Король Данило Романович в українській культурній пам’яті другої половини XIX – початку XXI ст.
Назарій Христан / історичнадисертація
Опис:
Христан Н.М. Король Данило Романович в українській культурній пам’яті
другої половини XIX – початку XXI ст. – Кваліфікаційна наукова праця на
правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за
спеціальністю 07.00.01 – Історія України. – Чернівецький національний
університет імені Юрія Федьковича, Чернівці, 2018.
Дисертаційне дослідження присвячено вивченню історії образу князя та
короля Данила Романовича в українській культурній пам’яті другої половини
XIX – початку XXI ст. Вибір пропонованого сегмента memory studies в
українській історії обумовлений тим, що за більш ніж столітню
історіографічну традицію ідейний та, певною мірою, політичний контекст
створення та подальшого конструювання образу літописного Данила
Романовича як «князя Данила Галицького» виявився поза дослідницькою
увагою. Окремо слід відзначити особливості творення історичних міфів та
псевдо наукових найменувань довкола біографії правителя у процесі
формування національної ідентичності. Образ Данила, позбавлений
реального джерельного тла, зумовив формування обмеженої перспективи
історичних досліджень, яка зводить культурно-просторовий вплив його
постаті до окремого західноукраїнського регіону та не дає повною мірою
реконструювати період трансформації Галицько-Волинської держави у
королівство Русі.
Автором обґрунтовано основні методологічні засади роботи, зроблено
огляд стану вивчення наукової проблеми у літературі та здійснено
характеристику джерел, використаних для реалізації мети та поставлених
завдань. Пропоновані студії про короля Данила Романовича проводились на
основі методологічних конструктів феномену memoria у західноєвропейських
дослідників. Важливу роль відведено розумінню ключових термінів
пам’яттєвого дискурсу, які стали ядром втілення ідей автора у роботі. Серед
них виділяємо поняття пам’яті та її форм, феномен нації, колективної та
культурної ідентичності, суспільної та індивідуальної свідомості. 3
У дисертації розглядаються особливості конструювання образу Данила
Романовича у історичних уявленнях галицьких русофілів, яким вдалося
створити стійкий образ «Данила Галицького» у свідомості українського
суспільства тієї епохи та розпочати боротьбу за присвоєння і стилізацію
образу володаря виключно Галицькій землі.
Автор висвітлив особливості інтелектуальної історії представників
українського національного руху Наддніпрянщини – М. Дашкевича та М.
Костомарова, які запозичили до свого історичного наративу русофільського
«Данила Галицького», спробувавши, таким чином, використати цей образ
для формування своєї концепції української історії Русі, тим самим сприявши
його політизації.
З’ясовано, що привласнення Данила до міста Галича у наукових
дослідженнях українофіла О. Барвінського дуже добре зіставлялось із
ідейним віянням того часу: Галичина – український П’ємонт. А такий предок
як Данило Романович – король Русі, надавав широкий простір та будував
відповідне тло для національного культурного будівництва українського
минулого.
Простежено формування образу короля Данила як монарха першої
української національної держави – Галицько-Волинського князівства у
дослідженнях М. Грушевського та С. Томашівського. Простежено прояв
значної фаховості вчених-державників та їхньої плідної й клопіткої роботи із
джерелами.
Розглянуто історіографічний процес виникнення і початкового етапу
формування радянської моделі історичного спадку Давньої Русі, зроблено
аналіз перших візій проблеми творення концепту Галицько-Волинської
держави та місця у ній Данила Романовича. Виявлено особливості
«повернення» князя й короля в культурну пам’ять українців через
віднайдений у біографії володаря конфлікт з рицарями Добжинського ордену
у Дорогичині 1238 р.: Данило став анти німецьким. Локальний конфлікт із
добжинськими рицарями було винесено на всесоюзний масштаб у роки 4
Другої світової війни і перетворено на грандіозну перемогу русичів над
німецькими чернечими орденами названими «псами-рицарями».
Розкрито те, як радянська історична наука нівелювала титул «rex Russiae»
та досягнення цивілізаційного характеру Данила Романовича, перетворивши
його на локального західноукраїнського героя-патріота «Данила
Галицького». Усі досягнення академічної науки добре підкріплювалися
історичною уявою митців у текстах, картинах, музиці – повністю ігноруючи
джерелознавчий погляд.
Вивчено найбільш важливий документ історії пам’яті про Данила
Романовича в епоху радянського патріотизму – фільм українського режисера
Ярослава Лупія – «Данило – князь Галицький», знятий у 1987 р. на Одеській
кіностудії імені О. Довженка. Рецепція радянського образу правителя,
дозволила нам детально простежити та проаналізувати боротьбу за
присвоєння ідеологічного зображення, а також суперечливі напрямки у
формуванні концепту «радянського патріота» Данила Галицького.
Автор акцентує увагу на особливостях конструювання нової історичної
пам’яті у сучасній Україні як частини більш широкого процесу створення
нової національної ідентичності. Постать Данила Романовича виступає
предметом ретроспективного аналізу.
