної ідентичності галицько-руського
населення. В інституційному плані осередками історієписання в Галичині були університети (у
Кракові та Львові) і – навіть більшою мірою – культурно-освітні та наукові товариства (польське
Історичне товариство у Львові, українське Наукове товариство імені Шевченка), що свідчить
про перетворення історії у чинник формування суспільних настроїв, а в дальшій перспективі –
у засіб творення новочасного суспільства, побудованого як національна спільнота.
Ключові слова: історіографія, Галичина ХІХ ст., інтелектуальна історія, політичні настрої,
націєтворення.
Вісник Львівського університету. Серія історична. 2014. Випуск 50. С. 19–41
Дев’ятнадцяте століття минуло під знаком усвідомлення ролі історичного наративу як
новітнього способу організації не тільки культурного, а й соціального та політичного просторів.
У тогочасній підавстрійській Галичині практики історієписання були пов’язані насамперед з
польським та українським національними проектами, і лише тоді співвідносилися з пануючими
пізнавальними запитами і стилями мислення – просвітницьким, романтичним чи позитивістським.
Історики виступали як націєтворці, нерідко перетинаючи межу між писанням і творенням історії.
У межах кожної з національних історіографічних практик існували відмінності, пов’язані, у
польському випадку, з різним трактуванням причин занепаду Речі Посполитої та способів її
відновлення, а в українському – з різним розумінням національної ідентичності галицько-руського
населення. В інституційному плані осередками історієписання в Галичині були університети (у
Кракові та Львові) і – навіть більшою мірою – культурно-освітні та наукові товариства (польське
Історичне товариство у Львові, українське Наукове товариство імені Шевченка), що свідчить
про перетворення історії у чинник формування суспільних настроїв, а в дальшій перспективі –
у засіб творення новочасного суспільства, побудованого як національна спільнота.
Ключові слова: історіографія, Галичина ХІХ ст., інтелектуальна історія, політичні настрої,
націєтворення.
Доступні формати:
PDFчитайте також:
В бібліотеці зібрані всі книги українською мовою в електронному (txt, rtf, doc, pdf, fb2, epub, mobi, djvu) та паперовому форматі. Книжку можна безкоштовно скачати клікнувши на необхідний Вам формат для iPad, iPhone, Android, Kindle, Kobo та інших читалок або купити паперовий варіант тексту з доставкою по Україні. Сайт бібліотеки оптимізований для роботи на телефонах, смартфонах(айфон, анроїд) і планшетах. Потрібну книгу Ви можете легко знайти за допомогою пошуку.