Знайди книгу!

Опис:
Проценко Є.О. Культурні процеси на Донбасі в роки Другої світової
війни. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук
(доктора філософії) за спеціальністю 07.00.01 «Історія України». –
Донецький національний університет імені Василя Стуса, Вінниця, 2019 /
Маріупольський державий університет, Маріуполь, 2019.
У дисертаційному дослідженні здійснено аналіз та переосмислення
культурних процесів, що відбувались на теренах Донбасу в період Другої
світової війни. Задля досягнення мети дослідження – з’ясування чинників та
визначенні сутності культурних процесів на Донбасі в роки Другої світової
війни та виявлення регіональних особливостей культурного життя та їх
впливу на подальше формування регіональної ідентичності запропоновано
авторський підхід щодо дослідження культурних процесів регіону. Підхід
полягає в розгляді культурної політики в якості запровадження відповідного
політичній владі сценарію в регіоні.
Проведено грунтовний історіографічний аналіз, який засвідчує, що
радянськими, українськими та зарубіжними науковцями зроблено вагомий
внесок у вивчення різних аспектів культурного життя регіону в роки війни.
Проте, дотепер немає комплексного, системного дослідження, присвяченого
цілісному аналізу культурних процесів на території Донбасу в період Другої
світової війни.
Встановлено, що корпус джерел з вивчення культурних процесів на
Донбасі в роки Другої світової війни, представлений писемними
(законодавні та нормативні акти, діловодна документація, статистичні
матеріали, преса, документи особового походження, художня література),
усними (спогади, фольклор) та візуальними (кіноджерела, фотодокументи,
карикатури, плакати) джерелами є достатньо репрезентативним для
комплексного та неупередженого висвітлення проблеми.


З’совано, що теоретична база на якій грунтується робота –
соціокультурна антропологія та теоретичні засади дослідження:
комплексність, системність, принципи історизму та неупередженості,
антропологічний, ціннісний та герменевтичний підходи, загальнонаукові
(аналізу та синтезу), загальноісторичні (хронологічний та історико–
порівняльний) та міжпредметні (цитування, контент-аналізу,
інтерпретативного аналізу) методи дослідження дозволяють комплексно та
всебічно дослідити культурні процеси на Донбасі в роки Другої світової
війни.
Охарактеризовано умови, визначено форми та особливості
запровадження культурного сценарію розробленого радянською владою для
Донбасу, який після знищення української та культури національних меншин
являв собою ідеальний майданчик для акультурації та переідентифікації
населення регіону.
Виявлено, що для створення нового – радянського, пролетарського
культурного простору, влада направляла до регіону «десанти» з Москви,
Ленінграду, Харкова, Києва, які мали спрямовувати у відповідне ідеологічне
русло діяльність місцевих культурних діячів.
Підкреслено, що сформований напередодні війни на Донбасі
культурний простір мав певний мобілізаційний потенціал. Основними
формами патріотичної пропаганди та агітації стали виступи мобільних
музично-драматичних та театральних колективів, видання антинацистських
пісень місцевих композиторів, плакатна пропаганда.
З’ясовано, що активна патріотична самоорганізація культурних діячів
Донбасу певною мірою сприяла припиненню паніки, мобілізовувала
працівників підприємств, чого не можна сказати про місцеве керівництво.
Охарактеризовано нацистську культурну політику на території
Донбасу, визначено основні прояви культурного життя регіону в роки
окупації.


Обгрунтовано, що для військової зони окупації та Донбасу зокрема не
було створено окремого культурного напрямку політики та окремого
культурного сценарію. У більшості випадків місцева влада орієнтувалась
самостійно щодо регулювання культурного життя та діяла ситуативно.
Головна мета яку переслідувала місцева окупаційна влада в культурному
житті Донбасу – задоволення культурних потреб військових, контроль та
вплив над місцевим населенням.
Встановлено, що засобом втілення нацистської культурної політики на
місцях, інструментом культурної пропаганди, контролю та регулювання
культурного життя регіону була окупаційна преса. Серед методів та засобів
нацистської культурної пропаганди в регіоні відокремлюються також
кінематограф, плакатна пропаганда, радіо.
З’ясовано, що на Донеччині та Луганщині в роки окупації
відокремлюється три культурні простори – для військових, цивільного
населення та спільний. Нацистський культурний простір був оснований на
німецькій культурній традиції, дозвіллі, задоволенні потреб військових у
сфері культури, до цього простору місцеве населення майже не допускали.
Для цивільного населення діяла мережа театральних установ, кінотеатри,
читальні, видавалася окупаційна преса, діяли пересувні виставки. Окупанти
долучались до культурного простору місцевих жителів переважно для
контролю, ідеологічного тиску, пропаганди. Спільний культурний простір,
що виник в роки окупації був унікальним явищем співіснування та подекуди
взаємодії окупантів з місцевим населенням у сфері культури (культурна
колаборація).
Досліджено відновлення радянського культурного життя в регіоні за
умов його звільнення та деокупації.
Визначено, що ставши одним з перших регіонів, який було звільнено
від нацистської окупації Донбас знов став своєрідним полігоном політики
деокупації, зокрема його культурного життя. Для радянської влади вкрай
важливо було відновити контроль над культурним простором Донбасу –


