Кустарно-реміснича промисловість міста Харкова в роки непу (1921–1928 рр.)
Онисія Євсюкова / історичнадисертація
Опис:
Євсюкова О.Г. Кустарно-реміснича промисловість міста Харкові в
роки непу (1921–1928 рр.). – Кваліфікаційна наукова праця на правах
рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук
за спеціальністю 07.00.01 історія України. – Харківський національний
університет імені В.Н. Каразіна, Харків, 2019.
Дисертаційна робота присвячена комплексному вивченню кустарно-
ремісничої промисловості міста Харкова в роки непу, дослідженню
державної політики регулювання розвитку дрібного виробництва, вивченню
процесу становлення та функціонування кустарно-ремісничої промисловості
та кооперації кустарів та ремісників.
Кустарно-реміснича промисловість була традиційною формою
виробничої активності українського населення і займала важливе місце в
економічному житті країни в роки непу. Дрібна промисловість поглинала
вільні робочі руки, тим самим понижуючи рівень безробіття, сприяла
забезпеченню населення товарами широкого вжитку. Зростання кустарно-
ремісничого сектору промислового виробництва було обумовлено пільговим
законодавством щодо дрібних виробників, сприятливою політикою
кредитування, високою кон’юнктурою ринку в умовах недостатньо
розвинутої державної промисловості та специфікою самого дрібного
виробництва – швидким обертом коштів, простотою обладнання та
технологією кустарного виробництва і близькістю необхідної сировини.
Загальні питання розвитку української дрібної промисловості та
приватного виробництва отримали певну увагу дослідників починаючи з
1920-х рр. Друком виходили спеціальні праці, присвячені окремим питанням
кустарно-ремісничої промисловості – проблемі державного регулювання
дрібного виробництва, організаційним формам кустарної промисловості,
проблемі кооперування дрібних виробників тощо. Проте за наявності 3
достатньо значної кількості праць присвячених розвитку дрібного
виробництва в роки непу, проблема комплексного вивчення кустарно-
ремісничої промисловості в Харкові так і не стала темою окремого наукового
дослідження.
Кустарно-ремісниче виробництво посідало важливе місце в народному
господарстві УСРР в 1920-ті рр. В дисертації проаналізовано державну
політику регулювання розвитку кустарно-ремісничої промисловості Харкова.
В умовах економічної кризи, товарного голоду та високого рівня безробіття
більшовики були вимушені прийняти рішення про розвиток кустарно-
ремісничої промисловості. Висвітлення законодавчої політики дозволило
зрозуміти процес організаційно-юридичного оформлення кустарно-
ремісничої промисловості та регулювання приватнопідприємницької
діяльності приватних виробників.
З’ясовано що податкова і кредитна політика виступали у якості
головних важелів впливу на дрібного товаровиробника. Дозволивши
розвиток кустарно-ремісничого виробництва, влада намагалась залучити
дрібних виробників в систему планування господарчого розвитку через
систему виробничої кооперації. Простежено адміністративні та
позаекономічні засоби впливу у якості важелів впливу на розвиток кустарно-
ремісничого виробництва. Висвітлено регіональні особливості політики
державного регулювання. Завдяки цьому стало можливим умовно виділити
три етапи у питанні оподаткуванні дрібних виробників: 1) 1921 – весна
1925 рр.; 2) весна 1925–1926 рр.; 3) 1926–1928 рр. Кожен з етапів
характеризувався зміною державної політики щодо кустарів та ремісників
яка була обумовлена різними історичними етапами, зміною політичного
правління в країні та курсом на згортання непу.
Систематизація інформації про розвиток кустарно-ремісничої
промисловості дозволила проаналізувати дрібного виробника кустарно-
ремісничого сектору економіки столиці УСРР. Висвітлено соціально-
професійний і національний склад а також економічні позиції кустарів. 4
Розглянуто річну продуктивність, визначено конкурентоспроможність
найбільш розвинених галузей кустарно-ремісничої промисловості а також
з’ясована роль і місце дрібних виробників в матеріальному самозабезпеченні
та формуванні внутрішнього ринку.
