Знайди книгу!

Опис:

АНОТАЦІЯ
Кулаковський К.О. Конкурентний розвиток України в новій моделі
міжнародного економічного порядку. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за
спеціальністю 08.00.02 – світове господарство і міжнародні економічні відносини.
ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана». –
Київ, 2018.
Дисертацію присвячено комплексному дослідженню механізмів
конкурентного розвитку України у глобальному середовищі, а також забезпеченню
її національної економічної безпеки в умовах нового міжнародного порядку.
Автором дано розгорнуте визначення сутності конкурентного розвитку країн з
позицій економічної самодостатності як їх здатності зберігати стабільні параметри
розвитку національних економічних систем та їх оптимальні пропорції, а також
утримувати усталені конкурентні позиції на глобальних ринках за умов
світогосподарської нестійкості та зовнішніх шоків на основі реалізації
мобілізаційної економічної моделі з її синергійним ефектом щодо поєднання
національних ресурсів економічного розвитку та інтернаціональних чинників їх
включення у глобальні вартісні ланцюги на мікро- та інтеграційному рівнях.
Обґрунтовано три варіативні типи мобілізаційних моделей національного
економічного розвитку з конкретизацією для кожної моделі механізмів реалізації
національних економічних інтересів країн через призму безпекових критеріїв:
інтернально-автаркічний (Росія, Іран, КНДР, Куба та ін. – мінімізація
зовнішньоекономічних зв’язків, жорсткий протекціонізм, політика
імпортозаміщення, нарощування частки національних компонентів у виробництві
ВВП, обмеження внутрішнього платоспроможного попиту); регіонально-
інтеграційний (ЄС – регіоналізація економічних процесів, наднаціональна
координація національних економічних політик, регіональна директивна
спеціалізація, формування інтернаціональних фондів нагромадження капіталу і їх
централізоване використання, регіональна фрагментація транснаціонального
виробництва, конвергенція податкового, монетарного, фінансово-банківського, 3

валютного режимів та ін.); глобально-експансіоністський (США, Китай –
інтернаціоналізація національних валют, формування «другої» економіки на базі
зарубіжних підрозділів ТНК, нарощування внутрішнього платоспроможного
споживчого та інвестиційного попиту, просування на глобальному рівні ідеї вільної
торгівлі товарами і послугами, безперешкодний транскордонний рух капітальних
ресурсів і робочої сили, стимулювання інших країн до імплементації симетричних
заходів торговельної політики; реалізація стратегій глибокої мережевої інтеграції
зарубіжних філіалів національних корпоративних структур). Доведено, що найбільш
прийнятним для України є регіонально-інтеграційний тип мобілізаційної моделі
шляхом реалізації її євроінтеграційної стратегії.
Автором удосконалено методологію дослідження інституційно-економічних
параметрів нового міжнародного економічного порядку через призму його
глобальної конфігурації як відображення породженої ним суперечності нового типу
– між національними державами (nation-states) і економічними інтересами
глобального бізнесу. Доведено, що розв’язання цієї суперечності можливо шляхом
реформування діючої системи міждержавних відносин через розширення
компетенцій країн з новостворюваними ринками у сфері ухвалення глобальних
управлінських рішень та максимальної конвергенції інтересів національних держав
у мережевій парадигмі світогосподарського розвитку на принципах: пріоритезації
глобальних інтересів над національно-державними, міждержавної конвергенції,
недискримінаційності, субсидіарності, солідарності, діалогізму, верховенства
міжнародного права, транспарентності ухвалення управлінських рішень.
У роботі охарактеризовано глобальні імперативи формування нової моделі
міжнародного економічного порядку з їх типологізацією за ступенем і механізмами
впливу на трансформаційні процеси у системі світоустрою (інституційно-
регуляторні, фінансово-економічні, військово-політичні, соціально-культурні,
екологічні) та розкриттям відповідного їх інструментально-змістовного наповнення.
Доведено, що синергійний вплив зазначених детермінантів об’єктивно обумовлює
перехід домінуючої у ХХ ст. національно орієнтованої моделі міжнародного
економічного порядку до його глобальної моделі з рівним доступом усіх країн до 4

