Знайди книгу!

Опис:
Кондаурова Х. В. Латинськомовний законодавчий документ: від
папської булли до гетьманського універсалу. – Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук
за спеціальністю 10.02.14 – класичні мови. Окремі індоєвропейські мови. –
Київський національний університет імені Тараса Шевченка Міністерства
освіти і науки України. – Київ, 2017.

У дисертації здійснено комплексне мовно-стилістичне та
структурне дослідження латинськомовного законодавчого документа
Західної та Східної Європи VIIІ-XVII ст., який слугує цінним мовним та
культурологічним матеріалом для грунтовного вивчення соціальних та
історичних змін у тогочасній Європі. Латинськомовний законодавчий
документ − це базис утворення та формування юриспруденції як науки.
Основні положення та правила видання законодавчих документів були
сформовані саме в епоху розквіту та функціонування латинської мови.
Основи сучасної юридичної науки були закладені багато століть тому,
ґрунтуючись на перших прикладах законодавчих документів, що
функціонували в певні історичні епохи – законодавчих актах. Дане
дослідження спрямоване на вивчення латинськомовних законодавчих
документів різних періодів функціонування, зокрема їх основних
класифікацій,структурних елементів, базових мовних особливостей.
Законодавчі документи можна класифікувати згідно багатьох
параметрів: темпоральних, локаційних, історико-культорологічних,
лінгвістичних. Латинськомовні законодавчі акти широко розповсюдилися 5

на теренах Західної та Східної Європи, зберігаючи структурні
особливості первинного документа та набуваючи територіальних
особливостей та характеристик. Саме ці локальні особливості стають
об’єктом уваги науковців, тому що дають величезний матеріал для
вивчення та дослідження змін, що відбувалися в певні проміжки часу на
різних територіях.
Латинськомовний законодавчий документ – складна семіотична
система з різними видами зв’язку між його компонентами, що має
різнокодову структуру, характеризується нелінійним зв’язком і
визначається як своєрідний гіпертекст та креолізований текст.
Законодавчий документ – це об’єкт культури, оскільки завдяки
законодавчим актам можна прослідкувати не лише зміни у мові, але й
простежити за історичними змінами та змінами у всіх сферах життя
певного територіального ареалу, тому латинськомовний законодавчий
документ постає не лише як законодавчий документ, але й виступає в ролі
історичних документів, у яких в юридичній формі зафіксовано
постановку чи вирішення питань договірно-правового змісту між
певними юридичними сторонами і зазначено безпосередньо чи
опосередковано конкретного автора та адресата і який виконує роль
одного з найважливіших типів документальних історичних джерел,
структура яких відрізняється залежно від виду, ареалу функціонування та
мети, з якою він був створений: папська булла складається з: інтитуляції,
інскрипції, салютації, наррації, диспозиції, кораборації, датуму;
Капітулярій: інтитуляції, салютації, інвокації, диспозиції, датуму. Хартія:
інтитуляції, салютації, інвокації, диспозиції, датуму. Едикт: інтитуляції,
наррації, інскрипції. Декрет: інтитуляції, наррації, кораборації, датуму.
Універсал: інскрипції, інтитуляції, наррації та датуму. Привілей:
інтитуляції, інскрипціїї, наррації, корраборації, датуму. 6

Законодавчий документ як особливий вид писемності та літератури
розкриває можливість тлумачити мову, яка використана для його
створення, як мову права, особливий стилістично та жанрово зумовлений
вид літературної мови, що має певну специфіку правової сфери та
підпорядковується її професійно-комунікативним потребам.
Законодавчий текст на відміну від художнього зорієнтований на логічне,
а не на емоційне сприйняття. Він лаконічний, стандартизований,
позбавлений не тільки художньої виразності, а й авторської
індивідуальності.
Ключові слова: законодавчий документ, латинськомовний
законодавчий акт, папська булла, гетьманський універсал, правнича
лінгвістика, мова права.