Знайди книгу!

Опис:
Сергєєва М. С. Косторізне та деревообробні ремесла на території
Південної Русі.
Кваліфікаційна наукова праця на здобуття наукового ступеню доктора
історичних наук за спеціальністю 07.00.04 «археологія» — Інститут
археології НАН України, Київ, 2018.
Ця дисертація є першим комплексним дослідженням з косторізного та
деревообробних ремесел на території Південної Русі у взаємодії
біоекономічних, технічних і історико-культурних чинників їхнього розвитку.
Досліджено асортимент готової продукції косторізів і деревообробників,
сировинні ресурси, техніка виробництва, історико-культурний контекст
розвитку косторізного і деревообробних ремесел. В результаті створено
цілісну картину розвитку косторізного та деревообробних ремесел у
Південній Русі.
Уперше проведено візуальний аналіз артефактів з Південної Русі з
застосуванням апаратури (лупа, мікроскоп) з метою вивчення техніки обробки
кісткових матеріалів.
Обґрунтована необхідність використання методів природничих наук для
вивчення виробництв, які базуються на природній сировині. Вони уперше
застосовані для давньоруських матеріалів з пам’яток Південної Русі.
Для виділення основних складових сировинної бази косторізного
ремесла, їх співвідношення у виробництві і шляхів їх отримання залучено дані
зоологічних досліджень.
Для дослідження сировинної бази деревообробки зроблено визначення за
мікроструктурою порід деревини. Використані результати антракологічних
досліджень, здійснених автором.
Досліджено продукцію косторізів, яка складалася з виробів різного
призначення: знарядь праці, предметів повсякденного вжитку і дозвілля,
деталей озброєння, елементів оздоблення, виробів з можливими
неутилітарними функціями. Виробництво гребенів і ґудзиків відрізняється 3

найбільшим обсягом продукції. Автор пояснює відносно обмежену кількість
іншої продукції (деталі озброєння, оздоблення та ін.) її виробництвом на
замовлення або для обмеженого кола споживачів, в рамках домашнього
ремесла. Проаналізована продукція мала ужиткове значення, кістка в ряді
випадків замінює інші матеріали (метал, скло, дерево). Водночас якість
виготовлення значної частки продукції і різноманітність асортименту
демонструє доволі високий рівень косторізного ремесла у Південній Русі.
Головним результатом вивчення деревообробної продукції стало
узагальнення всього доступного на цей час матеріалу і розробка принципів її
систематизації.
Виділено п’ять груп на основі використання різних видів сировини:
1) продукція з будівельного лісу та його сортиментів; 2) з сортиментів
будівельного лісу та їхніх частин або сполучення сортиментів будівельного і
дрібно-виробного лісу; 3) з клепки (бондарна); 4) з дрібно-виробного лісу; 5) з
інших частин дерева (кора, луб, гілля).
Виділено два основні джерела постачання сировини для косторізного
ремесла — природне середовище (щільний ріг диких копитних, спорадично
інші кістки) і домашнє господарство (кістки свійських тварин). Аналіз
відходів виробництва з різних пам’яток продемонстрував перевагу щільного
рогу, насамперед рогу оленя. Перевага кістки свійських тварин засвідчена
тільки у київських майстернях. Аналіз артефактів виявив лише поодинокі
вироби з порожнистого рогу, що не дозволило зарахувати його до складу
основної сировини для косторізного виробництва.
Спеціальна увага приділена вивченню кісток зі слідами обробки
(заготовки, відходи і брак) і аналізу слідів різних знарядь на таких кістках. Цей
метод дослідження дозволив простежити основні виробничі техніки косторізів
від мінімальної обробки кісткових матеріалів до складних операцій
(різьблення, шліфування, іноді точіння на токарному верстаті, орнаментація за
допомогою спеціального реманенту). 4

