Знайди книгу!

Опис:
Ониськів М. І. Королівські універсали як джерело для дослідження історії Руського воєводства останньої третини ХVІІ ст. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.06 – історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни, Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, 2019. Інститут української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України, Київ, 2019.

Об’єктом пропонованого дослідження виступають монарші універсали останньої третини ХVІІ ст., які містяться у актових книгах ґродів Руського воєводства. Проведений аналіз історіографії дозволяє зробити висновок про зацікавленість дослідниками документацією Коронної канцелярії. Проте їхні наукові розвідки стосуються документів, які видавалися на пізніше ХVІ ст. Натомість акти ХVІІ ст., у тому числі й королівські універсали, які тоді набули особливого поширення, залишаються практично не опрацьованими в історіографії.
Монарші універсали, які надсилали мешканцям Руського воєводства, відклалися в актових книгах місцевих ґродських судів. Більшість з цих книг нині зберігаються у фондах Центрального державного історичного архіву України у Львові, також були вивчені матеріали Холмського ґроду, що містяться в Державному архіві у Любліні. Більшість універсалів вписані в чистові реляційні книги ґродів. Загалом виявлено й опрацьовано 417 монарших універсалів Міхала Вишневецького та Яна ІІІ Собєського, а також дев’ять, виданих від імені примасів і станів конвокаційного сейму в часі безкоролів’я.
В процесі дослідження залучено не тільки королівські універсали, але й інші неопубліковані джерельні матеріали: монарші мандати попереднього ХVІ ст., постанови сеймових конституцій тощо. Ця документація знадобилася для вивчення ґенези та особливостей універсалу як документу.
Королівський універсал був документом, який не творив нового правового стану. Натомість ним оголошували про уже наявне рішення, як-от сеймову постанову (конституцію), привілей, декрет. При цьому універсал часто уточнював, конкретизував, роз’яснював зміст цих документів. Ще однією функцією універсалу було оголошення про скликання з’їздів та різних типів сеймиків і сеймів. Крім того сейм надавав право королю скликати «посполите рушення» саме за допомогою універсалів-«wici». Згідно із законодавством, монарх мав і виключно свої владні повноваження та прерогативи. Зокрема, він був головнокомандувачем, міг призначати на державні посади та земські уряди, засновувати нові державні митні комори і прикоморки. Його рішення з цих питань також оприлюднювали за допомогою універсалів.
Формуляр монаршого універсалу, порівняно із середньовічними актами, був дуже спрощеним. Проте містив усі клаузули, що дозволяють його ідентифікувати як специфічний ранньомодерний документ. Найважливішими складовими формуляру універсалу є дуже розлога наррація та диспозиція. З них можна було дізнатися про різні аспекти життя держави. Крім того, їх активно використовували для офіційної пропаганди. Унікальною є клаузула кінцевої публікації універсалів, де вимагали якнайширшого оголошення і поширення змісту документу.
В королівських універсалах міститься багато інформації про воєнні дії, а також підготовку держави до війни, як за допомогою внутрішніх ресурсів, так і через активізацію дипломатичних відносин. Більшість таких відомостей є в документах, адресованих шляхті воєводства. Адже остання була політично активною частиною соціуму. Водночас така інформація в універсалах Міхала Вишневецького часто є опосередкованою. Тобто, від його імені переповідались відомості, отримані монархом від маршалка та великого коронного гетьмана. Натомість Ян ІІІ особисто брав участь у воєнних діях, тому у своїх універсалах подавав детальну інформацію з поля бою.
Крім загальнодержавних питань, королівські універсали містили відомості і про конкретні, приватні чи локальні справи. Наприклад, інформацію для певної частини чи типу військ держави, про різні аспекти фінансової політики країни, про ситуацію з православною та унійною митрополіями на території Речі Посполитої.
Інформація у королівських універсалах не обходилась без ідеологічної складової. З її допомогою пропагували цінності та ідеї, апеляція до яких мала сприяти реалізації тих рішення чи розпоряджень, що про них повідомляли універсалом. Частіше всього універсали з такою складовою адресувалися шляхті. Популяризували вони, зокрема, сприйняття Речі Посполитої як передмур’я християнства. А отже вона повинна боротися за збереження віри від турецьких і татарських нападників, яких в універсалах часто називали «ворогами Христовими». Одночасно війну проти них репрезентували як боротьбу за збереження «золотих вольностей» шляхти. Апелювали універсали й до рицарських чеснот шляхти, хоча останні вже не були настільки важливими і актуальними для цього суспільного стану. Звичайно не обходилися ці документи без підкреслення відданості монарха своїй країні та її підданим, його діяльності на користь Речі Посполитої.