Кустарно-реміснича промисловість Харкова мала певні особливості
розвитку організаційної структури. Досліджено основні типи кустарної
промисловості (трудова, дрібнотоварна, приватнокапіталістична), галузі
кустарно-промислової підприємницької діяльності і фахова спеціалізація
тощо. Певну увагу отримала система професійно-ремісничої освіти, як одне з
питань яке так і не отримало позитивного вирішення від держави.
Простежено і обґрунтовано етапи розвитку кустарно-ремісничої
промисловості в роки непу: 1) 1921–1925 рр. – організаційно-юридичне
оформлення кустарно-ремісничої промисловості в умовах посиленого
державного контролю; 2) 1925–1927 рр. – розквіт кустарно-ремісничого
виробництва в умовах лібералізації більшовицького курсу щодо дрібних
виробників; 3) 1927–1928 рр. – примусове втягнення кустарів та ремісників
до радянської системи кооперації. Кожен з етапів був детермінований
соціально-економічною ситуацією в країні та державною політикою
більшовицького керівництва.
Радянська влада з недовірою ставилася до кустарів-одинаків, які
репрезентували приватногосподарський спосіб виробництва, вбачаючи в них
потенційних політичних опонентів. Змінити приватногосподарську природу
кустаря, за думкою більшовиків, могла лише виробнича кооперація.
В роботі простежено особливості функціонування кооперації в
кустарно-ремісничій промисловості Харкова. Розглянуто тогочасні форми
кооперативних об’єднань та організаційна структура кооперації –
Українкустарспілка, Кустекспорт, Харківська кустар-спілка тощо.
Досліджена питома вага кооперативних об’єднань у промисловості міста,
місце і роль у відбудовчих процесах народного господарства 1920-х рр. 5
Обґрунтована теза про максимальне підпорядкування, деформацію та
втрату ключових ознак кооперативності виробничої кустарної кооперації у
другій половині 1920-х рр. Через систему пільгового оподаткування,
адміністративних та позаекономічних методів влада підводила дрібних
виробників до необхідності залучення до системи кооперації.
В умовах зламу нової економічної політики та витіснення приватника з
промисловості, посилився тиск на дрібних виробників, що змушувало
останніх згортати виробництво або шукати альтернативні способи
продовження господарчої діяльності. В свою чергу, все це обумовлювало
формування тіньового виробництва, яке починаючи з середини 1920-х
набуло масового характеру у кустарно-ремісничому секторі промисловості.
Все сказане дає змогу зробити висновок що кустар-одинак який
самотужки виніс всі проблеми по відбудові кустарного виробництва на
кінець 1920-х рр. був вимушений вступати до радянської системи кооперації
або згортати виробництво. Отже, на початок 1930-х рр. кустарно-реміснича
промисловість була кооперована або знищена.
Наукова новизна роботи полягає у розробці першого в історіографії
спеціального дослідження присвяченого розвитку кустарно-ремісничої
промисловості в Харкові. Дослідження ґрунтується на базі використання
архівних, статистичних джерелах та матеріалах періодичної преси. Мета,
предмет та завдання дослідження також представляють наукову новизну.
Методологія дослідження базується на принципах об’єктивності,
системності та історизму. Для вирішення поставлених завдань
використовувались як загальнонаукові методи пізнання (аналізу, синтезу,
узагальнення, опису, пояснення, абстрагування, структурно-системний,
статистично-аналітичний), так і спеціально-історичні (історико-генетичний,
історико-порівняльний, історико-системний, проблемно-хронологічний,
регіональний). Сукупність використаних методів дозволила відтворити
об’єктивну картину розвитку дрібнотоварного виробництва Харкова в роки
непу.