Аналіз археологічної деревини дозволив довести повну перевагу
біоресурсів навколишнього природного середовища і лісових порід.
Використання садових плодових дерев як ділової деревини було обмеженим.
Склад ділової деревини регламентувався відбором порід дерева, придатних
для виробів різного виду. Дослідження деревини виявили перевагу кількох
основних видів сировини: сосна, дуб, клен, ясен, тополя /осика, липа, береза.
Менше використовували вільху і ліщину. Співвідношення різних видів
деревини дещо коливає на різних пам’ятках.
Аналіз артефактів з кістки і сукупності матеріалів з обробки дерева
(дерев’яні артефакти і свідчення писемних джерел) дозволив довести, що
становлення косторізного і деревообробних ремесел як професійного виду
ремісничої діяльності припадає на часи формування Києворуської держави
(ІХ — перша половина Х ст.). Археологічні матеріали не дозволили
простежити зв’язок між розвинутим пізньоримським і давньоруським
косторізними ремеслами.
Подальший розвиток південноруського косторізного ремесла
відбувається у ХІ—ХІІ ст. У ХІІ — першій половині ХІІІ ст. воно досягає
розквіту, ознакою якого є різноманітний асортимент ремісничої продукції,
ринковий характер виробництва, функціонування професійних майстерень.
Втім, дослідження ремісничих комплексів виявили суміщення різних видів
діяльності в одному ремісничому осередку, що є свідченням того, що
отриманої продукції не завжди вистачало для життєзабезпечення.
Аналіз археологічних матеріалів другої половини ХІІІ — XIV ст.,
дозволив довести, що у післямонгольські часи косторізне ремесло скорочує
обсяг виробництва, але продовжує функціонувати.
Характер косторізної продукції свідчить про суттєві впливи з боку
ремесла сусідніх регіонів (північноєвропейські і степові кочівницькі культури)
у Х — на початку ХІ ст. і важливу роль приїжджих майстрів у розвитку
місцевого ремесла. На першому етапі майстри-мігранти були представниками
іншого культурного середовища, переважно, північноєвпоейського. У ХІ—5

ХІІІ ст. ремісники та їхня продукція мігрують у межах давньоруських земель.
Багато в чому це сприяло уніфікації давньоруської косторізної продукції.
Аналіз деревообробного реманенту і залишків дерев’яних конструкцій
свідчить про розвиток деревообробних ремесел переважно на місцевому
ґрунті. Це пояснюється провідною роллю дерева у створенні елементів
життєзабезпечення (житло та його облаштування, хатнє начиння, знаряддя
праці, засоби пересування і засоби захисту). Аналіз джерел виявив, що
домашнє деревообробне ремесло протягом давньоруського часу залишалося
частиною натурального господарства. Окремі види деревообробних робіт, як
побічне заняття, могли зосереджувати у своїх руках дружинники і ремісники
інших спеціальностей.
Окремі професійні ремесла виділені за принципом використання різних
видів сировини: теслярі (великогабаритна деревина), бондарі (клепка),
різьбярі і токарі (дрібно-виробний ліс). Нема підстав говорити про
відокремлення столярів як окремої галузі. Аналіз археологічних і писемних
джерел довів, що формування професійного теслярства розпочалося
принаймні у Х ст. Подальше відокремлення дрібніших спеціальностей
відбувається протягом ХІ — ХІІІ ст. Ранній розвиток теслярства як
професійного ремесла обумовлений державною будівельною політикою,
особливо містобудівельною. Це призводить до появи теслярських артілей.
Показано, що протягом давньоруського часу деревообробка також
зазнавала впливів ззовні. Результатом була поява у ІХ—Х ст. нових ремесел
(бондарі, токарі, гребінники), технологій (, точіння) і видів продукції. Аналіз
дерев’яних артефактів з території Південної Русі довів, що формування
асортименту деревообробної продукції відбувалося у рамках традиції, ширшої
за давньоруську.
Етапи розвитку і косторізного і деревообробних ремесел відповідають
таким для давньоруських ремесел загалом.
Зроблено висновок, що неоднакове значення косторізного і
деревообробних ремесел у різних сферах життя давньоруського населення
обумовило їх різну історичну долю: занепад косторізного ремесла через його
суто ужитковий характер і можливість заміни кістки іншими матеріалами і
збереження значення деревообробки як основного виду економічної
діяльності населення Русі.
Ключові слова: Давня Русь, ремесло, обробка кістки, обробка дерева,
сировина, ремісничі технології, орнамент, мандрівні майстри.