світових ринків, здобутків світового науково-технологічного прогресу, реалізацією
принципів справедливої торгівлі, запровадженням механізмів оподаткування
глобального банківського бізнесу та ін.
Обґрунтовано ключові механізми реалізації Україною мобілізаційної моделі
економічної самодостатності у єдності таких складників: державне управління на
принципах розумного врядування (укладення нового суспільного договору між
державою, бізнесом і громадянським суспільством; розвиток електронних
адміністративних і довірчих послуг; розбудова національної інфраструктури
відкритих даних та ін.); інноваційно-кластерна модернізація національної економіки
(розбудова кластерних структур у пріоритетних сферах національної економіки,
імплементація моделі «потрійної спіралі» у співробітництві українських
університетів, державних науково-дослідних лабораторій та інноваційних
підрозділів бізнес-структур; диверсифікація державного фінансування проривних
кластерних програм і проектів, розвиток креативних індустрій та ін.); стимулювання
національного виробництва та внутрішнього ринку (деолігархізація та детінізація
економічної діяльності, послаблення податкового навантаження на бізнес,
запровадження кримінальної відповідальності за використання тіньових податкових
схем та ін.); нарощування національного людського ресурсу та соціального капіталу
(впровадження інституту мінімальної погодинної оплати праці, диференціація оплати
праці залежно від рівня кваліфікації на основі скасування тарифної сітки, завершення
медичної реформи, запровадження європейських стандартів управління якістю в
освітній сфері).
У дисертації дано комплексну оцінку впливу реалізації Угоди про асоціацію
між Україною і Європейським Союзом на нарощування конкурентних переваг
вітчизняних товаровиробників на глобальних ринках на основі конкретизації
реальних економічних ефектів (тарифна лібералізація, впровадження Євросоюзом
автономних торговельних преференцій, спрощення умов виходу українських
товаровиробників на європейські ринки, удосконалення правил конкуренції,
спрощення умов руху капіталу, скасування експортних субсидій ЄС, конвергенція
національної системи технічного регулювання, санітарного та фітосанітарного 5

захисту до європейських вимог тощо); визначення нереалізованого потенціалу
(запровадження ЄС експортних субсидій та спеціальних захисних заходів для
сенситивних груп товарів, невикористання виділених ЄС квот на постачання
української сільськогосподарської продукції на європейські ринки, збереження
відмінностей у технічних регламентах, стандартах, системах оцінки відповідності
товарів, діючих системах контролю якості і безпеки продукції та ін.) та
обґрунтування механізмів розширення експортної діяльності вітчизняних суб’єктів
господарювання та активізації їх участі у фрагментованому міжнародному
виробництві ТНК і глобальних вартісних ланцюгах (завершення гармонізації
вітчизняних санітарних та фітосанітарних заходів є європейськими стандартами та
забезпечення їх впровадження на усіх рівнях системної ієрархії управління
економікою; сприяння вітчизняним виробникам у сертифікації продукції для
експорту на ринках країн-членів ЄС потенційно конкурентоспроможних
вітчизняних товарів; активізація лібералізації дозвільного регулювання
господарської діяльності, скорочення процедури реєстрації компаній, спрощення
умов отримання доступу до землі, розвиток системи інформаційно-
консультаційного забезпечення інвестування та ін.).
Автором визначено стратегічні пріоритети забезпечення енергетичної
незалежності України у контексті реалізації її євроінтеграційної стратегії –
впровадження енергоощадних технологій, диверсифікація зовнішніх джерел
постачання енергоресурсів, розбудова логістичної інфраструктури постачань
скрапленого газу з близькосхідного регіону та США, розвиток усіх видів
відновлювальної енергетики, активізація входження держави до
Східноєвропейського газового хабу, нарощування обсягів вітчизняних підземних
газосховищ та їх інтеграція у європейські газові мережі, нарощування частки
ф’ючерсних контрактів на постачання газу від європейських постачальників,
розширення реверсних постачань енергоресурсів з Європи, передача у концесію
міжнародним енергетичним компаніям вітчизняної газотранспортної системи.
У роботі конкретизовано головні напрями включення України до глобальних
науково-технічних й інноваційних мереж: державна інформаційно-консалтингова 6