Згідно з поставленими завданнями: висвітлено роль і місце кустарів та
ремісників у теоретичній концепції більшовицької влади років непу.
Досліджено методи державного регулювання кустарно-ремісничого
виробництва. Вивчено кількісні параметри, соціально-професійний та
національний склад дрібних товаропродуцентів міста. Простежено
особливості економічних позицій дрібних виробників. Виділено ряд етапів у
розвитку дрібного сектору виробництва, обумовлені більшовицькою
політикою.
Був здійснений аналіз державної політики щодо кооперування кустарів
та ремісників. Встановлено закономірності у розвитку кустарно-ремісничої
промисловості Харкова. Проаналізовано причини занепаду кустарного
виробництва на фоні згортання непу.
Наукове та практичне значення одержаних результатів полягає в
тому що вони можуть бути використані при написанні узагальнюючих робіт
з історії України, краєзнавчих досліджень народного господарства та
вивчення проблеми регіональної специфіки непу. Також основні положення
та висновки можуть застосовуватись у навчальному процесі – при складанні
лекційних або спеціальних курсів з історії України.
Новизна наукових положень та висновків полягає в тому що вперше
поставлено задачу комплексного а всебічного вивчення історії розвитку
кустарно-ремісничого виробництва у Харкові.
Результати дослідження поглиблюють знання в галузі розвитку
дрібного та приватного виробництва на українських землях в роки непу.
Наукові результати, викладені в дисертаційній роботі, здобуті авторкою
самостійно. Всі публікації є одноосібними.
Ключові слова: нова економічна політика, дрібна промисловість,
кустарно-реміснича промисловість, кустар, ремісник, дрібнотоварне
виробництво, Харків, кустарна кооперація, виробнича кооперація.
Євсюкова О.Г. Кустарно-реміснича промисловість міста Харкові в
роки непу (1921–1928 рр.). – Кваліфікаційна наукова праця на правах
рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук
за спеціальністю 07.00.01 історія України. – Харківський національний
університет імені В.Н. Каразіна, Харків, 2019.
Дисертаційна робота присвячена комплексному вивченню кустарно-
ремісничої промисловості міста Харкова в роки непу, дослідженню
державної політики регулювання розвитку дрібного виробництва, вивченню
процесу становлення та функціонування кустарно-ремісничої промисловості
та кооперації кустарів та ремісників.
Кустарно-реміснича промисловість була традиційною формою
виробничої активності українського населення і займала важливе місце в
економічному житті країни в роки непу. Дрібна промисловість поглинала
вільні робочі руки, тим самим понижуючи рівень безробіття, сприяла
забезпеченню населення товарами широкого вжитку. Зростання кустарно-
ремісничого сектору промислового виробництва було обумовлено пільговим
законодавством щодо дрібних виробників, сприятливою політикою
кредитування, високою кон’юнктурою ринку в умовах недостатньо
розвинутої державної промисловості та специфікою самого дрібного
виробництва – швидким обертом коштів, простотою обладнання та
технологією кустарного виробництва і близькістю необхідної сировини.
Загальні питання розвитку української дрібної промисловості та
приватного виробництва отримали певну увагу дослідників починаючи з
1920-х рр. Друком виходили спеціальні праці, присвячені окремим питанням
кустарно-ремісничої промисловості – проблемі державного регулювання
дрібного виробництва, організаційним формам кустарної промисловості,
проблемі кооперування дрібних виробників тощо. Проте за наявності 3
достатньо значної кількості праць присвячених розвитку дрібного
виробництва в роки непу, проблема комплексного вивчення кустарно-
ремісничої промисловості в Харкові так і не стала темою окремого наукового
дослідження.
Кустарно-ремісниче виробництво посідало важливе місце в народному
господарстві УСРР в 1920-ті рр. В дисертації проаналізовано державну
політику регулювання розвитку кустарно-ремісничої промисловості Харкова.
