Знайди книгу!

Опис:
Лобанова М.А. Історія населення Середнього Побужжя: сабатинівська група
пам’яток культурно-історичної спільноти Трипілля-Кукутені. – Кваліфікаційна
наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за
спеціальністю 032 «Історія та археологія». – Одеський національний університет
імені І.І. Мечникова, Одеса, 2021.

Зміст анотації
Робота присвячена дослідженню поселень сабатинівської групи
культурного комплексу Кукутень-Трипілля. Пам’ятки відносяться до етапу
Кукутень А-Трипілля ВІ і розташовані у мікрорегіоні на півдні Середнього
Побужжя. Частину поселень було введено до наукового обігу (Сабатинівка І та
Березівська ГЕС), а частина була відкрита та досліджена відносно нещодавно.
Результати робіт на Сабатинівці І та Березівській ГЕС висвітлені лише частково.
Реконструкція ходу розкопок та результатів робіт на цих пам’ятках проходить
завдяки аналізу матеріалів у наукових архівах та фондах. Нововиявлені пункти
допомагають значно розширити розуміння про трипільське населення у Побужжі.
Метою дослідження виступає вивчення поселень сабатинівської групи,
визначення місця цих пам’яток у системі Кукутень-Трипілля та реконструкція
історичного процесу у регіоні.
У вступі дисертаційної роботи описано мету та поставлено завдання
роботи, зазначено методи та джерела дослідження, хронологічні та територіальні
межі роботи, представлено основні наукові положення дисертації.
Перший розділ присвячено питанню виділення сабатинівської групи
пам’яток у історіографії, історії польових досліджень мікрорегіону, джерелам
дослідження та методам, які були використані при написанні роботи.
Поселення сабатинівської групи науковці починають розглядати починаючи
з 1970-х років. При дослідженні Березівської ГЕС було виявлено яскраві


3
артефакти – розписну кераміку, «степовий» посуд нетипових для трипільців
форм, «застібки-псалії» та кам’яні «скіпетри», які найвірогідніше, зображають
голову коня. Варіанти визначення локального угрупування у Середньому
Побужжя ґрунтуються на різних проблемах: контакти трипільців зі степовим
рухливим населенням (В. Даниленко, М. Шмаглій); подальша розробка
періодизації Кукутень-Трипілля, де більша увага приділялася наявності розписної
кераміки у матеріальних комплексах поселень (К. Черниш); розробка структури
східнотрипільської культури (О. Цвек); комплексне дослідження поселень в
системі Кукутень А-Трипілля ВІ (І. Палагута, Н. Бурдо).
Польові дослідження етапу ВІ проходять у регіоні, починаючи з 1930-х
років по сьогодення з перервами. Першим досліджувалося поселення
Сабатинівка І (розкопки великою площею) під керівництвом П. Харламповича
(1932), О. Лагодовської (1938) та А. Добровольського (1938-1939). У повоєнних
роках продовжилися польові дослідження Сабатинівки І під керівництвом
А. Добровольського (1947-1948). Наступним етапом вивчення регіону стали
розкопки Березівської ГЕС у 1950-х роках (під керівництвом В. Даниленка) та у
1960-х роках (під керівництвом В. Цибескова). У 1970-х роках під час розвідок
ОДУ імені І.І. Мечникова (керівник – В. Станко) було виявлено поселення
Завалля І. З 1989 по 1999 р. продовжилися масштабні розкопки Березівської ГЕС
(під керівництвом О. Цвек). Роботи наприкінці ХХ ст. та на початку ХХІ
характеризуються декількома напрямками: аналіз результатів досліджень
Сабатинівки І, розвідки та виявлення нових поселень (Д. Кіосак) та залучення
міждисциплінарних підходів для вивчення поселень.
Джерельна база роботи складається з матеріалів з наукових архівів та
фондів ОАМ НАН України та ІА НАН України, музею Загальноосвітньої школи
смт. Завалля (Кіровоградська область). В групу архівних документів входять звіти
з розкопок, польова документація, фотоматеріали та неопубліковані статті. Серед
археологічних матеріалів, для роботи було досліджено колекції керамічного
посуду (4074 одиниці), вироби з кістки (106 одиниць), вироби з каменю (55
одиниць), кременю (74 одиниці), антропоморфну пластику (10 одиниць).