З’ясовано, як на прикладі візуалізації культурної пам’яті (монументи,
марки, нагороди, монети, картини) було проведено стилізацію образу
правителя та інтегровано образ першого короля Русі до сучасного
українського суспільства.
Висвітлено ідейний конфлікт, який розгорнувся серед істориків Виявлено,
що у контексті досліджень історії пам’яті короля Данила з’явилась плеяда
нових істориків, які стали заручниками державної концепції національної
історії та на хвилі патріотизму продовжують сповідувати й трансформувати
радянські міфи в зовсім іншому проукраїнському забарвленні.
Автор дійшов висновків, що винайдення образу Данила Романовича у
другій половині XIX ст. стало природним етапом трансформацій культурної
ідентичності та формування українського національного наративу. Пам’ять
про першого короля Русі значною мірою була сконструйована у кабінетах
істориків. Псевдоісторичні образи у біографії правителя, через відсутність
належного наукового тлумачення, неправильної термінології стали потужним
механізмом впливу на суспільство. Стійкий образ «князя Данила
Галицького» не свідомо формує в сучасних українців почуття меншовартості
власного минулого, сприяє поширенню сфальшованої історії XIII ст. І, до
того ж, є запеклим ворогом на шляху до моделювання нового минулого, яке
повинно бути позбавлене «спадку» досліджуваних у роботі періодів.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що
сформульовані в дисертаційному дослідженні теоретичні положення,
пропозиції, рекомендації та висновки можуть бути використані на
офіційному державному рівні в аналітично-інформаційному аспекті, а також
при формуванні концепції державного історичного наративу; у навчальному
процесі для підготовки й проведення лекцій з історії та культури різних
освітніх рівнів; результати дослідження сприятимуть більш науково
осмисленому формуванню підручникових матеріалів шкільного та
університетського рівнів. Пропоноване дослідження здатне надати нову
дослідницьку перспективу у вивченні низки дискусійних аспектів біографії
володаря та їх репрезентації в літературі.
Ключові слова: колективна пам’ять, культурна пам’ять, національна
ідентичність, королівство Русі, історична уява, культурний образ, місця
пам’яті, історичний міф.
Христан Н.М. Король Данило Романович в українській культурній пам’яті
другої половини XIX – початку XXI ст. – Кваліфікаційна наукова праця на
правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за
спеціальністю 07.00.01 – Історія України. – Чернівецький національний
університет імені Юрія Федьковича, Чернівці, 2018.
Дисертаційне дослідження присвячено вивченню історії образу князя та
короля Данила Романовича в українській культурній пам’яті другої половини
XIX – початку XXI ст. Вибір пропонованого сегмента memory studies в
українській історії обумовлений тим, що за більш ніж столітню
історіографічну традицію ідейний та, певною мірою, політичний контекст
створення та подальшого конструювання образу літописного Данила
Романовича як «князя Данила Галицького» виявився поза дослідницькою
увагою. Окремо слід відзначити особливості творення історичних міфів та
псевдо наукових найменувань довкола біографії правителя у процесі
формування національної ідентичності. Образ Данила, позбавлений
реального джерельного тла, зумовив формування обмеженої перспективи
історичних досліджень, яка зводить культурно-просторовий вплив його
постаті до окремого західноукраїнського регіону та не дає повною мірою
реконструювати період трансформації Галицько-Волинської держави у
королівство Русі.
Автором обґрунтовано основні методологічні засади роботи, зроблено
огляд стану вивчення наукової проблеми у літературі та здійснено
характеристику джерел, використаних для реалізації мети та поставлених
завдань. Пропоновані студії про короля Данила Романовича проводились на
основі методологічних конструктів феномену memoria у західноєвропейських
дослідників. Важливу роль відведено розумінню ключових термінів
пам’яттєвого дискурсу, які стали ядром втілення ідей автора у роботі. Серед
них виділяємо поняття пам’яті та її форм, феномен нації, колективної та
культурної ідентичності, суспільної та індивідуальної свідомості. 3
У дисертації розглядаються особливості конструювання образу Данила
Романовича у історичних уявленнях галицьких русофілів, яким вдалося
створити стійкий образ «Данила Галицького» у свідомості українського
суспільства тієї епохи та розпочати боротьбу за присвоєння і стилізацію
образу володаря виключно Галицькій землі.
Автор висвітлив особливості інтелектуальної історії представників
українського національного руху Наддніпрянщини – М. Дашкевича та М.
Костомарова, які запозичили до свого історичного наративу русофільського
«Данила Галицького», спробувавши, таким чином, використати цей образ
для формування своєї концепції української історії Русі, тим самим сприявши
його політизації.
З’ясовано, що привласнення Данила до міста Галича у наукових
дослідженнях українофіла О. Барвінського дуже добре зіставлялось із
ідейним віянням того часу: Галичина – український П’ємонт. А такий предок
як Данило Романович – король Русі, надавав широкий простір та будував
відповідне тло для національного культурного будівництва українського
минулого.