В умовах економічної кризи, товарного голоду та високого рівня безробіття
більшовики були вимушені прийняти рішення про розвиток кустарно-
ремісничої промисловості. Висвітлення законодавчої політики дозволило
зрозуміти процес організаційно-юридичного оформлення кустарно-
ремісничої промисловості та регулювання приватнопідприємницької
діяльності приватних виробників.
З’ясовано що податкова і кредитна політика виступали у якості
головних важелів впливу на дрібного товаровиробника. Дозволивши
розвиток кустарно-ремісничого виробництва, влада намагалась залучити
дрібних виробників в систему планування господарчого розвитку через
систему виробничої кооперації. Простежено адміністративні та
позаекономічні засоби впливу у якості важелів впливу на розвиток кустарно-
ремісничого виробництва. Висвітлено регіональні особливості політики
державного регулювання. Завдяки цьому стало можливим умовно виділити
три етапи у питанні оподаткуванні дрібних виробників: 1) 1921 – весна
1925 рр.; 2) весна 1925–1926 рр.; 3) 1926–1928 рр. Кожен з етапів
характеризувався зміною державної політики щодо кустарів та ремісників
яка була обумовлена різними історичними етапами, зміною політичного
правління в країні та курсом на згортання непу.
Систематизація інформації про розвиток кустарно-ремісничої
промисловості дозволила проаналізувати дрібного виробника кустарно-
ремісничого сектору економіки столиці УСРР. Висвітлено соціально-
професійний і національний склад а також економічні позиції кустарів. 4
Розглянуто річну продуктивність, визначено конкурентоспроможність
найбільш розвинених галузей кустарно-ремісничої промисловості а також
з’ясована роль і місце дрібних виробників в матеріальному самозабезпеченні
та формуванні внутрішнього ринку.
Кустарно-реміснича промисловість Харкова мала певні особливості
розвитку організаційної структури. Досліджено основні типи кустарної
промисловості (трудова, дрібнотоварна, приватнокапіталістична), галузі
кустарно-промислової підприємницької діяльності і фахова спеціалізація
тощо. Певну увагу отримала система професійно-ремісничої освіти, як одне з
питань яке так і не отримало позитивного вирішення від держави.
Простежено і обґрунтовано етапи розвитку кустарно-ремісничої
промисловості в роки непу: 1) 1921–1925 рр. – організаційно-юридичне
оформлення кустарно-ремісничої промисловості в умовах посиленого
державного контролю; 2) 1925–1927 рр. – розквіт кустарно-ремісничого
виробництва в умовах лібералізації більшовицького курсу щодо дрібних
виробників; 3) 1927–1928 рр. – примусове втягнення кустарів та ремісників
до радянської системи кооперації. Кожен з етапів був детермінований
соціально-економічною ситуацією в країні та державною політикою
більшовицького керівництва.
Радянська влада з недовірою ставилася до кустарів-одинаків, які
репрезентували приватногосподарський спосіб виробництва, вбачаючи в них
потенційних політичних опонентів. Змінити приватногосподарську природу
кустаря, за думкою більшовиків, могла лише виробнича кооперація.
В роботі простежено особливості функціонування кооперації в
кустарно-ремісничій промисловості Харкова. Розглянуто тогочасні форми
кооперативних об’єднань та організаційна структура кооперації –
Українкустарспілка, Кустекспорт, Харківська кустар-спілка тощо.
Досліджена питома вага кооперативних об’єднань у промисловості міста,
місце і роль у відбудовчих процесах народного господарства 1920-х рр. 5
Обґрунтована теза про максимальне підпорядкування, деформацію та
втрату ключових ознак кооперативності виробничої кустарної кооперації у
другій половині 1920-х рр. Через систему пільгового оподаткування,
адміністративних та позаекономічних методів влада підводила дрібних
виробників до необхідності залучення до системи кооперації.