підтримка розширеної інтеграції вітчизняних суб’єктів господарювання до проектів
і програм «Горизонт – 2020», приєднання українських агентів до діючих у ЄС
науково-дослідних інституцій і лабораторій, проведення спільних наукових
досліджень, технічних і технологічних розробок на основі кооперації і спільних
науково-технічних програм; провадження досліджень та розробок за спільними
координаційними угодами; спільні дослідження та розробки у міжнародних
колективах спеціалістів, міжнародних інститутах та спільних підприємствах;
використання власності на науковий та науково-технічний результат на основі
договорів між суб’єктами наукової та науково-технічної діяльності.
Автором здійснено комплексну характеристику системних проблем
національного фінансового сектору України (низький рівень капіталізації
вітчизняних фінансових інститутів, їх перебування у структурі олігархічних
фінансово-промислових груп, значна частка проблемних активів на балансах банків
та незбалансована структура їх активів і пасивів, недостатні розміри власного і
регулятивного капіталу банківських установ, неухильне скорочення частки великих
європейських гравців фінансового сектору в українській економіці, значний брак
первинних публічних розміщень акцій українських компаній на місцевих і
закордонних біржах та ін.) та обґрунтування головних напрямів його конкурентного
розвитку – підвищення рівня капіталізації банківської системи через злиття і
поглинання банків, активізація монетарних інструментів НБУ з реалізації девізної і
дисконтної політики, розбудова ефективної національної депозитарно-клірингової
системи, консолідація вітчизняних інститутів фондового ринку, формування
єдиного центрального депозитарію корпоративних цінних паперів, посилення
інформаційного забезпечення іноземних інвесторів щодо потенційних можливостей
національного фондового ринку та формування його позитивного іміджу,
підвищення вимог до корпоративного управління тощо.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що основні
теоретичні положення, висновки і рекомендації, сформульовані автором у
дисертації, можуть бути методологічною базою для розробки ефективних
механізмів конкурентного розвитку України в умовах глобальної нестійкості. 7

Наукові розробки, висновки і практичні рекомендації автора були використані:
Комітетом Верховної Ради України з питань економічної політики при підготовці
законопроектів з питань державної економічної політики, державних цільових
програм, законодавчого забезпечення засад державного прогнозування (довідка
№04-16/15-283 від 17.05.2018); відділом моніторингу та аналітики нафтогазових
ринків Департаменту нафтогазового комплексу Міністерства енергетики та
вугільної промисловості України при розробці проекту плану пріоритетних дій
Уряду, в частині питань, які стосуються нафтогазових ринків (довідка №31.2-13Х
275-18 від 30.03.2018); ТОВ Києво-Могилянською Бізнес Школою при розробці
навчальних програм МВА (довідка № БШ01/04-18 від 12.04.2018); Департаментом
економічних програм Українського інституту майбутнього при розробці
довгострокового прогнозу економічного розвитку України (довідка №SLN253
від 18.04.2018). Матеріали та результати дослідження впроваджено у навчальний
процес ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима
Гетьмана» під час розроблення робочих програм, науково-методичного
забезпечення та викладання дисциплін «Міжнародна економіка», «Міжнародна
безпека», тренінг «Міжнародна економіка», «Глобальна економіка» на факультеті
міжнародної економіки і менеджменту (довідка від 25.01.2018).
Ключові слова: конкурентний розвиток, глобалізація, міжнародний
економічний порядок, економічний розвиток, національні інтереси, національна
економічна безпека, мобілізаційна модель, економічна самодостатність, енергетична
незалежність, інвестиційно-фінансова безпека, інноваційно-технологічний ресурс.