4
Залучений для написання роботи археологічний матеріал, який
зберігається в ОАМ НАН України, входить до національного надбання України.
Його аналіз і систематизація складовою частиною увійшли до наданої
дисертаційної роботи і в окремі авторські публікації.
Методологічна база дослідження реалізується на емпіричному та
теоретичному рівнях осмислення даних. На емпіричному рівні були застосовані
картографічний мікростратиграфічний, планіграфічний, статистичний та
типологічний методи. На теоретичному рівні було використано порівняльно-
історичний метод.
У другому розділі дисертації розглядається питання палеоекологічної
ситуації у мікрорегіоні – ландшафти у V тис. до н.е., ґрунти, рослинність та
фауністичне розмаїття. Було виявлено, що ландшафт, за якого існували жителі
поселень сабатинівської групи складався з середовища з відкритими просторами
та великими лісовими масивами у долинах річок. В той же час, в цей період
почалася потужна аридизація степу та скорочення широколистяних лісів. Умови,
за яких формувалися «трипільські» ґрунти, були теплішими за сучасні. Серед
решток диких тварин найчисленнішими були рештки благородного оленя, козулі,
кабану та туру.
Третій розділ присвячено топографії поселень, структурі розселення,
планіграфії та стратиграфії поселень. Пам’ятки сабатинівської групи щільно
утворюють анклав на півдні Середнього Побужжя. Найчастіше вони
розміщувалися у високій топографічній позиції – надзаплавній терасі річки
Південний Буг. Планування поселень було типовим для Кукутень-Трипілля – у
вигляді концентричних кіл. На Кам’яному-Заваллі 1 виявлено ймовірні оборонні
рови. Попередньо, аналогічні споруди були зафіксовані на пам’ятці
Козачий Яр 1.
У четвертому розділі дисертації розглянута матеріальна культура поселень
сабатинівської групи. Було отримано статистичні дані для наймасовішої групи
знахідок – кераміки. На епонімному для групи поселенні найчисленнішим є
столовий посуд (56%), серед якого превалюючим є посуд із канельованим


5
орнаментом (30%), нечисленним є посуд з домішкою товчених мушель (1%) та
розписний посуд (3%). Поширеними формами серед столового посуду є кубки,
горщики та кубоподібні посудини. Для цих посудин було розроблено схему для
найпоширеніших елементів декору. Зустрічаються миски, чаші на піддонах,
моноклеподібні посудини, посуд нестандартних форм. Виразною рисою групи є
відсутність біноклеподібних посудин у керамічних комплексах. Значно розширює
питання контактів зі степовим населенням керамічна колекція з поселення
Шамраї, де зустрічається посуд, характерний для скелянської фази
середньостогівської культури. Поселення сабатинівської групи є най східнішим
ареалом розповсюдження розписного посуду на етапу Кукутень А-Трипілля ВІ.
Подібні артефакти виявлені на поселеннях Кукутень А3-А4.
Серед пластики домінуючими є антропоморфні жіночі статуетки,
найчастіше декоровані заглибленим орнаментом. Одиничними є знахідки
зооморфних статуеток та моделі ритуальних об’єктів.
Вироби з кісток представлені знаряддями праці та прикрасами. Мілітарний
характер міжкультурних контактів можуть підтвердити колекції біфасіальних
кременевих наконечників з поселень сабатинівської групи.
У п’ятому розділі роботи отримані результати розглядаються крізь призму
історичної інтерпретації подій. Жителі пам’яток сабатинівської групи
співіснували у 44-42 ст. до н.е. з населенням скелянського етапу
середньостогівської культури, етапу А3-А4 культури Кукутень та етапу А2
Гумельниці.
Було виділено та проаналізовано характерні риси для поселень
сабатинівського типу. Це може свідчити про таксономічний статус
сабатинівського типу та варіативності поселень навіть в межах Середнього
Побужжя. Для цих пам’яток є характерним превалювання столового посуду,
декорованого канельованим орнаментом, в комбінації з варіантами штампу.
Моноклеподібні посудини, які часто домінують у південно-західному ареалі
Кукутень-Трипілля, також присутні серед знахідок. У комплексах наявний
розписний посуд, що можна порівняти із знахідками на поселеннях Кукутень А3-