В умовах зламу нової економічної політики та витіснення приватника з
промисловості, посилився тиск на дрібних виробників, що змушувало
останніх згортати виробництво або шукати альтернативні способи
продовження господарчої діяльності. В свою чергу, все це обумовлювало
формування тіньового виробництва, яке починаючи з середини 1920-х
набуло масового характеру у кустарно-ремісничому секторі промисловості.
Все сказане дає змогу зробити висновок що кустар-одинак який
самотужки виніс всі проблеми по відбудові кустарного виробництва на
кінець 1920-х рр. був вимушений вступати до радянської системи кооперації
або згортати виробництво. Отже, на початок 1930-х рр. кустарно-реміснича
промисловість була кооперована або знищена.
Наукова новизна роботи полягає у розробці першого в історіографії
спеціального дослідження присвяченого розвитку кустарно-ремісничої
промисловості в Харкові. Дослідження ґрунтується на базі використання
архівних, статистичних джерелах та матеріалах періодичної преси. Мета,
предмет та завдання дослідження також представляють наукову новизну.
Методологія дослідження базується на принципах об’єктивності,
системності та історизму. Для вирішення поставлених завдань
використовувались як загальнонаукові методи пізнання (аналізу, синтезу,
узагальнення, опису, пояснення, абстрагування, структурно-системний,
статистично-аналітичний), так і спеціально-історичні (історико-генетичний,
історико-порівняльний, історико-системний, проблемно-хронологічний,
регіональний). Сукупність використаних методів дозволила відтворити
об’єктивну картину розвитку дрібнотоварного виробництва Харкова в роки
непу.
Згідно з поставленими завданнями: висвітлено роль і місце кустарів та
ремісників у теоретичній концепції більшовицької влади років непу.
Досліджено методи державного регулювання кустарно-ремісничого
виробництва. Вивчено кількісні параметри, соціально-професійний та
національний склад дрібних товаропродуцентів міста. Простежено
особливості економічних позицій дрібних виробників. Виділено ряд етапів у
розвитку дрібного сектору виробництва, обумовлені більшовицькою
політикою.
Був здійснений аналіз державної політики щодо кооперування кустарів
та ремісників. Встановлено закономірності у розвитку кустарно-ремісничої
промисловості Харкова. Проаналізовано причини занепаду кустарного
виробництва на фоні згортання непу.
Наукове та практичне значення одержаних результатів полягає в
тому що вони можуть бути використані при написанні узагальнюючих робіт
з історії України, краєзнавчих досліджень народного господарства та
вивчення проблеми регіональної специфіки непу. Також основні положення
та висновки можуть застосовуватись у навчальному процесі – при складанні
лекційних або спеціальних курсів з історії України.
Новизна наукових положень та висновків полягає в тому що вперше
поставлено задачу комплексного а всебічного вивчення історії розвитку
кустарно-ремісничого виробництва у Харкові.
Результати дослідження поглиблюють знання в галузі розвитку
дрібного та приватного виробництва на українських землях в роки непу.
Наукові результати, викладені в дисертаційній роботі, здобуті авторкою
самостійно. Всі публікації є одноосібними.
Ключові слова: нова економічна політика, дрібна промисловість,
кустарно-реміснича промисловість, кустар, ремісник, дрібнотоварне
виробництво, Харків, кустарна кооперація, виробнича кооперація.
Доступні формати:
PDFчитайте також:
В бібліотеці зібрані всі книги українською мовою в електронному (txt, rtf, doc, pdf, fb2, epub, mobi, djvu) та паперовому форматі. Книжку можна безкоштовно скачати клікнувши на необхідний Вам формат для iPad, iPhone, Android, Kindle, Kobo та інших читалок або купити паперовий варіант тексту з доставкою по Україні. Сайт бібліотеки оптимізований для роботи на телефонах, смартфонах(айфон, анроїд) і планшетах. Потрібну книгу Ви можете легко знайти за допомогою пошуку.