Простежено формування образу короля Данила як монарха першої
української національної держави – Галицько-Волинського князівства у
дослідженнях М. Грушевського та С. Томашівського. Простежено прояв
значної фаховості вчених-державників та їхньої плідної й клопіткої роботи із
джерелами.
Розглянуто історіографічний процес виникнення і початкового етапу
формування радянської моделі історичного спадку Давньої Русі, зроблено
аналіз перших візій проблеми творення концепту Галицько-Волинської
держави та місця у ній Данила Романовича. Виявлено особливості
«повернення» князя й короля в культурну пам’ять українців через
віднайдений у біографії володаря конфлікт з рицарями Добжинського ордену
у Дорогичині 1238 р.: Данило став анти німецьким. Локальний конфлікт із
добжинськими рицарями було винесено на всесоюзний масштаб у роки 4
Другої світової війни і перетворено на грандіозну перемогу русичів над
німецькими чернечими орденами названими «псами-рицарями».
Розкрито те, як радянська історична наука нівелювала титул «rex Russiae»
та досягнення цивілізаційного характеру Данила Романовича, перетворивши
його на локального західноукраїнського героя-патріота «Данила
Галицького». Усі досягнення академічної науки добре підкріплювалися
історичною уявою митців у текстах, картинах, музиці – повністю ігноруючи
джерелознавчий погляд.
Вивчено найбільш важливий документ історії пам’яті про Данила
Романовича в епоху радянського патріотизму – фільм українського режисера
Ярослава Лупія – «Данило – князь Галицький», знятий у 1987 р. на Одеській
кіностудії імені О. Довженка. Рецепція радянського образу правителя,
дозволила нам детально простежити та проаналізувати боротьбу за
присвоєння ідеологічного зображення, а також суперечливі напрямки у
формуванні концепту «радянського патріота» Данила Галицького.
Автор акцентує увагу на особливостях конструювання нової історичної
пам’яті у сучасній Україні як частини більш широкого процесу створення
нової національної ідентичності. Постать Данила Романовича виступає
предметом ретроспективного аналізу.
З’ясовано, як на прикладі візуалізації культурної пам’яті (монументи,
марки, нагороди, монети, картини) було проведено стилізацію образу
правителя та інтегровано образ першого короля Русі до сучасного
українського суспільства.
Висвітлено ідейний конфлікт, який розгорнувся серед істориків Виявлено,
що у контексті досліджень історії пам’яті короля Данила з’явилась плеяда
нових істориків, які стали заручниками державної концепції національної
історії та на хвилі патріотизму продовжують сповідувати й трансформувати
радянські міфи в зовсім іншому проукраїнському забарвленні.
Автор дійшов висновків, що винайдення образу Данила Романовича у
другій половині XIX ст. стало природним етапом трансформацій культурної
ідентичності та формування українського національного наративу. Пам’ять
про першого короля Русі значною мірою була сконструйована у кабінетах
істориків. Псевдоісторичні образи у біографії правителя, через відсутність
належного наукового тлумачення, неправильної термінології стали потужним
механізмом впливу на суспільство. Стійкий образ «князя Данила
Галицького» не свідомо формує в сучасних українців почуття меншовартості
власного минулого, сприяє поширенню сфальшованої історії XIII ст. І, до
того ж, є запеклим ворогом на шляху до моделювання нового минулого, яке
повинно бути позбавлене «спадку» досліджуваних у роботі періодів.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що
сформульовані в дисертаційному дослідженні теоретичні положення,
пропозиції, рекомендації та висновки можуть бути використані на
офіційному державному рівні в аналітично-інформаційному аспекті, а також
при формуванні концепції державного історичного наративу; у навчальному
процесі для підготовки й проведення лекцій з історії та культури різних
освітніх рівнів; результати дослідження сприятимуть більш науково
осмисленому формуванню підручникових матеріалів шкільного та
університетського рівнів. Пропоноване дослідження здатне надати нову
дослідницьку перспективу у вивченні низки дискусійних аспектів біографії
володаря та їх репрезентації в літературі.
Ключові слова: колективна пам’ять, культурна пам’ять, національна
ідентичність, королівство Русі, історична уява, культурний образ, місця
пам’яті, історичний міф.
Доступні формати:
PDFчитайте також:
В бібліотеці зібрані всі книги українською мовою в електронному (txt, rtf, doc, pdf, fb2, epub, mobi, djvu) та паперовому форматі. Книжку можна безкоштовно скачати клікнувши на необхідний Вам формат для iPad, iPhone, Android, Kindle, Kobo та інших читалок або купити паперовий варіант тексту з доставкою по Україні. Сайт бібліотеки оптимізований для роботи на телефонах, смартфонах(айфон, анроїд) і планшетах. Потрібну книгу Ви можете легко знайти за допомогою пошуку.