«Всесоюзної кочегарки» та вітрини радянськості, регіону, який уособлював
собою пролетарську культуру, був фактично «плавильним цехом» по
створенню нової національності – «радянського народу». Глорифікація праці
та проголошений інтернаціоналізм (по факту денаціоналізація) залишились
основою, фундаментом культурного сценарію регіону. Однак, якщо у
довоєнний період головна увага в культурному сценарії зосереджувалась на
промисловій могутності краю, висвітленню побуту та життя робітників, з
визволенням Донбасу фокус змістився на героїзацію подій війни та теми
відновлення.
Підкреслено, що масштабні матеріальні втрати довоєнної мережі
культурних установ були завдані не тільки діями окупантів, але й в результаті
прорахунків евакуації та реевакуації.
Встановлено, що одним зі специфічних наслідків нацистської
окупації на Донбасі було активне релігійне життя, представлене діяльністю
чисельних культів та течій, заборонених до війни. Радянський уряд
розуміючи, що неможливо викоренити зі свідомості людей релігію та не
маючи змогу контролювати релігійну сферу змінив вектор релігійної
політики в бік лібералізації. Однак, кардинальних змін в статусі церкви не
відбулось, уряд намагався уніфікувати та одержавити релігію за допомогою
РПЦ. Радянська влада вбачала в релігійній різноманітності загрозу, адже
значна кількість «сект» виступала проти радянської влади. З 1944 р.
збільшується кількість справ проти керівників та учасників релігійних «сект»
в регіоні, під забороною опиняються іудаїзм, іслам, протестантизм.
У ході дослідження доведено, що наслідками радянського культурного
сценарію стало формування специфічного культурного простору в регіоні.
Небезпека полягає в тому, що радянський культурний сценарій, який став
звичним для жителів регіону постійно відводив Донбас від України.
Наукова новизна дослідження зумовлена самою постановкою
проблеми, в якій культурні процеси на Донбасі в роки Другої світової війни


вперше в українській історіографії стали предметом спеціального
дослідження.
Уперше:
– введено визначення «культурний сценарій», що застосовується до
впровадження радянської та нацистської культурної політики;
– запропоновано авторський підхід щодо дослідження культурних процесів
у вигляді запровадження відповідного політичній владі регіонального
сценарію;
– відтворено цілісну картину культурного життя Донбасу на різних етапах
Другої світової війни;
– введено до наукового обігу новий фактичний матеріал з теми дослідження;
– охарактеризовано якісні та кількісні показники культурного життя регіону
в роки війни;
– визначено специфічні риси, форми та змісти культурного простору на
Донбасі у досліджуваний період;
– виявлено, що події Другої світової війни закріпили концепцію радянського
культурного сценарію для Донбасу з пануванням радянської, індустріальної,
міської культури, соціально-економічної детермінанти, що нівелювало
національний чинник культурного будівництва;
– встановлено, що обумовлений подіями Другої світової війни, радянський
культурний «сценарій» для Донбасу вплинув на подальше формування
окремішньої регіональної ідентичності.
Уточнено:
– визначення ролі мистецтва у формуванні образу Донбасу;
– обсяги репресій проти інтелігенції Донбасу в роки війни;
– розуміння специфіки культурного життя Донбасу в період окупації;
– кількісні та якісні показники стану культурної сфери Донбасу в роки війни.
Набули подальшого дослідження:
– особливості радянської та нацистської культурної політики; – характеристика діяльності культурних установ регіону в досліджуваний
період;
– процес евакуації культурних установ та культурної інтелігенції регіону;
– особливості відбудовчих процесів у сфері культури регіону;
– характеристика культурного дозвілля населення в роки війни.
Практичне значення роботи полягає в тому, що матеріали, положення
та висновки дослідження можуть бути використані при написанні
монографій та узагальнюючих праць з близьких та дотичних тем, викладанні
курсу історії України, підготовці спецкурсів, поглибленого вивчення історії
Донбасу, історії культури в Україні, створенні навчальних посібників,
енциклопедичних видань, методичних посібників.
Визначення ролі певних культурних сценаріїв на формування
регіональної ідентичності, на основі емпіричних даних та узагальнень
дослідження щодо співмірності аналогій із сучасними реаліями, можуть бути
враховані при формуванні політики деокупації та відновленні звільнених від
тимчасової російської окупації окремих районів Донецької та Луганської
областей.
Ключові слова: культура, Друга світова війна, культурний простір,
окупація, Донбас, культурні процеси, культурна політика, «культурний
сценарій», культурні цінності, мистецтво, культурні установи, культурні
форми.