В залежності від того, хто був ініціатором видачі універсалів, їх можна поділити на загальнодержавні / пріоритетні та непріоритетні. Перші видавали з ініціативи короля та владних кіл. Тобто потреба в їх видачі була загальнодержавного значення чи важливою для влади. Видавали такі універсали багатьма екземплярами, адже часто була потреба надсилати їх до деяких чи всіх повітів воєводства або до кількох чи всіх воєводств країни. Непріоритетні універсали видавали на прохання зацікавлених у цьому осіб і тоді їхній зміст стосувався певних соціальних (не з числа шляхти), етнічних, релігійних груп чи жителів визначених територій держави.
Процесом творення монаршого універсалу займалася Більша або Менша Коронна канцелярія. Він міг бути як писаним, так і друкованим. Останні найчастіше були загальнодержавними і їх видавали у Варшаві. При цьому універсал могли готувати і поза канцелярією у столиці.
Документи писали польською мовою, скріплювали підписами короля, а також регента Коронної канцелярії чи коронного секретаря. Обов’язково для засвідчення автентичності універсалу використовували Велику або Малу печатки Коронної канцелярії.
Загальнодержавні / пріоритетні універсали централізовано відправляли до місцевих ґродських / старостинських урядів у вигляді складеного у кілька разів листка. До ґродів ці документи потрапляли безпосередньо з Коронної канцелярії за допомогою коморників, козаків чи королівських дворян. Часто до одного ґроду приносили кілька таких документів, які уже звідси поширювали по сусідніх старостинських урядах. Інколи один ґрод робив копії з універсалу і розсилав по інших повітах.
До старостинських урядів Руського воєводства приносили не тільки універсали, адресовані його мешканцям. Потрапляли сюди й універсали для жителів Подільського воєводства, яке було окуповане Османською імперією впродовж 1672–1699 років і шляхта якого здебільшого емігрувала на терени Руського воєводства.
Більшість загальнодержавних універсалів доставляли з Коронної канцелярії впродовж періоду, що в залежності від місця перебування королівського двору коливався від двох днів до двох з половиною тижнів. Натомість доставкою непіоритетних універсалів державні службовці не займалися. Поширювали їх зацікавлені у цьому особи серед тих верств суспільства, для яких адресувалася інформація в таких універсалах, тож їх не завжди подавали до ґродів.
Якщо універсал доставляли до ґродського уряду, то вручали його старості як наміснику короля. Той передавав документ канцеляристам, які його дослівно переписували – облятували – у ґродські акти. Також саме вони робили копії документу, які пізніше надсилали до інших ґродів, представників шляхти, церков, де зміст універсалу оголошували під час богослужінь, комор. В останньому випадку копії прибивали на двері цих митних установ.
Генеральний коронний возний – як урядник, котрий співпрацював з ґродським урядом – за його дорученням оголошував зміст монаршого універсалу під звуки бубн і сурм на місцях скупчення людей: на ринку і території біля канцелярії.
Королівський універсал останньої третини ХVІІ ст. був інформаційним документом, що стало відповіддю на потреби тогочасного суспільства. Дослідники пишуть про «інформаційний голод» мешканців Речі Посполитої в той час. І хоча тоді існували різні шляхи отримання відомостей про життя у державі та поза нею, проте здебільшого ці джерела інформації мали неофіційний характер. Однак люди прагнули підтвердження інформації підписом і печаткою, відтак саме таку автентичність надавали їй універсали. Проте достовірність вміщених у них відомостей перепліталась із потрібною владі пропагандою. Останнє розуміла освічена частина тогочасного суспільства, тому не завжди заклики з універсалів не завжди ставали гарантією їх виконання, хоч про них добре знали й були обізнані з їх значенням.
Ключові слова: королівський універсал, Міхал Вишневецький, Ян ІІІ Собєський, Руське воєводство, Коронна канцелярія, ґрод, інформація, пропаганда.