Знайди книгу!

Опис:
Кручиненко В. В. Історико-демографічне дослідження шлюбно-родинних
відносин у Миргородському полку 1723 – 1782 рр. – кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук
(доктора філософії) за спеціальністю 07.00.06 – історіографія, джерелознавство
та спеціальні історичні дисципліни. – Інститут історії НАН України. Київ, 2018.

Зміст анотації
Актуальність обраної теми зумовлена необхідністю історико-
демографічного аналізу інститутів шлюбу та родини у Гетьманщині
ранньомодерного часу, зокрема Миргородському полку. Станом на
сьогоднішній день заявлена тема не була предметом наукових досліджень та
залишається поза увагою істориків. З огляду на це, зазначена проблема
потребує вивчення, оскільки шлюб і родина є важливою складовою
функціонування українського суспільства та соціуму загалом.
Наукова новизна отриманих результатів зумовлена змістом дисертації, в
якій сформульовані мета та завдання дослідження. У роботі запропоновано
західноєвропейський методологічний підхід, що передбачає вивчення шлюбно-
родинних суспільних інститутів за допомогою поєднання таких дисциплін як
історія та демографія. До наукового обігу введено значну кількість архівних
документів ХVІІІ ст., які збергаються у Державному архіві Полтавської області
та Центральному державному історичному архіві у м. Києві. Дані, що містяться
у Генеральному описі Лівобережної України 1765 – 1769 рр., метричних
книгах, судових справах, дозволяють комплексно проаналізувати статево-
вікову та шлюбно-родинну структуру Миргородського полку ранньомодерного
часу крізь призму історичної демографії. Вперше у вітчизняній історіографії
вивчено типологію та склад домогосподарств, охарактеризовано соціально-
економічний стан родин, досліджено шлюбний стан сільського/міського
населення на території вище зазначеного полку. Встановлено рівень остаточної безшлюбності, середній вік укладання сімейних союзів, вікову різницю між
одруженими чоловіками та жінками. Визначено частоту укладання перших і
повторних шлюбів, їх тривалість. Описано шлюбну поведінку мешканців
Миргородського полку, зокрема родинні стратегії, вибір подружніх партнерів
на шлюбному ринку, сезонність шлюбів і перелюб.
Наукове та практичне значення полягає в тому, що зроблені в дисертації
висновки на основі обліково-статистичних і судових архівних документів
допомогли проаналізувати інститути шлюбу та родини у Миргородському
полку 1723 – 1782 рр. в історико-демографічному вимірі. Запропоновані
узагальнення та розрахунки можна використати при дослідженні сімейних
союзів і домогосподарств Гетьманщини ХVІІІ ст., для вивчення таких наук як
історична демографія, демографічна статистика, соціологія, соціокультурна
антропологія, етнографія, етнологія, культурологія, історія України,
історіографія, спеціальні історичні дисципліни, історичне джерелознавство.
Джерельна база дисертаційного дослідження є репрезентативною,
оскільки включає в себе законодавчо-правові акти, Румянцевський опис
(подвірний перепис населення), метричні книги для запису народжених,
одружених, померлих парафіян православних церков Миргородського полку,
матеріали судових справ і дозволяє комплексно вивчити тему нашої розвідки.
У дисертації проведено аналіз статево-вікової структури населення
Миргородського полку та з’ясовано, що чисельність чоловіків була більшою,
ніж жінок. Розраховано індекси маскулінізації у містечках і селах – 100,4, 100,6,
які свідчать про збалансованість статевої структури мешканців досліджуваної
адміністративно-територіальної одиниці.
Розглянуто типологію родин Миргородського полку ХVІІІ ст. відповідно
до класифікації П. Ласлетта, яка передбачає поділ на нуклеарні, розширені та
мультифокальні двори. Переважну кількість родин становили повні нуклеарні
домогосподарства. У кожній домовій спільноті проживало 10 – 11 осіб. Для
населення характерним було співмешкання кількох поколінь сімей. Левова
частка родин складалася з чоловіків, дружин і їхнїх дітей. Рівень достатку
домової спільноти залежав від приналежності до тієї чи іншої соціальної групи, чисельності членів у домогосподарстві, кількості рухомого та нерухомого
майна, стану приміщень. Встановлено, що у найбідніших дворах мешкали
родини вдів, а у заможних – сімʼї козаків. Склад і типи домових спільнот
відображають стандартну демографічну модель родин Гетьманщини.
Доведено, що у Миргородському полку існував «неєвропейський тип
шлюбності». Середній вік укладання перших шлюбів для чоловіків і жінок
становив менше 22-х років. У більшості випадків вікова різниця між шлюбними
партнерами становила 0 – 4 роки, коли молодші жінки укладали сімейні союзи.
Рідко вінчалися, якщо дружини були старшими за чоловіків. Загалом,
пріоритетними стали шлюби між ровесниками.
Проаналізовано також шлюбний стан, що включає в себе поділ осіб на 3
групи: 1) ті, хто перебували поза шлюбом; 2) шлюбні пари; 3) вдівці/вдови та
розлучені. Найбільше число позашлюбних жителів перебували у віковій
категорії 15 – 19 років, а найменше – 30 – 34 роки. Причинами
холостяцтва/незаміжності були психічні та фізичні вади здоровʼя. У таких
випадках помітно зменшувалися шанси укласти шлюб. Основу шлюбної
структури населення становили одружені. Найбільша частка шлюбних пар
знаходилась у віковій групі 20 – 29 років. Майже кожен/кожна житель/жителька
перебували у шлюбі. Левову частку вдівців/удів складали літні люди. За
допомогою методики Л. Анрі та А. Блюма підраховано, що показник остаточної
безшлюбності дорівнював 0.
Найпоширенішою була практика укладання перших шлюбів. Більшість
жителів вступали до шлюбу лише один раз за життя. Тривалість сімейних созів
залежала від тривалості життя чоловіка/дружини. У метричних книгах і
Румянцевському описі найбільше записано шлюбів середньої тривалості (5 –
19 років). Родинні стратегії ґрунтувалися на соціальних можливостях
потенційного шлюбного партнера.
Функціонування необхідного життєвого циклу родини залежало від
сезонності шлюбів. Найбільша кількість укладення сімейних союзів
зафіксовано взимку, найменша – влітку. Це пояснюється впливом релігійних заборон, соціально-економічними умовами та звичаями православного
населення Гетьманщини.
Географія шлюбного ринку населених пунктів Миргородського полку
вказує на те, що мешканці вінчалися лише у церквах вище вказаної
адміністративно-територіальної одиниці. Як правило, більшість шлюбів
укладалися між прихожанами однієї парафії.
У розвідці порушено проблему шлюбного та позашлюбного сексу.
Використані документальні матеріали свідчать про те, що шлюбна поведінка
подружніх пар часто залежала від релігійних заборон і суспільної думки
громади. В основному сексуальне життя одружених чоловіків/жінок проходило
в законних шлюбах. Однак, інтимні відносини мешканців Миргородського
полку, які перебували в шлюбах, не були інтенсивними (середнє значення
народжуваності в родині – 3 – 4 дитини. Причинами цього могли стати
безпліддя чи перелюб.
У метричних книгах є записи про незаконнонароджених дітей, які
зʼявлялися на світ унаслідок позашлюбних зв’язків. У деяких шлюбних парах
існувала проблема перелюбу. Учасники подружніх зрад порушували
законодавчі та релігійні заборони.

Ключові слова: історична демографія, стать, вік, населення, шлюб,
родина, Гетьманщина, Миргородський полк.