6
А4. Також присутні нечисленні імпорти з комплексу Гумельниця та
середньостогівської культури. На цих поселеннях зустрічаються кременеві
біфасіальні вістря метальної зброї та є виявленими об’єкти, які можуть бути
інтерпретованими як ймовірні оборонні рови.
До поселень з вищенаведеними характеристиками можна віднести
Сабатинівку І, Березівську ГЕС, Кам’яне-Завалля І, Шамраї, Козачий Яр І.
Козачий Яр ІІ та Довгий Яр є недостатньо вивченими. Тополі та Мечиславка за
результатами поверхневих зборів відрізняються домінуванням заглибленого
декору на посуді та відсутністю розписних посудин. Безсумнівно, ці
характеристики можуть доповнюватися та змінюватися при подальшому вивченні
Кукутень-Трипілля Середнього Побужжя.
У мікрорегіон надходили сучасні інновації з різних напрямків. На
керамічних матеріалах з поселень фіксується процес зміни традиції Прекукутень у
Кукутень. При цьому можна простежити ускладнення надобщинної структури,
коли наявними є мережі обміну мідних виробів та жадеїтових сокир.
Наукова новизна роботи виражена наступними основними науковими
положеннями дисертаційного дослідження:
1. Доповнено та розвинуто домінантну у історіографії думку, що
сабатинівська група поселень – є явищем етапу Кукутень А-Трипілля ВІ;
2. Вперше проаналізовано і відтворено уповні стратиграфію та
планіграфію поселення Сабатинівка І за результатами робіт 1938-1939-х років,
реконструйовано план даного поселення, спираючись на архівні документи, та
встановлено розташування горизонту трипільської культури на пам’ятці;
3. Виявлено, що поселення сабатинівської групи щільно розселені у
південній частині Середнього Побужжя у вигляді умовного анклаву, в своїй
більшості у високій топографічній позиції – на надзаплавній терасі Південного
Бугу;
4. Вперше було проведено типологічний та статистичний аналіз
керамічних комплексів сабатинівського типу (Сабатиніка І, Кам’яне-Завалля 1,
Шамраї, Козачий Яр І, Тополі), за яким превалюючими виступають посудини з


7
канельованим орнаментом, доповненим штампом, що є виразом традиції
Прекукутень;
5. Попередньо було виявлено відмінності поселень Кукутень А –
Трипілля В1 на мікрорегіональному рівні: в північній частині досліджуваного
ареалу розташовані поселення з домінуванням столового посуду із заглибленим
орнаментом та без розписної кераміки у комплексі знахідок (Тополі, Мечиславка);
6. Простежено контакти населення поселень сабатинівської групи з
населенням культур степового енеоліту в діахронній перспективі: наявними є
свідчення мілітарних контактів (рови навколо поселень, колекції біфасіальних
наконечників метальної зброї) та «мирної» взаємодії (обмін).
Особистий внесок здобувачки. Отримані результати роботи були
опубліковані у фахових наукових виданнях України (2 статті) та у інших
наукових виданнях України (3 публікації). Також результати дисертаційного
дослідження висвітлені в публікаціях, написаних в співавторстві. Для статті,
написаній в співавторстві з д.і.н. Д.В. Кіосаком (Лобанова, Киосак 2020),
здобувачкою було підготовлено вступну частину, розділ методів та матеріалів з
ілюстративними матеріалами, частину дискусії та висновків загальним обсягом
0,8 д.а., що складає 67% від всієї публікації. В роботі, написаній разом з
д.г.н. Ж.М. Матвіїшиною та д.і.н. Д.В. Кіосаком (Лобанова, Матвиишина,
Киосак 2021), було підготовлено вступну частину, опис історії дослідження
поселення, реконструкцію стратиграфії поселення Сабатинівка І, висновки та
підготовлено ілюстративний матеріал загальним обсягом 1 д.а., що складає 56%
відсотків від усієї статті. В роботі, де розглядалося дослідження поселення
Козачий Яр 1 (Saile et al. 2021), дисертанткою було підготовлено частину вступу,
аналіз керамічного комплексу та встановлено відносну хронологію (50%, 0,4 д.а.).
Додатково, результати дисертації пройшли апробацію на семи всеукраїнських та
міжнародних конференціях та були висвітлені у тезах доповідей (2 публікації).
Ключові слова: Кукутень А – Трипілля В1, Середнє Побужжя,
палеоекологія, палеоландшафти, кліматичні зміни, розселення, планіграфія,


8
стратиграфія, керамічний комплекс, орнаментація, хронологія, міжкультурні
контакти, напрямки, архівні матеріали, музейні колекції.